Ознайомлення дітей дошкільного віку з природою за допомогою дослідів

ПЛАН.

ВСТУП.

1. Особливості  розвитку пізнавальної сфери  дитини в період дошкільного  дитинства.

2. Аналіз  сучасної психолого-педагогічної  літератури з проблеми.

2. Роль нескладного експериментування природничого змісту при вихованні у дитини інтересу до природи.

3. Методика роботи з організації та проведення нескладних дослідів в природі як засіб виховання у дитини інтересу до природи.

3.1. Організація і створення умов для ознайомлення дітей з природою

3.2. Методика проведення  нескладних дослідів в природі.

Висновки  та педагогічні рекомендації.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.

 

 

 

 

 

 

А попереду —  величний світ творчості, любові, натхнення.

ВСТУП.

К. Д. Ушинський називав  природу «всерозвиваючою», підкреслюючи цим винятково важливе значення спілкування з природою для гармонійного розвитку дітей. Ознайомлення з природою — важливий розділ навчально-виховної роботи в дитячих садках.

Ознайомлення дітей  з природою - одно із головних засобів  їх розвитку. В процесі його розширюється орієнтація дітей в навколишньому  середовищі, формуються пізнавальні здібності, виховується відповідне відношення до природи. Ознайомлення дітей з природою пропонує дати їм відповідний об’єм знань про предмети, явища неживої і живої природи, виховання інтересу і любові до неї.

В кожній віковій групі  здійснюються певні програмні задачі ознайомлення дітей з природою. Вони передбачають поступове засвоювання природних знань.

Дітей 2-х, 3-х років  життя знайомлять з рослинами, тваринами, явищами неживої природи, привчають  відокремлювати їх в просторі, виділяти і правильно називати деякі прикмети рослин (забарвлення листя, квітів), рух і голоси тварин. При цьому у дітей удосконалюються аналізатори (очний і слуховий), розвивається інтерес і увага до побаченого, формується добре відношення до них.

У дітей 4-го року життя формується уявлення про предмети і явища природи, з якими вони постійно зустрічаються в житті, приводять їх до установлення таких зв’язків, які діти можуть пізнати в процесі предметно-чутливої діяльності на заняттях, іграх і відобразити їх в формі конкретних уявлень.

Дітей вчать спостерігати, виділяти окремі прикмети рослин, тварин, порівнювати об’єми, групувати їх по зовнішніх ознаках. В процесі  засвоєння знань у них утворюється  більш високі форми пізнавальної діяльності. Діти 4-х років можуть підійти до установлення причинно-наслідкових відносин. 
Біля 5-ти років у дітей формуються вища форма наочно - образного мислення. Вони можуть засвоювати узагальнені знання. Дітей вчать виділяти особливості будови рослин, тварин і установлювати їх залежність від умов переживання.

До кінця дошкільного  віку у дітей повинна бути розвинута  елементарна форма логічного  мислення, здатність до аналізу і  синтезу, уміння виділяти індивідуальні  і загальні ознаки рослин і тварин, робити узагальнення. До приходу в  школу у дітей повинна бути розвинута спостережливість, допитливість, любов і дбайливе відношення до природи, здатність знаходити в ній красиве, інтерес до сільськогосподарської праці. В процесі ознайомлення дітей з природою в дитячому саду використовують різні методи: наочні; практичні; елементарні (досліди); словесні

У процесі виховання  інтересу до природи необхідно приділити  велику  
увагу дослідно-практичній роботі дітей. Саме в цих умовах є можливість виховувати у дітей дослідницький підхід по здобування знань, збуджувати в них інтерес по природи. Діти вчаться самі одержувати знання, обґрунтовувати свої відповіді, набувати умінь і навичок користуватися нескладними лабораторними обладнаннями, а головне спостерігати явища,  
розкривати причини, що зумовлюють їхню зміну. Мислення дітей  
спрямовується на аналіз і синтез. Під керівництвом вихователя вони вчаться виділяти в предметах істотні ознаки, встановлювати між ними подібність, узагальнювати, робити висновки. Дослівно-практична робота сприяє вихованню в учнів повільної уваги, спостережливості, розвитку діалектичного мислення. На заняттях проводять демонстраційні та фронтальні досліди. У першому випадку вихователь або дитина демонструє дослід, який можна показати під час вивчення нової теми, повторення та закріплення матеріалу або опитування. У другому - вихователь дає завдання, а діти виконують. Під час досліду слід обов'язково підтримувати тісний контакт з дітьми, щоб вони не тільки зрозуміли зміст матеріалу, а й вчилися  
розповідати про те, що вони спостерігають. Важливо також у потрібну хвилину спрямувати увагу дітей на пізнання суті досліду.

 

 

1. Особливості  розвитку пізнавальної сфери  дитини в період дошкільного  дитинства.

