Кредитно-модульна система навчання як засіб організації навчального процесу

 

Зміст

ВСТУП.............................................................................................................................3

1. Кредитно-модульна система навчання як засіб організації навчального процесу..................................................................................................................7
2. Види і способи контролю в кредитно-модульній системі навчання...............................................................................................................12
3. Тестовий метод контролю – основна складова організації вимірювань в кредитно-модульній системі навчання ……………………………………....15

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………………….18

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ..............................................................................................21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення  і підвищення рівня якості є найважливішою  соціокультурною проблемою в  наш час.

Зазначена проблема виводить на цілу низку практичних та наукових завдань. Основними завданнями та принципами реформування системи вищої освіти України є створення зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу) [14, 17]: введення двоциклового навчання; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників; привабливості європейської системи освіти та впровадження кредитної системи навчання.

Сучасний стан справ в освіті з усією очевидністю вимагає  поставити інтереси особистості у сфері освіти на провідне місце. Це зумовлено соціально-культурними змінами у самому суспільстві. Студент починає відчувати себе не безправним «гвинтиком» системи, від бажання якого нічого не залежить, а справжнім суб’єктом діяльності, який реалізує свої права на освіту, може вільно обирати або навіть змінювати напрям освіти з урахуванням власних потреб, вільно обирати навчальні дисципліни та екзаменаторів, вільно планувати зручні та сприятливі для нього терміни отримання вищої освіти [10]. Цими та іншими причинами демократичного, ліберального характеру зумовлено перехід до кредитно-модульної моделі організації навчального процесу.

Проблема у такому контексті висвітлюється у ряді публікацій як вітчизняних, так і  зарубіжних авторів. Так, О.Галиця висловлює увагу щодо обережного підходу до запровадження кредитно-модульної організації навчального процесу, пропонує на науковому рівні спрогнозувати наслідки її застосування. Традиційна радянська система підготовки кадрів, на думку автора, яка продовжує за основними своїми параметрами функціонувати і сьогодні, «… давала і дає досвідчених фахівців…, вони набувають глибоких знань як з фахових так і загальноосвітніх дисциплін, що конче важливо для практичної діяльності фахівців, для спілкування з колегами» [7, 1]. Існуюча система, безумовно, потребує модернізації, вдосконалення, але не можна допустити її руйнування.

Г.Петренко та Г.Власенко у своїй статті вказують на відсутність  загальних вимог, дидактичних та методичних засад організації навчального  процесу за кредитно-модульною системою [15, 88]. Перехід до нової системи організації навчального процесу, яка органічно поєднує діяльність всіх його учасників, вимагає відповідного дидактичного, методичного, правового та технологічного забезпечення, зазначають автори.

Ван дер Венде, спеціаліст в галузі освіти із Нідерландів, наголошує  на тому, що у багатьох європейських країнах, зокрема в Швеції, Німеччині, Нідерландах, Франції, Бельгії точаться дискусії щодо запровадження єдиної системи залікових одиниць (кредитів), обговорюються альтернативні варіанти [5]. Європа підходить до цього зважено, оскільки під загрозою можуть опинитися кращі досягнення національних систем освіти. Як бачимо, питання стоїть не про просте копіювання, а про створення такої моделі, напрацювання таких підходів і методів, визначення шляхів вирішення проблеми трансформації вітчизняної системи освіти, які б допомогли зберегти її кращі здобутки і зробити її ще більш продуктивною, якісною і життєпридатною.     

Важливе значення в кредитно-модульній організації навчання відіграє система об’єктивного педагогічного контролю. Методів педагогічного вимірювання (оцінювання) існує багато. Найбільш поширені – письмові, усні і комп’ютерні опитування, співбесіда, перевірка навичок (зокрема на тренажерах), проекти, безпосереднє спостереження за діяльністю, тестування.

Новими концепціями  освітнього процесу у вищій школі  відзначають тенденції розвитку вимірювання навчальних досягнень  студентів за допомогою тестів [14, 17]. Тестовий метод контролю набув значного розвитку і впровадження майже в усі сфери діяльності людини в розвинутих країнах світу. Таке його поширення пояснюється тим, що на відміну від інших способів контролю, тестовий метод принципово здатен забезпечити стандартизацію змісту контролю, умов його проведення і процедури оцінювання результатів. Отже, він принципово може забезпечити об’єктивність, валідність і точність контролю результатів навчального процесу. Звичайно, унікальність та цінність тестового методу контролю результатів навчального процесу була і залишається предметом дискусій педагогів і методистів. Незважаючи на це, велика практична цінність тестового методу не викликає сумнівів і красномовно підтверджується зарубіжною і вітчизняною практикою його застосування [18, 1]. В системах освіти багатьох країн, наприклад, поширені стандартизовані загальнонаціональні тести, тестування за якими набули характеру обов’язкових. Як метод вимірювання, тестування має також велике теоретичне значення, яке важко переоцінити для педагогічної науки, в якій дослідження часто ведуться на якісному рівні.

Серед переваг тестового  оцінювання необхідно відмітити  його оперативність, а також можливість одночасного масового контролю знань  усього потрібного контингенту студентів. При цьому тестовий метод дозволяє звільнити викладача від участі в процедурах контролю і обробки результатів [18, 1].

Більшої досконалості тестовий метод набуває у вигляді комп’ютерного  тестового контролю результатів  навчального процесу. Комп’ютерний тестовий контроль є важливою складовою  нових інформаційних технологій навчання, які поступово і невідворотно втілюються в педагогічну практику і на сьогодні є символом прогресу в ній.

