Організаційні форми розвитку біологічних, географічних, екологічних понять в учнів початкових класів в процесі вивчення природознавства

Ще один шлях формування понять – це створення образу за допомогою картин, ілюстрацій, моделей або слова, якщо немає можливості організувати вивчення безпосередньо природних об’єктів чи їхніх ілюстрацій. Таке сприйняття створюється творчою уявою, а трансформувавшись у поняття, стимулює розвиток уяви. Запропоновані нижче завдання та спеціальна підготовка до конкурсу передбачають формування понять саме таким способом. На наш погляд, умовою ефективності закріплення існуючих та формування нових наукових понять є комплексне застосування здобутих на уроках знань у новій ситуації, наприклад, у процесі конкурсної або практичної діяльності у будь-якій позаурочній або позашкільній сфері [3, 4].

При виявленні дидактичних умов формування природничих понять вчені враховували можливості засвоєння дітьми молодшого шкільного віку природничих понять; зміст природознавства в початкових класах; наукові підходи до процесу формування понять; можливості змісту інших навчальних предметів для поглиблення  і розширення сутності природничих понять, що формуються; мотиваційний і процесуальний компоненти забезпечення процесу формування природничих понять; загальновизнані умови формування понять. Вищезазначене дало підстави стверджувати, що ефективність процесу формування природничих понять у молодших школярів забезпечує сукупність таких дидактичних умов:                                     

-      здійснення системно-структурного аналізу змісту природничого матеріалу;

- дотримання поетапності формування природничих понять;                                  -       використання міжпредметних зв'язків у формуванні природничих понять;   

-     конструювання системи пізнавальних завдань для формування природничих понять [4, 6].

Враховуючи результати  психолого-педагогічних  досліджень  поетапності формування наукових понять (Т.М. Байбара, П.Я. Гальперін, О.Я. Савченко, А.В.Усова, М.М. Шардаков та інші), виділено і обгрунтовано етапи формування біологічних, географічних, екологічних понять в учнів початкових класів:

1.      Мотиваційна і змістова підготовка до засвоєння природничого поняття.

2.      Організація чуттєвого сприймання предметів і явищ природи.                

3.     Організація розумової діяльності, спрямованої на виділення істотних ознак  поняття.                                                                                                              

4.  Узагальнення і словесне визначення суті поняття, позначення його відповідним терміном.                                                                                                 5.       Введення сформованого поняття в систему природничих знань.

На першому етапі процесу формування понять навчально-пізнавальні (внутрішні) мотиви пов'язані з короткочасною зацікавленістю змістом поняття. Щоб діти активно включилися в роботу, їм варто усвідомити, для чого необхідно засвоїти це поняття, тобто мотив своєї діяльності. Реалізація мотиву здійснюється через визначення цілей. Однак цілі без мотиву не можуть визначити навчальну діяльність, оскільки “мотив створює настанову до дії, а пошук і осмислення цілі забезпечує реальне виконання дії” (А.К. Маркова). Цьому сприятиме перетворення зовнішніх (суспільно-особистісних) мотивів у внутрішні (навчально-пізнавальні) та формування безпосередньо внутрішніх шляхом добору конкретних об’єктів, які викликають інтерес своєю новизною, незвичністю, доступністю для сприймання. На цьому етапі виявляються опорні знання для формування нового поняття.

Оскільки об'єкти, що сприймаються, сановлять чуттєвий досвід дитини, без якого неможливе теоретичне засвоєння знань, то другий етап є обов’язковим. Його завдання полягає в тому, щоб забезпечити свідоме сприймання учнями об’єктів і явищ природи (впізнати і назвати їх). Це здійснюється шляхом попереднього добору і демонстрування об'єктів природи, які за змістом відповідають змістові того поняття, що формується. Їхні істотні ознаки незмінні, а всі інші контрастно відрізняються. У разі відсутності безпосередніх об'єктів сприймання використовується опосередковане сприймання їх ознак.

Коли у свідомості дитини є достатня кількість конкретних фактів, уявлень, то відбувається осмислення цього матеріалу в процесі розумової діяльності. Це проходить на третьому етапі. Його завдання - виділити істотні ознаки об'єкта природи, встановити взаємозв’язки і взаємозалежності між ними. Реалізацію завдання забезпечує виконання учнями пізнавальних завдань, в основі яких лежать прийоми розумової діяльності.

