Арт-терапія: сутність та характеристика

Причин успіху занять орігамі в арт-терапії та організації дозвілля хворих у лікарнях та реабілітаційних центрах багато:

- По-перше, - це сам папір  з його звичним, неагресивним статусом. З папером можна робити все, що завгодно: Зім'яти, розірвати, малювати на ньому, а в орігамі папір виступає в новій незвичній для себе ролі - з нього можна скласти безліч цікавих моделей;

- Освоїти техніку орігамі  дуже легко, в будь-якому віці;

- Результат досягається швидко;

- Має місце прогнозований  позитивний результат - якщо складати  фігурку акуратно і точно, вона обов'язково вийде гарною;

-Є можливість керувати процесом, тобто вносити зміни до фігурку за своїм бажанням, винайти багато власних моделей;

- На заняттях орігамі  здійснюється невербальний контакт в спілкуванні;

- Орігамі поєднує в  собі прийоми і форми роботи  деяких інших арт-терапевтичних  напрямків: Казкотерапія (казки орігамі), ігротерапії (ігри з рухомими  фігурками), терапію засобами драми  і лялькотерапії (розігрування  сцен з ляльками орігамі, масок,  і тому подібне), терапію засобами  музики, Хорового співу та еврітміі  з притаманними їм гармонією  та ритмічністю рухів (що також має місце при складанні в техніці орігамі та дає терапевтичний ефект), терапію кольором (використовується різнобарвна папір);

- Метод повтору і ритмічність  у складанні модульного орігамі  (зірки, орнаменти, «3-D»-моделі) врівноважують психічний стан людини.[8,21]

    Орігамі володіють наступними психотерапевтичними властивостями:

-Підвищують активність  правої півкулі мозку і врівноважують  роботу обох півкуль;

- Підвищують рівень інтелекту  в цілому;

- Активізують творче мислення;

- Підвищують і стабілізують  на високому рівні психоемоційний  стан;

- Знижують тривожність  і допомагають легше адаптуватися  до важких ситуацій;

- Поліпшилають рухову  активність рук, розвивають моторику  пальців;

- Покращують пам'ять і  окомір.

Ці спостереження однаково цінні як для роботи зі здоровими  дітьми, так і в умовах лікарні, коли мобілізація психологічного стану  є дуже важливою умовою одужання. [20,72]

Отже, дослідження свідчать про те, що заняття орігамі покращують якість життя хворих, зменшують рівень тривожності, допомагають забути біль і горе, підвищують самооцінку, сприяють налагодженню дружніх відносин, взаємодопомоги в колективі, допомагають встановити контакт між лікарем і пацієнтом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3.  АРТ-ТЕРАПІЯ  В СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ З ДІТЬМИ ТА ПІДЛІТКАМИ

 

           3.1 Арт-терапія як сучасний метод інтеграції дітей з фізичними обмеженнями у суспільство

Останнім часом арт-терапія  все ширше застосовується в соціальній сфері. Арт-терапевтичні технології адекватні у використанні для розв’язання проблем комунікативної компетентності дітей, розвитку внутрішньосімейної взаємодії, психічної і гендерної ідентичності членів сім’ї, підвищення самооцінки, активності, впевненості в поведінці. Художня творчість допомагає краще ідентифікувати й оцінювати свої почуття, спогади, образи майбутнього, знайти спосіб спілкування із собою.[9,42].

Арт-терапія  відповідає фундаментальній потребі в самоактуалізації – розкритті широкого спектру можливостей людини і ствердження ним свого індивідуально-неповторного способу буття в світі.

На сучасному етапі арт-терапія – це самостійний напрямок у профілактичній, лікувальній, корекційній та педагогічній роботі, який використовується для допомоги дітям із проблемами у розвитку. Використання арт-терапії у корекційній педагогиці, привело до виникнення такого напрямку як педагогічна арт-терапія. Її засновниками булиФ. Чизен (Австрія), Г. Гід, В. Ловенфельд, М. Наумбург (Америка), М. Ричардсон (Великобританія), які розглядали заняття дітей образотворчим мистецтвом як засіб розвитку їх емоційної сфери, мислення та природної креативності.

Сучасні дослідники (В. Коропуліна, М. Смірнова, Н. Гордєєва та інші) визначають арттерапію як засіб та технологію реабілітації дітей із проблемами у розвитку за допомогою мистецтва та художньо-творчої діяльності, яка базуються на здібностях до образного сприйняття довкілля.

