Вплив особистості вчителя на учнів

 

За всіма ознаками чергування тепер характеризувалося  як відповідальна діяльність школярів, яка придбала для них особистісний зміст. Відзначимо, що діти стали прагнути висловити нове позитивне ставлення  до товаришів і вчителю не тільки під час чергування, але і в інших видах діяльності. Це говорить про те, що у дітей перебудовувалося поведінку в цілому.

 

У результаті всього вищесказаного  можна зробити висновок, що для  формування внутрішньої відповідальності у дітей цього віку необхідно  участь вчителі. Саме він - носій "матеріальної форми" відповідальності, показує дітям зразок відповідального ставлення до справи. Чітко виступила також необхідність розділеної діяльності: реальне участь вчителі в діяльності допомагає учням якісно освоїти всі необхідні дії, пов'язані з організацією і виконанням необхідної дії. На наступних етапах вони всі ці дії зможуть виконувати самостійно. Але головне, що вирішує успіх справи, - організація моральних відносин у колективі. Саме це виступає як цінність для кожного з учасників і призводить до формування у них внутрішньої відповідальності. А значить якості особистості є результат засвоєння дитиною існуючих в даному суспільстві форм поведінки. За своєю психологічною природою вони є як би синтезом, сплавом специфічного для даної якості мотиву і специфічних для нього форм і способів поведінки.

 

3. Особистість вчителя як найважливіший чинник виховання підростаючого покоління

 

Педагогічна психологія, як відомо, включає спеціальний розділ - "психологія вчителя", де підкреслюється найважливіша соціальна роль вчителя, його місце і функції в суспільстві. Відповідно, професійно-педагогічна підготовка і самопідготовка вчителя розглядаються в якості однієї з провідних проблем педагогічної психології. Положення про важливу, визначальної ролі вчителя в процесі навчання і виховання є загальновизнаним у всіх педагогічних науках. Як ще на початку нашого століття підкреслював П. Ф. Каптерев, "особистість вчителя в обстановці навчання і виховання займає перше місце, ті чи інші властивості його будуть підвищувати або знижувати виховний вплив навчання" [6, с.595]. Які ж властивості вчителі були визначені ним як основні? Перш за все, були відзначені "спеціальні учительські властивості", до яких П.Ф. Каптерев відніс "наукову підготовку вчителя" і "особистий учительський талант". Перше властивість об'єктивного характеру і полягає в ступені знання вчителем навчального предмета, в ступені наукової підготовки з даної спеціальності, за родинним предметів, в широкому освіту; потім у знайомстві з методологією предмета, загальними дидактичними принципами, і, нарешті, в знанні властивостей дитячої натури, з якою вчителю доводиться мати справу; друга властивість - суб'єктивного характеру і полягає у викладацькому мистецтві, в особистому педагогічний талант творчості "[6, с.595]. Друге включає і педагогічний такт, і педагогічну самостійність, і педагогічне мистецтво. Вчитель повинен бути самостійним , вільним творцем, який сам завжди в русі, в пошуку, в розвитку. Думка П. Ф. Каптерева про те, що творчого вчителя і учня об'єднує, "пов'язує потреба самоосвіти і розвитку", і що він, по суті, представляють два протилежних кінця одного поля, однієї "сходів", є основоположною для розуміння психологічної природи і необхідності справжнього навчального співробітництва вчителя та учнів у процесі навчання.

 

Поряд зі "спеціальними" вчительськими властивостями, які  були віднесені до "розумовою", П.Ф. Каптерев відзначив і необхідні  особистісні - "морально-вольові" властивості вчителя. До них віднесені  неупередженість (об'єктивність), уважність, чуйність, (особливо до слабких учням) сумлінність, стійкість, витримка, самокритичність, справжня любов до дітей.

 

Всіма сучасними дослідниками наголошується, що саме любов до дітей  слід вважати найважливішим особистісної та професійної рисою вчителя, без чого не можлива ефективна педагогічна діяльність [16, с.261]. Підкреслимо також важливість самовдосконалення, саморозвитку, бо, як точно відзначив ще К.Д. Ушинський, вчитель живе до тих пір, поки він вчиться, кА тільки він перестає вчитися, в ньому помирає вчитель.

 

Очевидно, що розроблені у радянській педагогічній психології та педагогіці в працях Н.К. Крупської, А.С Макаренка, В.А. Сухомлинського та в дослідженнях А.І. Щербакова, В. А. Сластенина, І.В. Страхова і ін уявлення про професійних знаннях, уміннях дозволили виділити основні компоненти професіограми вчителя. Вони відображають те, що він повинен професійно усвідомлювати. Відповідно, вони і повинні виступати для нього об'єктами професійно-педагогічної підготовки і самопідготовки. Показово, що в цій галузі психолого-педагогічного знання підготовка вчителя і розглядається переважно в плані ознайомлення його з основними педагогічними функціями, що реалізують їх діями (вміннями) і лежать в їх основі здібностями.

