Застосування методу аналізу 5ти сил Портера в політичному маркетингові. Проблеми та перспективи

 

                                                           ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ, ЯК ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ РИНКУ В ПОЛІТИЦІ………………………...…….5

1.1. Сутність політичного маркетингу, його цілі, функції. Категоріальний апарат політичного маркетингу……………..………………………………….….5

1.2. Методи політичного маркетингу…………………….………………….……10

РОЗДІЛ 2. МЕТОД АНАЛІЗУ 5ТИ СИЛ ПОРТЕРА. ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В  ПОЛІТИЧНОМУ МАРКЕТИНГУ………………………….………….……….16

2.1. Маркетингові інструменти  дослідження. Метод аналізу 5ти  сил Портера………...……………………………...…………………………………….16

2.2. Застосування методу  аналізу 5 сил Портера в політичному  маркетингу. Проблеми та перспективи…...……………………………...……………..……….23

ВИСНОВКИ…...……………………………...…………………………………….29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..….31

ДОДАТКИ………………………………………………………………….……….34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                           ВСТУП

 

Сучасна політологія розвивається під впливом великої кількості  факторів, число яких постійно зростає. Виникає потреба в розробці нових як теоретичних, так і практичних методів та інструментів в кожній з галузей політичної науки. Дослідження міжпредметних зв’язків та розширення за рахунок цього синтезу інструментальної бази політології, є одним з можливих напрямків. Актуальність даної роботи полягає у розробці нових методів та підходів до вирішення типових завдань, використання даних методів на практиці.

В такому контексті дана наукова тема розглядається лише частково в працях закордонних авторів: Н. Малхотра, Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Джоббер. В Україні дана проблематика не вивчається в так, як це відбувається на Заході. Ймовірним чинником цього є недостатня розвиненість демократичних інститутів, зокрема інституту демократичних виборів. Через це не виникає потреби у розробці альтернативних методик дослідження та нових політичних технології. Іншою причиною може бути недостатня актуальність в порівнянні з іншими розробками, чим викликана недостатня увага до даної теми. Російські та українські автори, що займаються розробкою даної теми – Бебик В. М., Музикант В.Л., Ковлер А. І., Морозова Є.Г., Ільясов Ф.М.

Об’єктом дослідження  даної роботи є політичний маркетинг.

Предметом дослідження є  розробка методів аналізу ринку  влади.

Метою дослідження є визначити  доцільність та об’єктивність економічного методу аналізу середовища в умовах ринку влади.

Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання

1. Опрацювати джерельну базу з даної теми.
2. Розглянути сутність політичного маркетингу.
3. Виявити зв’язки економічного поняття маркетингу та політичного маркетингу.
4. Визначити принципові особливості маркетингового інструментарію.
5. Дослідити можливість застосування маркетингового методу аналізу в політичному маркетингові.

У якості гіпотези можна  висунути таку умову якщо політичний та економічний маркетинг мають  спільні риси та ознаки, то економічні методи дослідження (зокрема метод  аналізу 5ти сил Портера) можна застосовувати  в сфері політичного маркетингу.

Були використані загальнонаукові методи та методи емпіричних досліджень. Відповідно з групи перших були застосовані такі методи, як аналіз,синтез та індуктивне доведення, а з других - аналіз літератури з даної проблематики, визначення необхідних даних шляхом порівняння матеріалів досліджень науковців та дослідників з даної проблематики.

Наукова новизна роботи полягає  в тому що вперше на студентському  рівні розглядаються можливості залучення нових методів в  сферу політичного маркетингу.

Дана робота носить пряме  практичне значення – у випадку  доведення припущень, на яких базується  робота, з’являється новий метод  дослідження середовища ринку влади. Також матеріали даної роботи можна використовувати як базу для  вивчення основ політичного маркетингу, чи як основу для подальшого дослідження  явищ та процесів політичного маркетингу.

Структура роботи обумовлена  завданнями та метою дослідження. Робота складається з вступу, двох розділів, висновку, списку літератури і додатків. В першому розділі розглядається  сутність та роль політичного маркетингу, його походження. Другий розділ має  на меті дослідити можливість застосування маркетингового прийому – аналізу 5ти сил Портера, в дослідженні  політичного ринку, виявити можливі  проблеми та розглянути перспективи  використання даного методу. Робота складається  з 30 сторінок.

