Педагогические взгляды Я.А. Коменского

Таке довге назву характерно для книг того періоду. Замінюючи собою сучасну анотацію, воно випереджало ознайомлення читача з книгою, інформувало про зміст.

Книга починається введенням, що складається з декількох частин. Перша з них говорить про користь дидактики взагалі, друга є присвятою всім читачам, і третя звертається до всіх, хто стоїть на чолі справ людських, правителям держав, пастирям церков, ректорам шкіл, батькам і опікунам дітей.

У даному вступі автор визначає дидактику як універсальне мистецтво всіх вчити всьому.

При цьому в характерній для Коменського моральної манері він ставить метою свого вчення панморалістское виховання людини. Зазначимо також на антропологічну спрямованість введення. Ян Амос Коменський пише, що Господь створив два пречудових творіння: рай і людини. Педагог намагається спертися у своєму творі, перш за все на церковне погляд, вважаючи саме його вищою метою своєї системи.

Педагогічна система Коменського є, перш за все протестантське християнське вчення, і спрямоване на освіту дітей у християнському дусі, а в подальшому через відповідно вихованих дітей та відновлення авторитету церкви.

Але разом з цією метою, яка може бути оскаржена з тих чи інших мотивів (секулятівним або релігійним), він визначає надзавдання своєї дидактики:

«Керівною основою нашої дидактики нехай буде:

Дослідження і відкриття методу, при якому учащие менше б учили, учні більше б вчилися; в школах було б менше одуріння, марної праці, а більше дозвілля, радостей і грунтовного успіху ... »[7, с. 243]

Для досягнення цієї мети Коменський розділяє свою книгу на 33 глави. Ймовірно, це число є невипадковим. Справа в тому, що в тому чи іншому вигляді число «три» зустрічається досить часто в працях великого слов'янського педагога. У числі глав воно повторюється двічі. Глави поділяються на ряд пунктів, кожен з яких, для зручності читача, супроводжується підзаголовком.

З назв розділів можна логічно вивести декілька основних ідей Коменського. Перш за все, три перші глави є виправдання людини в чистому вигляді. Починаючи з твердження про те, що людина є істоту, Коменський приходить до висновку про те, що «... життя є тільки приготуванням до вічного життя» [5, с. 260]

Повторюючи услід за провідними ідеалістами епохи висновок про те, що всі найкращі почуття закладені в людину від природи, Коменський, проте, наполягає, що дані почуття необхідно розвивати (глави 4-6).

7-10 глави присвячені загальним принципам навчання - навчання має бути колективним, двостатеві і, по можливості, універсальним.

Потім кілька глав (12-16) присвячені викладу шкільної реформи, яку пропонував Коменський. Він вважає, що до появи "Великої дидактики" не було "нормальних" шкіл.

Для реальної реформи схоластичної школи Коменський пропонує вимоги до навчання (гл. 16), основи навчання

(Гл. 17-19) і методи навчання (гл. 20-24).

Решта голови в основному присвячені шкільної дисципліни, влаштуванню шкіл, дошкільного виховання (материнської школі), мовною навчання (латиною і рідної мови).

Заключну главу Ян Амос Коменський відвів умовам, необхідним для втілення своєї ідеї в життя. Педагогічна діяльність є одним з найважливіших суспільних справ і повинна всіляко підтримуватися громадською організацією.

Отже, школа повинна мати "достатній запас панметодіческіх книг" [5, с. 471]. Для підготовки цих книг потрібне об'єднання "талановитих і не бояться праці вчених мужів" [5, с. 472]. Цей методичний праця повинна оплачуватися щедро покровителями шкіл.

Закінчується книга проникливою молитвою, зверненою до Господа. "Господи Боже наш! Все, що ми здійснюємо в честь імені твого, все це від твоїх рук". [5, с. 476]

2.2 Дидактика як теорія навчання

Сучасна дидактична система складається з елементів традиційної дидактики і включає в себе елементи, що представляють її розвиток. Серед елементів традиційної дидактики ми знаходимо внесок дидактики Коменського, Гербарта, Дьюї, Бруннера та ін Дидактика сучасного педагога включає елементи систем вітчизняних педагогів, засновників концепції базової освіти.

Дидактика - теорія навчання. Поняття було введено вченим Вольфгангом Ратке у ХVI столітті. Зміст і сенс цього поняття дав Ян Амос Коменський (1592-1670 рр.)..

Категорії дидактики

В основі дидактики перебувають категорії дидактики. Категорія - це основне поняття конкретної науки.

Основні поняття дидактики можна представити у вигляді декількох блоків понять:

1. Викладання, вчення, навчання, освіта.

2. Мета, зміст, засоби.

3. Види, форми, методи.

Всі категорії дидактики - це категорії педагогіки. Дидактика ж, і всі її категорії є категоріями педагогіки.

1. Організація, система, технології.

Викладання - це цілеспрямована діяльність педагога, що має певний порядок, послідовність, спрямовані на досягнення педагогічної мети. Ця діяльність включає в себе виховний аспект, інформаційну частину, роботу з учнем по усвідомлення матеріалу і практичну частину.

Навчання - це процес (сопроцесс) пізнання. Цей процес включає в себе усвідомлення та осмислення в процесі пізнання, вправи і практичний досвід. У процесі навчання в учня змінюються колишні і виникають нові форми поведінки.

Навчання - це упорядкований взаємодія педагога і вихованця.

Знання - це сукупність ідей, в яких висловлено теоретичне оволодіння предметом.

Уміння - це здатність використовувати знання на практиці і оволодіння способами використання знань.

Навички - це вміння, доведені до автоматизму.

Зміст - це система наукових знань, практичних умінь і навичок, а також способів мислення і способів діяльності з оволодіння знаннями, вміннями та навичками.

Організація - це впорядкування процесу навчання, надання йому форми.

Форма - це зовнішній вигляд, оболонка.

Кошти - це те, що розташовується між педагогом і учнем (класна кімната, підручник, техніка, голос викладача і т.д.).  

2.3 Роль освіти в гармонійному розвитку людини і вдосконаленні суспільства  

У "Великій дидактиці" важливе значення приділяється поняттю природосообразно навчання. Усю завдання навчання Коменський часто зводить не так до користі конкретної людини (хоч і не уникає її), скільки до користі, насамперед держави.

Грунтуючись на прикладах дітей-Мауглі, яких, ймовірно, було чимало в країні пожираємий вогнем воєн та епідемій, Коменський доводить, що людина без виховання стає не чим іншим, як тільки звіром. Він стверджує, що виховання і освіту потрібно всім категоріям людей, багатим і бідним, розумним і дурним, начальникам і підлеглим, чоловікам і жінкам. Жодна людина не може уникнути утворення, бо саме воно робить людину справжньою людиною.

У школах потрібно прагнути до того, щоб:

1. При допомогою наук і мистецтв розвивалися природні обдарування.

2. Удосконалювалися мови.

3. Розвивалися доброзвичайність і звичаї в напрямку будь-якої благопристойності згідно з усіма моральними засадами [5, с. 295].

Коменський неодноразово намагається визначити так зване "правильне виховання", вкладаючи в нього власне христологічного зміст. Але сама по собі думка про правильність тієї чи іншої форми освіти є цінним для нас. З давніх часів до сьогоднішнього дня у школах різних народів боролися і продовжують боротися різні педагогічні системи. Кожна з них вважає саме свою точку зору як єдино правильною. Але єдиним критерієм правильності діяльності тієї чи іншої форми навчання може виступати лише якість знань випускників.