Педагогічна корекція негативних особливостей поведінки вихованців інтернатних закладів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Педагогічна корекція негативних особливостей поведінки  вихованців інтернатних закладів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………...3

1. Поняття про педагогічну корекцію  ………………………………………….5

2. Особливості поведінки вихованців інтернатних закладів………………….14

3. Педагогічна корекція негативних особливостей поведінки вихованців інтернатних закладів ……………………………………………………………19

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..25

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сьогодення життя цивілізації  позначається підвищеною напругою. Серед  загальних причин її виділяють екологічні, техногенні, соціально-економічні, інформаційні, моральні, загальні глобалізаційні. Їх сильний і одночасний вплив призводить до того, що людина відчуває себе незахищеною, залежною від некерованих чинників. Спалахи насилля, прояви тероризму, міжнаціональної нетерпимості, девальвація загальнолюдських і християнських моральних цінностей – усе це актуалізує значення розробки питань корекційних педагогічних впливів, створення сприятливого педагогічного середовища, в якому особистість має змогу проявити кращі природні потенції, самореалізуватися. Така ситуація потребує уважного ставлення до педагогічного спадку, сформованого саме у перехідні цивілізаційні моменти, ретельне осмислення цінного досвіду організації педагогічної корекційної роботи, творчої ретроспекції напрацювань педагогів-новаторів, серед яких і досягнення педагога-практика, ученого С.Т.Шацького.

Питання організації корекційних  виховних впливів досліджувало широке коло науковців. Зокрема, у витоків  вітчизняної корекційної педагогіки стояв В.П. Кащенко. Його праця „Педагогічна корекція. Виправлення недоліків  характеру у дітей і підлітків” перевидана у 1994 р., містить цінні  методичні поради вчителям, дефектологам і батькам. Педагогічні дослідження  з вивчення дитячої поведінки  як наукового підґрунтя практичного  корекційного виховання П.П. Блонського, А.С. Макаренка, С.Т. Шацького зосередженні навколо проблеми формування педагогічно  цінного середовища засобами виробничої праці, організації учнівського  самоврядування та ін. Концепт моральної  основи корекційних виховних впливів  на дитину досліджували російські учені  М.В. Богуславський, Б.С. Гершунський, Н.Д. Нікандров, Л.І. Новикова, українські науковці – М.К. Вайновська, Т.І  Сущенко, Л.А. Штефан  та ін.

Вивчення педагогічної літератури, історичних матеріалів показало, що внесок вітчизняних науковців у розробку питань корекційної  педагогіки до цього часу не став предметом окремого наукового пошуку.

Мета роботи: проаналізувати основні проблеми у поведінці  та світосприйнятті вихованців інтернат них закладів, визначити особливості  педагогічно-корекційної роботи з  даною групою дітей.

Обєкт: педагогічна корекція поведінки.

Предмет: особливості педагогічної корекції негативних проявів поведінки  дітей, що проживають а інтернат них  закладах.

Завдання:

1. Проаналізувати поняття  педагогічної корекції.

2. Визначити основні проблеми  дітей, що проживають в інтернат  них закладах.

3. Визначити особливості  педагогічно-корекційної роботи  з вихованцями інтернат них  закладів.

Методи дослідження. Дя розв’язання  поставлених завдань, досягнення мети були використані такі методи як систез, аналіз, порівняння, узагальнення тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття про  педагогічну корекцію

У дослідженнях провідних  дефектологів країни корекційно-педагогічна  робота визначається як система спеціального навчання і виховання аномальних дітей .

Оскільки корекційно-педагогічна  робота в спеціальній школі для  аномальних дітей визначена нами як система, то слід встановити порядок цієї системи ... Оскільки мета корекційної роботи полягає у виправленні (до розвитку) психічних і фізичних функцій аномальної дитини в процесі загальної її освіти, підготовки до життя і праці, місце корекції чітко визначається в ній. Корекція по відношенню до загальної освіти виступає як система більш низького рангу.

З метою правильного визначеня змісту корекційної роботи в спеціальній школі, необхідно пов'язати корекцію з усіма основними компонентами системи освіти .

Освіта містить три  складові: навчання, виховання і  розвиток ... Всі ці процеси, три складові частини освіти виступають в єдності, органічно пов'язані між собою .

 Корекцію, як правило,  найчастіше пов'язують з розвитком дитини. У практичному здійсненні навчально-виховної роботи в спеціальній школі корекційний розвиток як спеціально організований і спрямований процес не розрізняється і не може існувати поза корекційним навчанням і вихованням.

Оскільки розвиток учнів  здійснюється в ході навчання і в  процесі виховання, то й корекційний  вплив буде присутнім в цій  діяльності.

Щоб одержати оптимальний  результат у вигляді повної або  часткової компенсації дефекту, знання мають бути включеними в процес корекційного виховання і розвитку дитини. І завдання полягає в тому, щоб досягнути максимального успіху у корекційному навчанні для виховання і розвитку. Тоді корекційна спрямованість навчання органічно увійде і в усі процеси спеціальної освіти аномальних учнів. Отже, спеціальна, так само як і загальна освіта є триєдиною і складається із корекційного навчання, корекційного виховання і корекційного розвитку.

