Організація впровадження у практику досягнень науки й перспективного досвіду

У практиці склалися такі форми й методи втілення перспективного досвіду: відкриті уроки та інші заняття; усні повідомлення результатів вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у виступах педагогів у школі, на нарадах, курсах, семінарах представників народної освіти; письмові повідомлення результатів вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у формі методичних листів, методичних розробок, статей у газетах і журналах, видання брошур, монографій, збірників матеріалів конференцій і семінарів; наочно-демонстраційна популяризація передового педагогічного досвіду — організація виставок, спеціальні стенди при методкабінетах та ін.

Дієвість перспективного педагогічного досвіду забезпечує органічна взаємодія педагогічної науки та шкільної практики, яка застерігає вчителів від можливих випадковостей і помилок у пошуках нових методів навчання та виховання.

Педагогічне співтовариство з особливим зацікавленням знайомиться з доробком В. Сухомлинського, В. Шаталова, М. Ґудзик та інших.

Наводимо деякі гуманістичні поради-заповіді В. Сухомлинського педагогам-практикам.

Що найважливіше в  учительській праці? Знати дитину. Легше  любити увесь світ, ніж одну дитину. Виховання лише тоді стає реальною силою, коли воно ґрунтується на вірі в дитину. Діти повинні приносити зі школи радість. Жодна дитина не повинна відчувати, що вона невдаха, що вона нездібна. Без здійснення сподівань не можна уявити собі правильного виховання дітей. Без заохочення неможливе просування вперед. Покарання — не сила, а слабкість вихователя! Сила в свідомості, а не в страху! Не допускайте окрику: «сильні» засоби свідчать про ваше безсилля; їм, важким дітям, бракує головного — турботи, ласки, доброти. Дайте їм це — і вони перестануть бути важкими. Якщо хочеш, щоб дитина була чесною, не замикай від неї на замок те, що для неї є привабливим. Чим би не вабив дітей вогник, яким є для них учитель, у цій приваблюючій силі завжди є найголовніше — єдність духовного життя вчителів і учнів. У сто разів більше потрібно знати, ніж ви сповіщаєте учням. Поганий учитель підносить істину, хороший вчить її знаходити. Чим більше знатимуть учні про те, що не передбачено програмою, тим цікавішою стане для них ця наука. Творча праця, захоплення улюбленою справою — найвірніший шлях до серця дитини. Школа стає справжнім осередком культури лише тоді, коли в ній панують чотири культи: культ Батьківщини, культ Матері, культ книги і культ рідного слова.

Згідно з ідеями учителя математики В. Шаталова всі діти талановиті, всі діти — без винятку! — здатні успішно оволодіти шкільною програмою. Вчитель повинен допомогти учневі усвідомити себе особистістю, пробудити потребу в пізнанні себе, життя, світу, виховати в нього почуття людської гідності, складова якого — усвідомлення відповідальності за свої вчинки перед собою, товаришами, школою, суспільством; попереду — теорія; уроки відкритих думок — повідомлення; щадна педагогіка: Веренчук, Губенко, Євтушенко . до побачення (решта залишаються на консультацію, але ніхто про це не знає, і їм не доведеться червоніти); незвичайне краще запам'ятовується; зорова пам'ять — механізм надійності; письмове і магнітофонне опитування; опорні сигнали без страху й докору; принцип відкритих перспектив; оцінювати по заслузі щодня; батькам теж потрібна перспектива; навчання — процес колективний; поважайте акселератів!; метод ланцюжка (перевірка розв'язування задач); учень повинен вчитися переможно.

Характерною особливістю  досвіду В. Шаталова є: виділення доз навчального матеріалу, які охоплюють головне, істотне в ньому, навчання школярів алгоритмів виконання навчальних завдань, широке залучення їх до самостійного виконання навчальних завдань у школі й удома, оперативний контроль за засвоєнням навчального матеріалу всіма учнями класу. Позитивне у цьому досвіді — намагання виділити в навчальному матеріалі найістотніші елементи. Проте слід мати на увазі, що прагнення до скорочення термінів вивчення навчального предмета за рахунок концентрування уваги тільки на головних моментах змісту, без певного зіставлення їх з допоміжними елементами знань, без здійснення учнями самої операції виділення в матеріалі найістотнішого, може призвести до зниження розвиваючого впливу навчання, якщо не використовувати спеціальних засобів. Саме таким засобом є система самостійної роботи з розв'язування задач. Проте надто великий обсяг задач з математики і фізики може знизити інтерес учнів до інших предметів.