Дошкільний вік —  дуже відповідальний етап у формуванні знань. Сучасні дослідження фізіологів, психологів, педагогів свідчать про те, що в цьому віці закладаються основи знань, які служитимуть людині протягом усього її життя. Видатний радянський психолог О. В. Запорожець писав: «Величезна кількість знань і вмінь, яких набувають діти в цьому віці, засвоюється враз, формується навічно, до кінця життя і втрачається в останню чергу при старінні і патології мозку».

Пізнавальні процеси - це різноманітні форми відображення зовнішнього світу та внутрішнього стану організму людини на різноманітних рівнях складності. До них належать: відчуття; сприйняття; уявлення; пам'ять; увага; уява; мислення.

Увага дітей дошкільного віку має такі особливості:

1. нетривала зосередженість, схильність до значних коливань. Протягом короткого часу діти неодноразово переходять від одного виду діяльності до іншого, по кілька разів змінюють свій задум;
2. піддатливість зовнішнім впливам. Навіть незначний сторонній подразник відволікає увагу дитини від діяльності;
3. залежність від виду занять. 4-річні діти здатні 20 і більше хвилин уважно слухати цікаву казку чи дивитися мультфільми. Однак вони будуть відволікатися від нецікавих занять через 5 хв. після їх початку;
4. неспроможність переключення на власний розсуд з одного об'єкта на інший за відсутності довільної психічної регуляції;
5. залежність від віку дітей. Чим молодші діти, тим менше вони можуть зосередитися на словах дорослого, оскільки їхню увагу більше привертають яскраві, привабливі предмети (слова лише супроводжують їх).
6. слабкий розподіл уваги (неможливість одночасно виконувати два або більше видів діяльності), невеликий обсяг (неспроможність утримувати багато об'єктів за короткий проміжок часу).

Зосередженість і спрямованість  на об'єктах забезпечує їх виразне  відображення. Дитина не може бути уважною  взагалі, її увага завжди проявляється у конкретних психічних процесах: вона приглядається, прислухається, відгадує загадку, намагається прочитати слово, малює, грається тощо.

У дошкільному віці дуже інтенсивно розвиваються комунікативні форми  і функції мовної діяльності, удосконалюються практичні мовні навички, суттєво змінюється словниковий обсяг мовлення, відбувається усвідомлення мовної діяльності загалом.

Дитина дошкільного віку активно  засвоює мовлення, оскільки це зумовлюють її потреби дізнатися, розповісти, вплинути на себе й на інших.

Оволодіваючи мовою  у процесі спілкування з дорослими, дитина отримує не тільки засіб ефективного  спілкування з оточенням, а й  засіб успішного керування власною  поведінкою. За допомогою  мови дитина може сформулювати мету своїх дій, спланувати їх послідовність, а також зіставити зміст і цілі діяльності. Після оволодіння мовою та мовленням дитина здатна спрямувати свої дії чи утриматись від виконання деяких із них. У дошкільному віці  процес оволодіння основами мовлення зазвичай завершується.

У дошкільному віці відбувається збагачення і порядкування чуттєвого  досвіду дитини, оволодіння специфічними формами сприймання і мислення, бурхливий  розвиток уяви, формування довільної  уваги і пам’яті. Пізнання дитиною  навколишнього світу за допомогою  відчуттів і сприймання створює необхідні передумови для виникнення складніших пізнавальних процесів (мислення, пам’ять, уява). Розвинена сенсорика – основа для удосконалення практичної діяльності дитини. Зміни в організмі малюка відбуваються не самостійно, а в результаті того, що дошкільник оволодіває новими діями сприймання, спрямованими на обстеження предметів і явищ дійсності, їх різноманітних властивостей і відношень. У середині дошкільного віку у дитини виникає бажання розібратися у формах, порівняти, у чому їх схожість і відмінність з відомими їй предметами.

Основи мислення формуються в ранньому дитинстві. З часом на основі наочно-дійового мислення розвивається наочно-образне, формуються перші узагальнення, що засновані на досвіді практичної предметної діяльності і закріплені у слові.

У дошкільному віці дитина засвоює основи знань про навколишній  світ, взаємини людей, про зовнішні і внутрішні якості, суттєві зв'язки предметів. Старші дошкільники уже здатні робити умовиводи і узагальнення, їхнє мислення характеризує допитливість, активність тощо.

Основними напрямами  розвитку мислення дошкільника є вдосконалення наочно-дійового мислення, інтенсивний розвиток наочно-образного і початок активного формування словесно-логічного шляхом використання мови як засобу постановки і розв'язання інтелектуальних завдань, засвоєння наукових понять.

Найсуттєвішою особливістю мислення дитини дошкільного віку є пов'язаність з дією перших узагальнень (дитина мислить «діючи»). Наприклад, коли 4—5-річній дитині пропонують визначити спільне і відмінне між м'ячиком і кубиком, їй швидше і легше це зробити, тримиючи їх у руках, і дуже важко — подумки.

