Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Ноября 2012 в 18:34, курсовая работа
Мета роботи: проаналізувати основні проблеми у поведінці та світосприйнятті вихованців інтернат них закладів, визначити особливості педагогічно-корекційної роботи з даною групою дітей.
Обєкт: педагогічна корекція поведінки.
Предмет: особливості педагогічної корекції негативних проявів поведінки дітей, що проживають а інтернат них закладах.
Завдання:
1. Проаналізувати поняття педагогічної корекції.
2. Визначити основні проблеми дітей, що проживають в інтернат них закладах.
3. Визначити особливості педагогічно-корекційної роботи з вихованцями інтернат них закладів.
Методи дослідження. Дя розв’язання поставлених завдань, досягнення мети були використані такі методи як систез, аналіз, порівняння, узагальнення тощо.
ВСТУП …………………………………………………………………………...3
1. Поняття про педагогічну корекцію ………………………………………….5
2. Особливості поведінки вихованців інтернатних закладів………………….14
3. Педагогічна корекція негативних особливостей поведінки вихованців інтернатних закладів ……………………………………………………………19
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………27
Працівник, не знаючи психічних
особливостей розвитку дітей-сиріт, часто
провокує учня на конфлікт, не замислюючись
над тим, що дитина може зовсім ненавмисно
себе так поводить, а це викликано
її особливостями психіки. Щодо поширеної
особливості дітей, що потрапляють
до інтернатів – педагогічної занедбаності,
то її результатом часто є
Тому кажемо, що соціальний
працівник повинен вивчати
Варто зазначити, що одним
із найскладніших наслідків
Подолання негативних стереотипів
у свідомості й поведінці більшості
вихованців вимагає не тільки певного
часу й зусиль педагогів, а й застосування
відповідних реабілітаційних
Потрібно систематично проводити з дітьми роботу, щоб максимально знизити рівень соціальної дезадаптації. Поляновська рекомендує грати з дітьми в рольові ігри, у яких ігрова ситуація наближена до життєвої. При вивченні різних тем на уроках варто обов’язково наводити приклади з життя, де діти зможуть використати ті чи інші знання, вчити дітей прийомам самовдосконалення та саморозвитку, розробляти проекти, спрямовані на вирішення проблем, які можуть у них виникнути після закінчення закладу.
Дубровіна також пропонує програвати життєві ситуації в ході групових занять для розвитку спілкування з однолітками (зокрема це можуть бути різні конфліктні ситуації). Для цього вона пропонує використовувати різноманітні ігрові завдання. Взагалі Дубровіна стверджує, що «…вміння психолога «працювати» в реальній життєвій ситуації, використовувати будь-яку подію в житті вихованців для просування їх у психічному розвитку, зміни їхніх стереотипних установок є одним з найбільш ефективних способів роботи…» з дітьми в інтернатних закладах. [6]. Крім того, Дубровіна вважає корисним навчати дитину не лише правильно поводитись у різних ситуаціях, але й вміти начебто вийти за межі актуальної життєвої ситуації. Для цього можна проводити з дітьми різноманітні ігри, в яких вони повинні уявляти собі, що буде робити їхній одноліток (з якими зазвичай ідентифікується дитина), чим може закінчитися той чи інший його вчинок. Проте Дубровіна зазначає важливу деталь щодо сприйняття дітьми такої форми роботи, як групові заняття. Ставлення до групових занять у вихованців інтернатних закладів може виявитися негативним, адже вони майже постійно відчувають перевантаження спілкуванням. Для боротьби з цим чинником (перевантаженням) автор пропонує такі психологічні методи, як аутогенні тренування та розвиток навичок саморегуляції.
Щодо того, яким чином уникнути формування у дітей такого явища як позиція утримання, О. Поляновська пропонує: привчати дітей до посильної побутової праці (поливати квіти у класній кімнаті, слідкувати за чистотою в ній); на уроках трудового навчання виготовляти вироби, які діти зможуть використати (коробочки, іграшки, годівнички для птахів); на уроках математики пропонувати задачі, де в змісті простежується цінність людської праці; на уроках читання пропонувати тексти про життя різних людей, з описом того, як складалась їх доля, як вони йшли до досягнення успіху та ін.