 

3.1 Вимоги до особистості вчителя

 

Н.В. Кузьміної, А.І. Щербаковим та іншими дослідниками були визначені  основні функції вчителя (конструктивна, організаторська, комунікативна, гностична). За змістом вони багато в чому збігаються з виділеними раніше Ф.Н Гоноболін  педагогічними здібностями. У планах здійснення професійно-педагогічної підготовки вчителя та його самопідготовки, саморозвитку це питання дуже важливе. Адже саме здібності первинні, вони - основа функцій, вони розвиваються в діяльності і визначають придатність людини до неї, саме вони повинні бути об'єктом усвідомлення вчителем.

 

Хочу звернути увагу  на дослідження А.К. Маркової, С.Д. Литвин, у якому автори розуміють педагогічні  здібності "не тільки як поєднання  якостей особистості, що забезпечують успішність педагогічної діяльності, але і як професійну активність вчителя по перестроювання педагогічної ситуації" [15, с.49]. Визначаючи різний рівень розвитку цих здібностей за критеріями узагальненості, нестереотипного й діалогічності перестроювання ситуації С. Д. Литвин виявляє і сукупність умов, що формують таку здатність. До них відносяться сприятливе міжособистісне спілкування в школі і з іншими викладачами, що володіють іншими структурами цієї здатності. При цьому істотно, що багато дослідників зазначають необхідність постійного вдосконалення здібності, бо, як зазначав С. Л. Рубінштейн "процес розвитку здатності людини є процес розвитку людини. Освоєння людиною певних знань і способів дії має своєю передумовою, своїм внутрішнім умовою рівень розумового розвитку, розвитку розумових здібностей ... "[7, с.232].

 

Для педагогічної психології велике значення має розроблена Ф.Н. Гонобліним цього загальнотеоретичної  основі сукупність педагогічних здібностей (дидактичні, академічні, перцептивні, експресивні, авторитарні, комунікативні, організаторські). Це трактування була розвинена Н.Д. Левітова, В. А. Крутецким та ін [9, с.351] Відповідно педагогічні здібності мають такий зміст:

 

1. Дидактичні здібності  - здатності передавати учням  навчальний матеріал, роблячи його  доступним для дітей, підносити  їм матеріал ясно і зрозуміло, викликати інтерес до предмету, порушувати у учнів активну самостійну думку. Вчитель з дидактичними здібностями вміє в разі необхідності відповідним чином реконструювати, адаптувати робочий матеріал, важке робити легким, складне - простим, незрозуміле, неясне - зрозумілим.

 

Професійна майстерність, як ми його розуміємо сьогодні, включає  здатність не просто дохідливо підносити  знання, популярно і зрозуміло  викладати матеріал, а й здатність  організувати самостійну роботу учнів, самостійне отримання знань, розумно і тонко "диригувати" пізнавальною активністю учнів, спрямовувати її в потрібну сторону .

 

2. Академічні здібності  - здібності до відповідної галузі  науки (до математики, фізики, біології, літератури і т. д.). Здатний  вчитель знає предмет не тільки в обсязі навчального курсу, а значно ширше і глибше, постійно стежить за відкриттями в своїй науці, абсолютно вільно володіє матеріалом, виявляє до нього великий інтерес, веде хоча б дуже скромну дослідницьку роботу.

 

3. Перцептивні здібності  - Здатності проникати у внутрішній світ учня, вихованця, психологічна спостережливість, пов'язана з тонким розумінням особистості учня і його тимчасових психічних станів. Здатний вчитель, вихователь за незначними ознаками, невеликим зовнішнім проявам вловлює найменші зміни у внутрішньому стані учня.

 

4. Мовні здібності  - Здатності ясно і чітко висловлювати  свої думки і почуття за  допомогою мови, а також міміки  і пантоміміки. 

 

Мова здатного вчителя  на уроці завжди звернена до учнів. Чи повідомляє вчитель новий матеріал, коментує чи відповідь учня, висловлює чи схвалення чи осуд, мова його завжди відрізняється внутрішньою силою, переконаністю, зацікавленістю в тому, що він говорить. Вираз думки ясне, просте, зрозуміле для учнів.

 

5. Організаторські здібності  - це, по-перше, здатності організувати учнівський колектив, згуртувати його, надихнути на вирішення важливих завдань і, по-друге, здібності правильно організувати свою власну роботу.

 

Організація власної  роботи передбачає вміння правильно  планувати й самому контролювати її. У досвідчених вчителів виробляється своєрідне відчуття часу - уміння правильно розподіляти роботу в часі, укладатися в намічені терміни.

 

6. Авторитарні здібності  - здатність безпосереднього емоційно-вольового  впливу на учнів і вміння  на цій основі добиватися у них авторитету (хоча, звичайно, авторитет створюється не тільки на цій основі, а, наприклад, і на основі прекрасного знання предмету, чуйності і такту вчителя і т. д.). Авторитарні здібності залежать від цілого комплексу особистісних якостей вчителя, зокрема його вольових якостей (рішучості, витримки, наполегливості, вимогливості і т. д.), а також від почуття відповідальності за навчання і виховання школярів, від переконаності вчителя в тому, що він правий , від уміння передати цю переконаність своїм вихованцям.