Метод арт-терапії  є одним  із ефективних шляхів психологічної  та педагогічної підтримки підлітків  з обмеженими функціональними можливостями. Це один із природних і гуманних методів психотерапевтичного впливу на людину. [3,17]

Терапія мистецтвом сьогодні дійсно широковикористовується у роботі спеціальних медичнопсихологічних, соціальних центрах, у спеціальних  корекційних дошкільних та шкільних закладах. Таке широке використання арт-терапії  мистецтвом у різних типах закладів обґрунтовановластивими їй функціями, а саме: діагностичною, колекційною, розвиваючою, навчальною, реабілітаційною, психотерапевтичною, соціальною та іншими. Крім того, мистецтво своєю образністю активно впливає на свідомість, почуття, волю, грає істотну роль у формуванні культури людини включає в себе художньо-естетичні, гуманістичні, пізнавальні, моральні цінності, впливає на духовно-моральне становлення особистості.[7,13]

      Музика, театр,  танок, живопис , екранні мистецтва  сприяють самовираженню само  експертними засобами рухів, звуків, письма. Особливо велике значення  має мистецтво і художня творчість  у житті дитини з функціональними  обмеженнями, зокрема з порушеннями  опорно-рухового апарату й ДЦП.  Про це свідчать численні приклади  малювання ротом, гри на фортепіано  пальцями ніг, вишивання зубами  тощо. Конкурси і фестивалі художньої  творчості для дітей з функціональними  обмеженнями демонструють їхній  великий потяг до мистецтва,  бажання поділитися результатами  своєї праці, відчути, що вони  спроможні щось зробити самостійно.

Творча діяльність стимулює бажання дітей з особливими потребами  спілкуватися, розширювати міжособистісні стосунки. Це один із способів пом’якшити стан відмежованості від інших і запевнити себе в приналежності себе не тільки до певної соціальної групи, а й суспільства в цілому.

Відомо, що деструктивні стани  з’вляються як наслідок незадоволення позитивних потреб або їх викривлення, особливо це спостерігається коли дитина з особливими потребами втрачає внутрішню енергію для саморозвитку. Посилюється дискомфорт, що призводить до негативних почуттів і емоцій, а також неконструктивних механізмів психологічного захисту. [21,35]

В арт-терапії дітям пропонуються різноманітні заняття образотворчого і художньо-прикладного характеру (малюнок, графіка, живопис, скульптура, дизайн, дрібна пластика, різьблення,випалювання, чеканка, гобелен, мозаїка, фреска, вітраж, всілякі вироби з хутра, шкіри, тканин і ін.), які спрямовані на активізацію спілкування з психотерапевтом або в групі в цілому для більш чіткого, тонкого вираження своїх переживань, проблем, внутрішніх суперечностей, з одного боку, а так само творчого самовираження – з іншою. У даний час в арт-терапію включаються і такі форми творчості, як

відео-арт, інсталяція, перформанс, комп’ютерна творчість, де візуальний канал комунікації відіграє важливу роль. Дієвим засобом психокорекції виступає казкотерапія. Через казку перед дитиною розкриваються глибини її власного внутрішнього світу, відбувається знайомство з основними психологічними поняттями, розвивається її індивідуальність. З огляду на це вважаємо за доцільне використання казкотерапії у психокорекційній роботі з дітьми, які мають мовленнєві порушення.[9,72]

Сьогодні все більше звертається  увага на роль екранного мистецтва (кіно, відео, телебачення) у формуванні емоційної сфери людини, її емоційно-естетичного  ставлення до навколишньої дійсності  і до самої себе, до культури відчуттів  і сприймання. Структура екранної реальності, крім свого прямого призначення, активізує досвід спілкування між  людьми і спілкування з іншими видами мистецтва – літературою, музикою, фотографією, театром. У наш час глобальної інформатизації та технологічного прогресу суспільства проблема соціалізації людей з особливими потребами не дарма постає надзвичайно гостро. Адже річ не лише в тому, що дитині необхідне відчуття комфорту у соціальному середовищі, вона також повинна віднайти своє місце в ньому, з тим, щоб мати можливість повністю розкрити власні можливості, а також бути корисною іншим. Враховуючи той факт, що пізнання світу людиною відбувається саме через органи її чуття, важко переоцінити важливу роль нормального функціонування останніх. [18,63]

У практичній діяльності соціального  педагога як один із методв підвищення соціальної активності, розвитку комунікативних здібностей особистості є музикотерапія. Крім того , - це метод корекції функціональних рухових, психогенних або соціальних відхилень, оскільки з допомогою специфічних форм впливає на осіб їз соціальними, психічними та соматичними відхиленнями; є джерелом активізуючої творчості та соціальної стимуляції, що позитивно впливає на емоційну і вольову сферу людини. Кожний із елементів музикотерапії, яку б форму вираження він не мав ( інструментальну, вокальну, мовленнєву, рухову чи образотвору) вступає в специфічний зв’зок з індивідом.     

