Холдингові компанії

ВСТУП

 

Українській економіці властиві об’єктивні процеси виникнення сучасних утворень корпоративного типу - холдингових  компаній, промислово-фінансових груп та інших об’єднань підприємств. Такі інтегровані корпоративні структури  створюють на засадах як економічної  субординації та контролю, так і  добровільної кооперації. В Україні здійснюється становлення та розвиток такої форми бізнесу, як холдинги, тому ця тема є досить актуальною. З точки зору організації корпоративних фінансів, що передбачає встановлення консолідованих фінансових результатів, оподаткування і консолідовану фінансову звітність, інтегровані корпоративні структури варто розглядати як групу взаємопов’язаних підприємств. При цьому будь-які дії цієї групи підприємств реалізують через її учасників, які є юридично самостійними суб’єктами господарювання, або в межах делегованих учасниками функцій. Тому ці утворення ще називають «геліоцентричними», оскільки вони передбачають створення базових стратегічних одиниць бізнесу, які взаємодіють із дочірніми підприємствами (ДП) через засоби корпоративного впливу, а також із незалежними компаніями, зацікавленими у фінансово-економічному співробітництві.

Холдинг - це економічне об’єднання головних підприємств (ГП) або материнських підприємств (МП), які створені шляхом переважної участі в статутному капіталі одного або кількох ДП, маючи внаслідок цього можливість управління і контролю за ними. Отже, економічне об’єднання – це група асоційованих підприємств, пов’язаних відносинами економічної та організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі й управлінні. Залежність між такими підприємствами може бути як простою, так і визначальною. Наявність простої і визначальної залежностей між асоційованими підприємствами передбачає у холдингових об’єднаннях частку безпосередньої участі - частку інвестора у статутному капіталі підприємства, в яке здійснено інвестицію. Частка участі безпосередньо пов’язана з правами інвестора як у формуванні органів управління, так і у прийнятті рішень з найважливіших питань його діяльності.

Відповідно до законодавства створення  ДП можливе шляхом: реорганізації  акціонерного товариства (АТ); майнових і грошових внесків до статутних  капіталів товариств; придбання  діючого вітчизняного чи іноземного підприємства; купівлі пакета акцій  вітчизняних та іноземних підприємств.

Питанням особливостей розвитку холдингових  компаній присвячено праці українських  і зарубіжних науковців, зокрема  В.В. Бочарова, З.М. Васильченко, В.О. Кузьмінського, С. Майерса, С. Румянцева, І.В. Сергєєва, Дж. Стрикленда, Тоєхіро Коно, А.А. Томпсона, Г.В. Уманціва.

Метою даної курсової роботи є дослідження  економічної природи холдингів  як сучасної форми бізнесу, теоретичних аспектів діяльності цих інтегрованих корпоративних структур, розкриття їх можливостей у підвищенні ефективності окремих одиниць бізнесу, розвиток холдингів в Україні.

Відповідно до мети дослідження  було визначено такі основні завдання:

- визначити поняття холдингової  компанії, її основні ознаки та  здійснити їх класифікацію;

- з’ясувати правове становище  холдингових компаній за законодавством  України та інших країн;

- дослідити особливості управління  в холдинговій групі (його механізмів);

- визначити особливості правового  становища та недоліки холдингових компаній в Україні.

Курсова робота складається із вступу, основної частини, що має три розділи, висновків та списку використаних джерел.

 

 

Розділ 1. ХОЛДИНГОВІ КОМПАНІЇ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

 

Однією з найпоширеніших структур, характерних для розвинутої ринкової економіки, є така форма організації, як холдинг (холдингова система) . Функціонування холдингових систем, з одного боку, має ряд переваг перед звичайними акціонерними товариствами, а з іншого боку - характеризуються особливостями, що породжують нові проблеми і труднощі, що не є характерні для окремих  компаній.

Холдинг (від англ. to hold - держати) - це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення по відношенню до них функцій контролю і управління.