Не менш характерною особливістю  дитячого мислення є його наочність. Дитина мислить, спираючись на доступні факти з досвіду або спостережень. Наприклад, на питання: «Чому не можна гратися на дорозі?» відповідає, наводячи конкретний факт: «Один хлопчик грався, і його переїхав автомобіль».

Дошкільний вік характеризується інтенсивним розвитком здатності до запам'ятовування і відтворення. Результати мислення фіксуються, зберігаються і відтворюються у корі головного мозку. Цей період залишає багато яскравих спогадів на все життя. Пам'ять дошкільника зазвичай має мимовільний характер. Довільна пам'ять, що починає розвиватися у середньому дошкільному віці, суттєво вдосконалюється у старших дошкільників.

Результати психологічних досліджень свідчать, що у цей період за допомогою слова можна навчити дитину зусиллями волі зосереджувати увагу на виконанні конкретних завдань.

Отже, діти повинні діставати реалістичні уявлення про природу в безпосередньому спілкуванні з нею, пізнаючи за допомогою різних аналізаторів реальні якості природних об'єктів. Спостереження в природі, в основі яких лежать відчуття і сприймання, створюють надійний фундамент для реалістичних і правильних уявлень про природу.

Важливо навчити дітей практично  орієнтуватися в природі (розрізняти їстівні і отруйні, культурні  й дикорослі рослини і т. д.) На основі ознайомлення з природою вже в дошкільному віці починається формування перших елементів матеріалістичного світорозуміння. Роль вихователя полягає в тому, щоб у процесі ознайомлення з природою ставити перед дітьми завдання, які потребують установлення доступних їх розумінню зв'язків між явищами природи, показувати природу такою, якою вона є, щоб поступове нагромадження фактів підводило до розуміння того, що причини всіх природничих явищ лежать у самій природі.

Спостереження дають багатий матеріал для формування уявлень про те, що в природі все розвивається, все взаємозв’язане і взаємозумовлене. Діти спостерігають, в якому місці вранці з'являється сонце, де воно заходить ввечері, відзначають, що в різні пори року шлях його неоднаковий, що влітку темніє пізно, а взимку, навпаки, дуже рано. Дошкільнята спостерігають розвиток однорічних рослин від насіння до насіння. Старших з них ознайомлюють з розвитком жаби, починаючи із спостережень за її ікрою, і т. д.

Так у процесі ознайомлення з різноманітними природними явищами в дітей формується матеріалістичне світорозуміння.

Ознайомлення з новими об'єктами природи завжди пов'язано  з позначенням явища, того чи іншого предмета, його якості новим словом. У процесі ознайомлення з природою слід розширювати словник дітей, збагачувати їх мову іменниками, дієсловами і прикметниками, формувати в них уміння говорити образно.

Розвиток мови пов'язаний з розвитком мислення, спостережливості й допитливості. Сучасні педагогічні дослідження (О. В. Запорожець, Л. А. Венгер, П. Г. Само-рукова, Г. К. Матвєева, Г. І. Васильєва) показують, що готовність до шкільного навчання в інтелектуальному плані полягає не стільки в запасі уявлень (хоч і це важливо), скільки в рівні розвитку розумових процесів і пізнавальної активності, тобто в умінні виділяти істотне в предметі або явищі, порівнювати цей предмет, явище   з іншими, знаходити спільні й відмінні ознаки, правильно  визначити причину найпростішого явища,  простежувати його зміни, робити висновки.

Діти   не   завжди   можуть   самі   встановити   зв'язки, залежності в природі, причини змін. Тому вихователь на доступних прикладах повинен підводити дошкільнят до цього.  Велике значення для розвитку мислення має формування в дітей елементів абстрактного мислення — класифікація об'єктів природи, узагальнення. Нагромадження чуттєвого досвіду, створення уявлень про різноманітність видів тварин, рослин дають можливість формувати найпростіші    поняття   про    овочі,    фрукти,    диких    і свійських тварин,    про лугові,    польові,    лісові   квіти тощо.

Основою розвитку мислення і мови є спостереження. Невипадково К. Д. Ушинський писав, що від якості спостереження дітей залежить і якість їх думок. Дошкільники ще не вміють самостійно   і   цілеспрямовано спостерігати — цього їх треба навчити.

Діти з великим захопленням  розглядають мурашок, гусінь, все, що трапляється їм під час прогулянок, екскурсій. Життя тваринного світу особливо їх цікавить, викликає багато запитань. Підтримуючи і спрямовуючи допитливість дітей, подаючи їм цікаві відомості, організовуючи їх на «власні» відкриття через спостереження, вихователі сприяють збудженню їх пізнавальних інтересів а інтерес, як зазначав К. Д. Ушинський, — це ворота до всього, що входить у душу дитини.