Вплив особистості вчителя на учнів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ КОЛЕДЖ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ на тему:

Вплив особистості  вчителя на учнів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

             студентка ІІ курсу

                     групи СПмс-1-10-4.Од

          Тимчик Богдана

 

 

План

 

 

 

1. Вступ……………………………………………………………….3-5
2. Загальна характеристика дітей молодшого шкільного віку…..5-14
1. Особливості особистості молодшого школяра
2. Формування ставлення до навчання і розвиток

пізнавальних процесів у молодшому шкільному віці

3. Формування моральних якостей особистості в молодшому

      шкільному віці

3. Особистість вчителя як найважливіший чинник виховання

     підростаючого покоління………………………………………14-18

1. Вимоги до особистості вчителя
2. Особистісні якості вчителя
4. Дослідження взаємозв’язків особистості педагога початкових

класів і процесу  формування особистості дитини…………....19-22

5. Висновок ………………………………………………………..22-23
6. Список використаних джерел………………………………….24-25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ВСТУП

 

Сучасний період розвитку людського суспільства характеризується більш пильною увагою до шкільного  періоду життя людини, становленню  його особистості, особливостям соціалізації, збереження та формування психічно і  фізично здорового покоління. Тому в педагогіці формується і все більше розширює свої позиції погляд на роботу закладів освіти не стільки в плані навчання скільки в плані розвитку у дітей загальнолюдських цінностей, уміння спілкуватися і контактувати з людьми. Звідси випливає, що професійна діяльність педагога - процес безперервного спілкування зі школярами, від ефективності якої залежать результати виховно-освітньої роботи в школі.

 

Проблему педагогічного  спілкування вивчали Б. Г. Ананьєв, А.Л. Бодальов, Я.Л. Коломинский, М.І. Лісіна, А. А. Леонтьєв, Т.А. Рєпіна та інші видатні вітчизняні психологи. Особливу увагу до цієї проблеми пов'язано з усвідомленням виняткової ролі процесу педагогічного спілкування в соціально-психологічному становленні особистості дитини.

 

Дослідження, проведені  Л.М. Башлаковой, Д.Б. Годовікова, Р.І. Дерев'янко, Т.І. Комісаренко, М. І. Лісіна, Г.П. Лаврентіевой, Л.Б. Мітєва, А.Б. Ніколаєвої, та іншими, розкривають різні аспекти взаємовпливу педагогів і дітей в умовах закладу освіти.

 

Вивчення аспекту спілкування  педагога з дітьми особливо важливо на наш погляд тому, що молодші школярі, взаємодіючи, спілкуючись з дорослими, засвоюють способи поведінки, спілкування шляхом наслідування, в результаті якого переносять характер і особливості поведінки дорослого в своє середовище. Внутрішній світ, світ власних бажань починає виділятися пізніше, ніж зовнішній світ, і це відбувається на основі спілкування дитини з дорослим, а не до нього.

 

Актуальність дослідження  полягає в розумінні і усвідомленні важливого аспекту педагогічної взаємодії: особистість вчителя молодших класів має великий вплив на формування особистісних якостей дітей молодшого шкільного віку, на формування соціально прийнятних навичок, набутих дітьми під керівництвом педагога. Враховуючи особливі відносини педагогів з дітьми молодшого шкільного віку, а саме наслідування поведінки дорослих, бажання демонструвати схвалювані педагогом вчинки, ми звертаємо увагу на особистісні особливості педагогів, їх психологічне здоров'я.

 

У дитячому віці закладається фундамент моральних начал, формуються соціально-психологічні властивості особистості, тому для нас представляє особливу важливість дослідження особливостей особистості вчителя як засобу соціально-психологічного впливу на процес формування цінних особистісних якостей дитини.

 

Виходячи з вищевикладеного, ми визначили мету нашого дослідження: вивчити взаємозв'язки особистісних особливостей педагога і рівня формування особистісних якостей у дітей  в умовах класу загальноосвітньої  школи.

 

Предмет: ступінь впливу особистості вчителя на формування особистості дитини молодшого шкільного віку.

 

Об'єкт дослідження - процес формування особистісних якостей молодших школярів.

