Агресія у молодших школярів

 

8. Етюд «Усмішка із широкого  кола»

 

Усі беруться за руками і «передають» усмішку із широкого кола: кожен дитина повертається до свого сусідові справа чи зліва і, побажавши чогось доброго та приємного, усміхається йому, той усміхається наступному т.д. Можна образно «взяти усмішку» в з'єднані долоні і дбайливо «передавати» її за колу, особисто від до рук. Це вправу може бути своєрідним ритуалом прощання попри всі час з групою.

 

Психолог цікавиться враженнями дітей  від заняття, дякує до праці і  запрошує для наступної зустріч.

 

Заняття 2

 

Матеріали:дневнички, ручки, кольорові олівці, набір карток чи плакат зі схематичним зображенням різних емоційних станів людини.

 

Хід заняття

 

1. Рухлива  гра «Будь ласка...»

 

Ведучий дає  команду, виконувати яку діти мають  лише за умови, якщо вона супроводжується  певним зверненням, наприклад: «Група...», «Клас...» тощо. І тому заняття ми вибрали слово «будь ласка». Якщо він не пролунало, і деякі хлопці виконали команду, вони вибувають із гри. Команди можуть бути дуже різними, наприклад: «наліво», «направо», «колом» чи «правицю вгору», «ліву руку убік» тощо.

 

Примітка: Гра розвиває увагу дітей і  допомагає їм зняти емоційну напругу  на початку заняття.

 

2. Вправа  «Наші емоції»

 

Пропонується  серія завдань:

 

1. Назвати  емоційні стану (почуття, настрої), зображені на картках.

 

2. Розділити  листокдневничка на частини і перемалювати схематичні зображення те щоб справа виявилися емоційні стану, які дітям подобаються, а зліва ті, які подобаються.

 

По виконанні  завдання діти з черги називають  емоційні стану, зображення яких виявилися  зліва, потім — справа, і пояснюють, чого вони їм подобаються або подобаються.

 

3. Визначити  свій настрій, емоційний стан  в момент, схематично зобразити  у своїйдневничке і коротко  пояснити його причину.

 

Примітка: На виконання даного вправи тренеру знадобиться набір з 6 карток чи плакат зі схематичним зображенням різних емоційних станів людини, наприклад: радості, страху, злості, смутку, провини, спокою. Можна намалювати їх крейдою на дошці. Під час обговорення різних емоційних станів психолог звертає увагу учнів на особливості лицьової експресії: форма очей і брів, форма губ, становище куточків рота тощо.

 

У результаті вправи психолог стежить  за емоційним станом дітей у групі.

 

Виконання вправи можливе парами, абомини-группами по 3—4 людини.

 

3. Вправа «Не подобається —  Подобається»

 

Після обговорення причин тієї чи іншої емоційного стану дітей  тренер просить учасників розділити

Предыдущая страница | Страница 3 из 6 | Следующая страница

 

чистий листокдневничка на частини й зліва записати запитання:

 

 

1) Що мені подобається у школі?

 

2) Що мені подобається вдома?

 

3) Що мені подобається у життя  загалом?

 

Після цього пропонується серія  позитивних питань, яких діти записують  їх у правій частині аркуша:

 

1) Що до душі у шкільництві?

 

2) Що до душі вдома?

 

3) Що до душі у житті взагалі?

 

Діти почергово розповідають у  тому, що він не подобається, потім  у тому, що він подобається. Важливо  дотримуватися послідовність обговорення  відповідей: спочатку негативні, потім позитивні, щоб показати, що у житті не все так погано, є позитивні моменти, і хороші люди.

 

Примітка: вправу дозволяє їм отримати інформацію про характер взаємовідносин дитину поруч із однокласниками, членами  сім'ї, оточуючими; у тому, які місце й ролі визначає собі дитина у п'ятому класі, у ній; як і сприймає себе серед однолітків, рідних, в навколишній світ.

 

4. Вправа «Продовж речення»

 

Розробляється серія проективних  питань — незакінчені пропозиції. Учням пропонується закінчити їх першими які надходили на розум фразами, не розмірковуючи занадто довго, оскільки правильних чи неправильних відповідей тут неспроможна. На вільної сторінцідневничка діти записують лише продовження наступних фраз: «Найбільше боюся...»; «Мене засмучує...»; «Я серджуся, коли...».

 

Примітка. По відповідям можна будувати висновки про здібності дитину до рефлексії власних переживань. Реакція  «не знаю» свідчить про недостатньому  розвитку здатності чи, можливо, про  високої значимості для дитини будь-якої проблеми.

 

5.Ролевое програвання ситуації «Дай мені книжку!»

 

Психолог пропонує дітям уявити себе у наступній ситуації: «Учень входить у клас" і бачить на столі цікаву книжку гарному палітурці. Йому дуже хочеться узяти її і погортати, подивитись картинки. Він наближається столу, але на цей момент книжку бере товариш. А подивитися книжку так хочеться! Що робити? Як її отримати?»

