Педагогічні умови використання ділових ігор у вищих навчальних закладах

 

Дискусія – це такий прийом в  діловій імітаційній грі, коли за проблемою, що обговорюється, ініціативно  висловлюються всі учасники. Організаційним моментом дискусії, який визначає її змістовність й послідовність, є розробка плану обговорення проблеми. Попереднє ознайомлення з планом дозволяє курсантам (слухачам) спланувати свою діяльність у дискусії, визначити співвідношення розумових й предметних дій, прогнозувати можливий результат діяльності.

 

Організатор (викладач) за необхідністю підводить підсумки обговорення  кожного питання, узагальнює результати дискусії та дає оцінку спільної діяльності курсантів (слухачів).

 

Організаційно-діяльні ігри (ОДІ). До класу цих ігор можна віднести: проблемні рольові ігри, проблемно-орієнтовані  ділові ігри, апробаційно-пошукові ігри, інноваційні ігри.

 

ОДІ застосовують при рішенні складних соціально-виробничих задач, коли потрібне об'єднання зусиль спеціалістів різних напрямків. Гра базується на основі запропонованої гравцям вихідної інформації про стан реальної соціально-правової системи. Далі йде вироблення, обговорення і прийняття рішень щодо керування визначеною системою. У таких іграх частіше вирішуються питання не оперативного управління, а питання розробки програми упарвління. У грі виявляється комплекс проблем з управління соціально-правовою системою і шляху рішення цих проблем. У ОДІ звичайно розглядаються кризові для системи становища, що забезпечують підвищену мотивацію учасників гри і вироблення рішень, які виводять систему з кризи. Для проведення гри доцільно залучати спеціалістів різних напрямів, що несуть у ній різні функції (група забезпечення, консультанти, керівники груп та інші).

 

Організаційна задача керівника - координація  колективної діяльності учасників  гри, їх особисте і міжгрупове спілкування  на всіх етапах вирішення проблеми. У ОДІ принципово не закладається безумовне вирішення проблеми, іноді  гра може закінчуватися і негативним результатом.

 

Підготовка і проведення ОДІ  здійснюється в декілька етапів.

 

Передігровий етап (може тривати 2-3 місяці). Тут проводиться діагностика  становища соціально-правової системи, виявляються кризові проблеми, визначається загальна стратегія гри, формується її структура. Далі проводиться добір ігрового колективу, обмірковуються склад ігрових груп. У кожній групі є представник керівництва грою. Його роль полягає у створенні доброзичливого морально-психологічного клімату в групі, контролі за її діяльністю, при необхідності коригування, а також інформуванню колег щодо проведення гри, про стан групи і вирішення проблеми для координації проведення гри.

 

Залучання гравців до гри. Тут проводиться  орієнтування ігрового колективу на цілі і завдання гри, психологічна підготовка учасників (мобілізація їх творчого й інтелектуального потенціалу). Серед прийомів мобілізації учасників можна виділити такі, як «виклик вогню на себе» - провокування гравців на дискусію з керівником. Одними з позитивних прийомів можуть бути жартівливі конкурси й інші способи, що викликають позитивні емоції. Завданням цього етапу є створення із розрізнених спеціалістів працездатного колективу, спроможного вирішувати поставлене завдання.

 

Робота в групах. Цей етап протягом гри може неодноразово повторюватися при вирішенні окремих аспектів проблеми. Для аналізу ходу гри тут можуть залучатися експерти-спеціалісти, які не беруть участі у ході гри (журі). Аналіз ходу гри здійснюється керівництвом гри без участі ігрових команд за виробленими учасниками рішеннями, за інформацією консультантів про діяльність груп. У результаті виробляється подальша стратегія проведення гри в такому циклі. Таким чином, у ході гри її зміст може коригуватися, тоді як загальна структура гри зберігається.

 

Узагальнення отриманих результатів. По закінченні гри керівництвом розробляються  основні підсумкові документи, що містять  постановку проблеми, її структурний  розгляд і пропозиції щодо її рішення.

 

Після завершення гри доречно провести обговорення ходу гри разом з учасниками і вислухати їхні думки, пропозиції і побажання щодо методики проведення гри, а також взаємовідносин керівництва гри й учасників.

 

При проведенні ОДІ доцільно використовувати  прийоми «мозкового штурму» та диспути.

 

«Мозковий штурм»– це такий прийом в діловій грі, коли спільна діяльність усієї групи спрямована на пошук оригінального, оптимального вирішення теоретичної або практичної проблеми. Особливістю такого прийому є те, що кожен з учасників повинен прагнути висунути декілька, навіть абсурдних, варіантів рішень за обмежений час. Напрацьований в результаті «мозкового штурму» банк рішень аналізується групою експертів, в результаті чого окремі з пропозицій приймаються, інші відкидаються. В обох випадках рішення групи експертів повинно бути обгрунтованим; одночасно з групою експертів аналіз банку рішень можуть проводити й учасники «мозкового штурму». Висування варіантів рішень та обробка їх групою експертів можуть або здійснюватися на протязі одного навчального заняття, або бути розділені у часі.

 

Організатор (викладач) в процесі  висування рішень, тобто власне «мозкового штурму», виконує функцію каталізатора: заохочує, схвалює, підбадьорює будь-яку  пропозицію курсантів (слухачів). Він  не бере участі в роботі групи експертів, але узагальнює, доповнює аналіз проблеми та підбиває підсумки заняття.

 

Диспут – прийом в діловій  грі, що передбачає таку форму співробітництва  учасників, яка використовується для  вивчення двох різних точок зору з  будь-якої проблеми з метою встановлення істини.