Сутність четвертого етапу полягає у тому, що в процесі осмислення істотних ознак поняття відбувається їх узагальнення, яке призводить до утворення поняття. При цьому здійснюється словесне визначення його суті та позначення відповідним терміном.

На п’ятому етапі відбувається введення сформованого поняття в систему природничих знань шляхом встановлення зв'язків і відношень між її елементами. Головне завдання етапу – систематизація. Його реалізація забезпечується виконанням пізнавальних завдань типу: заповнення таблиць, виконання схематичних малюнків, побудови образно-символічних схем, складання планів [4, 6].

Таким чином, формування поняття як відносно самостійний процес, спрямоване на засвоєння учнями повноти змісту поняття, який становлять його істотні ознаки. Уміння називати їх, розпізнавати поняття за цими ознаками свідчить про повноту засвоєння його змісту. Рівень осмислення засвоєного поняття визначається умінням виявляти ці ознаки, встановлювати внутрішньо-понятійні зв’язки, узагальнювати їх, формулювати визначення поняття, пояснювати його сутність. Систематизація засвоєння природничих понять визначається умінням встановлювати взаємозв’язки з іншими елементами знань.

 

 

 

 

 

 

           Висновки до 1 глави

1. Проведене дослідження дає підставу стверджувати, що вдосконалення процесу формування біологічних, географічних, екологічних понять в учнів початкових класів є одним із важливих напрямів досягнення якісно нового рівня у вивченні природознавства. Воно органічно вплітається у пошук інноваційних технологій формування теоретичних знань молодших школярів, за яких особистість учня, його інтелектуальний розвиток перебувають у центрі навчально-виховного процесу.

2.  Критеріями сформованості біологічних, географічних, екологічних  понять в учнів початкових класів є повнота засвоєння змісту поняття; осмислення змісту поняття;  встановлення зв’язків між сформованим поняттям й іншими елементами знань (систематизація).

3. Формування понять здійснюється поетапно: мотиваційна і змістова підготовка до засвоєння поняття; організація чуттєвого сприймання предметів і явищ природи; організація розумової діяльності, спрямованої на виділення істотних ознак поняття; узагальнення і словесне визначення суті поняття, позначення його відповідним терміном; введення сформованого поняття в систему природничих знань.

4. Формування поняття як відносно самостійний процес спрямоване на засвоєння учнями повноти змісту поняття, який становлять його істотні ознаки. Уміння називати їх, розпізнавати поняття за цими ознаками свідчить про повноту засвоєння його змісту. Рівень осмислення засвоєного поняття визначається умінням виявляти ці ознаки, встановлювати внутрішньо-понятійні зв’язки, узагальнювати їх, формулювати визначення поняття, пояснювати його сутність.

 

2.1.  Форми організації вивчення природознавства в початкових класах

У зв'язку з особливостями змісту курсу природознавства та завданнями, розв'язуваними в навчально-виховному процесі, розрізняють наступні організаційні форми вивчення природи молодшими школярами: урок, екскурсію, позаурочну домашню й позакласну роботу. Для кожної з форм характерна певна організуюча й навчальна діяльність учителя, тривалість і метод проведення, особлива організація індивідуальної, групової або колективної навчальної роботи школярів.

Головна форма організації навчання в сучасній школі - урок. Уроки розташовуються в певній послідовності, що забезпечує планомірне, систематичне засвоєння учнями фактів, уявлень, понять, узагальнень, що становлять зміст початкового курсу природознавства, а також формування й розвиток як загально-навчальних, так і спеціальних умінь і навичок за спостереженням за об'єктами природи, постановці найпростіших досвідів з ними. На уроках природознавства також вирішуються завдання виховання й всебічного розвитку особистості молодших школярів [14, 3].

На уроках учитель використовує словесні, наочні, практичні методи навчання, різноманітні наочні засоби для формування міцних, усвідомлених знань про неживу й живу природу, про рослини й тварин нашої Батьківщини.

Разом з тим урок, залишаючись основною формою організації навчально-виховної роботи в школі у сучасних умовах, став тісний для де- яких видів практичної діяльності учнів, пов'язаних з вивченням об'єктів природи в їхніх природних умовах. Тому велика увага приділяється формам, які доповнюють навчання: екскурсіям, позаурочним, домашнім заняттям.

