Фізкультурно-оздоровча робота в ДНЗ

Особливого  значення набуває самостійна рухова діяльність як форма активізації  рухового режиму. Щодня в усіх вікових  групах на неї відводиться час  у вільні від занять години ранкового  прийому, прогулянок, надвечір’я тощо. Завдання педагогів – забезпечити  належний рівень та зміст рухової  активності дітей завдяки збагаченню їхнього рухового досвіду, створенню  необхідної матеріальної бази в приміщеннях  зали, груп, рекреацій, на фізкультурному та ігровому майданчиках, використанню інших прийомів непрямого (опосередкованого) й прямого (безпосереднього) керівництва  цією формою роботи [9, 117].

У відведений для самостійної рухової діяльності час з дітьми різних вікових категорій  щодня організовується також  індивідуальна робота з фізичного виховання. Дітей залучають до неї для ознайомлення з основними рухами, поглибленого розучування їх та закріплення відповідних навичок для усунення відставання в розвитку фізичних якостей (внаслідок невідвідування дитячого садка дошкільного закладу, індивідуальних особливостей стану здоров’я, фізичного і психічного розвитку та інших чинників). Її метою є також активізація малорухливих дітей, запобігання порушення постави і стопи та виправлення їх. Виходячи з аналізу стану здоров’я, фізичного розвитку й підготовленості, інтерес дітей, педагоги визначають мету індивідуальної роботи, добирають потрібне обладнання та інвентар і проводять її з однією дитиною чи з підгрупами по 2–4 дітей.

Для нормального  розвитку здорової дитини необхідно  багато рухатися, займатися, грати. Гра  допомагає пізнавати навколишній  простір, розвивати увагу, зосередженість, фантазію, логічне мислення. Для  дітей гра – не тільки забава, а важлива і серйозна справа [3, 57].

Враховуючи  провідне значення ігрової діяльності – гра являється одним із складових  підготовки дитини до школи.

Корисні різні ігри. Навіть «несерйозні» ігри: у «лікарню», «доньки-матері», «школу». Особливо цінно, коли в таких іграх  беруть участь відразу декілька дітей. Це розвиває колективізм, дитина вчиться  будувати взаємини, вирішувати виникаючі  конфлікти. Діти освоюють доросле життя, систему поведінки, обов'язки. Вчаться  виконувати вказівки «дорослого». І  головне – все відбувається без  примушення, легко і охоче. Розвивається уява – уміння уявити собі, «що було б, якби…» [8, 44].

Рухливі ігри – після попереднього розучування  їх на прогулянках – вводяться  до різних форм роботи з дітьми (заняття, свята, розваги, походи, фізпаузи тощо). В усіх вікових групах вони посідають важливе місце як самостійна форма роботи з фізичного виховання й проводяться щодня під час ранкового прийому 9 1–2 гри малої та середньої рухливості).

Загартовуючи  процедури доповнюють усі форми  роботи з фізичного виховання  підвищуючи їхню ефективність. Для  масового використання в режимі дня різних вікових категорій рекомендовано традиційне загартування повітрям (повітряні ванни, прогулянки, сон на свіжому повітрі), водою (місцеві і загальні, контрастне обтирання та обливання, умивання, купання), сонцем (сонячні ванни) відповідно до розроблених нори і методів.

Нетрадиційні  загартовувальні процедури, в тому числі інтенсивне загартовування (ходіння босоніж, обтирання холодною водою) та спеціальні лікувально-профілактичні заходи (фітотерапія, ароматерапія, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури та ін.) вводяться до загальної системи фізкультурно-оздоровчої роботи за призначенням лікаря, обов’язково за згодою батьків з урахуванням індивідуальних показників стану здоров’я, самопочуттям дітей та типу закладу.

Медико-педагогічний контроль за фізичним виховання забезпечує комплексне здобуття відомостей про стан цієї роботи в дошкільному навчальному закладі спільними зусиллями медичних працівників (лікаря, медсестри) та педагогів (завідувачки, старшого вихователя й за участі інструктора з фізичної культури, вихователя).