   Вплив музики на, думку практиків, полягає у тому, що вона підсилює емоційне сприймання і створює особливе ставлення до певних моментів і ситуацій у житті дитини. Душевні імпульси та спонукання, що з’вляються при цьому, впливають на її характер. Музика стимулює нервові центри. Від тональності та сили звуків залежить  серцевий ритм і робота органів дихання, а також живлення тканин організму.  Методи музикотерапії поділяють на такі, що спрямовані на емоційну активізацію, тренінгові, релаксуючі та комунікативні.

    Отже, музикотерапія дозволяє дітям з особливими потребами розслабитись, поринути у власний світ, сконцентруватися на вирішенні певної проблеми. Також музика знімає стес, який дитина переживає в даний момент часу.[11,73]

   Отже, внаслідок арт-терапевтичної роботи створюються додаткові можливості для внутрішньоособистісної комунікації, перехід членів групи на глибші рівні взаємодії з виявом внутрішніх (зокрема неусвідомлюваних) механізмів організації поведінки, відбувається звільнення від упроваджених домінуючою культурою і ідеологією партнерів поведінки й засвоєння тих ролей, що більше відповідають їхній глибинній природі, потребам і напрямкам розвитку.

Арт-терапія є ефективним методом оздоровлення, гармонізації розвитку особистості та впливає на її інтеграцію в суспільство і потребує посильного використання і дослідження .

3.2 Використання  лялькотерапії як напряму арт-терапії  у корекційній роботі з діьми,  які мають проблеми у розвику

У системі корекційної  роботи з дітьми, які мають проблеми у розвитку використовуються різні засоби, але які б засоби не підбирались, головне – це те, щоб вони були насичені позитивними емоціями та передбачали використання ігрової методики, яка посилює вплив на дітей.

У практиці роботи спеціалізованих  дошкільних і шкільних закладів почали використовувати різноманітні види артотерапії, у тому числі і лялько терапію.

У своїй роботі психологи  І. Медведєва і Т. Шишова використовують мистецтво театру ляльок як «лялько-терапію», тобто за допомогою театру ляльок вони лікують дітей від неврозів. Через театр ляльок людям прищеплюються загальноприйняті у суспільстві норми і цінності [15, 176 ].

Лялько-терапія – це розділ психотерапії (арт-терапії), яка використовує як основний прийом корекційного впливу ляльки, яка є проміжним об’єктом у взаємодії дитини і дорослого.

Метою лялько-терапії є допомогти дитині ліквідувати хворобливі переживання, укріпити психічне здо- ров’я, покращити соціальну адоптацію, розвинути самосвідомість, вирішити конфлікти в умовах колективної творчої діяльності.

       Світ дитини – це світ дії і діяльності, а за допомогою лялько-терапії з’являється можливість увійти в цей світ. Слід зазначити, що правильний підбір іграшок та ляльок має велике значення: це можуть бути звичайні ляльки, іграшки або лялькові будинки, які можуть зображувати членів сім’ї дитини, які надають можливість дітям безпосередньо виражати свої почуття. Коли діти розігрують сцени з ляльками, то є можливість спостерігати відношення між членами сім’ї: суперництво чи суперечки між братами або сестрами, піклування членів родини одне про одного та інше. Ляльки, які дитина може надіти на руку у корекцій-ній роботі використовуються для того, щоб дитина могла виражати свої емоції, для опису і виразу яких у неї немає потрібних слів. [19,37]

            Цікавим і корисним є такий вид арт-терапевтичної роботи як робота з побутовими напівфункціональними предметами, які не мають строго фіксованої функції (листи паперу, шматочки дерева, палки, мотузки та інше           Будь-який побутовий предмет, який у руках дитини виходить за межі свого утилітарного призначення та проявляє несподівані якості, котрі викликають у дитини художньо-естетичні асоціації. А процес «оживлення» різноманітних побутових предметів надає можливість дітям переносити свої проблеми, шкідливі звички на цей предмет-образ. Це також сприяє послабленню переживань, відбувається погашення негативних емоцій, які дитина відчула, тобто відбувається вербалізація внутрішньої проблеми дитини.

                Виконання таких завдань надає можливість дітям діяти за таку ляльку, говорити від її імені, наділяти її чисто людськими якостями, не залежно від того, наскільки вона зовнішнє нагадує людину. У дітей є особлива якість ідентифікації з іншими людьми або предметами чи явищами оточуючої дійсності. Оволодіння цією якістю здійснюється «через розвиток здібності приписувати свої особливості й нахили іншим, при цьому і переживати їх як свої» [3, с. 80].