Провідні бібліотекознавці

Інтенсивна наукова праця не могла не пошкодити здоров’ю вченого, і в 1907 році через перевтому він втратив 40% зору. Ось чому з 2 червня подав у відставку за вислугою років .У цей час Маркевича обирають дійсним членом майже усіх існуючих в Росії губернських учених архівних комісій. [17]

Багато сил доклав Арсеній Іванович для відкриття  в Криму вищого навчального закладу  – Таврійського університету (філія  Київського університету Св. Володимира), де він працював доцентом і предав університету свою особисту бібліотеку.

Як справжній ентузіаст культури і освіти Арсеній Іванович Маркевич віддав усе своє життя справжнього трудівника справі народної освіти та науці у ролі організатора та дослідника. [16]

1.9. Автор «Бібліографічного покажчика нової української літератури» - Комаров Михайло Федорович

 

Михайло Федорович народився 23 січня 1844 року в слободі Дмитрівні  Павлоградського повіту (нині - с. Дмитрівка  Петропавлівського району Дніпропетровської  області). Його батько був російським переселенцем, який досить швидко українізувався.

М.Ф. Комаров закінчив катеринославську гімназію, у 1867 році закінчив юридичний факультет Харківського університету і розпочав службу в  Окружному суді м. Острогозька на Воронежчині. Працював присяжним довіреним  у Києві, потім нотаріусом в Умані  та Одесі. [22]

Це був час розгортання  суспільно-політичного і національно-культурного  руху в Україні, осередком якого  в Києві була "Київська громада". Серед громадівців, які організовували недільні школи, видавали українською  мовою популярну і дешеву літературу, збирали етнографічний і фольклорний матеріал, був і М.Ф. Комаров. З метою популяризації природничих знань протягом 1874-1875 рр. він переклав українською мовою та видав брошури історика і громадського діяча О. Іванова (Строніна) "Розповіді про небо та землю", "Розмова про земні сили". Ще будучи студентом, М. Комаров надрукував у "Екатеринославских губернских ведомостях" свою першу працю "Два варианта южнорусской народной думы про Савву Чалого". Але саме в київський період життя Михайло Комаров розпочинає безперервну діяльність як літератор, критик, бібліограф і видавець. У 1881 р. була опублікована його перша невелика праця про Т.Г. Шевченка "Кое что о Шевченке. (Народное предание о погребении Шевченка. Свидание его с М. Щепкиным)", яка стала початком його шевченкіани. Адже М. Комаров був першим бібліографом творів Т.Г. Шевченка та праць про нього. У 1883 р. він видав "Покажчик нової української літератури (1798-1883)", значення якого зауважила не лише українська періодична преса, але й російська ("Исторический вестник").[26]

Уникаючи репресій влади  проти громадівців, М.Ф. Комаров у 1883 р. влаштувався працювати нотарем  у провінційній Умані, де розпочав роботу над складанням російсько-українського словника. Влітку 1887 року М. Комаров  переїхав до Одеси, влаштувався там на посаді нотаріуса, і прожив у цьому місті до кінця своїх днів. Він став одним із найдієвіших членів одеської "Громади". Займаючись бібліографією, Комаров активно співробітничає з київськими та львівськими часописами і газетами, виступаючи переважно в ролі літературного критика. Його статті, огляди, рецензії охоче друкували "Киевская старина", "Рада", "Зоря", "Діло", "Правда", "Одесский вестник", "По морю и суше". Комаров спілкувався з багатьма діячами української літератури, як-то: М.С.Грушевським, І.Я. Франком, Л.Українкою, М.М.Коцюбинським, Д.І.Яворницьким, Д.І. Дорошенком і багатьма іншими. Своєю діяльністю він сприяв культурно-національному єднанню різних частин України - Південної, Західної і Наддніпрянщини.