Проблеми педагогічної тестології досліджували і досліджують  як вітчизняні, так і зарубіжні  методисти, педагоги і психологи, серед яких: П.С.Атаманчук, В.П.Беспалько, О.І.Бугайов, К.В.Корсак, Н.М.Розенберг та інші [1; 2; 4; 12; 17]. Зусиллями вчених побудовано математичні моделі тестування результатів навчального процесу, розроблено методи обчислення і стандартизації оцінок випробовуваних, а також математичні методи визначення характеристик тестів і тестових завдань (надійності, валідності, точності).

Об’єктом роботи є організація навчального процесу в умовах кредитно-модульної системи.

Мета дослідження – виявити ефективність тестового контролю знань в кредитно-модульній системі навчання.

Завдання дослідження:

1. Зробити теоретичний аналіз дидактичного поняття «кредитно-модульна система навчання».
2. Розкрити види і способи контролю знань в системі кредитно-модульного навчання.
3. Розглянути тестовий метод контролю вимірювання результатів навчального процесу як такий, що принципово здатен забезпечити стандартизованість, об’єктивність, валідність, надійність і точність контролю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Кредитно-модульна система навчання як засіб організації навчального процесу

 

У сучасному світі, який ввійшов у третє тисячоліття, розвиток України визначається у  загальному контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин, лібералізацію, свободу пересування, свободу отримання освіти будь-якого рівня та інше, що є невід’ємним атрибутом громадянського демократичного суспільства.

Зважаючи на це, необхідність реформування системи вищої освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою зумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації і самореалізації в цьому світі.

Основними завданнями та принципами реформування системи вищої  освіти України є створення зони Європейської вищої освіти (шість  цілей Болонського процесу) [14, 17]: введення двоциклового навчання; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників; привабливості європейської системи освіти та впровадження кредитної системи навчання.

Задля створення наведеної  моделі у вищій школі України  має бути введена кредитно-модульна система організації навчального процесу та система об’єктивного педагогічного контролю знань.

Європейська система  трансферу кредитів (ECTS) або кредитно-модульна система організації навчання була розроблена в експериментальному проекті, організованому в рамках програми „Еразмус” як засіб поліпшення визнання освіти для навчання за кордоном [14, 15].

Основні елементи кредитно-модульної  системи на практиці перевіряли і  вдосконалювали в експериментальному проекті 145 європейських університетів  з усіх держав-членів та країн Європейської економічної зони.

Зовнішнє оцінювання кредитно-модульної організації  навчання продемонструвало потенціал  системи, і Європейська комісія  вирішила ввести її у свою програму „Сократес”, зокрема у розділі 1 про вищу освіту („Еразмус”). Кредитно-модульна система нині рухається від своєї обмеженої вузької експериментальної стадії до широкого використання як елемента європейського масштабу у вищій освіті [14, 15].

Система сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів закладами через використання загальнозрозумілої системи оцінювання – кредити і оцінки, а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти.

Кредитно-модульна система  базується на трьох ключових елементах [3]:

• інформаційний пакет – інформація щодо навчальних програм і здобутків студентів;
• навчальний контракт – взаємна угода між навчальними закладами-партнерами і студентом;
• перелік оцінок дисципліни – використання кредитів системи, щоб визначити навчальне навантаження для студента.

За своєю суттю кредитно-модульна організація навчання не регулює  змісту, структури чи еквівалентності  навчальних програм. Це є питаннями  якості, яка повинна визначатися  самими вищими навчальними закладами  під час створення необхідних баз для укладення угод про співпрацю, двосторонніх чи багатосторонніх. Більш за все кредитна система використовується студентами, викладачами і закладами, які хочуть зробити навчання за кордоном невід’ємною частиною освітнього досвіду.

Використання системи  кредитів є добровільним і базується на взаємній довірі і переконанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.

Підставами для впровадження кредитно-модульної системи організації  навчального процесу в Україні  є такі [11]:

• інтеграція до Європейського простору вищої освіти;
• входження до Болонського процесу;
• вступ до Світової організації торгівлі;
• реалізація дистанційної форми вищої освіти.

Впровадження кредитно-модульної  системи у вищій школі України  має таку мету [14, 15]:

• досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка виходить із знань, умінь і навичок, що є надбанням випускника;
• затребуванням українських освітянських кваліфікацій європейським ринкам праці;
• затвердження загальноприйнятої та порівняльної системи освітньо-кваліфікаційних ступенів;
• впровадження стандартизованого додатка до диплома, модель якого розроблена Європейською Комісією, Радою Європи та UNESCO/CEPES і який містить детальну інформацію про результати навчання випускника;
• стимулювання викладачів і студентів вищих навчальних закладів до вдосконалення системи об’єктивної оцінки якості знань;
• забезпечення „прозорої” системи вищої освіти та академічного і професійного визнання кваліфікацій (дипломів, ступенів, посвідчень та ін).

Кредитно-модульній системі  як невід’ємному атрибуту Болонської декларації надаються дві основні функції. Перша – сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення переходів з одного університету до іншого. Друга – акумулююча, чітке визначення обсягів проведеної студентом роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності. Сума кредитів визначає, на що здатний студент, який навчається за тією чи іншою програмою [14, 15].

Впровадження кредитно-модульної  системи є важливим фактором для  стимулювання ефективної роботи викладача  і студента, збільшення часу їх безпосереднього індивідуального спілкування в процесі навчання. Модулі конструюються як системи навчальних елементів, об’єднаних ознакою відповідності визначеному об’єкту професійної діяльності. Останній розглядається як деякий обсяг навчальної інформації, що має самостійну логічну структуру і зміст, що дає змогу оперувати цією інформацією в процесі розумової діяльності студента.