Учитель-філолог Є. Ільїн  зосереджується на пошукові опори (зв'язок з життям); побудові уроку на основі «яскравої конструктивної деталі», складного «морального питання», творчого прийому; мистецтві запитання, яке стимулює відвагу висловитися. Суттєвими є й такі аспекти: запитуйте — відповідаю; здивувалися — побачили!; завоювати увагу; про все і при всіх; навчити співпрацювати.У досвіді педагогів-новаторів чітко простежуються риси, що вирізняють їх педагогічну діяльність, розкривають індивідуальність. Проте у їхній роботі є й спільні риси, зокрема такі ідеї педагогіки співпраці: використання багатства стосунків у колективі з виховною метою; обмірковування форм і методів роботи з таким розрахунком, щоб діти взаємовиховувалися; прищеплення учням уміння аналізувати свою діяльність і стосунки; єдність педагогів і учнів у навчально-виховному процесі; навчання без примусу; оптимістичний погляд на учня, його можливості; формування в учня об'єктивної самооцінки і ставлення до навколишньої дійсності. 
У випадку якщо виявлений керівництвом навчального закладу перспективний досвід учителя, вихователя за своїм зазначенням становитиме цінність і за межами навчального закладу, адміністрація повідомляє про це районний відділ освіти, райметодкабінет і рекомендує досвід для виявлення й узагальнення на районному, а в подальшому, можливо, й на обласному та Всеукраїнському рівнях. 
Крім того, керівники навчальних закладів повинні забезпечувати поширення й використання передового досвіду окремих педагогічних працівників, колективів, рекомендованого районними відділами, обласними управліннями освіти Міністерством освіти і науки України. Отже, планується поширення свого досвіду вгору та використання чужих надбань у себе. У кожному навчальному закладі повинна бути чітко систематизована, узагальнена картотека передового педагогічного досвіду. 
 
На практиці розрізняють три рівні перспективного педагогічного досвіду: 
Науковий рівень. Досвід суперечить існуючій усталеній практиці. Він виявляється у принципово нових закономірностях в організації навчально-виховного процесу й вимагає зміни навчальних програм, підручників. Цей досвід можна характеризувати як новаторський. Новаторство – рушійна сила прогресу. Педагог-новатор – це людина. Що пропонує нову ідею, втілення якої потребує принципово нового підходу (досвід Ш. Амонашвілі з оцінювання знань, умінь, навичок, рівня розвитку дітей без застосування бальної системи; перспективне навчання С. Лисенкової, коли наступна тема курсу готується в змісті попередньої, а тому учні легше її засвоюють, що економить час і підвищує якість навчання, виховання та розвитку учнів тощо). 
Методичний рівень. Розкриття технології досвіду конкретної методичної ідеї, яка передбачає внесення в педагогічну теорію суттєво нового – методу, прийому, засобу навчання, принципово нового типу посібників (липецький метод коментованого письма, опорні сигнали. В. Шаталова, опорні схеми С. Лисенкової тощо). Цей рівень не вимагає перебудови навчальних планів, програм, підручників. 
Практичний рівень. Досягнення педагогічної майстерності, тобто бездоганного, гнучкого, доцільного застосування вже відомого в педагогіці й методиці. Новизна в цьому разі проявляється в деталях (вдало підібрані приклади, оригінально складена система завдань, чітко налагоджена система контролю за рівнем навчальних осягнень учнів на всіх етапах уроку; система роботи з розвитку пізнавальних здібностей учнів у процесі реалізації ідей розвиваючого навчання тощо). Майстерність, накопичуючись кількісно, може дати нову якість, тобто сформувати вчителя-майстра, потенційного носія передового педагогічного досвіду. Як правило, саме на цьому рівні узагальнюють досвід керівники шкіл. 
Працюючи з учителями – носіями передового педагогічного досвіду, слід постійно пам’ятати, що вони, “викликають вогонь на себе”, отримують значне додаткове навантаження, і практично буз заохочень. Тому необхідно продумувати систему моральних і, бажано, матеріальних пільг педагогам, досвід яких узагальнюється. Варто завжди пам’ятати й використовувати на практиці вислови відомих діячів минулого:

