Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Декабря 2011 в 17:10, курсовая работа
Сьогодні перед педагогічною наукою і школою України гостро стоїть питання реформування освіти в напрямі гуманізації навчання, формування дитячої особистості, розвитку й раціонального використання потенційних можливостей освітньої системи.
Навчання іноземних мов на сучасному етапі розглядається як створення умов для усвідомлення відмінностей у рідній та іншомовній культурі, виховання толерантного ставлення до представників інших народів, зниження рівня етноцентризму, формування навичок іншомовної міжкультурної комунікації та готовності до діалогу культур.
Мета дослідження - виявити соціокультурний компонент у загальному змісті навчання іноземної мови, форми його реалізації в середніх загальноосвітніх школах на сучасному етапі та вплив на гуманізацію навчально-виховного процесу.
ВСТУП
Розділ I Соціокультурна складова навчання англійської мови як головний компонент формування соціокультурної компетенції.
1.1 Зміст соціокультурної складової навчання іноземної мови.
1.2 Сутність соціокультурної компетенції учнів середнього звена.
1.3 Соціокультурна складова змісту навчання як засіб підвищення мотивації вивчення англійської мови .
Розділ II Формування соціокультурної компетенції учнів старших классів.
2.1 Формування соціокультурної компетенції учнів з використанням інтерактивних методів навчання.
2.2 Рольові ігри, симуляції та ситуативні вправи для формування соціокультурної компетенції учнів старших класів.
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
Прикладами
такої співпраці є
Наприклад: For the future historians or politicians.
· Dispute over the following quote of Engene McCarthy: "Being in politics is like being a football
coach. You have to be smart enough to understand the game, and dumb enough to think it’s important".
· Debate on the following proverbs:
- Better a lean peace than a fat victory.
- Councils of war never fight.
- When guns speak it is too late to argue. [10]
Обговорюючи запропоновані проблеми, учні залучаються не лише до мови і культури спілкування, але й до культури спільної праці – як знайти розв’язання проблеми, не торкаючи будь-яких почуттів, уважно вислуховуючи усі точки зору, як бути терплячим до думки інших, як під час обговорення знайти потрібний аргумент, підтримати команду тощо.
Отже,
практика показує, що використання інтерактивних
технологій навчання при дотриманні послідовності
запропонованих режимів сприяє ефективному
формуванню соціокультурної компетентності
учнів, накопиченню у кожного окремого
індивіда власних професійних значущих
соціокультурних знань, розвитку вмінь
та навичок, яких не вистачає для подальшого
ведення бесіди в межах діалогу культур.
2.2 Рольові ігри, симуляції та ситуативні вправи для формування соціокультурної компетенції учнів старших класів
Рольова гра за визначенням Є.І. Пассова – “це така вправа, у якій учень, виконуючи навперемінно різні соціальні та міжособистісні ролі, засвоює спілкування в межах соціального контакту” [14, 87], Дж. Хармер також визначає, що в цій вправі “ми просимо їх (учнів) грати роль, удаючи з себе того, ким вони не є” (“we ask them to play a role, pretending to be someone that they are not”) [5, 133].
Симуляція дуже тісно пов’язана з рольовою грою, і часто ці два поняття є цілком взаємозамінимими. В обох випадках ми маємо уявну ситуацію, у котрій учні імітують сценарії з реального життя – стандартні й нестандартні, – застосовують відповідний мовленнєвий матеріал. Різниця полягає лише в тому, що рольова гра вимагає від учасників “перевтілення” в іншу особу, а в симуляції це не обов’язково. Таким чином, симуляція – це поняття більш широке та включає в себе рольову гру як окремий підвид: “усі рольові ігри є симуляціями ... але не всі симуляції є рольовими іграми” [5, 133].
Серед головних достоїнств рольової гри є також те, що “учні оволодівають англійською мовою паралельно з культурою основних англомовних країн” [23, 8], проявляють активність, оскільки “ основа будь- якої рольової гри – ініціативне мовлення” [23, 17], долають негативні етнокультурні стереотипи тощо. Рольова гра та симуляція відрізняються значною варіативністю, ця їхня властивість дозволяє інсценувати найрізноманіші види та способи міжкультурного спілкування.
Приклад 1 (симуляція для учнів 8 – 9 класів)
Етап 1. Учні напередодні уроку отримують завдання ознайомитися з різдвяними традиціями англомовних народів та пригадати традиції українські (з використанням матеріалу додатка ).
