Роль дидактической игры в экологическом воспитании старших дошкольников

                                      Вступ

    До  найактуальніших проблем сьогодення, що торкаються кожного жителя планети  й від якого залежить майбутнє людства, слід віднести проблеми екологічні. Викликані недалекоглядним, нерозумним, необґрунтованим ставленням людини до природи, вони виникли не сьогодні і не вчора. Ще в 1866 році німецький вихователь-дарвініст Ернст Геккель ввів у науку слово "екологія". Він і не сподівався, що через сто років воно стане популярним у масовій свідомості. Термін "екологія" походить від грецького oikos - дім, родина, місцезнаходження. Сам термін охоплює проблему природного балансу, так званої рівноваги видів, що дотепер є одним з найважливіших аспектів екології. Отже, екологія - це наука про взаємовідносини живих організмів з середовищем їх існування.

    Аналіз  екологічної ситуації на нашій планеті  свідчить про те, що нинішня криза  охопила сфери мислення людини, її екологічну свідомість і практичну  діяльність. Глобальне знищення природи - це лише побічний результат згубної діяльності суспільства. Сутність сучасної екологічної кризи полягає не лише у відокремленні людини від природи і в конфлікті з нею , а в нашому нерозумінні або й упертому небажанні осягнути, що людство може вижити лише усвідомлюючи себе невід'ємною часткою природи. Щоб навести лад у головах людей щодо розуміння проблем довкілля, законів існування та гармонійного розвитку людини у біосфері, необхідна чітка система відповідної освіти. Саме освіта спираючись на культуру формує основу духовності та моральності людини. Освічена особистість здатна зрозуміти сутність створеного людством, оцінити наслідки, вибрати варіанти виходу з несприятливої ситуації.                                                                                   Стратегічною метою освіти має стати екологічне мислення, основу якого складають наукові знання, екологічна культура й етика. Тема екологічної свідомості має ототожнюватися зі світовими життєвими вартостями.

Сучасна екологічна освіта має бути спрямована в майбутнє, спиратися на ідеї гармонії природи та людини, стійкого розвитку біосфери,сприяти подоланню наявних у суспільстві стереотипів шляхом формування духовної, моральної, екологічно освіченої особистості та створення умов для її розвитку і, врешті-решт, стати чинником соціальної стабільності суспільства.

    Так, у  Державній національній програмі "Освіта. Україна XXI століття" визначено одне із завдань освіти , а саме : "...формування світоглядної та екологічної культури школярів , загальних уявлень, понять про навколишній світ". Національна  доктрина  розвитку   освіти   України в XXI   столітті    ставить завдання: "... забезпечити екологічне виховання й формування високої гуманістичної культури, здатності протидіяти проявам бездуховності; наступність рівнів освіти і неперервність навчання".

    Також  у  Концепції  Державної  цільової  програми  розвитку  дошкільної   освіти  на   період  до  2017 року  визначаються   завдання : « … виховання  любові  до  Батьківщини , шанобливого ставлення  до  родини , поваги   до  народних  традицій і звичаїв , свідомого ставлення до   себе , оточення  та  навколишнього середовища…»

    Актуальність  вибраної нами проблеми визначається аналізом практичного досвіду вихователів у цьому плані.

    Мета: експерементально  перевірити значення  дидактичної   в екологічному  вихованні  дітей  передшкільного  віку. 

    Завдання:

    1.Визначити  показники цінністного ставлення  до природи  дітей  передшкільного  віку.

    2.Схарактеризувати  рівні  сформованості  цінністного  ставлення  до  природи  дітей  передшкільного   віку.

    3.Розробити   методичні  рекомендації  для  батьків щодо екологічного виховання  дітей дошкільного віку.

    4.Розробити   рекомендації  щодо  екологічного  віховання дітей  для педагогів   дошкільного навчального закладу. 

    Методи  досідження:

    1.Аналіз  психолого-педагогічної  літератури.

    2.Спостереження.

    3.Метод  опитування (бесіда з  дітьми ,

    4.Педагогічний  експеримент , що  містить  констатувальний,  формувальний  та контрольний  етапи.

    База  дослідження: Експерементальне  дослідження  проходило  на базі ДНЗ № 73 «Казка» м. Одеса. В експеременті приймали  участь  12  дітей, та 1   вихователь.

