Роль гри в формуванні навичок спілкування

     ТЕАТРАЛІЗОВАНІ ІГРИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ДІАЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ 

     Корекція  дезадаптованості молодших школярів.

       З метою корекції типових виявів дезадаптованості молодших школярів пропонуємо   психокорекційну програму, в основу якої покладені принципи та підходи М.Р.Бітянової.

         Програма передбачає комплексне вирішення наступних завдань:

     1. Розвиток у дітей когнітивних  здібностей та навичок, необхідних  для           успішного  навчання в початковій школі.

     2. Розвиток соціальних і комунікативних  навичок для встановлення міжособитстісних відносин з однолітками і відповідних рольових відносин з педагогами.

        3. Формування стійкої навчальної мотивації на фоні позитивної Я-                            концепції дітей, адекватної самооцінки та зниження рівня шкільної тривожності.

     Всі ці завдання розглядаються у сукупності, як єдиний комплекс, для створення  цілісної системи впливів на особистість  дитини, що можуть забезпечити стійкі позитивні зміни та формування певних психологічних феноменів.

     Програма  орієнтована на групові форми роботи, як більш ефективні та економічні, проте при необхідності вона може бути доповнена різними видами індивідуальної психологічної  допомоги дезадаптованим учням та їх батькам.

     Чисельність розвивальної групи для учнів  першого класу не повинна перевищувати  5-6 чоловік, для учнів других- третіх класів вона може складати 8-10 дітей. М.Р.Бітянова рекомендує наступний принцип створення таких міні-об’єднань:

     1.В  кожну групу включаються діти  з різним рівнем готовності  до школи, з акцентуацією різних проблем, для того щоб учні допомагали одне одному в набутті нових психологічних навичок.

     2.В  групі повино бути, по можливості, рівне число хлопчиків та дівчаток.

     3.На  перших етапах роботи необхідно  враховувати особистісні взаємовідносини  дітей та відбирати їх в групу на основі особистих симпатій.

     4.В  процесі роботи групи її склад  може змінюватись, з тим, щоб  соціальний досвід, отриманий в  групі був більш різностороннім.

     Цикл  роботи має складати не менше 20 занять, причому на першому етапі заняття  проводяться 2-3 рази на тиждень, а в подальшому, при накопиченні дітьми досвіду групового спілкування, - 1-2 рази на тиждень.

     Тривалість  кожного заняття може складати 35-50 хвилин в залежності від стану  дітей та складності запропонованих вправ та інших видів роботи.

     Головний  зміст групових занять складають  ігри та психотехнічні вправи, спрямовані на розвиток пізнавальної та емоційно-вольової сфери, формування   навичок соціальної поведінки молодших школярів. В ході роботи важливо створити позитивний мікроклімат в групі, забезпечити групову динаміку та взаємодію між дітьми та керівником групи.

     При цьому слід пам’ятати, що розвивальний ефект має бути досягнутий не за рахунок збільшення психотехнічних прийомів, а за рахунок найбільш повного використання потенціальних можливостей кожної з комплексних вправ, відібраних для заняття. Так, скажімо, вправа на розвиток уваги може одночасно сприяти формуванню навичок спілкування, згуртуванню групи, створювати умови для самопізнання, тощо. Окремі вправи можуть використовуваться багаторазово, з ускладненнями, передачею функції ведучого від дорослого до дітей, різними варіаціями. Якщо вправа повністю відпрацьована, але дуже подобається дітям, її потрібно включати в роботу групи до тих пір, поки бажання її виконувати зберігається.

     М.Р.Бітянова пропонує наступну структуру занять: ритуал привітання, розминка, основний зміст заняття, рефлексія, ритуал прощання.

     Ритуали привітання-прощання є важливим моментом роботи з групою, що дозволяють згуртувати дітей, створити атмосферу групової довіри та прийняття, що, в свою чергу, надзвичайно важливо для плідної роботи. Ритуали можуть бути придумані самою групою в ході обговорення, або запропоновані психологом чи педагогом. Ритуали виконуються на кожній зустрічі, в них повинні брати участь всі діти. З часом контроль за виконанням ритуалів переходить від дорослого до самих членів групи.

     Розминка  є засобом впливу на емоційний  стан дітей, рівень їх активності, стимулює включення до продуктивної діяльності. Розминка може проводитися не тільки на початку заняття, але і між окремими вправами, а також в тому випадку, коли психолог відчуває необхідність змінити актуальний емоційний стан дітей. Вправи для розминки відбираються з урахуанням змісту та завдань конкретного заняття.