Етап 2. На уроці учні діляться на групи з 4-х осіб, де кожна з них отримує картку.
Card A: You are an American secondary school student. You have invited your friends from Ukraine, Britain and Australia for Christmas holiday. Give them a suggestion as for the best way to celebrate this day.
Card B: You are a Ukrainian secondary school student. You are to share information about Ukrainian Christmas traditions, their symbols and origins.
Card C: You are a British secondary school pupil. You have come to your American friend. Offer your own suggestions as for spending Christmas Day. You are to tell what old British traditions your family keeps.
Card D: You are an Australian student of the same age. You have come to the US and are surprised that Christmas in America and your home country is different. You are to tell your friends what the difference is.
Етап 3. Групам дається 5 хвилин на підготовку до дискусії.
Етап 4. Учні програють симуляцію з використанням опори.
Етап 5. Учитель разом з учнями підсумовують результати симуляції.
Приклад 2 (рольова гра для учнів 10 – 11 класів )
Етап 1. На попередньому уроці учні отримують завдання ознайомитися з організацією та діяльністю найстарішого у світі діючого парламенту (Тинвальду, що на острові Мен) та парламенту України (Верховною Радою) з використанням матеріалів додатка .
Етап 2. Учні діляться на три групи: перша група – це депутати Тинвальду; друга – депутати Верховної Ради; третя – журналісти.
Етап 3. Парламентарії острова Мен пишуть коротке запрошення депутатам Верховної Ради та журналістам відвідати їхній острів та ознайомитися з діяльністю їхнього законодавчого органу.
Етап 4. Парламентарії Тинвальду розповідають українським коллегам про історію та устрій свого парламенту. Парламентарії Верховної Ради, слухаючи, зазначають східні та відмінні риси обох парламентів. Журналісти ставлять запитання депутатам Тинвальду і Верховної Ради.
Етап 5. Учитель та учні роблять підсумок проведеної діяльності.
Отже, сфера застосування рольових ігор практично необмежена, що дає змогу всебічно охопити культурологічний та країнознавчий матеріал, “наділити учнів полікультурними компетенціями (повага, толерантність, культура, здатність жити з людьми інших культур)” . Перший приклад пропонує учням порівняти українську різдвяну традицію з традиціями англомовних народів, українську духовність з американською, британською та австралійською . У другому учні знайомляться з традиціями та устроєм найстарішого у світі парламенту та вищого законодавчого органу України, і також, порівнюючи, знаходять спільне й відмінне.
Такий
підхід допомагає глибше ознайомитися
не тільки з іншомовною культурою, але
й краще осмислити власну спадщину. Рольові
ігри надають учням можливість проявляти
ініціативу й вести бесіду на теми та проблеми,
які їх цікавлять й мотивують активну
діяльність на уроці.
ВИСНОВОК
Отже, особливу роль має соціокультурний компонент змісту навчання як чинник, котрий в багато чому визначає та обумовлює використання мови в конкретних ситуаціях, а також впливає на іншомовну комунікативну компетенцію студентів. Соціокультурний компонент змісту навчання іноземної мови об’єднує:
1. фонові знання носіїв мови;
2. навички та вміння мовленнєвої і немовленнєвої поведінки;
3. національну культуру країни мова якої вивчається
Однією з головних складових соціокультурного компонента змісту навчання іноземної мови є соціокультурна компетенція. Соціокультурна компетенція у викладанні іноземних мов відіграє надзвичайно важливу роль, зміст дисципліни повинен містити велику кількість автентичного матеріалу, розвивати в студентів розуміння їх власної культури і соціальних норм поведінки, зацікавленість і повагу до інших культур. У рамках соціокультурної компетенції сучасний підхід окрім іншого передбачає оволодіння міжкультурними вміннями і навичками, які включають здатність встановлювати зв’язок між власною культурою та іноземною культурою, сприйнятливість до поняття культура та здатність розпізнавати та застосовувати різні стратегії для встановлення контактів з носіями іншої мови і культури, здатність виконувати роль посередника між власною та іноземною культурами, ефективно керувати розв’язанням непорозумінь і культурних конфліктів.
Соціокультурна
компетенція є безумовно
ЛІТЕРАТУРА:
New York: Longman, 1998. – 296 p
говорению: Пособие для учителей иностр. яз. – М.: Просвещение, 1985. – 208с.
obucheniya_kak_sredstvo_
Информация о работе Соцiокультурна складова змiсту навчання англiйськоi мови