 

На підставі аналізу  літератури нами була сформульована  наступна гіпотеза дослідження: рівень сформованості особистісних якостей дитини молодшого шкільного віку обумовлений особистісними особливостями педагога. По всій видимості, у класах, де працюють педагоги з великим нервово-психічним напруженням, пов'язаним з дратівливістю та неспокоєм, нестійкістю настрою, невпевненістю в собі, не ініціативні, здійснюють підвищений контроль над поведінкою дітей, що проявляють максималізм в підходах до виховання, існують менш сприятливі умови для формування цінних особистісних якостей у дитини молодшого шкільного віку. У той час як в класах вчителів, здатних до співпереживання, екстравертірованний, спокійних, з конструктивною тривожністю, відкритих інновацій, що вважаються з думкою дітей, доброзичливих до оточуючих, рівень формування особистості дитини буде більш високим і сприятливим.

 

Гіпотеза і мета дослідження  визначили такі його завдання:

 

1. Проаналізувати основні  напрями психолого-педагогічних  досліджень з проблеми.

 

2. Вивчити характерологічні  особливості дітей молодшого  шкільного віку.

 

3. Виявити взаємозв'язки  особистісних параметрів педагога з особливостями формування особистості дитини.

 

Наукова новизна і  теоретична значущість дослідження  полягає в тому, що нами вивчено  взаємозв'язок рівня розвитку особистості  педагога з формуванням рівня  особистісних якостей у дитини молодшого шкільного віку; отримані результати дозволяють розширити уявлення про специфіку процесу спілкування педагога з молодшим школярем; проведено більш повне соціально-психологічне обстеження особистості педагогів, що розширює теоретичне уявлення про особливості відповідності професії вчителя початкових класів.

 

Обгрунтованість висунутих  наукових положень, достовірність отриманих  дослідницьких даних і зроблених  на їх підставі висновків забезпечувалися  використанням у цій роботі адекватних методів дослідження, відповідним застосуванням методів статистичної обробки отриманих даних, кількісним і якісним аналізом результатів.

 

Матеріали дослідження  можуть бути використані у психологічній  атестації педагогічних кадрів, у  програмі підготовки практичних психологів системи освіти.

 

 

2. Загальна характеристика дітей молодшого шкільного віку

 

2.1 Особливості особистості молодшого школяра

 

Зі вступом до школи  змінюється весь лад життя дитини, змінюється режим, складаються певні  відносини з оточуючими людьми, перш за все з учителем.

 

Як правило, молодші  школярі виконують вимоги вчителя  беззаперечно, не вступають з ним  у суперечки, що, наприклад, досить типово для підлітка. Вони довірливо сприймають оцінки і повчання вчителя, наслідують йому в манері міркувати, в інтонаціях. Якщо на уроці дано завдання, то діти ретельно виконують його, не замислюючись над призначенням своєї роботи. Слухняність молодших школярів проявляється як у поведінці - серед них важко знайти злісних порушників дисципліни, так і в самому процесі навчання - вони як належне приймають те, чому і як їх вчать, не претендують на самостійність і незалежність. Причому довіру, слухняність, особиста тяга до вчителя, як правило, проявляються у дітей незалежно від якості самого викладача. Подібна властивість, відображаючи певний етап вікового розвитку дитини, має свої сильні і слабкі сторони. Такі психічні особливості, як довірливість, старанність, є передумовою для успішного навчання і виховання.

 

У цьому віці діти з  готовністю і інтересом опановують новими знаннями, вміннями та навичками. Їм хочеться навчитися правильно і красиво писати, читати, рахувати. Поки вони тільки вбирають, вбирають знання. І цьому дуже сприяють сприйнятливість і вразливість молодшого школяра.

 

Дуже сильна спрямованість  молодшого школяра на зовнішній світ. Факти, події, деталі виробляють на нього сильне враження. При найменшій можливості учні підбігають ближче до того, що їх зацікавило, намагаються взяти незнайомий предмет у руки, фіксують увагу на його деталях.

 

Важливе джерело успіхів молодших школярів у навчанні - їх наслідування. Учні повторюють міркування вчителя, наводять приклади, аналогічні прикладів товаришів, і т. п. Таке деколи тільки зовнішнє копіювання допомагає дитині в засвоєнні матеріалу. Але в той же час воно може привести до поверхневого сприйняття деяких явищ, подій.