     Основний  зміст заняття  є сукупністю вправ і прийомів, спрямованих на вирішення завдань розвивального комплексу. Пріоритет тут складають багатофункціональні техніки, що сприяють розвитку пізнавальних процесів та соціальних навичок дітей. Послідовність вправ повинна передбачати зміну видів діяльності та психофізіологічних станів дітей: від рухливого до спокійного, від інтелектуальної гри до релаксації, тощо. Вправи можна використовувати від складної до простої, з урахуванням фактора стомлюваності дітей. Ігор не повинно бути занадто багато, розпочинати та завершувати цю частину заняття бажано одною з улюблених вправ дітей, впівзвучною з темою заняття.

     Рефлексія передбачає ретроспективну оцінку заняття  в двох аспектах: емоційному ( що сподобалось  – не сподобалось, було добре –  погано і чому ) і смисловому ( чому це важливо, навіщо ми це робили). Рефлексія попереднього заняття включає спогади дітей про те, чим вони займались минулого разу, що особливо запам’яталось, для чого вони це робили, тощо. Рефлексія наприкінці заняття дає дітям змогу при допомозі дорослого відповісти на питання: для чого це потрібно, як це може допомогти в житті, створює можливість зворотнього емоційного зв’язку між психологом та учасниками групи.

     Кожне заняття має стандартну форму  проведення, його тривалість – 45-55 хв. 

     Ігри  для знайомства, створення позитивної ситуаціїї спілкування, емоційного розвантаження. 

     Гра «М’яч».  Діти стоять в колі, обличчям один  до одного. М’яч передається по колу, той, хто його тримає, чітко та голосно називає своє ім’я. Передаючи м’яч сусіду, потрібно обов’язково дивитись йому в очі. Після цього можна кидати м’яч будь-кому з учасників групи, голосно називаючи його ім’я. Кидати м’яч треба якомога точніше, щоб його було легко ловити. 

     Вправа  «Мій кращий друг сказав би про мене…». Дітям пропонується розповісти про себе очіма іншої людини або кількох інших людей (друга, батьків, вчителя). Гра стимулює розвиток навичок самопізнання та рефлексії. 

     Вправа  «Я не хочу вихвалятися, але…». Діти розповідають про свої сильні сторони, досягнення, успіхи. Вправа сприяє корекції самооцінки та прийняттю власної особистості. 

     Гра «Стежинка». Діти стають в ланцюжок один за одним. Керівник обирає ведучого. Учасники гри ідуть за ведучим, копіюючи його рухи та долаючи уявлявані перешкоди. По сигналу керівника ведучий переходить в кінець змійки, а ведучим стає наступний учасник.

     Коли  всі діти побувають в ролі ведучого, оцінюється самий оригінальний ведучий. Коли розглядається оригінальність, доцільно, з метою розвитку уяви, розібрати зображення тих перешкод, які викликали утруднення у більшості дітей. 

     Вправа  «Посмішка по колу». Дітям пропонується поглянути на сусіда, побажати йому чогось доброго та щиро посміхнутись. Аналогічною є вправа «Коло добра». Ці вправи можуть стати традиційними для початку та завершення заняття. 

     Ігри  та вправи для основної частини заняття. 

     Гра «Закінчи речення». Гра проводиться з м’ячем. Піймавши м’яч, учасник повинен кинути його керівнику та закінчити речення, наприклад: влітку тепло, а взимку….,  птиці літають, а змії…,  восени листя жовті, а влітку… З часом речення можна ускладнювати. Якщо учень невірно закінчує речення, то слід розібрать з дітьми, чому запропоноване слово не підходить, добрать вірне слово та пояснити, чому воно підходить. 

     Гра «Хто є хто? Що є що?».Діти згадують, що багато слів можна віднести до якогось класу, групи. Далі керівник пропонує дітям стати в коло і кидає м’яч, пропонуючи піймати м’яч і сказати слово, яке належить до групи: 1) домашніх тварин, 2) диких тварин, 3) дерев, тощо. Слова треба говорити якомога швидше. Діти, які не можуть швидко назвати слово або помиляються, на час вибувають з гри. Якщо діти в процесі гри допускаються багато помилок, їх потрібно виправити та дати пояснення. Якщо слів названо мало, керівник повинен назвать їх сам. Гра дає змогу поповнити словниковий запас дітей та розвинути навички систематизації. 