 

Діти програють ситуацію почергово  парами. Найпоширеніші варіанти отримання  книжки:

 

а) спроба відібрати її силою, до бійки;

 

б) намір опанувати книгою хитрістю, обманом («Давай побіжимо наввипередки, хто швидше! Тільки ти книжку поклади...»);

 

в) купівля чи бартер (обмін книжки за власний кошт чи іншу річ);

 

р) прохання («Дай, будь ласка» чи «Давай разом почитаємо»).

 

Після програвання ситуації усіма учасниками тренінгу обговорюються варіанти її вирішення, й дітьми що з психологом роблять висновок у тому, що конструктивна форма досягнення результату (отримання книжки) — чемна прохання.

 

Примітка: Виконання цієї завдання дозволяє дітям трохи порухатися і розслабитися, зняти почуття виснаження й емоційну напругу.

 

6. Вправа «>Лесенка»

 

Спостерігаючи зразок, зображений психологом на дошці чи на окремому листі, діти малюють у своїйдневничке дві  драбинки, які з п'яти сходинок. Після цього тренер пояснює суть завдання: «Уявіть собі, що прийом усіх хлопців вашого класу розсадили на драбині, дотримуючись наступний порядок. У першій — верхньої — сходинці виявилися самі працьовиті, найрозумніші хлопці, які відмінно навчаються, скрупульозно виконують все завдання класі і майже, акуратно заповнюють зошити тощо. У другий сходинці розмістилися «>хорошисти», працьовиті, старанні, а часом неуважні, допускають помилки. І далі. Як ви вважаєте, які хлопці опиняються на п'ятої, найнижчої сходинці? Нині ж, будь ласка, подумайте, куди посадили б вас, і однієї драбині намалюйте схематично себе. У другий ж покажіть себе тієї сходинці, де ви хотіли б виявитися, тобто як ви хотіли вчитися».

 

Примітка: Результати вправи «>Лесенка» дають інформацію про характер самооцінки кожного учня і рівень його домагань у сфері навчальної діяльності.

 

Заняття 3

 

Матеріали:дневнички учасників  тренінгу, ручки, кольорові олівці.

 

Хід заняття

 

1. Етюд «>Зарядка для особи»

 

Психолог пропонує учасникам тренінгу зобразити, використовуючи виражальні засоби міміки, різні емоційні стану людини: радість, смуток, подив, образу, сум, задоволення, злість, гнів, лють. У цьому тренер акцентує у тому, що, сидячи у колі, діти мають можливість хіба що бачити себе з боку. По виконанні «зарядки» учасники діляться враженнями: що відчували, коли зображували позитивні емоції, і коли демонстрували негативні? Як змінювалося внутрішній стан у разі?

 

2. Етюд «Слухаємо себе» (вправу  наауторелаксацию).

 

По виконанні добре знайомого  етюду діти почергово дивляться  на одного й намагаються відгадати, які у якому емоційний стан перебуває. Після висловлювання версій товаришів учасник сам називає свій емоційний стан. Насамкінець обговорюється, чи завжди внутрішній стан людини, можна визначити в обличчя.

 

3.Ролевое програвання моделі  бажаного поведінки у ситуації «Мене скривдили»

 

Оскільки конфліктні ситуації, у  найбільш часто виявляються молодший школяр, досить типові, тренер пропонує дітям програти 2—3 їх. У цьому  необхідно використовувати якнайбільше  варіантів реагування. Під час  стислого обговорення хлопці разом із тренером роблять висновок у тому, які способи емоційного реагування є конструктивними і ефективними у вирішенні конфлікту. Психолог підкреслює, що до нею слід вдаватися у проблемних ситуаціях.

 

4. Розмова «Як випустити пар?»

 

Логічним переходом від порушення, яке відчуває людиною в конфліктної  ситуації, до спокою і умиротворення  єауторелаксация. Як стриматися, швидко заспокоїтися, не накоїти дурниць  може гарячність? Тренер повідомляє дітям  у тому, що є спеціальні прийоми  — техніки, які допомагають порівняно швидко «випустити пар», коли людину розлютили, скривдили тощо. Найпростіший спосіб — це вважати до десяти, як розпочати діяти.

 

5. Вправа «>Посчитай до десяти»

 

Психолог пропонує дітям згадати  свій стан на одній із програних ситуацій (образу, гнів, злість) і спробувати відтворити його. Після цього потрібні затримати дихання і він, як розпочати щось робити або говорити езопівською, вважати до десяти. Разом з тренером діти відпрацьовують даний прийом і що потім обговорюють, як трансформувалося їхній стан. Чи змінилося початкове намір вибору способи реагування? Яким воно і яка сталася? кому вправу допомогло стриматися? У своєрідному домашнє завдання тренер пропонує дітям принагідно використовувати даний прийом і що ось на чому занятті розповісти всім членам групи про ефект, що він дав.

 

6. Вправа «Повітряний кулька»  (наауторелаксацию).