 

7. Комунікативні здібності  - здібності до спілкування з  дітьми, вміння знайти правильний  підхід до учнів, встановити  з ними доцільні, з педагогічної  точки зору, взаємини, наявність  педагогічного такту. 

 

8. Педагогічна уява (або прогностичні здібності) - це спеціальна здатність, що виражається в передбаченні наслідків своїх дій, у виховному проектуванні особистості учнів, пов'язаному з уявленням про те, що з учня вийде в майбутньому, в умінні прогнозувати розвиток тих або інших якостей вихованця.

 

9. Здатність до розподілу  уваги одночасно між декількома  видами діяльності має особливе  значення для роботи вчителя.  Здатний, досвідчений вчитель  уважно стежить за змістом  і формою викладу матеріалу,  за розгортанням своєї думки  (або думки учня), в той же час тримає в полі уваги всіх учнів, чуйно реагує на ознаки втоми, неуважність, нерозуміння, зауважує всі випадки порушення дисципліни і , нарешті, стежить за своєю власною поведінкою (позою, мімікою і пантомимикой, ходою) "[9, с. 354].

 

Зміст педагогічних здібностей розкривається через певні дії, вміння вчителя. Є вміння, у яких включається зміст кількох здібностей, наприклад, співвідносне з дидактичною  здатністю вміння організувати самостійну роботу учнів і є, по суті, вміння організувати роботу інших, що передбачає організаторську здатність. Уміння, що розкривають прецептівную здатність, дуже близькі до умінь, які входять у "здатність до розподілу уваги" і. т. д. Це може свідчити про те, що в основі певних вчительських дій (умінь), а тим більше їх сукупності, він реалізується та чи інша педагогічна функція, можуть лежати тільки кілька здібностей. Відповідно, знання вчителем своїх здібностей і рівня їх розвитку становить важливий компонент самоперевірки і професійно - педагогічної підготовки вчителя.

 

3.2 Особистісні якості вчителя

 

Другим пунктом професійно-педагогічної підготовки є особистісні якості вчителя, на що звернув увагу ще П. Ф. Каптерев. Дослідники відзначають  обов'язковість таких якостей  як цілеспрямованість, наполегливість, працьовитість, скромність, спостережливість, контактність. Спеціально підкреслюється необхідність такої якості розуму, як дотепність, а також ораторських здібностей, артистичності натури. Особливо важливими є такі якості вчителя, як готовність до розуміння психічних станів учнів і співпереживання, тобто емпатія, і потреба в соціальній взаємодії. Велике значення надається дослідниками і "педагогічному такту", в прояві якого виражається загальна культура вчителя і високий професіоналізм його педагогічної діяльності та спрямованості. Так, вчителя, людини, що організує і керуючого навчальною діяльністю школяра в будь-яких умов навчання, повинен характеризувати: а) високий професіоналізм у сфері викладається мови, який дає йому моральне право і предметну можливість вчити інших, б) справжня об'єктивність оцінювання результатів і ходу навчання і в) дидактичність, тобто володіння педагогічними вміннями, що дозволяють організувати навчальний процес. Це рівень його професіоналізму, яким як само собою зрозумілим повинен характеризуватися будь-який справжній вчитель: Вчителі нашої школи повинні відрізняти висока соціальна активність, гуманність, любов до дітей і виховує характер педагогічного впливу.

 

Як висновок до всього розглянутого вище стане відповідь  на питання, яким повинен бути педагог у початковій школі А. А. Алхазішвілі: "... на тлі демократичного стилю спілкування:

 

а) викладач повинен вміти  ставати рівноправним співрозмовником  своїх учнів (повинен вміти звільняти  їх від впливу свого авторитету, яким він в типово навчальних ситуаціях, безумовно, користується),

 

б) він повинен вміти  зображати інтерес до виниклої темі бесіди, якщо навіть вона його не цікавить (повинен мати необхідну для цього  часткою артистизму),

 

в) він повинен бути хорошим співрозмовником (мало самому говорити, але й вміти підтримати розмову "[2, с. 95]

 

4. Дослідження  взаємозв’язків особистості педагога       початкових класів і процесу формування особистості дитини

 

Виходячи з вищевикладеного, ми визначили мету нашого дослідження: вивчити взаємозв'язки особистісних особливостей педагога і рівня формування особистісних якостей у дітей в умовах класу загальноосвітньої школи.

 

Для дослідження були взяті учні 3 "А" і 3 "Б" класу  СШ № 7 г.Пінска і вчителі даних  класів Куделіч Л.Г. (3 "А") і Репнікова А.Л. (3 "Б"). Причому педагоги працюють з класом з першого року навчання. Це дає підставу припускати, що за три роки навчання вплив особистості педагога на процес формування особистісних якостей дитини буде відображатися найбільш виразніше.