Поняття та порядок створення селянського (фермерського) господарства

        Кабінет Міністрів України

Національний  університет біоресурсів природокористування  України 
 

Доповідь  на тему:

«Поняття та порядок створення селянського (фермерського) господарства» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав студент

Факультету  аграрного манеджменту

відділення  «Організація виробництва»

4-го курсу  6 групи

Орлов Максим

Перевірив:

викладач  дисципліни «Основи правознавства»

Заріцька  Ірина Михайлівна 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2010

     Селянське (фермерське)  господарство  є  формою  підприємництва  громадян України, які  виявили  бажання  виробляти  товарну  сільськогосподарську  продукцію,  займатися  її  переробкою  і  реалізацією. Це форма  організації  сільськогосподарського  виробництва  громадян.  Разом  із  колективними  і  державними  сільськогосподарськими  підприємствами  воно має  забезпечувати  споживачів  продовольством та  сільськогосподарською  сировиною.  Селянське (фермерське)  господарство – це,  як  правило, сімейно-трудове об’єднання  мешканців села,  життя  і  побут  яких  пов’язаний  з  рільництвом,  особистою  працею,  спрямованою  на  виробництво  товарної  маси  продуктів  харчування,  продовольства  і  сировини  та  на  одержання  доходів,  а, отже,  й  на  забезпечення  існування  цього  господарства  та  добробуту  його  членів.

    Членами сільського (фермерського) господарства  можуть  бути  подружжя, їх батьки, діти,  які  досягли 16 річного віку, та інші родичі, які об’єдналися  для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які  працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).

    Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією  особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його  засновник або особа, яка є його правонаступником.

    При створені одним із членів сім’ї селянського (фермерського)  господарства інші члени сім’ї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності. Інтереси селянського (фермерського) господарства  перед підприємствами, установами та організаціями, окремими  громадянами  представляє голова господарства. Голова селянського (фермерського)  господарства може доручати виконувати свої обов’язки і використовувати  право голови одному з членів господарства. Голова і члени селянського (фермерського) господарства не можуть постійно працювати  в  інших  підприємствах, установах та організаціях. Селянське (фермерське)  господарство має своє найменування, печатку і штамп.

    Селянське (фермерське) господарство в системі  народногосподарського  комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з  державними, колективними, орендними та іншими підприємствами і  організаціями, господарськими товариствами.

    Рівноправність селянського (фермерського) господарства з іншими  аграрними товаровиробниками дістає вияв, зокрема в тому, що воно має  право бути засновником або членом асоціацій, консорціумів, корпорацій, акціонерних товариств, інших об’єднань, кооперативів, спільних  підприємств із виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської  продукції, які обслуговують агропромисловий комплекс, а також  несільськогосподарських підприємств та організацій, в тому числі за участю  іноземних партнерів, брати участь у створенні комерційних банків або бути  їх членом.

    Виробничо-економічні відносини селянського (фермерського)  господарства з державними, колективними, орендними та іншими  підприємствами та організаціями господарськими товариствами, окремими  громадянами будуються на основі договорів. Розрахункові операції  проводяться як на безготівковій основі, так і готівкою.

    Право на створення селянсько (фермерського) господарства має  кожний  дієздатний громадянин України, який досяг 18 річного віку, виявив таке  бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися  сільським господарством та пройшов конкурсний відбір.

    Першочергове  право на створення  селянського (фермерського)  господарства  надається  громадянам, які проживають у сільській місцевості  і мають необхідну кваліфікацію, або досвід роботи в сільському  господарстві.

    Конкурсний  відбір бажаючих створити селянське  (фермерське)  господарство проводить районна (міська) конкурсна комісія, склад якої  формує районна державна адміністрація (виконавчий орган місцевого  самоврядування) і затверджує голова районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район,  Ради  народних  депутатів. До складу комісії  включаються представники районної, міської, в адміністративному  підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів, управління  сільського господарства та відділу земельних ресурсів місцевої державної  адміністрації, асоціації фермерів, сільської, селещної Ради народних  депутатів на території якої передбачається відведення земельної ділянки для  створення селянського (фермерського) господарства, та інших  зацікавлених  державних і громадських адміністрацій.

    Громадянам  України, які виявили бажання  вести селянське (фермерське)  господарство передаються по їх бажанню в приватну власність або в  користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибну ділянку. Передача земельних ділянок у приватну власність і надання їх в користування здійснюється із земель запасу, а також земель  вилучених (викуплених) у встановленому порядку. В тимчасове  користування земельні ділянки надаються із земель запасу, а також можуть  надаватися із земель лісового і водного фондів. Безплатно земельні ділянки передаються у приватну власність громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки.  Передача  громадянам безплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення  селянського (фермерського) господарства проводиться один раз, про що  Радою народних депутатів, яка передала земельну ділянку, робиться  відмітка  в  паспорті або документі, який його замінює.

    За  плату передаються  у приватну власність громадянам для ведення  селянського (фермерського)  господарства земельні ділянки, розмір яких перевищує середню земельну частку. У постійне користування земля  надається громадянам для ведення селянського (фермерського)  господарства  із  земель, що перебувають у державній власності.

    У тимчасове користування земельні ділянки надаються, зокрема із  земель запасу,  а також можуть надаватися  із земель лісового і водного  фондів. Вдовні та дефлеційно небезпечні землі можуть надаватися  селянським (фермерським) господарствам без зміни їх цільового  призначення та за умови дотримання вимог грунтозахисного землеробства.  Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими  на ньому водними джерелами та лісовими угіддями, по можливості  наближеними до існуючих доріг, електро і радіотелефонних мереж, газо і  водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

    Землі лісового і водного фондів, що входять до складу  угідь селянських (фермерських) господарств,  не можуть передаватися у приватну власність  господарств, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів  і невеликих (до 3  гектарів) ділянок водойм  і боліт.

    Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське)  господарство, включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості, для  одержання земельної  ділянки  у власність або користування, в тому числі  в  оренду, подають до районної, міської, в  адміністративному підпорядкуванні  якої є район, Ради народних  депутатів  за місцем розташування земельної  ділянки, заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського)  господарства.

    У заяві зазначаються бажані розмір і  місце розташування ділянки,  кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально  підтверджується їх досвід роботи  в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обгрунтування щодо розмірів  земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського)  господарства.

    Заяву про передачу земельної ділянки  у власність або надання в  користування за погодження  сільської, селищної Ради народних депутатів  розглядає у місячний строк районна ( міська) конкурсна комісія та районна  (міська), в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних  депутатів і в разі проходження конкурсного відбору та згоди  відповідна  рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній  організації проект відведення ділянки, які розроблюються в першочерговому  порядку.

    Проект  відведення земельної ділянки погоджуються із власником землі  або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки  із земель запасу), землевпорядним і санітарними органами та органом архітектури. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства  відповідні Ради народних депутатів приймають  на найближчій  сесії.

    У разі відмови районної, міської,  в адміністративному підпорядкуванні  яких  є  район,  Ради народних депутатів  у передачі або наданні земельної  ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства це питання  вирішується судом.

    Рішення  суду  про  задоволення  позову є підставою для  відведення  ділянки  в  натурі ( на  місцевості),  видачі  документа,  що  посвідчує  право  власності  або  користування  землею,  а  також  для  укладення  договору  на  оренду.

    Передача  та надання  земельних ділянок,  що перебувають у власності або користуванні,  проводиться тільки  після їх  вилучення ( викупу).  Відведення  земельної ділянки в натурі ( на  місцевості)  проводиться після збирання  врожаю  на  цій ділянці.

    Відповідно  до ст. 17  Земельного кодексу  України власники земельних ділянок,  переданих їм  Радами  народних  депутатів,  не  можуть  протягом  6  років від часу  набуття права  власності  продавати або іншим способом  відчуджувати  їх.  Проте вони  можуть  успадковуватись або передаватись  Радам на тих же умовах, на яких були одержані. За наявності поважних  причин  суд  може  скоротити  зазначений  строк  за  заявою  власника.

    Для ведення селянського (фермерського) господарства можуть  передаватися у приватну власність або надаватись у користування  земельні  ділянки,  розмір  яких  не  повинен  перевищувати  50 га. ріллі і 100 га.  усіх  земель. Конкретні розміри земельних ділянок громадян, які ведуть  селянське (фермерське)  господарство, у межах норм, передбачених Законом України “ Про селянське (фермерське)  господарство” визначають районні, міські,  в  адміністративному  підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів  диференційовано,  з урахуванням регіональних особливостей, спеціалізації  та можливостей ефективного використання наданих земель. Для створення  раціональних за розмірами селянських (фермерських) господарств  громадяни України, які ведуть таке господарство, можуть додатково  орендувати земельні ділянки для виробничих цілей.

    Розмір  земельної ділянки, що надається в оренду, обумовлюється договором оренди. Земельні ділянки громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство поділу не підлягають.

    Члени колективних сільськогосподарських кооперативів,  сільськогосподарських акціонерних товариств, які побажали вести селянське (фермерське) господарство, мають право безперешкодного виходу з них.

    За рішенням  районної,  міської,  в адміністративному підпорядкуванні якої  є район,  Ради  народних  депутатів,  їм  передаються безплатно у приватну  власність  земельні  ділянки  в  межах  середньої  земельної  частки,  що  вилучається  із  земель  зазначених  підприємств,  кооперативів,  акціонерних  товариств,  та  крім  того  передаються  у  приватну  власність  за  плату  і  надаються  у  користування земельні  ділянки із  земель  запасу,  розмір  земельної ділянки,  що  передається безплатно у приватну  власність члену колективного  сільськогосподарського  підприємства,  сільськогосподарського  кооперативу,  сільськогосподарського  акціонерного  товариства  визначається  на  рівні середньої земельної частки,  що  обчислюється  в порядку,  передбаченому Земельним кодексом  України.

    Кадастрова  оцінка  земельної  ділянки,  що вилучається, повинна бути,  як правило, на рівні середньої  по господарству.  У разі надання  земельної  ділянки  для  ведення  селянського (фермерського)  господарства  з  оцінкою  нижче  від  середньої  кадастрової  по  господарству  встановлюються  пільги,  передбачені  Законом  України “Про  селянське (фермерське)  господарство”.