До функцій холдингових компаній відносять:

1. Володіння, користування, розпоряджання  холдинговими корпоративними пакетами  акцій корпоративних підприємств;

2. Блокування прийняття рішень  корпоративним підприємством;

3. Контролювання його діяльності, оскільки володіє холдинговим  корпоративним пакетом акцій  цього підприємства;

4. Створення, реорганізація та  ліквідація корпоративних підприємства, затверджують їх статути, інші  установчі документи;

5. Координацію діяльності корпоративних  підприємств;

6. Забезпечення їх ефективності  та взаємовигідні технологічні, організаційні, комерційні та  інші зв’язки;

7. Розгляд та погодження звітів  про результати діяльності;

8. Здійснення перевірки господарсько-фінансової  діяльності та контроль за  збереженням і ефективним використанням  майна;

10. Розробляння і реалізація  кадрової політики.

Призначення холдингових компаній:

1. Концентрація науково-технічного  потенціалу;

2. Підтримка технологічних зв’язків  і кооперації;

3. Підвищення координації діяльності  різних галузей економіки і  їх фінансової стійкості;

4. Інтеграція національної економіки  у світову систему.

В світовій практиці холдингові компанії - це перш за все, фінансові центри, навколо  яких об’єднуються окремі компанії, не втрачаючи при цьому своєї  комерційної самостійності. На сьогодні практично всі найбільші корпорації США і Західної Європи мають у  своєму складі фінансовий центр у  вигляді холдингової компанії. Перевага холдингових структур пояснюється  достоїнствами централізованою  фінансово-економічного управління ланцюгами  технологічно пов’язаних підприємств, у тому числі зі зниженням ризиків5 інвестицій і взаємних поставок, економією  трансакційних витрат, ростом можливостей  фінансового і податкового маневрування та ін. Прикладом холдингової структури  є концерн «Нестле» (Швейцарія), який спеціалізується на виробництві  і продажу продуктів харчування. В холдингу сконцентровані контрольні пакети шести основних дочірніх фірм, які є також змішаними холдинговими компаніями [4, 101]. Перша - «Юнілак Інк», знаходиться у Панамі і контролює  всі підприємства концерну, які розташованіі у західній півкулі; друга - «Нестле  продактс» розміщена у Швейцарії  і здійснює контроль над дочірніми  підприємствами, які знаходяться  в країнах континентальної Європи.; третя - «Нестле холдингс» розташована  на Багамських островах. Дві останні - «Мегті ентерпрайзес» і «Фіндус  інтернешнл» побудовані за галузевим  принципом та координують діяльність підприємств, які ви пускають бульйонні  концентрати і свіжоморожені  продукти. Крім цього цей холдинг, поряд із згаданими підприємствами і магазинами, володіє мережею  ресторанів і готелів [1, 124]. Холдинги характеризуються високим рівнем організації  акціонерного капіталу. Через них  вдається налагодити функціональну  взаємодію капіталів, що належать різним за профілем діяльності підприємствам, включаючи пряме їх злиття і втрату самостійності. У складі холдингу вирішуються  народногосподарські проблеми, які  не під силу одному окремо взятому  підприємству: розробка і створення  складних технічних проблем, освоєння високих технологій, отримання значних кредитів під певні програми, створення нових виробничих потужностей та ін.

Як, правило, найбільш вагомими мотивами створення холдингових компаній у країнах з розвинутою економікою є такі [1, 134]:

1) придбання контролю над підприємствами;

2) можливість концентрації капіталів,  більш вільне їх переливання  і на цій основі оптимізація  інвестиційного процесу;

3) консолідація діяльності групи  підприємств з метою зменшення  податкових платежів. Це досягається  шляхом укладення угод між  підприємствами, відповідно до яких  їх прибутки чи збитки переводяться  безпосередньо до холдингової  компанії, що дозволяє холдингу  враховувати збитки одного підприємства  та прибутки іншого для сплати  податку з решти частини прибутку;

4) залучення додаткових виробничих  потужностей у результаті поглинання  підприємств;

5) можливість диверсифікації виробництва,  зниження ризику при виході  на ринок;

6) розподіл господарських ризиків  між різноманітними дочірніми  фірмами

7) проникнення через холдинг  в інші сфери виробництва і  збуту товарів;

8) проведення загальної технічної,  економічної, кадрової політики  та здійснення контролю за  дотриманням спільних інтересів  підприємств.