В одеський період життя  Михайло Комаров продовжує складати бібліографію творів Т.Г. Шевченка та літературу про нього. У 1903 р. він опублікував книгу "Т. Шевченко в литературе и искусстве. Библиографический указатель материалов для изучения жизни и произведений Т. Шевченка". Наступного року в Києві були опубліковані його "Библиографический указатель музыкальной и литературной деятельности Н.В. Лысенка (1868-1903)" та "Бібліографічний покажчик видань Котляревського, творів та писань про його". У 1903 р. він опублікував значний (330 стор.) бібліографічний покажчик до історії української драми і театру з 1815 р. "Українська драматургія", доповнення до якого (106 стор.) за 1905-1912 рр. опублікував у 1912 р. Одним із напрямів діяльності М.Ф. Комарова були переклади на українську мову та видання творів М.І. Костомарова, М.В. Гоголя, оприлюднення недрукованих раніше творів В. Забіли, С. Руданського, К. Думитрашка, П. Гулака-Артемовського, О. Стороженка. [24]

З початку 90-х років  М. Комаров починає друкувати  власні твори історичного змісту та просвітницького характеру. М. Комаров доводив, що "без праці не буде і відродження, що треба збирати етнографічний матеріал, творити літературу у всіх її галузях, а особливо для народу"

В Одесі М. Комаров  продовжив роботу над російсько-українським  словником.

Михайло Комаров багато часу і зусиль віддавав боротьбі із цензурою.

У період розгортання  революційного і національно-культурного  руху у 1905 р. в різних містах Наддніпрянської  України стали виникати "Просвіти". М. Комаров був у числі організаторів  і перших керівників одеської "Просвіти". Він був почесним членом двох філій катеринославської "Просвіти", допомагаючи їм, головним чином, літературою для просвітницької та театральної діяльності просвітян. [23]

До 100-річчя від дня  народження Т.Г. Шевченка у 1912 р. М. Комаров опублікував зі своїми примітками великий збірник поетичних творів різних авторів, присвячених Т. Шевченкові - "Вінок Т. Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів". Це була передостання земна справа подвижника-просвітянина. А останньою стала невелика брошура "П. Морачевський та його переклад Св. Євангелія на українську мову. Написав М. Комаров. Одеса. 1913".

Складений М. Ф. Комаровим  «Бібліографічний покажчик нової української  літератури» (К., 1883) — значне явище в тодішньому культурному житті України.

Помер Михайло Федорович  Комаров 19 серпня 1913 року в Одесі, де й похований.

 

ВИСНОВКИ

 

Історичний етап розвитку суспільства кінця ХІХ- початку  ХХ ст. докорінно впливає на розвиток науки, вимагає не лише посиленого наукового й громадського інтересу до виваженого, об’єктивного аналізу національної історії, історико-культурного надбання, а й зумовлює постановку перед науковцями завдання збереження національної спадщини, котра сприятиме використанню національно-культурних цінностей в умовах сьогодення, формуванню національно свідомого суспільства. За таких умов стає актуальним вивчення життя, діяльності та творчої спадщини визначних постатей українського бібліотекознавства, введення їхнього доробку до наукового обігу.

Увагу сучасних дослідників  привертають передусім імена  тих українських діячів – учених, бібліотекознавців, бібліографів, книгознавців, фондознавців та інш. – діяльність яких у часи панування на українських землях радянського режиму фальшувалася або на загал була призабута.

Отже, вивчення життя  та діяльності видатних особистостей минулого поглиблює сучасний розвиток науки.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.Алчевські – родина  діячів української культури [Текст] // Мистецтво України: Біогр. довід. / За ред. А.В. Кудрицького. – К., 1997. – С. 15-16.

2.Алчевська, Х. // Енциклопедія історії України[Текст] : У 5 т. / Х.Алчевська. – К., 2003. – Т. 1. – С. 69: ілюстр.

3.Багалей, Д.И. История города Харькова за 250 лет его существования (1655–1905)[Текст] / Д.И.Багалей: Ист. моногр. В 2 т. Т. ІІ (ХІХ – нач. ХХ в.) / Д.И.Багалей, Д.П.Миллер. – Х., 2004. – С.753–757).