Виділення складових частин педагогічної корекції можливе лише шляхом абстрагування функцій спеціального освітнього процесу з метою їх осмислення, організації цілеспрямованої  роботи і орієнтації спеціалістів, особливо практичних працівників. З цією метою спробуємо дати змістовну розшифровку кожного корекційного процесу:

1.  Корекційне навчання - засвоєння знань про шляхи і засоби подолання недоліків психічного і фізичного розвитку та засвоєння способів застосування одержаних знань.

2.  Корекційне виховання - це виховання типологічних властивостей і якостей особистості, інваріативних предметній специфіці діяльності (пізнавальній, трудовій, естетичній), які дозволяють адаптуватись у соціальному середовищі.

3. Корекційний розвиток - виправлення (подолання) недоліків розумового і фізичного розвитку, удосконалення психічних і фізичних функцій збереженої сенсорної сфери і нейродинамічних механізмів компенсації дефекту.

 Будь-яке навчання  і виховання одночасно певною  мірою розвивають, тому відносяться  і до корекційних процесів. Разом  з тим корекція розвитку не  зводиться лише до засвоєння  знань і навичок. У процесі  спеціального навчання перебудовуються  психічні та фізичні функції,  формуються механізми компенсації  дефекту і набувають нового  характеру.

В процесі корекційного розвитку накопичуються і змінюються стани і властивості особистості по мірі того, як відбувається засвоєння нею соціального досвіду. В процесі корекційної роботи розвиваються розумова, фізична, моральна саморегуляція, здібності організовувати і регулювати свою діяльність, навички соціально-трудового орієнтування.

 

С.Т. Шацького вважають засновником  нової форми роботи з дітьми та підлітками – дитячих клубів, покликаних задовольнити дитячі запити і сприяти  розвитку ініціативи та самостійності  дітей, організувати систематичну педагогічну  корекцію соціалізації підлітків. Теоретик і практик, С.Т. Шацький зробив внесок у розвиток ідей корекційної педагогіки, стояв у витоків вітчизняної  соціальної педагогіки як науки. Його  педагогічна діяльність була широкоплановою й надзвичайно змістовною: відкриття  у травні 1905 р. дитячої літньої  трудової колонії у Щелково поблизу  Москви, продовження педагогічної роботи в дитячих клубах у місті взимку.  За ініціативи О.У.Зеленка і С.Т.Шацького  було організовано культурно-просвітницьке  товариство „Сетлмент” у Сущевсько-Мар’їнському районі Москви для дітей робітничої та ремісничої бідноти. В 1909 р. товариство отримало нову назву „Дитяча праця і відпочинок”. 1911 р. засновано колонію „Бадьоре життя” (перший експериментальний освітній заклад). Розробка і втілення проекту діяльності Першої дослідної станції з народної освіти (1919 – 1932). Після закриття станції  (1932 – 1934 рр.) С.Т. Шацький – директор Московської консерваторії та керівник Центральної педагогічної лабораторії. У цих закладах перевірялися ідеї самоврядування учнів, розуміння виховання як організації життєдіяльності дітей, формування лідерства в спільноті школярів. Вивчення педагогічного доробку ученого показало, що С.Т. Шацький зосереджувався на проблемі входження дитини в коло культурних надбань людства. На становлення наукових пріоритетів новатора вплинули ідеї вітчизняної та зарубіжної педагогіки, особливо Л.М. Толстой та Дж. Дьюї [2].

Життєве кредо цього педагога можна висловити його ж тезою: „Коли я подумаю, що в мене не вистачить сил досягти бажаного – побачити навколо себе свіжі, здорові, вільні дитячі обличчя і знати, що я зберіг для їхнього життя  той капітал, що в них було закладено, душа робиться радісно спокійною  і нічого, нічого в житті я більше не хочу…” [1, т. 1, 114].

З 1906 р. клуби, створені С.Т. Шацьким, експериментальний дитячий садок, школа та політехнічні курси для  робітничої молоді, швацькі майстерні  для дівчаток, столярні та слюсарні – для хлопчиків – відвідували  біля 250 дітей робітничих районів  Москви. В клубах діти співали, танцювали, малювали, читали книжки, ходили в театри, музеї. Робота будувалась на довірливих відносинах співробітників з дітьми та їх сім’ями.

Вивчення педагогічних джерел переконливо свідчить, що педагогічні  ідеї, покладені в основу діяльності літньої колонії „Бадьоре життя”, були запозичені з теорії „вільного  виховання”. Але головною метою  було здійснення трудового виховання  через самообслуговування, створення  органів дитячого самоврядування і  максимального задоволення дитячого інтересу. « Вся наша робота  носила соціальний характер, оскільки була пов’язана  з вивченням середовища, в якому  зростали наші діти, вона проводилась  в незвичайній (для того часу) організаційній формі – дитячого самоврядування » – пригадував пізніше С.Т. Шацький, і вважав, що найближча мета роботи – організація дитячого життя  в кожний конкретний момент.

