Можливості ігор-драматизацій у творчому розвитку дітей дошкільного віку

1. має досвід сприйняття літературних творів, їх переживання та осмислення; 
          2. має досвід взаємодії з театральним мистецтвом (знає, що таке театр, що таке спектакль і як він народжується, має досвід сприйняття і переживання театралізованого дійства, володіє специфічною мовою театрального мистецтва); 
          3. включається в ігрову діяльність відповідно своїм здібностям і можливостям (дитина -"режисер", дитина -"актор", дитина -"глядач", дитина -"оформлювач" декоратор "спектаклю). 
              Організація театрально-ігрової діяльності має мету - через театр навчити дитину бачити прекрасне в житті і в людях, зародити прагнення самому нести в життя прекрасне і добре. 
            Розвиток творчості дошкільників - справа складна, але надзвичайно важливе й потрібне, творчість дітей у їх театрально-ігрової діяльності проявляється в трьох напрямках: 
1. як творчість продуктивне (твір власних сюжетів або творча інтерпретація заданого сюжету) 
2. виконавське (мовне, рухове) 
3. оформлювальне (декорації, костюми, атрибутика та ін.).

Становлення компетентності дитини готовності до гри-драматизації здійснюється за підтримки батьків  і в педагогічному процесі  дошкільного освітнього закладу. У цьому зв'язку найважливішою умовою стає позиція педагога, його ставлення до ігрової діяльності дітей. Тільки особиста зацікавленість і "включеність" педагога в процес розвитку театралізованої діяльності дошкільників дозволить йому враховувати і розвивати індивідуальні можливості дитини в грі-драматизації, а також створювати зовнішні умови, що активізують потребу дітей у грі-драматизації, умови, сприяючі її розвитку. 
            Таким чином, стає очевидним, що розвиток театралізованої діяльності дітей дошкільного віку залежить від певних умов. До них відносяться внутрішні умови - індивідуальні можливості й здібності дітей у театралізованій діяльності - і зовнішні умови, до яких відноситься сім'я дитини, його батьки, педагог, використовує потенціал педагогічного процесу у розвитку ігрової діяльності дітей. 
             Характерними особливостями театралізованих ігор є літературна чи фольклорна основа їх змісту та наявність глядачів. Їх можна розділити на дві основні групи: драматизації і режисерські (кожна з них, у свою чергу, поділяється на кілька видів).

В іграх-драматизація дитина, виконуючи роль в якості "артиста", самостійно створює  образ за допомогою комплексу  засобів вербальної і невербальної виразності. Видами драматизації є  ігри-імітації образів тварин, людей, літературних персонажів; рольові діалоги на основі тексту; інсценування творів; постановки спектаклів по одному або декільком творів; ігри-імпровізації з розігруванням сюжету (або кількох сюжетів) без попередньої підготовки. 
             У режисерській грі "артистами" є іграшки чи їх заступники, а дитина, організовуючи діяльність як "сценарист і режисер" керує "артистами". "Озвучуючи" героїв і коментуючи сюжет, він використовує різні засоби вербальної виразності. Види режисерських ігор визначаються відповідно до різноманітністю театрів, використовуються в дитячому садку: настільний, площинний і об'ємний, ляльковий (бибабо, пальчиковий, маріонеток) і т.д. 
Загальним всіх для театралізованих ігор є наявність глядачів. Крім того, вони являють собою вид діяльності, тісно пов'язаний з літературним і художнім творчістю. Театралізовану гру (особливо гру-драматизацію) характеризує перенесення акценту з процесу гри на її результат, цікавий не тільки учасникам, а й глядачам. Її можна розглядати як різновид художньої діяльності, а отже, розвиток театралізованої діяльності доцільно здійснювати в контексті художньої діяльності.

Художня діяльність складається з трьох етапів; сприйняття, виконання (як розвитку спеціальних умінь) і творчості. 
         Не викликає сумніву, що розвиток образотворчої, літературної, музичної діяльності дітей дошкільного віку відбувається в загальному контексті становлення художньої діяльності. Однак даний підхід по відношенню до театралізованої діяльності розроблений недостатньо. 
Система роботи з розвитку театралізованої діяльності ділиться на три етапи: 
• художнє сприйняття літературних та фольклорних творів; 
• освоєння спеціальних умінь для становлення основних ("актор", "режисер") і додаткових позицій ("сценарист", "оформлювач", "костюмер"); 
• самостійна творча діяльність.

Педагогічна завдання ускладнюється синтетичною природою театралізованої діяльності, в якій сприйняття, мислення, уява, мова виступають у тісному взаємозв'язку один з  одним і проявляються в різних видах дитячої активності (мовна, рухова, музична та ін.) 
Значить, театралізована діяльність інтегративна, причому активність і творчість проявляються в трьох аспектах. 
По-перше, у створенні драматичного змісту, тобто в інтерпретації, переосмислення заданого літературним текстом сюжету або творі варіативного або власного сюжету. 
По-друге, у виконанні власного задуму, тобто в умінні адекватно втілювати художній образ за допомогою різних засобів виразності: інтонації, міміки, пантоміміки, руху, наспіву. 
            По-третє, в оформленні вистави - у створенні (підбір, виготовлення, нестандартне використання) декорацій, костюмів, музичного супроводу, афіш, програмок. 
          Дитинство кожного з нас проходить в світі рольових ігор, які допомагають дитині освоїти правила і закони дорослих людей. Ігри для дітей можна розглядати як імпровізовані театральні постановки, в яких лялька чи сама дитина має свої речі, іграшки, меблі, одяг і т.д. Дитині надається можливість побувати в ролі актора, режисера, декоратора, бутафора, музиканта. Кожна дитина грає по-своєму, але всі вони копіюють у своїх іграх дорослих. По іграх і як в них грають діти можна представити наше майбутнє суспільство. 
          Тому особливе значення в дитячих освітніх установах можна і потрібно приділяти театралізованої діяльності, всім видам дитячого театру, які допоможуть сформувати правильну модель поведінки в сучасному світі, підвищити загальну культуру дитини, познайомити його з дитячою літературою, музикою, образотворчим мистецтвом, правилами етикету, обрядами, традиціями. Любов до театру стає не тільки яскравим спогадом дитинства, але і відчуттям свята, проведеного разом з однолітками, батьками та педагогами в незвичайному чарівному світі.