Педагогічна занедбаність підлітків. Причини її виникнення

ВИСТУП НА ТЕМУ:

«Педагогічна  занедбаність підлітків. Причини її виникнення»

Підготувала: Щербак І. С.

Педагогічна занедбаність підлітків. Причини її виникнення

Підлітковий вік, як відомо, сповнений  прагненнями самоутвердитися, зрівнятися або хоча б здаватися такими, як дорослі, виокремитися серед однолітків, здобути очікувані позиції у  групі, знайти цікаве заняття, самостійно діяти. Якщо ці потреби не задовольняються, вони атрофуються або спрямовуються  в негативне русло. Здебільшого  це відбувається з педагогічно занедбаними  дітьми.

Педагогічно занедбані діти – учні, в яких під впливом несприятливих соціальних, психолого-педагогічних та інших умов сформувалося негативне ставлення до навчання, соціально цінних норм поведінки, які втратили почуття відповідальності за свої вчинки, зневірилися в собі.

Такі підлітки важко піддаються вихованню, скоюють правопорушення. Здебільшого це відбувається з дітьми, які не відчувають розуміння, не мають  емоційної підтримки, а іноді  зазнають негативного впливу з боку батьків, що ігнорують духовний, моральний  розвиток дітей тощо. Трапляється  це і в зовні благополучних  сім'ях, в яких частими є конфліктні ситуації між батьками і дітьми, домінують меркантильні інтереси, споживацькі  настрої та ін. Проблеми виховання  підлітків виникають і через  прораху нки в навчально-виховній діяльності школи. До найпоширеніших з цього погляду прорахунків належать:

• незнання педагогами індивідуально-психологічних та вікових особливостей учнів, неврахування цих особливостей в організації навчально-виховної роботи;
• необізнаність учителів із труднощами, суперечностями, проблемами особистісного розвитку підлітка;
• недостатні знання причин виникнення виховних проблем, що зумовлює помилки у виборі засобів виховного впливу;
• відсутність системи в роботі з проблемними учнями та їхніми батьками;
• формалізм, адміністрування в роботі школи, бездіяльність органів самоврядування, байдужість до участі дітей в організації життя;
• недостатня увага до розвитку духовності учнів, виховання у них таких морально-етичних якостей, як турботливість, милосердя, чуйність, взаємодопомога, товариськість;
• відсутність посади практичного психолога, який би здійснював профілактичну, консультативну та корекційну роботу.

Труднощі у вихованні підлітків  можуть бути зумовлені нескладними  розладами нервової системи, різними  видами акцентуацій, тимчасовими незначними затримками психічного розвитку тощо. Серед них частими бувають  відхилення в моральному розвитку особистості, примітивні уявлення про справжню дорослість, жіночність і чоловічність, дружбу, товариську взаємодопомогу, принциповість, чесність тощо. Саме в таких уявленнях закорінено багато їхніх негідних учинків. Нерідко асоціальна поведінка, негативний життєвий досвід є для них важливішими, ніж дотримання морально-етичних норм. У зв'язку з недостатньо розвиненою вольовою сферою такі підлітки не вміють стримувати себе, керувати емоціями, настроєм, контролювати поведінку, легко піддаються негативному впливові.

Важковиховувані підлітки пропускають  навчальні заняття, не виконують  домашні завдання, а свій вільний  час, якого в них виявляється  надто багато, нерідко проводять  в найнебезпечніших формах - вживають наркотики, алкогольні напої, займаються бандитизмом тощо. Такі заняття приваблюють  їх хибними уявленнями про прилучення до життя дорослих. Внаслідок правильно  організованого, систематичного педагогічного  впливу багато з них змінюють життєві  установки і спосіб життя. Корекційна робота з ними, як правило, охоплює особистісну сферу, поведінку та навчальну діяльність. На початковому етапі корекційної роботи дітей залучають до таких видів діяльності, які їм легше даються, не потребують особливого напруження сил і волі, цікаві їм.

Першорядного значення в сучасних умовах набуває своєчасна профілактика підліткових алкоголізму, наркоманії, правопорушень, що вимагає системних  зусиль суспільства, сім'ї та педагогів. Особливої уваги потребують також  підлітки з акцентуаціями в характері.

Підлітковий період є важливим етапом психічного та особистісного  розвитку. Він характеризується особливими соціальною ситуацією, видами діяльності, новоутвореннями, специфічним перебігом  вікової кризи. Значні зміни відбуваються у розвитку інтелектуальної, спонукальної та емоційно-вольової сфер, у становленні  самосвідомості. За несприятливих соціально-психологічних  умов виникають труднощі у розвитку особистості. Знання дорослими (батьками, педагогами) вікових та індивідуальних особливостей підлітків дає їм змогу  ефективно керувати психічним та особистісним розвитком дітей, попереджувати  й долати труднощі і проблеми.