Змістові  напрямки медико-педагогічного контролю:

– контроль за станом здоров’я, нервово – психічного та фізичного розвитку дітей, медичні огляди з комплексним медичним обстеженням, функціональні проби на визначення можливостей серцево – судинної та дихальної систем, розподіл дітей на медичні групи для фізкультурних занять і загартовування, індивідуальні призначення обсягів доз фізичних навантажень у руховому режимі та загартування, своєчасний перегляд питань про переведення дітей з однієї медичної групи в іншу та про зміну медичних призначень, визначення динаміки фізичного розвитку дітей і показників захворюваності по кожній групі та дошкільному закладу загалом;

– контроль за розвитком рухів і фізичних якостей у дітей (на початку та в кінці навчального року), обстеження фізичної підготовленості дітей за середніми показниками розвитку рухів і фізичних якостей з урахуванням кількісних і якісних показників рухової підготовленості хлопчиків і дівчаток; аналіз динаміки змін у розвитку рухів і фізичних якостей відповідно до програмних нормативів для різних вікових груп;

– оцінка організації змісту, методики проведення форм роботи з фізичного виховання: їх систематичність, тривалість та раціональність розподілу часу між структурними частинами; зміст, послідовність дібраних вправ та інших засобів, їхнє дозування; норми загартування; методи і прийоми проведення кожного заходу, раціональність вибору способів організації дітей та використання інвентарю; попередження травматизму у дітей; відповідність теми і змісту заходів наміченим завданням та обраній формі проведення, ступінь реалізації поставлених завдань тощо;

– оцінка впливу різних організаційних заходів на дитячий організм: щомісячне визначення загальної і моторної щільності фізкультурних занять, інших форм роботи (індивідуальне хронометрування) та ступеня фізичних і психічних навантажень на дитину (візуальна оцінка зовнішніх ознак стоми, підрахунок частоти дихання, пульсометрія, яка слугує основою для побудови фізіологічної кривої фіззаняття – графіка пульсометрії, контроль за реакціями на загартовування у дітей, особливо – у новачків та ослаблених, узагальнення даних про стан здоров’я та про зміну показників захворюваності;

– контроль за організацією рухового режиму: доцільність і достатність поєднання у режимі дня різних форм роботи з фізичного виховання, визначення шляхом хронометрування та аналіз показників тривалості виконуваних рухів на день чи за інший часовий відтинок;

– нагляд за санітарно – гігієнічними умовами: утримання місць занять (групові приміщення, фізкультурні куточки в групах, рекреаціях, фізкультурна і музична зала, басейн, фізкультурний майданчик, ігровий майданчик); стан фізкультурного обладнання та інвентарю в приміщеннях в на майданчиках; стан одягу та взуття дітей для щоденного перебування в групах, прогулянок, для участі в різних формах роботи з фізичного виховання тощо [2, 58].

Істотним  компонентом в організації фізичного  виховання у дошкільному навчальному  закладі є співпраця педагогічного  колективу з родинами вихованців, просвітницька робота з батьками і персоналом дошкільного закладу. Цей напрямок діяльності забезпечується: організацією змістовної наочної пропаганди (батьківські куточки, інформаційні бюлетені, фото стенди та ін.); обговорення  проблем зміцнення здоров’я і  фізичного розвитку дітей на батьківських зборах та консультаціях, виробничих нарадах; активним залученням технічного, медичного  персоналу та членів родин вихованців до безпосереднього спостереження  системи роботи закладу, до підготовки та проведення фізкультурних заходів  з дітьми та методичної роботи з  педкадрами (педради, семінари і практикуми, педагогічні читання тощо).

Планування  та облік роботи з фізичного виховання  відображається у діловій документації згідно з «Інструкцією про ділову документацію в дошкільних закладах»  та інструктивно-методичним листом «Про планування освітнього процесу в  дошкільних навчальних закладах» [6, 34].

Заняття є основною формою організованого систематичного навчання дошкільників фізичних вправ. Основна мета занять – зміцнювати здоров’я дітей, загартовувати їх організм, формувати навички виконання  життєво необхідних рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання та ін.), виконувати позитивні моральні та вольові риси характеру, розвивати фізичні якості та інтерес до доступних дошкільникам видів рухової діяльності. Усі  ці завдання взаємопов’язані і розв’язуються  комплексно. Наприклад, під час заняття  діти (старша група) метають м’ячі  в ціль, стрибають у довжину  з місця та беруть участь у грі  «Гуси – лебеді». В цьому разі в них удосконалюються рухові навички метання в ціль і стрибків у довжину з місця, а також  розвиваються м’язи ніг та рук. Участь у грі впливає на розвиток фізичних якостей: швидкості, спритності, а також  сприяє вихованню вольових рис характеру: дисциплінованості, сміливості тощо [7, 131].

Заняття з фізичної культури в усіх вікових  групах проводяться 2 на тиждень. До змісту занять з фізичної культури входять  гімнастичні вправи (основні та загально розвиваючі) і різноманітні рухливі  ігри. Це відповідає інтересам дошкільників і дає змогу побудувати заняття  відповідно до вимог фізіології та гігієни, всебічно й послідовно впливати на всі функції їхнього організму.

У всіх вікових  групах заняття складається з  чотирьох органічно пов’язаних частин: вступної, підготовчої, основної та заключної.