    Практична значущість  дослідження: Дані  дослідження  можна  використвувати  в ДНЗ. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 1. Теорититчні  передумови  використання  дидактичної  гри  в  еколгічному  вихованні  дітей  5-6  років.

1. Завдання і зміст  екологічного виховання  дошкільнят.

    Закладати основи екологічної культури, на наше глибоке переконання, слід розпочинати  з раннього віку. Ці функції можуть успішно виконувати батьки, які мають достатній для цієї роботи життєвий досвід і бодай елементарну підготовку.

    Основне програмно-методичне забезпечення екологічного виховання дошкільнят відображене в програмах «Я у Світі» (Н. Баглаєва, Е. Вільчковський, Н. Гавриш та ін.-К.,2008), «Малятко» (С. Ку-лачківська, Т. Кондратенко, С. Тищенко та ін. - К., 1991), «Дитина» (Є. Бєлкіна, Н. Бібік, М. Вашуленко та ін. - К., 1993), «Українське дошкілля» (упор. Н. Міськів - Львів, 1993), у публікаціях журналу «Дошкільне виховання». Згадані програми включають розділи «Рідна природа», «Віконечко в природу», «Рідний край», у яких визначено головні параметри екологічної освіти в дошкіллі.

    Проблема  екологічного виховання дітей дошкільного  віку набуває великого значення в  психолого-педагогічних дослідженнях, а в останні роки - і в роботі практиків. Творчим розвитком прогресивних ідей і поглядів на природу, що закладені О. Водовозовою, Л. Шлегер, Є. Тіхеєвою, є праці сучасних учених, у яких основна увага акцентується на глибокому ознайомленні дітей з рослинним і тваринним світом рідного краю (3. Плохій, Н. Яришева). При цьому автори при доборі об'єктів дотримуються краєзнавчого принципу дидактики. На їхню думку, саме він забезпечує комплексне вивчення природи рідного краю, сприяє глибокому розумінню її внутрішніх взаємозв'язків, забезпечує яскраві враження дітей від спостереження природи свого краю і загалом Батьківщини. Сьогодні наголошується на необхідності комплексного підходу до виховної роботи з дітьми, тобто завдання природничого змісту необхідно вирішувати в єдності з вихованням у дітей почуття патріота і громадянина (С. Козлова, Н. Виноградова); активно розробляються системи дошкільних знань про захисні пристосування тварин (С. Ніколаєва, К. Фабрї); вивчаються можливості засвоєння дітьми знань про сезонні зміни в житті рослин (Е. Замкінд), виділяються основні напрями систематизації знань про живу природу (П. Саморукова) та ін. У багатьох працях вирішальне значення надається матеріальній базі дошкільного закладу - створенню кімнат-і кутків природи, теплиць, зимових садів (К. Золотова, М. Марковська), раціональному озеленню ділянки дитячого садка.

    Цікавий матеріал з даної проблеми зібрано  в посібниках «Екологічне виховання дошкільників» (Н. Лисенко - К, 1993), «Дошкільник і екологія: Методичні рекомендації» (упор. Н. Лисенко. - К., 1991), «Екологічне виховання дітей дошкільного віку» (0. Білан. -- Львів, 1996), «Український фольклор та народні традиції в житті дошкільника» (укладачі М. Бальон, О. Максимова. -- Чернівці, 1996). У цих та інших публікаціях визначені мета та завдання екологічної освіти і виховання у дошкільних закладах.

    Мета  екологічної освіти і виховання  - формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального та дійового ставлення до навколишнього природного середовища[2]. Зміст навчально-виховної роботи в цьому напрямі полягає в розкритті перед дітьми багатогранної цінності природи.

    У сучасній психолого-педагогічній літературі наявні й інші формулювання мети екологічного виховання. Вона визначається так:

    «Формувати мотиваційні основи екологічної свідомості - в практичній, мотиваційній діяльності, в спільній діяльності, з дорослими, в орієнтації на культурні еталони, спираючись на біологічні та соціокультурні джерела розвитку мотиваційних основ образу світу»[21]. При цьому знання розглядаються як засоби, що вводяться в діяльність і спрямовуються мотивацією певного змісту. Це визначення доцільніше, бо відповідає логіці розвитку структури і діяльності дитини і її бачення світу.