  Ця теза, на наш погляд, є надзвичайно слушною й актуальною. В умовах приєднання національної української освітньої системи до Болонського процесу на перший план виступають питання організаційного і змістовно-методичного забезпечення формування соціальних і професійних компетенцій кожної особистості, створення умов для самореалізації, стимулювання до саморозвитку і самовдосконалення.

На думку педагога, організувати життя дітей – це організувати їх діяльність щодо самозбереження (охорони  здоров’я); фізичну працю; ігри, мистецтво (ігрова та мистецька діяльність); ділове самоврядування (соціально активна  діяльність); роботу розуму (розумова діяльність). Зазначимо, дорослі, організатори колонії  жили в однакових з дітьми умовах. Цим забезпечувалася демократія як необхідна умова ефективного  корекційного виховного впливу.

Узагальнення матеріалів з означеної проблеми показало, що С.Т. Шацький розробив програму, яка  була побудована не предметно чи комплексно (як на той час у школі), а по видах діяльності. Відповідно така програма відрізнялась від звичайних, в яких головна увага приділялася  комплексу знань, які дитина повинна  засвоїти за певний час. Програма  С.Т. Шацького спрямовувалася на вивчення дитячого життя. Її контроль полягав  у визначенні досягнень кожної дитини, які відбиваються на дитячому побуті. Показово, що успіх такої програми залежав від ретельного вивчення середовища матеріального та соціального, в якому проходить життя дітей. Педагог запропонував так звану  педагогізацію середовища – педагогічний процес, який відбувається в суспільстві, державі, формує національні типи і  відтворює основні впливові сили, які керують життям країни.

С.Т. Шацький чітко визначив метод, який допоможе педагогу бути чуйним, сприятливим до потреб дитини, який спонукає педагога працювати, вчитися  і вчити своїй справі, створює  живу школу, педагогізує середовище, в якому відбувається становлення  особистості дитини. Цей метод  спирається, перш за все, на реальний досвід дитини; на основі знань про досвід дитини, отриманий нею в результаті діяльності, педагог організує цікаві заняття для дитини. Дитина отримує  організований досвід (лабораторний), це слугує ґрунтом для вироблення світоглядних позицій у дитини, формування системи знань. Таким чином встановлюється зв’язок між соціальним (організованим), історичним (готовим) і особистісним досвідом (який формується через вправи).

За С.Т. Шацьким, керівник – учитель (вихователь) – старший  товариш дітей, тому слід створювати спільноту дітей та дорослих, а  школу розглядати як місце, де обробляються, систематизуються результати особистого досвіду і здійснюється зв’язок  з результатами інших видів досвіду. Саме школа, на думку педагога, повинна  стати організатором виховання  дітей, центром, який здійснює виховну  роботу і зв’язок між сім’єю та різними громадськими організаціями  на засадах колегіальності.

Результати педагогічної роботи в літній колонії дозволили  С.Т. Шацькому зробити деякі висновки і застосувати їх у подальшій  роботі: діти впливають одне на одного сильніше, аніж дорослі на них; усі  турботи вихователів повинні  зводитись до створення дружнього  дитячого колективу; авторитет старших  вищий за умов відсутності авторитарності і має будуватись на любові (як вияв почуття власної гідності) і взаємоповазі (визнання самоцінності природи і  світу дитинства); діти повинні відчувати  довіру до себе з боку дорослих (через  організацію дитячого самоврядування, створення умов для прояву дитячої  ініціативи).

Вивчення історико-педагогічних джерел аргументувало переломні  моменти, що відбувалися у перші  десятиліття ХХ ст., сприяли розгортанню  громадської ініціативи та актуалізували  питання організації соціально-педагогічних корекційних заходів. На робітничих околицях Москви відкривалися дитячі клуби (Бутирсько-Мар’їнського району та ін.). За С.Т. Шацьким – це такі центри, які б задовольняли дитячі вимоги. В дитячому клубі створювалися умови для можливості формування життєво необхідних навичок і  досвіду. Саме клубам, на думку педагога, належить роль пересилити вплив вулиці, саме такі заклади виховання можуть бути гнучкими, мобільними, живими.

 На жаль, сьогодення  українського суспільства позначилося  ціннісним вакуумом, відмовою від  конструктивного педагогічного  досвіду радянського періоду  внаслідок різкої і, здебільшого,  виправданої критики ідеологічного  контексту розробки педагогічної  проблематики указаного історичного  періоду. Однак, реалії життя  доводять, що саме суспільство  страждає від дезорієнтації і  неузгодженості виховних впливів  на дитину з боку сім’ї,  школи, ЗМІ, громадськості. Наслідки  переломних подій у соціально-культурному,  економічному і політичному житті  суспільства призводять до негативних  явищ: поширення дитячої бездоглядності, відхилення від соціально прийнятних  норм поведінки учнівської молоді, поширення споживацької психології  та ін. Зіставний аналіз педагогічних  фактів показав, що подібні проблеми успішно вирішувалися С.Т. Шацьким та його ідейними однодумцями.