До складу холдингу входять [8, 79]:

1. головне підприємство, яке здійснює  контроль і управління дочірніми  підприємствами;

2. дочірні підприємства, контрольними  пакетами котрих володіє головне  підприємство;

3. асоційовані підприємства, вкладення  в котрі не дозволяють головному  підприємству повністю контролювати  їх і визначати основні напрямки фінансово-господарської діяльності;

4. підприємства, вкладення в котрі  не дають права участі в  управлінні;

5. інші господарські суб’єкти.

З юридичної точки зору холдинг - це об’єднання з частковою правоздатністю. Підприємства, що перебувають під  контролем холдингу не втрачають  своєї юридичної самостійності, а холдингова компанія, як сукупність організацій, не набуває статусу  юридичної особи. Разом з тим, існує економічна залежність підприємств  холдингу. Це проявляється у тому, що дії учасників визначаються волевиявленням головного підприємства.

Різного виду конфігурації холдингів  можуть утворюватися еволюційним шляхом, не бути пов’язаними лише з роздержавленням  або з поглинанням підприємств, що характерно для України, а й  через: а) поступове злиття (об’єднання) чи приєднання до холдингу нових учасників. Йдеться насамперед про учасників  холдингу, які перебувають у статусі  асоційованих (афілійованих) підприємств; б) трансформацію статутних об’єднань  підприємств, наприклад, концернів, які  утворюються на основі їх фінансової залежності від одного або групи  учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого  розвитку, інвестиційної, фінансової та іншої діяльності. У таких об’єднаннях  виникає підґрунтя для запровадження  форм участі у статутному капіталі, властивих холдинговим компаніям.

 

 

Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ХОЛДИНГУ

 

2.1 Сутність поняття «холдинг»

холдингова  компанія

Правове забезпечення створення холдингових  компаній

Холдингова компанія - господарюючий  суб’єкт, який володіє контрольними пакетами акцій інших, одного або  більше, господарюючих суб’єктів.

Контрольний пакет акцій - кількість  акцій (пай, частка у статутному фонді), яка дає право холдинговій  компанії здійснювати фактичний  контроль над господарюючим суб’єктом. Рішення щодо підтвердження наявності  контрольного пакета акцій, якщо його розмір становить менш як 51 відсоток, приймає Антимонопольний комітет  України з урахуванням конкретних особливостей установчих документів і  структури статутних фондів господарюючих  суб’єктів у порядку, що встановлює цей Комітет.

Дочірнє підприємство - господарюючий  суб’єкт, контрольним пакетом акцій  якого володіє холдингова компанія.

Холдингові компанії можуть створюватися в результаті [8, 98]:

-заснування їх органами, уповноваженими управляти державним майном, державними органами приватизації самостійно або разом з іншими засновниками;

-поглинання одного господарюючого суб’єкта іншим (придбання контрольного пакета акцій) у процесі приватизації. При цьому господарюючий суб’єкт, що поглинає, визнається холдинговою компанією, а поглинутий - дочірнім підприємством.

Холдингові компанії можуть бути дочірніми  підприємствами інших холдингових  компаній.

Проекти установчих документів і планів розміщення акцій холдингових компаній підлягають погодженню з Антимонопольним  комітетом України.

Створення холдингових компаній в  Україні регламентується такими законодавчими актами як Законом  України «Про холдингові компанії в Україні», Указом Президента України «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації», іншими документами, що регламентують діяльність холдингових компаній, є Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про господарські товариства», інші закони та нормативно-правові акти, що регулюють діяльність холдингових компаній та їх корпоративних підприємств.

Якщо міжнародним  договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою  України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у Законі «Про холдингові компанії в Україні», застосовуються  
правила міжнародного договору.