    Коротко основні завдання екологічної освіти та виховання старших дошкільників можна сформулювати таким чином:

    і пізнання дошкільниками взаємозв'язків  у природі;

    1 розвивати вміння класифікувати  живу природу на основі безпосереднього  сприймання та аналізу зовнішніх  ознак, способів взаємодії із середовищем та живлення;

    2 стимулювати допитливість та  інтерес до пізнання природи  описами її об'єктів та явищ;

    3 активізувати знання і практичний  досвід дітей у різних видах  діяльності в природі;

    4 показати дошкільнятам живі барометри  природи –

      пристосування рослин і тварин до перемін у неживій природі;

    5 ознайомити дітей з перлинами  народної мудрості про дбайливішве ставлення до природи;

    6 вчити культурно поводитись в природі (див. Є. Бєлкіна та ін. Цитина. - К, 1993; С. Кулачивська та ін. Малятко. -- К, 1991).

    Та  найголовнішим завданням, на мій погляд, є формування постійної потреби в зміцненні й охороні власного здоров'я і здоров'я інших. Про це часто забувають педагоги і батьки.

    При здійсненні екологічної освіти педагог-дошкільник повинен використовувати найрізноманітніші методи. Саме в дошкільному віці поліметодична варіативність сприяє глибшому засвоєнню матеріалу. Найбільшого поширення в практичній роботі набули такі методи, як спостереження (епізодичні, короткотривалі, довготривалі); демонстрація картин, ілюстрацій, фотографій; дослідницько-пошукова робота; праця на природі; ігри (ігри-медитації, ігри-подорожі, ігри-драматизації, дидактичні); емпатія; бесіда (вступна, супроводжуюча та заключна); словесно-логічні завдання; проблемні ситуації.

    Цікавими формами роботи для дошкільників можуть бути:

    заняття-вистави  «Цілюще зілля», «Дідусь Лісовичок», акторами в яких виступають діти;

    прогулянки; екскурсії на природу, в музей, на поле, в ліс, на ферму;

    робота  дитячих організацій, гуртків, студій «Зелена аптека», «Природа і фантазія», «Голубий патруль», «Зелений патруль», «Юні друзі природи»;

    перегляд  кінофільмів, діафільмів, діапозитивів на природничу тематику;

    збирання  лікарських рослин, приготування квіткових  чаїв та фітококтейлів;

    комп'ютерні ігри та використання спеціальних комп'ютерних програм екологічного спрямування;

    створення навчальних екологічних стежин, які  можуть розпочинатися з групової кімнати і закінчуватися далеко в парку, в лісі, в полі;

    організація експериментальної роботи на городах, проведення елементарних дослідів з рослинами та тваринами;

    вивчення  казок, легенд, загадок, народних прикмет, обрядів та свят;

    використання  художньої літератури.

    Звичайно, екологічна освіта та виховання дошкільників повинні здійснюватись постійно та систематично. Вона не обов'язково має бути «заангажована» в якусь форму роботи, якесь заняття. Але саме заняття таїть у собі надзвичайно великі можливості.

    В практичній діяльності вихователі найчастіше проводять такі заняття: милування природою, мандрівки; показові, комплексні, інтегровані, сюжетно-рольові, тематичні, дидактичні ігри та ін.

    Зрозуміло, що вирішити складні завдання екологічної  освіти без сім'ї неможливо. Сім'я  є тим ланцюжком, який з'єднує  здобуті дитиною у садку початкові  уявлення про світ природи з її практичним досвідом у повсякденному житті, розширює, поглиблює педагогічний вплив на особистість дошкільника.

    Ефективними формами роботи з батьками є бесіди за «круглим столом», проблемні семінари. Останнім часом набули поширення екологічні сімейні уроки.

    Оскільки  всебічний розвиток особистості  розглядається в системі психолого-педагогічних дисциплін як процес її «входження»  у світ людських взаємовідносин, ставлення  людини до суспільства, природи і  процес оволодіння перлинами культури, що опосередковує ці відносини, то формування особистості дитини поза світом природи неможливе - адже саме вона і є одним з невичерпних джерел моральних, духовних і матеріальних цінностей особистості[1].