     Гра «Переходи». Мета цієї гри - розвиток спостережливості та уваги дітей. Керівник пропонує учасникам групи стати в коло та уважно подивитись на колір волосся кожного. За командою ведучого, дітям потрібно сісти так, щоб крайнє праве місце зайняв учасник  з самим темним волоссям, поряд з ним потрібно розміститися тому, в кого волосся трохи світліше, а крайнє ліве місце займе той, в кого волосся найсвітліше. Сісти потрібно одночасно, зайнявши своє місце за правилами гри. Той, хто їх порушує, з гри вибуває. Гра проводиться дор трьох разів. 

     Вправа  «Складаємо казку».  Разом з дітьми обирається добре відома всім казка. Далі казка розповідається наступним чином: кожен з присутніх говорить по одному реченню, так щоб вийшла цілісна казка.

     Цю  вправу можна ускладнити: наприклад, наступне речення повинно починатись на якусь букву: п, н ,т, тощо. 

     Вправа  «Визначення». Ведучий показує дітям одну картку, на якій намальований певний предмет, а потім іншу. Завдання гри в тому, щоб дитина придумала слово, яке знаходиться між цими двома словами, і є «перехідним містком» між ними. Діти відповідають по черзі.

     Для спрощення завдання можна навести  дітям декілька прикладів. Так для  слів «гусак» та «дерево»  перехідними містками можуть бути наступні слова «літать» (гусак злетів на дерево), «вирізать» ( з дерева вирізали гусака), «ховатися» ( гусак сховався за дерево), тощо.

     Наприкінці  гри слід визничити, хто з дітей  зміг швидко та правильно впоратись  із завданням. 

     Гра «Невидимі слова». Ведучий просить дітей взяти олівець та папір та записати слова, які він буде нібито писати в повітрі. Ведучий пише слова повільно, слова повинні бути знайомими та складатися з двох або трьох складів.

     Ведучий пише 5 слів, потім перевіряє у дітей, які слова вони прочитали та записали на папері. Гру можна повторити 3-4 рази. 

     Гра «Казки навпаки». Дітям пропонується скласти казку або оповідання навпаки, з кінця. Наприклад, учень, що сидить наприкінці ланцюга, розпочинає розповідати: «І після цього вони жили довго та щасливо». Наступний продовжує: «Нарешті вони помирилися»і т.д. Той, хто порушив зворотню послідовність вибуває з гри. Цю гру можна повторити 2 рази. Другий раз в цю гру треба грати, дотримуючись всіх правил, з виключенням дітей, що допустилися помилок. 

     Гра «Футболіст». Ведучий пропонує дітям обрати футболіста, який вийде на середину кімнати. З зав’язаними очима він повинен знайти м’яч, орієнтуючись на слова одного з членів групи, який буде вести його до м’яча та пояснювати, що треба зробити, щоб точно влучити по м’ячу. Футболіста та ведучого потрібно підтримувати заохоченням. 

     Гра «Складаємо оповідання».  Дітям потрібно за 10-12 хвилин написати складне речення не менше ніж на 20-30 слів, яке буде, наприклад, починатися словами: «Коли я приходжу із школи…». Виграють ті діти, яким вдалося скласти речення із необхідної кількості слів та зв’язати їх за змістом.

     Під час першої гри дітям можна  дозволити продовжити речення свого  сусіда, при наступних іграх діти повинні упоратись з завданням власноручно. 

     Гра «Вгадай  іграшку». Іграшки, які можуть принести до школи діти, розкладаються на столах та стільцях. Один з учаників групи виходить на 2-3 хвилини з кімнати. В його відсутність обирається той, хто буде загадувати загадку. Цей учасник повинен жестами і мімікою показати, яку іграшку він задумав. Наприклад, якщо задумана іграшка «зайчик», дитина може стрибати, гризти моркву, тощо. Той, хто вгадує, може взяти іграшку і голосно її назвати.

     Якщо  учасник не вгадав іграшку, то він  буде загадувати загадку наступному учаснику.

     Гра може бути проведена в іншій формі. Один з учасників групи виходить із кімнати. В його відсутність керівник групи разом з дітьми придумують яку-небудь історію, в якій головним героєм виступає одна з іграшок, що знаходяться в кімнаті. Коли учасник повертається, діти по черзі розповідають йому придуману історію, не називаючи ім’я персонажу, а позначаючи його займенником «він» або «вона». Історія розповідається протягом 3-5 хвилин, після чого потрібно вгадати іграшку, що є головним героєм оповідання. Якщо відповідь була невірною, до оповідання додаються деталі та подробиці.