• “Кожному подобається, коли його хвалять” (Лінкольн);
• “Найглибшим принципом людської натури є пристрасне бажання отримати визнання своєї цінності” (Уільям Джеймс);
• “Найкраща порада, яку можна дати, якщо ви хочете спонукати кого-небудь до активної дії, розбудіть в ньому яке-небудь бажання. Хто здатний це зробити, – за того весь світ” (Гаррі Оверстрит).

Пошук перспективного досвіду може мати цілеспрямований і випадковий характер. Цілеспрямований пошук передового досвіду здійснюється за наперед визначеним планом методичними службами навчального закладу; випадковий – пов’язаний зі спостереженням за роботою вчителів під час відвідування уроків, позакласних заходів, занять гуртків. Факультативів тощо або з виступом учителя в процесі обміну досвідом на методичному засіданні, вивченням шкільної документації, проведенням атестації, вивченням матеріалів, представлених на педагогічну виставку тощо. 
Найпоширенішим на практиці є виявлення передового досвіду під час відвідування навчальних занять. При цьому спостерігається та аналізується система уроків учителя з певної теми, здійснюється епізодичне відвідування уроків учителя в різних класах. В ході відвідування звертається увага на відповідність змісту роботи вчителя поставленим завданням, врахування індивідуальних особливостей учнів та те, якою мірою методи та прийоми, що використовуються вчителем, викликають інтерес, зацікавленість дітей, сприяють мотивації навчання, розвитку розумової активності учнів, наскільки ефективно використовує вчитель засоби навчання тощо. Для ефективного виявлення передового досвіду вчителя відвідування його уроків здійснюється в різних класах. 
Доцільно двічі протягом року – орієнтовно у другій та четвертій чвертях– вивчати систему уроків учителя, а в кінці навчального року, здійснюючи перевірку рівня навчальних досягнень учнів, проаналізувати ефективність його роботи. 
Адміністрація школи повинна також звернути увагу на ведення вчителем шкільної документації, його участь у громадському житті школи, в роботі методичних служб школи та району, вивчити взаємостосунки з колегами, учнями, , їхніми батьками тощо. 
Якщо в результаті відвідування уроків, ознайомлення з іншими аспектами роботи досвіду, на засіданні методичної ради школи приймається рішення про вивчення передового досвіду вчителя з певної навчально-методичної проблеми, видається відповідний наказ по школі та складається план роботи з вивчення й упровадження в практику роботи вчителів цього досвіду.

 
 Методи вивчення та узагальнення перспективного педагогічного досвіду 
 
Педагогічний досвід варто вивчати в динаміці його розвитку, використовуючи з цією метою різні методи:

• вивчення системи роботи вчителя, спостереження за його діяльністю;
• бесіди з автором досвіду з метою виявлення таких елементі у його педагогічній діяльності, які складно визначити, виходячи тільки з відвідувань уроків, позакласних заходів, гурткових, факультативних занять тощо;
• вивчення шкільної документації (учнівських зошитів, класних журналів, поурочних планів учителя, планів роботи гуртків, факультативів, матеріалів, які відображають його участь у методичній роботі, громадському житті школи);
• анкетування колег носія передового досвіду, його учнів, їхніх батьків.