Одним із шляхів виховання в школі-інтернаті є позакласна виховна робота. Позакласною роботою є організовані і цілеспрямовані заняття з учнями, які проводяться школою спільно з позашкільними закладами в позаурочний час для поглиблення та розширення знань, умінь та навичок, розвитку самостійності, індивідуальних здібностей, нахилів учнів, а також задоволення їх інтересів і забезпечення розумного відпочинку. Складаючи органічну частину життя школи-інтернату, позакласна діяльність допомагає дітям успішно навчатися, виробляти в них навички суспільно корисної праці, свідому дисципліну, колективізм, розвиває ініціативу, сприяє моральному, розумовому, фізичному вихованню, естетичному вихованню школярів, задовольняє їх культурні потреби і направляє їх активність в русло корисної діяльності. Позакласна виховна діяльність робить життя школярів змістовнішим, цікавим, цілеспрямованим, заняття – радісними і яскравими, культура поведінки учнів значно виростає. Покращуються форми взаємостосунків на основі гуманності.
У вирішенні завдань формування всебічно розвиненої, гармонійної особистості позакласна робота в школі-інтернаті є необхідним і систематичним доповненням до уроків. Її слід розглядати як одну з умов всебічного розвитку особистості учня. Основні напрямки позакласної виховної роботи: освітня позакласна робота, суспільно-соціальна робота, техніко-трудова робота, спортивно-туристична робота. В психологічному аспекті особливо важливий такий напрямок як суспільно-соціальна робота: «Її мета – формування світогляду, пояснення учням найважливіших політичних подій, залучення їх до суспільного життя, патріотичне, правове, економічне виховання, виховання на народних традиціях. Вся ця робота пов’язана з формуванням моральності».
Цю роботу можна проводити в різноманітних організаційних формах, які можна об’єднати в три групи:
- Гурткові форми занять,
що об’єднують групи учнів
для проведення з ними
- Масові заходи, які охоплюють зразу значну кількість учнів в якості слухачів, глядачів, учасників.
- Індивідуальна робота з окремими учнями, яким даються ті чи інші завдання.
Для більш ефективної організації
позакласної роботи та вибору найдоречнішої
із запропонованих форм роботи, Поляновська
зазначає, що «…обов’язково потрібно
враховувати індивідуальні
ВИСНОВКИ
Серед числених проблем, з якими соціальний педагог стикається при роботі в інтернатному закладі, психологічна проблематика домінує. Це є наслідком специфіки життя дитини у закладі, яка накладає свій відбиток на розвиток і подальшу долю дитини, а також безліччю психологічних проблем, з якими діти потрапляють до інтернатного закладу – адже причинами потрапляння туди дитини можуть бути бездоглядність, смерть близьких, насильство над дитиною та ін. В залежності від цих специфічних чинників, які мають місце у житті вихованця інтернатного закладу, його психологічний портрет буде незадовільним і це заважатиме нормалізації його життя.
Як правило, діти, які виховуються в інтернатному закладі, мають такі психологічні проблеми: педагогічна занедбаність; позиція утримання (як проблема мотивації та постановки життєвих цілей); проблема спілкування з іншими людьми (невміння встановити тісні емоційні стосунки, порушення інтимно-особистісного спілкування, неадекватне ставлення до дорослого тощо); неготовність до створення власної сім’ї через відсутність чітко сформованого образу сім’ї.
Важливим є адекватний виховний процес у інтернатному закладі. Його функціями має бути як корекція вже існуючих недоліків психологічного розвитку, так і запобігання формуванню нових в умовах інтернату; формування комфортного і відповідного до психологічних потреб дитини середовища навколо неї; формування ставлення до життя в цілому: адекватної мотивації, моделі спілкування з іншими, образу сім’ї.
До виховного процесу
варто включити як безпосередньо
виховні заходи, так і особливості
спілкування працівників
Не використовувати
Вивчати психологічні особливості дитини для вдосконалення роботи з нею відповідно до рівня розвитку дитини, здібностей, навичок, а також для поліпшення стосунків з нею в цілому.
Компонентами виховного процесу, спрямованими на реінтеграцію дитини у соціум, можуть бути: позакласна виховна робота (гуртки, масові заходи, індивідуальні заняття); рольові ігри (програвання життєвих ситуацій, а також моделювання поведінки у вигаданих ситуаціях); різноманітні психологічні методики для зменшення перевантаження спілкуванням, тренінги навичок спілкування тощо.
Проте спеціалісти зазначають,
що будь-які заходи щодо допомоги дітям-сиротам
в умовах проживання в інтернатному
закладі не забезпечують того розвитку
дитини, що необхідний для повноцінного
становлення її особистості та дотримання
її прав та інтересів, гарантованих законом.
Мета соціальної роботи з дітьми, які
перебувають у інтернатних
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