Ознайомлення дітей дошкільного віку з природою за допомогою дослідів

Пошукові дії: малята кидають різні предмети у миску, спостерігають за результатами, діляться враженнями.

Тактика взаємодії педагога з дітьми:

• не примушує всіх дітей брати участь в експерименті;
• трохи відходить від вихованців, даючи їм змогу діяти самостійно, спостерігає за їхніми діями;
• пропонує ще проекспериментувати з предметами, які цікавлять дітей;
• стежить, щоб до дітей не потрапляли небезпечні речі.

Висновки після спостереження. Діти діляться своїми висновками про  те, що тоне, а що — ні.

У малят цього віку недоречно запитувати «чому?», бо їм ще складно зрозуміти справжні причини  явища, яке вони спостерігали. 

Таємниці магніту

Мета: ознайомити дітей  із магнітом та його властивостями.

Обладнання: магніти, аркуші паперу, дерев’яні кубики, клаптики тканини, пластмасові іграшки, скло, металевий дріб’язок.

Проблемна ситуація. «Ось у мене в руках магніт. Що ви про  нього чули та знаєте?» — запитує педагог у вихованців.

Пошукові дії:

• визначити, які речі притягуються магнітом, а які — ні;
• зробити ланцюжок із скріпок, не з’єднуючи їх між собою, та примусити ці скріпки рухатися;
• «оживити» скріпки, примусити їх «танцювати»;
• витягти з банки дрібні металеві речі за допомогою магніту.
• Діти обговорюють побачене, тобто те, що їх вразило.

 

Тактика взаємодії вихователя з дітьми:

• не заважати дітям експериментувати;
• не стояти над ними, повчаючи та оцінюючи словами «так» чи «не так».

Висновки після експериментування. Діти розповідають вихователеві, що вони виявили, граючись із магнітом: магніт притягує не всі речі, а тільки залізні, металеві; існують сильні та слабкі магніти. 

Що вміє магніт?

Мета: продовжувати ознайомлювати  дітей із магнітом, його властивостями.

Матеріали: магніти, аркуші паперу, пластмасові літери, клаптики тканини, скріпки, цвяшки, шпильки, дерев’яні кубики, банка з водою.

Проблемна ситуація. Вихователь показує дошкільнятам фокус: на паперовому аркуші, що висить вертикально, тримаються ножиці.

— Діти, спробуйте і  ви так,— звертається до дітей  педагог.— Чому ж у вас ножиці падають? Хто здогадався, в чому річ?

Вихователь відкриває  таємницю, показуючи магніт.

— Хто хоче спробувати сам показати такий фокус?

Пошукові дії:

• Які речі притягує магніт? Які не притягує?
• Як оживити та примусити рухатися ланцюжок із скріпок?
• Спробувати витягти скріпку зі склянки з водою, не замочивши пальців.

Тактика взаємодії вихователя з дітьми:

• дати дітям можливість вільно маніпулювати предметами в будь-якій послідовності;
• не робити висновків замість дітей;
• ускладнювати ситуацію;
• використовувати помилки дітей, щоб підвести їх до аналізу різних способів розв’язання завдання і знаходження, зрештою, правильного варіанта;
• спонукати дітей до висловлювання своїх думок із приводу того, про що вони дізналися в результаті спостережень.

Висновки після експериментування. Магніт притягує металеві речі, але  не всі: не притягуються монети, адже в  них міститься мало заліза. Магніт діє і крізь перепони — папір, скло, воду.

Проблема після експериментування. Де використовується магніт? 

Заняття із циклу «Ми  — хіміки»

Тема. Отримання картопляного борошна

Мета: ознайомити дітей зі способом отримання картопляного борошна з тертої картоплі, на основі набутих раніше знань дослідним шляхом учити визначати наявність у ньому крохмалю; розвивати пізнавальну діяльність, логічне мислення, творчість; збагачувати пам’ять; сприяти емоційному піднесенню, набуттю вміння працювати разом, комфортному почуванню в колективі; формувати трудові навички (прибирання робочих місць, миття лабораторного посуду); розширити словниковий запас; навчати доброти та взаємодопомоги.

Обладнання: тертушка, марля, картопляні бульби, прозора ємкість, біла тканина, серветки, водно-йодний розчин.

Словник: крохмаль, вуглеводи, водно-йодний розчин.

Попередня робота: бесіда «Як картопля на стіл потрапила»; набуття  досвіду щодо визначення наявності  крохмалю в картоплі та яблуках.

План заняття

Вихователь запитує  дітей:

— Що ми з вами робили на попередній лабораторній роботі? (Ми з’ясовували, чи є крохмаль у картоплі та яблуках.) За допомогою якого розчину ми це з’ясували? (Крапали на шматочки картоплі та яблука водно-йодний розчин.) Чи вдалося нам виявити крохмаль? (Ми виявили крохмаль у картоплі.) Як ми визначили, що це крохмаль? (Йодно-водний розчин на шматочку картоплі посинів.) А сьогодні ми з вами підемо далі — приготуємо цей крохмаль.

1. Картоплю ретельно  миють.

2. Труть на звичайній  тертушці.

3. Перекладають кашку  на марлеве сито.

4. Збирають сік із  крохмалем у підставлений посуд.

