Методика викладання морфології у 5-6 класах (на основі самостійних частин мови)

Далі за завданням учителя  учні називають ряд іменників, що належать до чоловічого, жіночого й  середнього роду, добирають до названих іменників відповідні прикметники  або займенники й записують приклади на дошці й у зошитах. Порівнюючи записані приклади, учні засвоюють, що кожний іменник належить до одного якогось роду і що іменники, які  вживаються тільки в множині, за родами не розрізняються: зелені Карпати, дерев’яні граблі, залізні кліщі.

Учитель також пояснює  учням, що деякі іменники чоловічого роду, які вказують на професію, можуть означати й осіб жіночої статі, наприклад: агроном Марія Семенівна, доцент Василевська та ін. Крім того, є іменники, що можуть бути як чоловічого, так і  жіночого роду. Їх рід визначається в зв’язку з іншими словами  в реченні і залежно від  статі особи, до якої вони відносяться.

Потрібно звернути увагу  учнів на те, що рід деяких іменників  в українській і російській мовах  не збігається. Для ілюстрації слід зачитати список таких іменників.

На закріплення учні можуть визначати рід іменників у  запропонованому тексті або вправі з підручника, а також складати речення, в яких би іменники, такі, як доктор, рахівник, Гайдар, депутат, листоноша, каліка, суддя і т. .п., виступали іменниками і чоловічого, і жіночого роду.

Учителеві слід пам’ятати, що його завдання під час вивчення роду іменників полягає в тому, щоб навчити учнів визначати  граматичний рід іменників, зокрема  в тих випадках, коли він не збігається із статевим родом (напр., хлоп’я, дівча  і т.д.).

Вивчення теми «Число іменників» має на меті допомогти учням усвідомити поняття про граматичне число  та навчити їх визначати в іменниках  цю граматичну категорію.

Спочатку учні за вказівкою  вчителя пригадують, в якому числі  вживаються іменники, називаються кілька іменників в однині і множині  та змінюють в них число. Учитель  зазначає, що число – це ще одна граматична ознака іменників, властива також іншим  частинам мови. Більшість іменників  має два числа: однину і множину. Однина означає один предмет (олівець, трактор, учень, день), множина – два і більше (олівці, трактори, учні, дні). Далі вчитель додає, що певна частина іменників вживається тільки в однині, наприклад: Іван Петренко, Москва, Київ, Дніпро, Волга (власні імена і прізвища, географічні назви); читання, ходьба, радість (назви абстрактних понять); молодь, людство (збірні поняття); залізо, золото, вода (іменники, що означають матеріал, речовину, хімічні елементи). Тут учитель роз’яснює, що від деяких іменників, які означають речовину або матеріал, можна утворити і множину (напр., темні води, різноколірні глини і т.п.), але лише на означення різних видів або сортів речовини. Продовжуючи пояснення, учитель зауважує, що деякі іменники вживаються тільки в множині, наприклад: ворота, ножиці (назви парних речей); Карпати, Альпи, Лужники (деякі географічні назви); лінощі, хитрощі (риси характеру). Ці іменники роду не мають.

Учні записують наведені приклади іменників і пробують змінювати  в них число. У одних іменників  така зміна вдається (олівець – олівці), в інших – неможлива. Проведена спроба із зміною числа іменників переконує учнів у тому, що кожний іменник вживається в якомусь числі, що однина означає не тільки один предмет, а й все те, що сприймається нами як єдність, цілісність. Подібно і множина в граматиці означає не тільки два і більше предметів, але також і те, що зв’язане з нашим уявленням про множинність. Так, граматично іменники сани, двері, ножиці, окуляри і т. п. виражені множиною, хоч насправді це одиничні предмети.

Для закріплення матеріалу  учням пропонується до уваги таке зіставлення іменників різного  граматичного числа:

 На закріплення пройденого  матеріалу учні можуть прочитати  відповідний параграф з підручника, переказати коротко його зміст,  а потім виконати усно рекомендовану  вправу типу часткового морфологічного  розбору: визначають число іменників  у запропонованому тексті.