 

Наприкінці заняття тренер пропонує дітям відпочити і розслабитися, виконавши вправу «Повітряний кулька». Хлопці стають до кола на деякій відстані друг від друга. Психолог каже: «Давайте зробимо повітряну кульку. Підніміть руки вгору, зображуючи кулька. Глибоко вдихніть — наповните кулька повітрям і затримайте подих. Нині ж повільно випустіть з кульки повітря — видихніть. Руки повільно опускаються униз. Кулька здувся і став на ганчірочку: голова схилилася на груди, рукирасслабленно опущені вздовж тіла. Чи всім вдалося зняти втома? Повторимо вкотре». Вправа виконується 2—3 разу. Психолог звертає увагу дітей те що, що цю вправу теж можна використовуватиме зняття гніву чи злості. Не піднімати вгору руки, його можна зробити непомітно для оточуючих, потихеньку заспокоюючи себе.

 

7. Етюд «Усмішка із широкого  кола». Ритуал прощання.

 

Заняття 4

 

Матеріали:дневнички учасників  тренінгу, ручки, кольорові олівці, невеличке дзеркало.

 

Хід заняття

 

1. Вправа «>Кулачки» (наауторелаксацию  і саморегуляцію).

 

Психолог навчає дітей наступній  техніці. Необхідно стати прямо, опустити руки вздовж тіла, сильно, до болю, стиснути кулаки і далі надто  повільно їх розтиснути. Дітям слід звернути увагу до відмінність між відчуттями, які відчувають у напруженому й у розслабленому станах. Так, при розслабленні пензля руки може відчуватися легке поколювання. Діти розповідають про своє враження.

 

Тренер повідомляє хлопцям, що цю вправу дозволяє стримати перший імпульс, він спонукує до фізичного агресії. Ще більший ефект можна домогтися за одночасного використанні 2—3 прийомів. Наприклад, якщо раптово з'явилося бажання вдарити когось, можна виконати вправи «Повітряний кулька» (глибоке подих), «>Кулачки» і «>Досчитай до десяти». Чим більший технік одночасно застосовується, то швидше можна заспокоїтися, знайти конструктивніший і достойна вихід із ситуації.

 

2. Розмова за картинкою

 

Дітям демонструється приготовлений  заздалегідь сюжетна картинка із зображенням бійки. Причина спору також має бути присутніми при ілюстрації. Пропонується скласти розповідь за картинкою. Те й сталося? Що відчуває кожного учасника бійки? Що він намагається обстоювати, довести в такий спосіб? Як інакше можна було б розв'язати суперечка? Які виразу облич у зображених дітей? Яке внутрішній стан кожного учасника бійки, представленої на картинці? Чи все про їхнє внутрішньому стані можна почути в особах? Що відчували б ви, що у ролі першого, та був — другого забіяку?

 

Психолог постійно акцентує дітей  на почуттях учасників конфлікту  що за різних засобах його рішення. Що переживають інші люди, зіштовхуючись  із агресивними проявами? Яке складається  враження вони про агресивному людині? Хіба відчувають люди, якщо проблема вирішується іншим, конструктивнішим способом (наприклад, коли перекладається з конфліктної в гумористичну)?

 

Головним результатом розмови  має стати виведення у тому, що агресивна поведінка людини не сприяє формування в оточуючих позитивного  думки про неї. Зовнішні прояви чинності ще не свідчить про внутрішньої силі характеру. Агресія то, можливо розцінена як нахабність, невихованість, невміння стримувати і контролювати себе. З іншого боку, навіть словами можна жорстоко скривдити хорошу людину, адже не заслуговує за таке поводження. Завжди потрібно ставити собі запитання: які почуття викличуть в інших ваші фрази чи дії, і чого так надходити?

 

Учасники тренінгу почергово відпрацьовують різні конструктивні способи  реагування в конфліктної ситуації, зображеною на картинці.

 

3. Розмова «Чому ми б'ємося?»

 

Після програвання ефективних способівнеагрессивного реагування психолог підводить дітей  до того що, що часто причина конфлікту, бійки настільки незначна, що коли іповздоривших запитують неї, які  й не може згадати, через що всі почалося. А скільки образливих слів вже незаслужено вислухала кожна сторона, скільки неприємних відчуттів випробували, зокрема фізична біль.

 

Що й казати найчастіше є приводом для бійки? Учасники тренінгу разом  із психологом формулюють типові мотиви і дитячих бійок. Тренер пояснює хлопцям, що у переважній більшості випадків годі й доводити справу рукопашній. Демонструвати фізичну силу краще, ніж спортивному чи тренажерному залі.Однокласснику, який потрапив у немилість, стоїть, навпаки, запропонувати підтримку (наприклад, фізичну захист, коли він слабкий). Якщо ж тебе провокують, тим паче потрібно продемонструвати силу характеру і стриманість (коли зберегти холоднокровність досить важко, можна непомітно скористатися спеціальними техніками).