На екскурсії учні спостерігають навколишню природу, знайомляться з працею людей, тваринами у різні пори року. Найчастіше основна мета екскурсії - формування природничих понять про живі істоти, предмети і явища природи в реальній обстановці. Якщо екскурсія проводиться на початку теми, то враження, отримані в її ході, використовуються на наступних уроках як основа для формування ще більш конкретних образів про зовнішній вигляд тварин і для засвоєння їхніх різноманітних властивостей. Екскурсії також можуть проводитися в процесі досліджуваної теми для уточнення знань школярів про предмети природи, процеси і явища і їхньому взаємозв'язку. Наприкінці теми часто проводяться узагальнюючі екскурсії, у ході яких досліджувані на уроках природознавчі поняття закріплюються й конкретизуються [14, 4].

Серед організаційних форм навчання природознавству особливе місце займає позакласна робота. Вона є необов'язковою для всіх учнів і поєднує тих, хто цікавиться предметом, хоче глибше й більше знати про природу, брати участь у різних заходах, пов'язаних з її вивченням. Позакласна робота із природознавства містить у собі індивідуальні, групові й масові види занять. Вони будуються на основі навчального матеріалу, але по вільно обраній тематиці з урахуванням інтересів учнів. Зміст позакласних занять повинен доповнювати й поглиблювати програмні знання учнів, розширювати їхній кругозір, формувати практичні вміння й навички. Всі організаційні форми навчання по природознавству взаємозалежні між собою. На уроках учні одержують завдання для ведення фенологічних спостережень, по постановці найпростіших досвідів у куточку живої природи, на учбово-дослідній ділянці. Матеріал, вивчений на уроках, доповнюється, конкретизується, узагальнюється на екскурсіях, при виконанні домашніх завдань. У той же час результати досвідів, спостережень, виконаних за завданням учителя, використовуються на уроках для підтвердження тих або інших теоретичних положень або як опорні знання при формуванні нових понять.

Закріплення цих понять здійснюється через систему домашніх занять. Діти не тільки запам'ятовують матеріал підручника, але й збирають новий про лісові рослини й тварин. Зібрані дітьми відомості вчитель використовує на уроках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2.  Роль краєзнавства у формуванні географічних, біологічних, екологічних понять в учнів початкових класів 

Краєзнавчий принцип навчання припускає обов’язкову роботу на місцевості чи використання місцевих матеріалів у процесі формування загальних географічних, біологічних та екологічних понять. Наприклад, формування поняття “план місцевості”, “азимут” не обходиться без роботи на місцевості, а саме окомірного її знімання; формування поняття “погода”, “клімат” потребує систематичного спостереження за температурою, опадами, напрямком і силою вітру, атмосферним тиском на тій місцевості, де учні проживають; осмислення сутності поняття “природний комплекс” відбудеться лише в тому випадку, коли учні знайомляться з компонентами природи своєї місцевості та виявляють взаємозв’язки між ними; поняття “промислове підприємство” буде краще засвоєне при умові, що школярі безпосередньо побувають на ньому під час навчальної екскурсії тощо.

З одного боку, такий підхід забезпечує процес формування понять конкретним наочним матеріалом, з другого – підвищує науковий рівень знань учнів.

 Першоосновою географічних , біологічних та природознавчих  понять є уявлення про предмети та явища навколишньої дійсності, які формуються за допомогою чуттєвого сприймання об’єктів природи своєї місцевості.

 Сприймання відбувається через відчуття їх окремих ознак, властивостей (колір, температура, запах, смак, форма тощо ), які діють на аналізатори суб’єкта. Всі ознаки самі по собі не існують, а належать конкретному об’єктові. Тому у свідомості дитини виникає його образ. Кожна ознака зіставляється з цілим образом і ним визначається, а цілісний образ залежить від особливостей його ознак [17,1].

 На свідомість сприймання предметів і явищ довкілля ( на основі яких формуються уявлення, а вслід за ними поняття) значний вплив має правильно організоване спостереження в природі; спостереження натуральних об’єктів; точне і образне слово вчителя; пізнавальні завдання, які уточнюють сприймання; використання набутих знань і життєвого досвіду дітей; попередній добір і демонстрування об’єктів природи своєї місцевості, які за змістом відповідають змістові того поняття, яке формується. У дібраних для спостереження чи демонстрування об’єктів істотні ознаки незмінні, а всі інші, неістотні, контрастно відрізняються. Такі об’єкти викликають зацікавлення у дітей, позитивні емоції, естетичні почуття.

 У разі відсутності на території свого краю безпосередніх об’єктів сприймання, використовується опосередковане сприймання необхідних ознак.