 

До диспуту готуються всі  члени навчальної групи, вивчаючи літературу з проблеми, всі наявні точки зору фахівців. Під час диспуту на занятті  група поділяється на дві підгрупи, які тримаються однієї з двох можливих точок зору. Погляди обох підгруп  захищають у диспуті їх представники, члени кожної з них в разі необхідності здійснюють допомогу своїм представникам, доповнюють, або поглиблюють їх аргументи на користь своєї позиції та переконливо відкидають аргументи своїх опонентів.

 

Журі, до складу якого входять курсанти (слухачі), дає оцінку диспуту, яка передбачає аналіз його результатів, особливостей спільної навчально-пізнавальної діяльності підгруп, індивідуальної діяльності представників підгруп.

 

Підсумки спільної діяльності учасників  диспуту, в тому числі і журі, підводить організатор (викладач).

 

Характерологічні ознаки ОДІ можна  сформулювати в таким чином:

 

1. Моделюється діяльність фахівців  із вирішення складних комплексних  проблем керування соціально-правовими  системами на підставі реальної  інформації про їхній стан.

 

2. Ролі в ОДІ умовні. Рішення  приймаються поза рамками штатних  структур.

 

3. Забезпечується розходження рольових  цілей і взаємодія ролей, що  забезпечено наявністю особистих  інтересів учасників гри.

 

4. Використання колективної діяльності.

 

5. Наявність загальної цілі ігрового  колективу.

 

6. Колективне вироблення рішень  учасниками гри реалізується  в процесі ланцюга рішень.

 

7. Передбачено багатоальтернативність.

 

8. Спеціальними засобами забезпечується  керування емоційною напругою  гравців.

 

9. Прийняті в грі рішення не  впливають на об'єкт керування.  Наслідки прийняття рішень у  грі не простежуються.

 

10. Система оцінки діяльності  учасників гри часто відсутня. внаслідок високого для гравців  ступеня мотивації при розв’язанні  поставленої проблеми.

 

Перераховані характерологічні ознаки можна вважати ознаками ДГ в повному  обсязі. При цьому ознака 1 відносить  ДІ до імітаційних методів навчання, ознаки 2-4 визначають ДІ як ігровий  метод навчання. За ознаками 5-6 ДГ є  методом колективного навчання. Ознаки 8-9, 11 відносять її до числа найбільш ефективних методів ділового навчання, а ознака 7 виділяє її серед усіх згаданих методів.

 

Вищенаведені характерологічні ознаки ДГ допомагають уявити її функціональну  схему.

 

 Для організації і проведення  ДГ необхідно:

 

підготовка керівництва гри  і групи забезпечення;

 

підготовка методичного і технічного забезпечення;

 

підготовка інструктивних завдань  і пробного проведення гри з групою забезпечення;

 

адаптація ДГ до відповідного контингенту  учасників і умов її проведення;

 

проведення необхідних розрахунків  для оцінки наслідків різноманітних  варіантів рішень, формування оптимального або раціонального рішення для  кожного фрагмента гри;

 

попереднє формування складу ігрових  груп;

 

підготовка майбутніх учасників  гри, оцінка рівня їхньої готовності до неї.

 

Оцінка удосконалення ділової  гри як форми поліпшення підготовки і перепідготовки спеціалістів юридичного профілю.

 

При оцінці ефективності ДГ як активної форми навчання можна відзначити наведені нижче параметри. Одним з основних джерел ефективності ДГ є економія часу, отримана у порівнянні результатів ДГ з традиційними методами навчання, за невеликий відрізок часу у учасників ДГ виробляються навички і якості, що не можуть відпрацьовуватись іншими методами навчання. Ефективність навчання виявляється у зацікавленому ставленні учасників до навчальної ДГ. Цей психологічний чинник активізує курсантів (слухачів), що сприяє більш інтенсивному засвоєнню і запам'ятовуванню необхідної навчальної інформації, пов'язаної з фаховою підготовкою спеціалістів юридичного профілю.

 

ДГ дозволяє контролювати знання учасників  ігрових груп безпосередньо в  процесі гри, що дає можливість скоротити  час проведення спеціального поточного  контролю знань. Аналіз успішності дозволяє зробити висновок, що впровадження ДГ до навчального процесу значно підвищує рівень успішності і фахової підготовленості.

 

За результатами оцінки діяльності учасників під час ділових  ігор можна отримати достатньо повну  картину фахових і особистих  якостей учасників, їхню готовність до керівної діяльності, до вирішення практичних завдань, що постають в теперішній час у роботі органів внутрішніх справ.

 

Особливості реалізації ділових ігор із використанням персональних комп'ютерів. Ігрове моделювання ситуацій є важливим інструментом при формуванні самостійного мислення у курсантів та слухачів у процесі вивчення юридичних дисциплін.

 

На жаль, жодна модель колективна ДГ не може розглядати значну кількість  чинників одночасно і при цьому  зберігати реальний масштаб часу. Більш того, кожна ДГ не може залучити всіх слухачів та курсантів, виводячи лідерів на перші ролі і залишаючи «у тіні» відстаючих, осіб із слабкою підготовкою.

 

Поява комп'ютерних засобів спілкування  і навчання дозволяє забезпечити  інтерактивне спілкування з персональним комп'ютером і зосередити увагу на значну кількість чинників, причому індивідуально, не залежно від ступеня підготовленості слухача та курсанта. У межах комп'ютерних ДІ аналізується багатофункціональна соціально-правова система, в якій основні керуючі системою чинники – це ідеалізовані інструменти правоохоронної діяльності.