Після вивчення передового досвіду розпочинається наступний  етап – його узагальнення. Мета узагальнення: визначити засоби, форми, прийоми, методи, за допомогою яких досягнуто позитивного  результату, вивчити умови забезпечення впровадження його в практику. Для всебічного аналізу досвіду треба дотримуватися такої схеми узагальнення матеріалу:

• тема досвіду, обґрунтування його актуальності з точки зору розбудови національної школи й потреб практики;
• коротка характеристика змісту досвіду, проблем, які вирішуються з його допомогою;
• переваги досвіду над існуючою практикою;
• сучасні теоретичні ідеї, які є науковою основою досвіду, реалізація з їх допомогою основних дидактичних принципів навчання;
• провідна ідея досвіду, що визначає його суть, варіативність форм його застосування;
• технологія досвіду, форми, методи, прийоми роботи, алгоритми дій;
• якісна й кількісна динаміка, зміни результативності навчально-виховного процесу;
• рекомендації щодо використання досвіду в практичній діяльності педагогів.

У процесі узагальнення досвіду зустрічається ряд суттєвих недоліків. Розгляньмо найпоширеніші  з них:

• глобальність досвіду. На практиці потрібно узагальнювати переважно не систему роботи вчителя, освітнього закладу, а розв’язання важливої педагогічної проблеми, форми, методи, прийоми, що вміло використовують педагоги тощо;
• в узагальнених матеріалах йдеться лише про діяльність вчителя, але залишається поза увагою діяльність учнів; варто не забувати, що навчально-виховний процес – це процес двосторонній;
• даються оцінювальні положення загального типу (йдеться про те, що робить вчитель, але не зазначається, як він це робить);
• даються конкретні результати успішності, вихованості учнів, а не відображається динаміка зміни цих результатів;
• не вказуються умови запровадження досвіду, не аналізуються труднощі, з якими зустрічається вчитель у процесі роботи.

Отже, під час узагальнення досвіду варто дотримуватись таких вимог: 
1. Ознайомлення з досвідом роботи вчителя доцільно розпочати з обґрунтування тієї конкретної проблеми, яка змовила потребу в узагальненні саме цього досвіду. 
2. Описування змістової значущості досвіду й можливих варіантів його реалізації в учнівському колективі з урахуванням найважливіших внутрішньошкільних і позашкільних зв’язків. 
3. Показ системи умов у їхній послідовності та взаємозумовленості, яка забезпечує ймовірність досягнення найвищих результатів. 
4. Описання технології досвіду з обов’язковим зазначенням місця й часу. 
5. Описання виявлених, визначених труднощів, можливих негативних наслідків. 
6. Визначення потреб, які можна задовольнити за допомогою цього досвіду, а також окреслення меж його застосування. 
7. Проведення аналізу допущених помилок та умов, за яких використання досвіду небажане чи неможливе. 
8. Динаміка змін на рівні знань, умінь, навичок, вихованості, розвитку учнів. 
9. Осмислення питань, які не отримали в досвіді професійного вирішення та потребують подальшої поглибленої роботи. 
 
Після підготовки узагальненого матеріалу, його літературної обробки потрібно зібрати всі матеріали, які відображають довід роботи вчителя, а саме:

• розроблена автором досвіду методика проведення цикл уроків (в межах однієї теми);
• відеозапис уроків (бажано);
• дидактичний, роздатковий матеріал, виготовлений учителем і його учнями;
• методичні розробки вчителя, його доповіді, виступи на педчитаннях, науково-практичних конференціях, засіданнях методоб’єднання, педагогічних рад тощо;
• планування роботи вчителя (плани класного керівника, керівника гуртка, факультативу тощо);
• творчі роботи автора передового педагогічного досвіду, друковані праці;
• публікації про його діяльність у науковій та педагогічній пресі;
• учнівські роботи (реферати, твори, зошити для контрольних, лабораторних, домашніх робіт тощо);
• прилади, моделі, таблиці (або їх фотографії), виготовлені учнями під керівництвом учителя;
• фотоматеріали (2 – 3 фотографії, які відображають педагогічну діяльність учителя) та ін.

Усі ці матеріали разом  із характеристикою педагогічної, методичної діяльності носія досвіду, складеною керівниками освітньої установи, збираються та систематизуються. 
Після узагальнення, перед поширенням і впровадженням у практику, досвід має пройти етап об’єктивного оцінювання. Серед найпоширеніших методів оцінювання передового педагогічного досвіду можна назвати: