Агресія у молодших школярів

Отже, ми завжди є вибір, що робити у тому чи ситуації. Можна проявити агресію й може викликати цим небажані наслідки; можна залишатися пасивним і байдужим, і тоді просто ні шанувати й сприймати всерйоз; а можна бути впевненим у собі у своїй поводитися гідно, не опускаючись рівня бійок, не сприяючи погіршення свого авторитету і завдаючи болю іншим — ні фізичної, ні моральної. Але вибір цей у будь-який ситуації має зробити сама людина.

4. Етюд «Я гніві»

І, насамкінець, психолог пропонує дітям  згадати ситуацію, коли просто зллилися, а перебували сказі, відчути свій гнів зобразити себе у цьому стані. По виконанні завдання обговорюється, які фізичні характеристики супроводжують прояви гніву: почервоніння шкіри обличчя, почастішання пульсу, відповідна міміка тощо. Потім дітям пропонують подивитися до дзеркала в останній момент люті, аби побачити себе очима оточуючих. Яке враження створює розгніваний людина?

Як висновок психолог резюмує: як ви розгнівані, не зайвим буде згадати  себе у дзеркалі навіть уявити, як ви вже виглядаєте в сьогодні. Після цього можна виконати таке вправу.

5. Вправа «Зупинися і подумай» (наауторелаксацию і саморегуляцію).

Це вправу припускає використання візуальних образів для розслаблення. Діти молодшого шкільного віку легко  навчаються цієї техніці, тому що їм властиво наочно-образне мислення.

На виконання вправи необхідно  глибоко зітхнути, набрати якомога  більше повітря і напружити її, наскільки може бути (долоні у своїй  стискуються в кулаки, руки сильно притискаються до тіла, ноги наштовхуються на підлогу та т.д.). Потім починається розслаблення, що супроводжується повільним видихом. У цьому випускати повітря і розслаблятися необхідна як б згори донизу: від голови до ступнів ніг.

Потім дітям пропонують пригадати  людини, яку колись сильно розлютилися. Вправа повторюється. Заодно слід уявити, як гнів повільно спускається від верхівки крізь ці тіло до ніг і геть через ступні. Психолог каже дітям: «Нині ви стоїте у дурні свого гніву. Вийдіть з нього і відійдіть убік. Тепер ви позбулися свого гніву, ви спокійні, зібрані, стримані і можете без негативні емоції поговорити зі своїм кривдником».

Заняття 5

Матеріали:дневнички учасників  тренінгу, ручки, кольорові олівці.

Хід заняття

1. Етюд «Розмова через скло»  (пантоміма)

Дітей розбивають на групи з 2 людини.Напарники сідають один одного. Одне з їх із допомогою міміки і жестів (пантоміма) передає іншому конкретну інформацію, начебто з-поміж них — перепона як товстого скла, і тому вони можуть почути одне одного. Який саме інформацію потрібно передати, підказує тренер. Спочатку пропонуються нейтральні варіанти, і потім ті, які надалі відпрацьовуватимуться. Наприклад, один учасник показує іншому, що дуже нею розлютилася (мусить бути придумана конкретна причина), і загрожує йому.

Після закінчення «розмови» діти разом із психологом аналізують невербальні кошти, які було використано «нападаючим», і обговорюють адекватні шляху виходу з цього конфліктної ситуації.

2. Гра «>Да»—диалог, «>Нет»—диалог»

«>Да»-диалог. Двоє із групи сідають до центру кола і починають діалог. Одне з них вимовляє будь-яку фразу: про погоду, про прочитаної книзі й т.п., поступово переходячи до висловлювань про значимих для співрозмовника подіях, людях, рисах їх характеру. Другий гравець відразу ж потрапити відгукується, погоджуючись із всім, що говорить перший, — це неодмінна умова.

Інші хлопці стежать, щоб другий учасник діалогу  не почав заперечувати співрозмовнику. Іноді зробити це дуже нелегко. Але  це лише гра, у житті така тренування допомагає стримати себе, придушити