Холдингові компанії

 

2.2 Економічний зміст, передумови  створення і формування холдингових  компаній

 

Становлення ринкових відносин неможливо без впровадження організаційних форм, створених багатолітнім історичним досвідом людства. На сучасному етапі  ця проблема на Україні є одною  з найактуальніших. Розвинуті країни вже з давніх часів застосовують акціонерну власність як основу формування різних форм об’єднань підприємств  і організацій.

В Україні акціонування власності  має свою специфіку, воно почалося на фоні роздержавлення виробничих структур. Причиною такого реформування є те, що в умовах економічної нестабільності держава не в змозі підтримувати функціонування підприємств. Державною  програмою приватизації передбачено  повну корпоратизацію всіх (допущених  до приватизації) державних підприємств. Акціонерні товариства можуть закуповувати не лише матеріальні засоби, але  й цінні папери інших товариств, обмінюватися з ними пакетами акцій. Це є основою високої мобільності  товариств у створенні різних господарських структур. Товариства можуть поєднувати свої зусилля з  різним ступенем фінансового, технологічного і організаційного проникнення  у кожному конкретному випадку  злиття.

Стосовно процесів інтеграції акціонерні товариства є гнучким, універсальним  механізмом для встановлення вертикальних зв’язків між виробничими підрозділами шляхом заснування дочірніх та інших  акціонерних товариств. Створення  дочірніх акціонерних товариств  дозволяє досягнути самостійності, при цьому зберігаються крупні формування як єдиний виробничо-господарський комплекс, змінюючи адміністративні важелі управління на економічні.

Акціонерне товариство надає  значні можливості для встановлення міжгалузевих і внутрішньогалузевих  горизонтальних і вертикальних зв’язків.

Холдингова компанія являє  собою тип акціонерного товариства, що створюється для володіння  контрольним пакетом акцій (контрольними паями) інших фірм з метою ділового контролю над ними та управління їх діяльністю.

Практично всі сучасні  корпорації і групи у розвинутих країнах мають холдингову форму  організації. При цьому на чолі багато-чисельних  підприємств, заводів, фірм, банків, що мають юридичну самостійність, стоїть головна фірма-холдинг, яка концентрує в своїх руках їх контрольні пакети, що надає всій структурі характер цілісності і керованості. Виділяють  такі види холдингів [1, 148]:

-чистий холдинг (фінансовий), який створюється, насамперед, з  метою фінансового контролю та  управління;

-змішаний холдинг здійснює  також певну підприємницьку діяльність (промисловість, торгівля, транспорт,  кредитно-фінансова діяльність).

Змішані холдинги типові як материнські компанії сучасних промислових  концернів, багатогалузевих об’єднань, організаційно пов’язаних між собою  підприємств. Однак останнім часом  намітився кількісний ріст чистих холдингів, які об’єднують фінансові заклади (банки, страхові та інші фірми).

Будучи фінансовими компаніями, чисті (фінансові) холдинги мають цілу низку специфічних функціональних відмінностей від інших фінансових інститутів, наприклад, банків та інвестиційних  компаній і фондів.

На відміну від банків, холдинги можуть здійснювати прямі  дольові інвестиції у нефінансові  підприємства (тобто промислові, торгівельні, будівельні та інші фірми). При цьому, маючи відповідні ліцензії, холдинги можуть займатися і відповідною  кредитно-фінансовою діяльністю.

Холдинги не обмежуються  портфельними інвестиціями в акції  того чи іншого підприємства, а намагаються  заволодіти його контрольним пакетом, що дозволяє здійснювати управлінські функції. Крім цього, завдання інвестування коштів у різні активи фондового  ринку (особливо похідні, наприклад, ф’ючерси та опціони), типові для інвестиційних  компаній, взагалі може не розглядатися керівництвом холдингової компанії як одне із пріоритетних.

Основна різниця фінансового  холдингу від інших фінансових інститутів полягає в здійсненні особливої  інвестиційної стратегії, метою  якої є встановлення ділового контролю над вже існуючими чи новими фірмами, що входять до кола його інтересів.

