Холдингові компанії

Холдингові компанії України, можливо, будуть мати особливості, обумовлені станом економіки країни. Середні  і навіть крупні підприємства, які  мають потребу в налагоджуванні стійких зв’язків з суміжниками, віддадуть перевагу «дружньому»  поглинанню холдинговою компанією. Далі, з’явилась тенденція малих  підприємств до стійкої кооперації, однак вони не хочуть втрачати свою самостійність. Мова йде не про їх злиття в крупні об’єднання, а у  зміцненні своїх позицій за рахунок  холдингу. Зрозуміло, що його центральне підприємство зможе з меншими  витратами вирішити питання реклами, аудиту, інвестиційної діяльності.

Негативною особливістю  холдингових компаній в Україні  може стати створення багатьох з  них директивним шляхом для відновлення  під новою назвою міністерських  структур. Це може викликати реальну  загрозу стримання демонополізації  економіки.

В українській економіці  можуть себе добре зарекомендувати  банківські холдингові компанії. З  одного боку, вони зможуть кваліфіковано  здійснювати фінансовий контроль за діяльністю підприємств і видавати їм кредити. З іншого боку, за власним  характером їх діяльності банкам не характерно втручання у внутрішні виробничі  проблеми підприємств.

 

 

Розділ 3.ХОЛДИНГОВІ КОМПАНІЇ В УКРАЇНІ

 

3.1 Особливості створення холдингових  компаній в Україні

 

Економічна база для заснування холдингових компаній в Україні  почала створюватися у процесі акціонування і приватизації великих державних  підприємств і об’єднань. Законодавчим підґрунтям процесів створення холдингових  компаній став Указ Президента України  «Про холдингові компанії, що створюються  в процесі корпоратизації та приватизації»  від 19.05.1994 року. Фактично заснування холдингових  компаній в Україні розпочалось  у 1995 році.

За період 1995-1999 роки було створено біля трьох десятків холдингових  компаній та державних акціонерних  компаній, а до їх складу було передано держпакети акцій більше 300 підприємств.

До основних передумов створення  холдингів в Україні можна  віднести такі:

- наявність значної кількості  підприємств, що мають багаточисельні  зв’язки за «технологічними ланцюгами»;

- потреба у злитті промислового  і фінансового капіталу;

- розвиток галузей промисловості,  в котрих об’єктивно є необхідність  у достатньо жорсткому і постійному  галузевому управлінні;

- нездатність підприємств власними  силами організувати процес постачання  виробництва і збуту продукції  як на внутрішньому, так і на  зовнішньому ринках;

- дефіцит інвестиційних ресурсів  підприємств в умовах несприятливого  інвестиційного клімату в Україні;

- структурна криза.

Відповідно до Закону України «Про холдингові компанії в Україні» основними  способами створення холдингових  компаній є [14]:

- передавання контрольних пакетів  акцій дочірніх підприємств холдинговій компанії;

- поглинання одного господарського  суб’єкта іншим шляхом придбання  контрольного пакету акцій.

При цьому холдингові компанії можуть створюватися шляхом:

- заснування холдингу на базі  існуючого підприємства чи існуючого  підрозділу;

- формування холдингової компанії  на базі колишньої чи існуючої  управлінської структури;

- створення холдингової компанії  як нового господарського суб’єкта.

Перший варіант мас досить суттєві  переваги перед двома іншими, оскільки у даному випадку немає обмежень на розміри контрольних пакетів  акцій дочірніх підприємств, що передаються  у статутний фонд холдингової  компанії. При цьому роль останньої  буде виконувати одне із підприємств, які складають холдингову групу.

При другому варіанті в холдинг  перетворюється орган управління (або  «постміністерська структура», що виникла  на його місці - концерн, корпорація і  т. д.) , а підлеглі йому господарські суб’єкти стають дочірніми підприємствами. Холдингові компанії, створені на базі управління, об’єднують, як правило, підприємства однієї галузі, які виробляють подібну  продукцію, а тому менш стійкі чи менш ефективні, до того ж представляють  небезпеку з точки зору монополізації  ринків [8, 80].

Третій варіант має свої особливості. По-перше, у холдингову компанію об’єднуються підприємства різних галузей. По-друге, вона виникає як новостворений суб’єкт, статутний фонд якою формується виключно за рахунок акцій дочірніх підприємств.

Аналіз створення холдингів  в Україні дозволив виділити такі мотивації їх заснування:

- холдинг створюється за ініціативою  підприємства на його базі  при виділенні структурних одиниць  у самостійні юридичні особи  або при поглинанні одного  іншим;

- холдинг створюється за ініціативою  групи підприємств чи об’єднання  підприємств. Тут визначаються  холдингові компанії, дочірні і  асоційовані підприємства та  акціонери холдингу;

- холдинг створюється за ініціативою  державних органів управління.

Закон України «Про холдингові компанії в Україні» був прийнятий  
15 березня 2006 року Президентом України Віктором Ющенко, цей закон визначає загальні засади функціонування холдингових компаній в Україні, а також особливості їх утворення, діяльності та ліквідації.

 

3.2 Правовий статус холдингових компаній: проблеми та перспективи

 

15 березня 2006 року Верховна Рада  України прийняла Закон України  «Про холдингові компанії в  Україні», проект якого, на виконання  Указу Президента України «Про  невідкладні заходи щодо впорядкування  діяльності державних (національних) акціонерних та холдингових компаній»  було розроблено Кабінетом Міністрів  України ще у 2003 році.