 

Дітям цього віку взагалі  не властиво замислюватися про які-небудь складнощі і труднощі. Н. С. Лейтес призводить таке спостереження [12, С.324]. Учням ставили питання про  те, хто ким хотів би стати. Відповіді були короткими і упевненими: "Я буду винахідником", "Я буду космонавтом", "Я буду артисткою". Причому виявилося, що частина хлопців, називаючи професію, нічого не знає про неї. Деякі тут же на уроці змінювали свій вибір. Знаючи назви професій і уявивши себе представниками тієї чи іншої з них, бесіду про вибір професії вони перетворили на своєрідну гру. Так наївне, ігрове ставлення до пізнання дозволяє їм без особливих зусиль опановувати новим досвідом, долучатися до життя дорослих.

 

2.2 Формування ставлення до навчання і розвиток пізнавальних інтересів у молодшому шкільному віці

 

Перехід до шкільного  навчання і нового способу життя, пов'язаному з положенням школяра, в тому випадку, якщо дитина внутрішньо прийняв відповідну позицію, відкриває для подальшого формування його особистість.

 

Проте формування особистості  дитини практично йде різними  шляхами в залежності, по-перше, від  того, з яким мірою готовності до шкільного навчання приходить дитина, і, по-друге, від системи тих педагогічних впливів, які він отримує.

 

Діти приходять до школи з бажанням вчитися, пізнавати  нове, з інтересом до самих знань. При цьому інтерес до знань  у них тісно переплетений з  відношенням до навчання як до серйозної, суспільно значущої діяльності. Цим  пояснюється їх виключно сумлінне і старанне ставлення до справи.

 

Дослідження показують, що маленькі школярі у величезній більшості випадків дуже люблять  вчитися. Урок вони воліють зміні, хочуть скоротити канікули, засмучуються, якщо їм не дають завдань додому. У цьому відношенні до навчання виражаються і пізнавальні інтереси дітей і переживання ними соціального значення їх навчальної праці.

 

Соціальний сенс вчення чітко видно зі ставлення маленьких  школярів до позначок. Вони довгий час  сприймають оцінку як оцінку своїх старань, а не якості виконаної роботи.

 

Таке ставлення до позначки в подальшому зникає, його наявність свідчить, що спочатку соціальний зміст навчальної діяльності укладено для дітей не стільки в її результаті, скільки у самому процесі навчальної праці. Це залишки ще неизжитого ставлення дитини до своєї діяльності, яке було типово для нього в дошкільному дитинстві.

 

Експериментальні дослідження, що проводилися М. Ф. Морозовим, показали що учнів вже в I класі починають  залучати знання, які вимагають певної інтелектуальної активності, розумової напруги [12, с.276]. Особливо приваблювала дітей все ускладнюється зміст навчальних занять.

 

Узагальнюючи наведені в дослідженні М. Ф. Морозова спостереження  та експерименти, можна стверджувати, що учні молодшого шкільного віку цікавляться всіма видами серйозної навчальної роботи, але вважають за краще ті з них, які, будучи більш складними і важкими, вимагають великого розумового напруження, активізують думку учнів , дають їм нові знання та вміння.

 

І ще один факт вдалося встановити в излагаемом дослідженні. До кінця молодшого шкільного віку у дітей починає виникати виборчий інтерес до окремих навчальних предметів. Причому у деяких учнів він набуває характеру щодо сталого інтересу, що виражається в тому, що вони за власною ініціативою починають читати науково-популярну літературу з цього предмету.

 

Не секрет, що відносини  між дітьми в класі будуються  переважно через учителя: вчитель  виділяє кого-небудь з учнів як зразок для наслідування, він визначає їх судження один про одного, він організовує їх спільну діяльність і спілкування, його вимоги і оцінки приймаються і засвоюються учнями . Таким чином, вчитель є центральною фігурою для учнів I-II класів, носієм існуючого серед них громадської думки. Тим самим виховний вплив здійснюється тут вчителем безпосередньо, йому практично ще немає необхідності спиратися на дитячий колектив.

 

Нагадаємо, що в учнів I-II класів їх потреби і прагнення, їх інтерес і переживання в  першу чергу пов'язані з їх новим суспільним становищем. Однак до III-IV класів діти вже звикають до такого стану речей, освоюються зі своїми новими обов'язками, оволодівають необхідними вимогами. Безпосереднє переживання значущості положення школяра, його новизни і незвичності, яке спочатку викликало у дітей почуття гордості і без всяких додаткових виховних заходів породжувало у них прагнення бути на рівні пред'явлених до них вимог, втрачає свою емоційну привабливість.