 

 

 

 

                                                        РОЗДІЛ 1

ПОЛІТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ, ЯК ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ  РИНКУ В ПОЛІТИЦІ

 

 

1. Сутність політичного маркетингу, його цілі, функції. Категоріальний апарат політичного маркетингу

 

Сьогодні є актуальною розробка теоретичних та практичних методів, які б підвищили ефективність діяльності в процесі боротьби за владу. Зрозуміло, що для цього повинна  існувати особлива сфера наукової діяльності в політичній науці, яка буде займатися  даним питанням. Таким напрямом в  політології є політичний маркетинг.

Дана сфера діяльності має такі основні ознаки 

• кожен суб’єкт прагне досягти максимально можливого результату своєї діяльності (здобуття владних повноважень);
• всі суб’єкти діють в рівних умовах;
• діяльність суб’єктів обмежується правовою базою [2];

       Економічний  ринок має схожі ознаки:

• вільний вхід та вихід з системи;
• рівність всіх суб’єктів та умов в яких вони діють;
• обмежене втручання держави в ринок;
• існування юридичних норм, що певним чином обмежують та визначають діяльність [3].

 Сьогодні економісти під терміном "ринок", розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців. Так, автори К. Макконелл, С. Брю, пишуть, що «ринок - це інститут або механізм, що зводить докупи покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг» [22].  Це вузьке тлумачення категорії "ринок". У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу, комерційний характер їхньої взаємодії, суперництво (конкуренція) господарюючих суб'єктів, формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби, ціни, що складаються на основі попиту та пропонування [25].

Тобто процес боротьби за владу  стає подібним до ринкової діяльності, що дає можливість прирівняти деякі  явища з різних дисциплін –  економіка та політологія. Наприклад, якщо ринок (як економічне поняття) –  це сфера діяльності, де основною метою  діяльності продавця є здобуття максимального  прибутку порівняно з конкурентами, за рахунок  рівня продажу власного продукту покупцям, які знаходяться  в умовах вільного вибору товару, серед  множини рівних пропозицій, то ринок  влади – це сфера діяльності, де продавець (кандидат, партія, організація), пропонує власний продукт (програму дій чи політичну стратегію) покупцеві (виборцям), які обирають з великого числа рівних пропозицій. Грошовою одиницею, тобто формою оплати, в  такому випадку стає підтримка виборців, а саме кількість їхніх голосів, яку вони віддають, як гроші за найбільш вигідну для них пропозицію [2, 3, 9].

Діяльність підприємства в умовах ринкової економіки називається  маркетингом. Різні джерела надають  різні визначення маркетингу:

• це планування і здійснення всебічної діяльності пов'язаної з товаром, з метою здійснення оптимального впливу на споживача для забезпечення максимального споживання за оптимальної ціни та одержання в результаті цього довгострокового прибутку [12, ст. 53];
• це діяльність щодо забезпечення наявності потрібних товарів і послуг для потрібної аудиторії, у потрібному місці, в потрібний час і за ціною, яка підходить, при здійсненні необхідної комунікації [11, ст. 289];
• вид людської діяльності, направлений на задоволення потреб за допомогою обміну [25, ст. 47];

Кожне з цих визначень підтверджує  думку висловлену вище – деякі  аспекти діяльності щодо здобуття політичної влади носять схожий характер з процесами що відбуваються в маркетинговій сфері. А тому діяльність пов’язану з активністю на ринку влади, можна назвати політичним маркетингом [18].