Процес організації холдингової  структури може йти «знизу», «зверху» чи об’єднувати обидва способи.

На першій стадії при організації  «знизу» здійснюється об’єднання незалежних компаній з заснуванням їх холдинг-центру.

При цьому засновники можуть надавати різні засновницькі внески в активи об’єднання: грошові кошти, цінні папери, будівлі, споруди, обладнання, права на користування надрами, а  також майнові права. В обмін  на це засновники отримують звичайні акції.

У випадку, коли засновники холдингу - відкриті акціонерні товариства, то засновницьким внеском можуть бути звичайні акції цих компаній. У даному випадку виникають відносини  співучасті, тоді як обидві компанії володіють  голосуючими акціями одна одної. Холдингом є та з них, яка в  змозі здійснювати діловий контроль над діяльністю іншої.

Після заснування холдингової  компанії процес формування об’єднання йде «зверху». Якщо досягнута умова  між керівництвом холдингу та іншими компаніями на купівлю-продаж акцій, то здійснюється обмін акціями («дружнє» поглинання). Іншим варіантом «дружнього»  поглинання може бути передача пакета акцій фірми в довірче управління холдингу.

В іншому випадку, коли відсутня така згода, холдинг намагається  скупити акції компанії на фондовому ринку, а потім вже вступає у взаємовідносини на загальних зборах акціонерів («агресивне» поглинання). Результатом цього варіанта може бути заміна всього складу керівництва компанії.

У практиці достатньо розповсюдженим варіантом встановлення ділового контролю над фірмою є інвестиційне кредитування. Такі кредити направляються на реалізацію конкретних заходів і проектів при  участі кредитора у прибутку.

Ще одним зі способів встановлення ділового контролю над підприємством, причому дешевшим, ніж купівля  акції, є придбання холдингом  боргів підприємства. За умов дефіциту грошових коштів борги можуть бути скуплені зі значним дисконтом до номінальної величини.

Як видно, функція контролю являє собою основну причину  появи цієї форми об’єднання, яка  сприяє досягненню максимального результату від консолідованої діяльності підприємств  і максимальних дивідендів на кожну  одиницю інвестованого капіталу материнської компанії.

Основними мотивами створення  холдингів бувають такі види контролю:

-контроль за джерелами  сировини;

-контроль цін і ринків  збуту;

-контроль виконання зобов’язань  суб’єктів зовнішнього середовища;

-контроль технології  виробництва;

-контроль розподілу ризиків  між учасниками комерційних угод.

Механізм контрольного пакета забезпечує безумовне право прийняття  чи відхилення деяких рішень на загальних  зборах акціонерів, наприклад, суттєвих змін і доповнень до статуту, створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств тощо. Крім того, вказані  права дають можливість холдинговій  компанії провадити єдину економічну, фінансову і технологічну політику.

Термін «холдингова компанія»  стосується об’єднань, які мають  контрольний пакет в акціонерному капіталі (кількість їх не обмежується) одного або кількох підприємств. Для ефективного вирішення конкретних завдань холдинг об’єднує і консолідує їх інтереси, в той самий час кожне самостійне підприємство продовжує функціонувати в своїй сфері діяльності в якості філії чи дочірнього підприємства. Сумарний капітал контролюючих холдингом дочірніх підприємств (їх може бути до сотні і більше) в багато разів більше, ніж капітал самої холдингової компанії. Іноді 10-15% акцій достатньо, щоб отримати контрольний пакет. Користуючись цим, холдингові компанії можуть формувати структуру окремих галузей, не займаючись безпосередньо виробництвом.

Це особливо важливо для  української промисловості, яка  довгий час вже потребує раціоналізації галузевої структури. Справа в високій  маневреності холдингів, їх здібності  швидко і вагомо реагувати на потреби  в переміщенні капіталу, збільшувати  число сфер своєї діяльності, здійснювати  комплексні програми.

Можна вважати встановленим той факт, що визначальна роль у  керівництві ринковою економікою належить крупним об’єднанням типу холдингу. Холдинги функціонують в світі практично  у всіх галузях господарства.