До прийняття вказаного Закону своєю Постановою від 30.06.2004 р. №1939 «Про заходи щодо підготовки проекту Закону України про припинення участі держави у діяльності акціонерних та холдингових компаній» Верховна Рада України визнала, що практика створення і діяльності акціонерних та холдингових компаній з часткою державного майна з точки зору участі таких компаній у поповненні Державного бюджету України себе не виправдала, крім того, світовий досвід також свідчить про відмову розвинених країн від такого роду державного «підприємництва», що призводить до зрощування держави з приватним капіталом.

Натомість, причиною неефективної діяльності державних холдингових компаній стала відсутність чітких і узгоджених нормативно-правових засад їхньої діяльності, посилена ще й відсутністю комплексних  теоретичних досліджень цього інституту  права.

Розроблення правових моделей регулювання  діяльності холдингових компаній і  державних холдингових компаній зокрема, має відбуватись на єдиних системно-концептуальних засадах. Так, на нашу думку, прийняття Закону України  «Про холдингові компанії в Україні» було б доцільним тільки після прийняття і його відповідного узгодження з Законом «Про управління об’єктами державної власності» та Законом «Про акціонерні товариства», які мають усунути вже наявні юридичні колізії. Насамперед необхідно визначитись з поняттям холдингової компанії, її юридичною природою.

Законом запропоновано визначення холдингової компанії як відкритого акціонерного товариства, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних  підприємств; державна холдингова компанія - це холдингова компанія, утворена у формі відкритого акціонерного товариства, не менше 100% акцій якої належить державі. Законом визначаються особливості утворення та діяльності державних холдингових компаній.

Таким чином, Закон вводить такі нові поняття як «холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв)» та «корпоративне підприємство».

Контрольний пакет - більше 50 чи 60%. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону частина 5 статті 126 ГКУ викладається в такій редакції: холдингова компанія - відкрите акціонерне товариство, яке володіє, користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій, що перебувають у державній власності).

Таким чином, законодавець відмовився від використання термінів «дочірнє підприємство», та «контрольний пакет  акцій», які були використані в  ГКУ до внесення Законом змін для  визначення холдингової компанії як суб’єкту господарювання, що володіє  контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств) (пункт 5 статті 126 ГКУ). Крім того, попередньою редакцією статті 126 Господарського кодексу України не передбачалось обмеження щодо створення холдингової компанії саме в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства.

Якщо щодо державної холдингової  компанії положення щодо обов’язкової форми ВАТ видається доцільним, то щодо інших холдингових компаній воно виглядає сумнівним, оскільки необґрунтовано обмежує свободу вибору організаційних форм підприємництва. Крім того, холдингова компанія, передбачена Державним  класифікатором «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» ДК 002:2004, як окрема організаційно-правова форма господарювання.

Формування статутного фонду холдингової  компанії, за Законом, крім акцій може формуватись і частками, паями  корпоративних підприємств. При  цьому слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства господарські товариства не мають паїв, тому зазначене  слово має бути вилучено. Отже корпоративними підприємствами можуть бути: відкриті, закриті акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства. Це розширює можливий об’єктний склад  холдингової компанії, який раніше формувався акціонерними товариствами.

За Законом корпоративне підприємство - господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія, а холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) - це пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства.

В проекті Закону, що був прийнятий  Верховною Радою 7.02.2006 р., холдинговий корпоративний пакет пропонувалось встановити у розмірі 60 і більше відсотків статутного фонду. Однак, як зазначалось в пропозиціях Президента України до вказаного Закону, такий підхід не відповідає частині третій статті 126 Господарського кодексу України, відповідно до якої між асоційованими підприємствами виникає вирішальна залежність у разі, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відповідно ж до пункту 59 Закону України «Про Державну програму приватизації» контрольним пакетом акцій вважається пакет акцій розміром більш ніж 50 відсотків статутного фонду відкритого акціонерного товариства, який дає можливість юридичній або фізичній особі здійснювати вирішальний вплив на діяльність відповідного суб’єкта. Такий підхід закріплено і в статті 22 Господарського кодексу України.

Крім того, необхідно враховувати, що відповідно до Державної програми приватизації в процесі приватизації відбувається закріплення у державній  власності пакетів акцій у  розмірі 25 або 50 відсотків статутного фонду відкритого акціонерного товариства плюс одна акція. За рахунок саме таких  пакетів акцій було утворено державою або ж за її участю більшість холдингових  компаній, які з прийняттям Закону залишаються за межами його регулювання. До того ж зазначене положення  виключає можливість утворення надалі холдингових компаній за участю держави  з використанням пакетів, закріплених  у державній власності в процесі  приватизації [8, 214].

Суттєвою є відмова Закону від  терміну «контрольний пакет акцій», що використовувалася у Державній програмі приватизації на 2000-2002 рр. Натомість, відкинута остаточною редакцією Закону, концепція визнання вирішальної залежності за наявності пакету акцій більше 60 відсотків видається обґрунтованою, оскільки саме такий пакет, відповідно до чинного законодавства, є мінімально необхідним для визнання загальних зборів правомочними, в іншому випадку загальні збори не можуть бути проведені, однак відносини залежності не вичерпуються формальною ознакою розміру контрольного пакету акцій. Вказане питання має бути врегульовано Законом «Про акціонерні товариства», який визначить підстави формального і опосередкованого контролю щодо акціонерного товариства.

Відповідно до пункту 2 Положення  про холдингові компанії, що створюються  в процесі корпоратизації та приватизації, затверджене Указом Президента України  від 11.05.94 р. № 224/94 Антимонопольним комітетом України може бути підтверджена наявність контрольного пакета акцій, розмір якого становить менш як 50 відсотків плюс 1 акція.