Американський політолог Г. Маузер виокремив три основні паралелі, які можна провести між комерційним  маркетингом і організацією виборчої кампанії:

· існування конкуренції між  різними організаціями, які змагаються за лояльність певної адресної групи, обраної як «мішені» (групи виборців), пропонуючи при цьому різні альтернативи (певних політичних кандидатів). Аби  завоювати певну кількість голосів, необхідно продемонструвати свої переваги перед суперниками;

· і виборці, і споживачі покликані  відігравати аналогічні ролі і на комерційному, і на політичному ринку: вони виявляють «попит», приймають  рішення щодо вибору певного товару чи кандидата із запропонованих їм альтернатив відповідно до своїх  цілей і на підставі аналізу доступної  їм інформації. Окрім того, для вивчення споживачів і виборців можуть застосовуватися  схожі психологічні та соціологічні моделі й теорії;

· канали комунікації, які використовуються представниками сучасних маркетингових  служб і політичними кандидатами, схожі: особистий контакт (кампанія «від дверей до дверей», збори, робота спеціальних агітаторів тощо), телефонні  дзвінки, особисті поштові послання громадянам, ЗМІ, наочна агітація та реклама  тощо  [1].

Історично такий підхід до даного питання склався відносно недавно, і набув застосування лише в розвинених демократичних країнах. Перші серйозні спроби суто ринкових підходів до понять політології зробили В. Парето в  «Теорії економічної та політичної рівноваги», а також Й. Шумпетер у  «Конкурентній теорії демократії». У новітній політології ринковий підхід поширився завдяки значному впливу «нової політичної економії»  Р. Б’юкенена.

У зарубіжній спеціальній літературі висловлюється думка, що політичний маркетинг з’явився близько 60 років  тому, коли Д. Ейзенхауер, першим із претендентів на посаду президента США скористався  послугами рекламної агенції для організації своєї передвиборчої кампанії. Під політичним маркетингом західні дослідники розуміють сукупність теорій і методів, якими можуть користуватися політичні організації, органи влади та окремі політичні лідери з подвійною метою: визначати свої цілі, завдання і програми та впливати на поведінку громадян [14].

Політологічний словник пропонує таке визначення: «Політичний маркетинг  – це різновид некомерційного маркетингу, діяльність, спрямована на створення, підтримання чи зміну поведінки  людей щодо конкретних політичних лідерів, організацій, ідей громадського значення. Вдале застосування прийомів маркетингу у політиці дозволяє досягати популярності, перемагати на виборах і триматися  на вершині політичного олімпу» [18, ст. 209].

Російський дослідник Ф. Ільясов, зокрема, зазначає: «Політичний маркетинг  – це система особистісного (створення  і висування кандидатів), програмного (розробка програмних, ідеологічних та інших документів) та інформаційного (реклама, PR) впливу на виборців з метою  здобуття влади» [8, ст. 53].     В. Музикант: «Політичний маркетинг – грамотне, коректне й цілеспрямоване виявлення, наголошування й демонстрація різним соціальним і національним групам виборців саме тих якостей і чеснот претендента на лідерство, до яких ці групи виявляють особливий інтерес» [16, ст. 46].

Політичний маркетинг ще мало опрацьований українськими дослідниками. Одне з  визначень подає В. Бебик: «це  сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання і втілення в соціально-політичну практику тих чи інших установок суспільної свідомості з метою завоювання і утримання контролю над ринком влади» [2]. На думку Д. Видріна, «політичний маркетинг – це перш за все грамотне, коректне і цілеспрямоване виявлення, підкреслення та демонстрація різним соціальним і національним групам виборців саме тих реальних якостей і переваг претендента на лідерство, до яких ці групи виявляють особливий інтерес» [16].

О. Соловйов узагалі називає політичним маркетингом технологізацію політичних процесів (й у цьому розумінні  вибори також можна розглядати як процес формування і «нав’язування» виборцям певного іміджу, постійного контролю діяльності політика та партії за допомогою опитувань громадської  думки тощо) [26, ст. 245]. А. Пшизова вважає, що « політичний маркетинг – не просто нова технологія забезпечення демократичного представництва. За маркетингового підходу до політики принципово змінюються взаємовідносини між агентами політичного процесу, і це потребує осмислення у значно ширшому теоретичному контексті. Із сукупного «суверена», володаря «загальної волі», що виявляється через інститути представництва, народ перетворюється на сукупність індивідуальних групових суб’єктів-споживачів на ринку політичних товарів. До того ж, за допомогою маркетингу відбувається не тільки виявлення політичного попиту. Він свідомо формується» [24].