Створені на сьогодні в  Україні за ініціативою держави  холдинги важко віднести до одного з тих видів, які ефективно  функціонують на Заході. Це пояснюється  тим, що при їх створенні за мету ставиться збереження раніше існуючих об’єднань підприємств. Крім того, український фондовий ринок ще продовжує  формуватися.

Порушення жорстких, адміністративних, управлінських вертикальних відносин поряд з демонтажем механізмів централізованої  економічної системи диктує необхідність створення нових господарських  об’єднань, якою є холдингова структура - контроль акціонерного капіталу підприємств. Слід визначити, що ефективність цього  процесу досягається в значній  мірі за рахунок високого ступеня  взаємодії, а не конкуренції.

В умовах перехідного періоду  можливі такі варіанти створення  державних холдингових компаній:

-за ініціативою самих  державних підприємств;

-створення нових акціонерних  товариств;

-створення державних  холдингових компаній міністерствами;

-в результаті реструктуризації  великих підприємств;

-за ініціативою крупних  підприємств, що виробляють складну  готову продукцію.

До створення холдингу можуть спонукати багато причин. До типових з них можна віднести:

-відсутність необхідних  фінансових коштів;

-знос та технічне старіння  обладнання;

-труднощі з реалізацією  продукції;

-необхідність стабільного  та якісного забезпечення сировиною  і комплектуючими;

-відсутність попиту на  акції підприємства.

Управління портфелем  цінних паперів стало основним завданням  у системі стратегічного управління інтегрованою діяльністю холдингу. Раціонально  вибраний напрям стратегічної діяльності в сфері виробничої, фінансової і  господарської діяльності зумовлюють ефективну діяльність всього об’єднання.

Переваги консолідації підприємств  і цілі, що досягаються у межах  холдингової компанії, можуть бути такими [9, 324]:

-обмеження або ліквідація  конкуренції;

-контроль за постачанням  сировини і готової продукції;

-незалежність від зовнішніх  постачальників сировини;

-створення єдиного виробничого  комплексу від видобутку сировини  до готової продукції;

-зменшення накладних  витрат за рахунок централізації  управлінських витрат;

-можливість зниження  податків;

-широкі можливості інноваційної  діяльності;

-об’єднання технічного  досвіду, економія у виробництві  і розподілі продукції;

-економія на торгівельних  операціях;

-зменшення кризового  тиску.

Крім того, створювані таким  чином державні холдинги будуть виступати  як етап передачі функції управління і розпорядження державної власності  недержавним структурам. Формування холдингових груп в Україні спостерігається  і в сфері недержавних структур (комерційні фінансові компанії).

Слід зазначити, що поглинання господарських суб’єктів в процесі  приватизації здійснюється за згодою Антимонопольного комітету України. Поглинання може здійснюватися шляхами:

-шляхом укладання договору:

-закупівлі за грошові  кошти акцій дочірнього підприємства (під час первинного розміщення) на вторинному ринку цінних  паперів;

-дарування;

-обміну;

-випуск материнською  компанією привілейованих акцій  на суму вартості контрольних  пакетів підприємств, які поглинаються; випуск привілейованих акцій  здійснюється на суму, яка не  перевищує 10% статутного фонду  холдингової компанії;

-випуск холдинговою компанією  простих іменних акцій та обмін  на вторинному ринку цінних  паперів дочірнього підприємства;

-придбання на умові  договору внаслідок:

-спадщини;

-рішення суду;

-приватизації.

Материнська компанія може бути будь-якою організаційно-правовою формою, але краще, якщо вона матиме статус відкритого акціонерного товариства. Це дає можливість реалізувати основні холдингові функції шляхом постійної маніпуляції складом портфеля цінних паперів материнської компанії.

 

2.3 Система управління  холдингової структури

 

Як показує досвід, холдингова система має велику гнучкість  і адаптивність, що дозволяє головній компанії ефективно управляти всією  інтегрованою структурою. Завдяки холдинговій  системі дочірні підприємства можуть зосередити свою увагу на оперативній  діяльності та перетворитися в центри прибутку.