Вступна частина – основне її завдання – це організація дошкільників, мобілізація їхньої уваги на виконання  наступних загально розвиваючих  вправ. Чітка організація дошкільнят на початку заняття – неодмінні  умова якісного його проведення.

Підготовча  частина – мета її – підготувати  організм дітей до більш напруженої роботи. Загально розвиваючі вправи, які  пропонуються при цьому, покликані  збільшити фізичне навантаження поступовим залученням до роботи основних груп м’язів.

Основна частина. У цій частині заняття  вивчаються різні основні рухи (ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння та ін.) і вдосконалюються навички їх виконання. Значне місце тут також  приділяється рухливим іграм.

Питання організації відпочинку та оздоровлення дітей є невід’ємною складовою  державної політики України.

Основні засади державної політики у сфері  оздоровлення та відпочинку дітей, повноваження органів виконавчої влади і органів  місцевого самоврядування, правові, фінансові та організаційні засади утворення і діяльності дитячих  закладів оздоровлення та відпочинку, права, обов’язки та відповідальність усіх учасників процесу визначені  Законом України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» (від 04.09.2008 №375-VI). Конкретизуються ці положення у  Типовому положенні про дитячий  заклад оздоровлення та відпочинку, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України  від 28.04.2009 №422 [5, 101].

Відпочинок  − це комплекс спеціальних заходів  соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, що забезпечують протягом відпочинкової зміни організацію  дозвілля дітей, відновлення фізичних і психічних функцій дитячого організму, сприяють розвитку духовності та соціальної активності дітей та здійснюються в дитячому закладі  оздоровлення та відпочинку.

Оздоровлення  − комплекс спеціальних заходів  соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, спрямованих  на поліпшення та зміцнення фізичного  і психологічного стану здоров`я  дітей, що здійснюється в дитячому закладі  оздоровлення та відпочинку протягом оздоровчої зміни.

Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку –  це постійно або тимчасово діючий, спеціально організований або пристосований  заклад, призначений для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей, що має  визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітей відповідно до державних соціальних стандартів надання  послуг з оздоровлення та відпочинку [6, 108].

Відповідно  до умов та особливостей діяльності дитячі заклади оздоровлення та відпочинку поділяються на 2 основні типи: заклади  оздоровлення та заклади відпочинку.

До дитячих  закладів оздоровлення відносяться: дитячий  заклад санаторного типу, дитячий  центр, позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку.

Однією  з умов повноцінного оздоровлення та розвитку дітей є раціональний режим  їх перебування в оздоровчому  закладі. При складанні режиму враховуються такі фактори, як тематику відпочинкових  чи оздоровчих змін, природно-кліматичні умови, санітарно-гігієнічні вимоги, вимоги до харчування та сну дітей. Режим дня має забезпечити дітям максимальне перебування на свіжому повітрі, участь в оздоровчих, фізкультурних і спортивних заходах, достатню тривалість сну, повноцінне харчування.

Основне місце в режимі дня посідає  харчування, яке є одним з найважливіших  чинників збереження здоров’я та працездатності. Правильно організоване харчування сприяє фізичному та розумовому розвитку, зміцнює організм, створює бадьорий настрій. В окремих випадках харчування відіграє роль лікувального фактора (дієтичне, лікувальне харчування). Тому в режимі дня дитячих закладів оздоровлення та відпочинку приймання їжі дітьми слід суворо регламентувати в часі: після 3–4 годинної перерви, як мінімум, тричі на добу у встановлені години [6, 124].

Повноцінний відпочинок та оздоровлення дітей неможливо  забезпечити без здорового сну, потреба в якому тим більша, чим дитина молодша. Мінімальна тривалість сну для учнів молодшого шкільного  віку − 11–10 год., середнього шкільного  віку − 10–9 год., старшого шкільного  віку − 9–8 год. При організації сну  мають враховуватися стан здоров’я дитини, її фізичний розвиток, стомлюваність, а також необхідність за 1–1,5 год. до сну припинити заходи, що викликають фізичне, розумове чи емоційне напруження [9, 108].

Для оптимального розподілу навантаження протягом дня  та посилення оздоровчого ефекту доцільним є чергування видів  діяльності дітей з врахуванням  їх віку, статі, стану здоров’я та функціональних можливостей. Як свідчить практика, процес життєдіяльності дітей в закладах оздоровлення традиційно поділяється  на три блоки: перша половина дня, друга половина дня та вечірній блок. У першій половині дня доцільно організовувати освітню та трудову діяльність. Друга  половина дня є більш сприятливою  для проведення пізнавальної та спортивної діяльності. Вечірній блок раціональніше  присвятити дозвіллєво-розважальній програмі та вільному спілкуванню.