Кредитно-модульна система навчання як засіб організації навчального процесу

За таких умов, необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою.

Задля створення наведеної  моделі у вищій школі України  першочергово має бути введена кредитно-модульна система організації навчального  процесу та система об’єктивного педагогічного контролю знань.

Перехід до кредитно-модульної  системи організації навчального  процесу у вітчизняній вищій  школі слід здійснювати послідовно і в кілька етапів, через обов’язкове  відпрацювання елементів цієї технології навчання. Це дозволить сформувати вміння і навички учасників процесу працювати за новими стандартами; переглянути свою роль, місце і ставлення до навчання. Все це сприятиме створенню дидактичної моделі органічного переходу до системи європейських стандартів у вищій освіті.

Вітчизняний варіант  кредитно-модульної системи організації навчального процесу не може бути точним відтворенням будь-якої рекомендованої європейської чи американської моделі, оскільки кожна з них має в своїй основі унікальну соціокультурну систему цінностей.

Перспективою подальших наукових розвідок нами представляється не лише в створенні унікальної вітчизняної моделі кредитно-модульної системи, а й розробки в її структурі такого технологічного блоку, призначення якого полягало б в оптимізації процесу навчання через механізм утворення спеціальної композиції методів навчання та організації контролю.

Критерії для оцінки результатів роботи студента в кредитно-модульній  системі повинні бути виражені так, щоб оцінка роботи студента могла  бути зіставлена з ними і документально  віддзеркалена. Критерії оцінки якості треба чітко встановити, щоб забезпечити надійність і однаковість оцінки, а також, щоб підвищити об’єктивність оцінки для зведення до мінімуму суб’єктивного підходу.

Методів педагогічного  вимірювання (оцінювання) існує багато. Найбільш поширенні – спостереження; усна форма перевірки знань (усне опитування); письмова форма перевірки знань (письмові роботи); співбесіда у вигляді інтерв’ю; тестування.

Новими концепціями  освітнього процесу у вищій школі  відзначають тенденції розвитку вимірювання навчальних досягнень студентів за допомогою тестів. На структуру та кількість тестів, які проводяться, впливає акцент на зв’язках між предметами, що вивчаються. Об’єкт тестування – компетенції , що потрібні випускникові системи вищої освіти.

За належної попередньої  підготовки тестування найкраще задовольняє  основні методичні критерії якості, забезпечуючи при цьому прийнятну  об’єктивність усіх трьох головних стадій процесу оцінювання – вимірювання, обробку даних та їхньої інтерпретації. Добре підготовлене тестування дає змогу задовольнити і критерії валідності. Оцінюються знання за обсягом і повнотою, системністю, узагальненням та мобільністю. Останні характеристики визначаються за допомогою тесту відповідної складності, а обсяг знань – через відповіді на певну кількість запитань.

Входження України до єдиного європейського та світового  освітнього простору не можливе без  впровадження такого багатоцільового  механізму, як Європейська кредитно-трансферна та акумулююча система (ECTS), а серед різних методів оцінювання знань, умінь і навичок студентів в ній, на нашу думку, доцільним є тестування, яке в більшій мірі, ніж інші методи, задовольняє вимоги і критерії вимірювання: дозволяє забезпечити стандартизованість, об’єктивність, валідність, надійність і точність перевірки результатів навчання.

Тому вважаємо за логічне  зробити висновок і про те, що систему організації і здійснення контролю основних видів навчальної діяльності у вищих навчальних закладах необхідно поставити в ряд  сучасних наукових проблем, адже кредитно-модульна організація навчання і традиційна система контролю цього процесу практично не сумісні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Атаманчук П.С. Теорія і методика управління пізнавальною діяльністю старшокласників у навчанні фізики / Автореферат здоб. науч. ступ. канд. пед. наук. – К.: НПУ, 2000. – 40 с.
2. Беспалько В.П. Педагогика и прогрессивные технологии  обучения. – М:, 1995.
3. Бойденко В. Болонский процесс и высшая школа России // Высшее образование сегодня. – 2003. – №1. – С. 2-12.
4. Бугаёв А.И. Методика преподования физики в средней школе. Теоретические основы: Учеб. пос. для студентов пед. ин-тов по физ-мат. спец. – М.: «Просвещение», 1981.
5. Ван дер Венде М.К. Болонская декларация: расширение доступности и повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе // Высшее образование в Европе. – 2000. – Том XXV. – №3.
6. Гадецький М.В. Організація навчального процесу в сучасній школі: Навчально-методичний посібник для вчителів, керівників навчальних закладів, слухачів ІПО / М.В.Гадецький, Т.М.Хлєбнікова. – Харків: Веста: Видавництво „Ранок”, 2003. – 136с.
7. Галиця О. Вдосконалюємо контроль знань. // Юридична газета. – 2004. – № 10 . – С.1.
8. Гареев В.М., Куликов С.И., Дурко Е.М. Принципы модульного обучения // вест. высш. шк. – 1987. – №8.
9. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376с.
10. Жовта І. Українські вищі навчальні заклади впроваджують кредитно-модульну систему підготовки студентів//Освіта. – 2004. – №7. – С. 5-6.
11. Жовта І. Реформування вищої освіти і Болонський процес // Освіта України. – 2003. – № 92 – С. 3.
12. Корсак К. Про якість інструментарію оцінювання // Директор школи. – 2001. – №5.
13. Лозинський О. Концептуальні засади кредитно-модульної системи організації навчального процесу та особливості формування навчальної програми підготовки фахівців // Аудиторія. – 2003. – №37. – С. 7-9.
14. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес // Освіта – 2004. – № 38. – С. 12–18.
15. Петренко Г., Власенко І. До питання щодо модульно-рейтингової організації навчального процесу на економіко-правовому факультеті // Правничий часопис Донецького національного університету. – 2004. –  №1. – С. 87-89.
16. Радянський енциклопедичний словник. – М.: Изд „Советская энциклопедия”, 1979.
17. Розенберг Н.М. Измерение в дидактике. – К., 1985.
18. Солуха І.В. Тестовий контроль у процесі навчання фізики / Автореферат здоб. науч. ступ. канд. пед. наук. – К.: НПУ, 1999. – 19с.