4. Березюк, Н.М. Библиотека Харьковского национального университета имени В.Н.Каразина за 200 лет (1805-2005)[Текст] /Н.М.Березюк, И.Г.Левченко, Р.П. Чигринова. – Х.: Тимченко, 2006. – 390с. Про внесок Д.І.Багалія у розвиток ХДНБ ім.В.Г.Короленка та ЦНБ Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна.-- С. 239

5.Березюк, Н.М. Библиотековед К.И. Рубинский и 1-й Всероссийский съезд по библиотечному делу (1911 г.)[Текст] / Н.М. Березюк // Библиотека в контексте истории: Мат-лы 4-й междунар. науч. конф. Москва, 24-26 окт. 2001. М., 2001;

6.Бібліотечна справа  Харківщини до 1917 року[Текст]: Бібліогр. посіб. / ХДНБ ім. Короленка; Уклад. Г.М.Єрофєєва. – Х., 1999. – 274 с. – Імен. покажч.: с.212.

7.Бондар, Л. Христина Алчевська – організатор освітньої справи в Україні[Текст] / Л.Бондар // Рідна шк. – 2002. – № 2. – С 60-61.

8.Борисова, Т. Найвидатніша просвітителька[Текст] / Т.Борисова // Вечір. Харків. – 1991. – 23 лип.

9.Головко, О. Сім’я Алчевських: Вони не були улюбленцями фортуни[Текст]/ О.Головко // Слобода. – 1995. – 23 сент. – С. 6.; 27 сент. – С. 6.

10.До 130-річчя від дня  народження С.Сірополко[Текст] //Бібліотечна планета.-2002.-№3(17).-С.39

11.Євтух, М. Історія українського письменства[Текст] / М.Євтух. – К.: Феміна, 1995. – 688с.

12.Зленко, Г.Д. Михайло Комарок та його бібліотека (До 150 річчя від дня народження)[Текст] / Г.Д. Зленко // Бібліотечна планета .-1994.-№3.-с.29-33.

13.Ківшар,Т. Степан Сірополко [До 125-річчя від дня народження][Текст] /Т.Ківшар//Бібліотечний вісник.-1997.-№6.- с.32-35.

14.Ковалець, Л. Христина Данилівна Алчевська та її школа [Текст] / Л.Ковалець // Почат. шк. – 2002. – № 3. – С. 72-74.

15.Лісовенко, М. Висока зоря Алчевської [Текст] / М.Лісовенко // Уряд. кур’єр. – 2003. – 27 черв. – С. 8-9.

16.Лутовинова, В. Христина Алчевська та її внесок в теорію і методику вибіркового бібліографування [Текст] / В.Лутовинова // Вісн. Кн. палати. – 1998. – № 2. – С. 30-33.

17. Маркевич, А.И. Краткий очерк возникновения Таврического университета [Текст] / А.И. Маркевич// Известия Таврического университета. — Симферополь, 1919. — Кн. 1. — С. 11—42

18. Маркевич, А.И. Еще и еще по тому же вопросу[Текст] /А.И.Маркевич // Южное слово. — Симферополь. — 1916. — 20 сентября.

19.Маркевич А.И. К  открытию в Симферополе народного  университета [Текст] / А.И.Маревич// Таврический голос. — Симферополь. — 1917. — 24 октября. — Изд. под псевд.: А. М.

20. О выявленных рукописных  автобиографиях А.И. Маркевича,  написанных в 20—30-е годы ХХ  века, см.: Непомнящий А.А. Невідомі  джерела до біографії Арсенія  Маркевича [Текст] // Архіви України. — К., 1998. — № 1/6. — С. 121—127.

21.Полтавець, В. Забута просвітителька [Текст] / В.Полтавець // Слобід. край. – 1991. – 17 квіт.

22.Просвітителька народу[Текст]: До 160-річчя від дня народж. Х.Д.Алчевської (1841-1920) // Календар знаменних і пам’ятних дат, 2001. ІІ кв.: Рек. бібліогр. покажч. / Нац. парламент. б-ка. Кн. палата України. – К., 2001. – С. 33-36.

23.Ясинський, М.І. Михайло Комаров : монографія[Текст] / М.І. Ясинський ; уклад. М.В. Геращенко ; Кн. палата України. – Київ: Кн. палата України, 2001. – С. 54 – 63.