5. Віджимають сюди  кашку, що в марлі.

6. З осілого крохмалю  зливають сік і заливають його  чистою водою.

7. Коли крохмаль осяде  на дно, зливають воду.

8. Розкладають крохмаль  тонким шаром на тканину й  просушують.

9. Для перевірки наявності  крохмалю в залишках тертої картоплі марлевий мішечок із ними опускають у водно-йодний розчин.

Підсумок заняття

— Що ми сьогодні отримали? (Ми сьогодні отримали крохмаль.) Для чого його можна використовувати? (Завареним крохмалем крохмалять білизну; сухий порошок додають у торти; крохмалем згущують киселі.) Що міститься у крохмалі? (Вуглеводи — це речовини, які надходять із їжею в організм. Вони потрібні для роботи м’язів, тобто для нашого руху.) Правильно, вуглеводи потрібні організмові, щоб працювали серцеві м’язі, тіло, нервова система.

 

Жива природа.

Дослід 1 .

Висаджування цибулинки.

Припущення: для росту рослин необхідно світло.

Мета: виховувати інтерес до рослин, бажання доглядати їх.

Обладнання: відерця із землею (за кількістю столів), паперові стаканчики, совочки, цибуля з підвалу з слабкими і бляклими пагонами, лійка, ящик для стаканчиків.

 Діти садять цю цибулину в землю , створюють для неї потрібні умови і переконуються, що завдяки світлу її листя зазеленіло й стало таким, як у цибулини, що росла на вікні.

— Діти, сьогодні ми будемо садити цибулю. У неї є росток і корінець (показує). її треба садити корінцем у землю, а ростком угору (роздає дітям цибулини)". Подивіться, де росток, а де корінець.

Після цього діти кладуть  цибулини на стіл. Вихователька показує, скільки землі треба   насипати в паперові стаканчики, і пропонує заповнити їх землею. Показує, як зробити, ямку і посадити цибулину так, щоб верхівка залишилася над землею. Діти роблять те саме. Стаканчики з посадженими цибулинами ставлять в ящик.

Вихователька показує і пояснює, як треба поливати цибулю.

- Діти, ми посадили цибулю. Всі працювали дружно. Кожного дня  ми поливатимемо цибулю   і  спостерігатимемо,   як  вона   буде рости.

Пізніше вона пропонує порівняти  слабку рослину з підвалу з  вирощеною на вікні й подумати, чого бракувало цибулині, що росла в підвалі.

 

 

Висновки  та педагогічні рекомендації.

Система  виховання  у дитини інтересу до природи будується  на поєднанні безпосереднього та опосередкованого методів ознайомлення з природою на заняттях і в повсякденному житті. Ця система має ґрунтуватися на основних принципах навчання:

1. Принцип виховуючого навчання.   На  його  основі здійснюється завдання виховання: формування перших елементів матеріалістичного світорозуміння на базі вірогідних знань про природу, виховання таких моральних якостей,   як любов до рідного краю, праці, природи, доброта, відповідальність тощо.
2. Принцип   науковості.    Формування  реалістичних, правильних уявлень про природу, матеріалістичне розуміння доступних дітям явищ.
3. Принцип систематичності. Новий матеріал має завоюватися на основі вже набутих знань.
4. Принцип наочності.   Першим ступенем пізнання є чуттєве сприймання. Створення абстракцій, узагальнень залежить від наявності чітких уявлень.
5. Принцип  доступності  зв'язаний    з    врахуванням вікових і індивідуальних особливостей дошкільників.
6. Відповідно до концентричного принципу побудови програми дитячого садка деякі знання про явища природи повторюються, поглиблюються    в    кожній групі, дістаючи певної завершеності на кожному ступені.

Систематична, творча робота вихователів допоможе виконати завдання важливого розділу програми дитячого садка по ознайомленню дошкільнят з природою.

Педагогічні рекомендації при проведення експериментів та нескладних дослідів:

• не примушувати всіх дітей брати участь в експериментах;
• трохи відходити від вихованців, даючи їм змогу діяти самостійно, спостерігати за їхніми діями;
• пропонувати ще проекспериментувати з предметами, які цікавлять дітей;
• стежити, щоб до дітей не потрапляли небезпечні речі.
• не заважати дітям експериментувати;
• не стояти над ними, повчаючи та оцінюючи словами «так» чи «не так».
• давати дітям можливість вільно маніпулювати предметами в будь-якій послідовності;
• не робити висновків замість дітей;
• ускладнювати ситуації;
• використовувати помилки дітей, щоб підвести їх до аналізу різних способів розв’язання завдання і знаходження, зрештою, правильного варіанта;
• спонукати дітей до висловлювання своїх думок із приводу того, про що вони дізналися в результаті спостережень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Глухова Н. Емоційне спілкування дитини з природою як умова творчого осягнення світу // Дошкільне виховання. – 2001. – № 10.
2. Маршицька В. Екологічні проекти // Дошкільне виховання. – 2001. – №5.
3. Плохій З.П. Природа як пізнавальна цінність // Дошкільне виховання. – 2001.
4. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка, навчальний посібник. К.: «Академвидав», 2006
5. Яришева Н.Ф. Ознайомлення дітей з природою. К: Радянська школа, 1973