Фізкультурно-оздоровча робота в ДНЗ

ЗМІСТ

ВСТУП

Високий рівень захворюваності, її поширення  та поява нових, складніших різновидів хвороб – ось реальність нашого сьогодення. Тому не дивно, що у найважливіших  документах національної школи першочерговим  завданням дошкільного закладу  є «забезпечення фізичного та психічного здоров’я дітей, своєчасне  виявлення тих, що потребують корекції здоров’я» [8, 18].

У Державній  національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття») одним із завдань  реформування змісту освіти є: «сприяння  фізичному і психічному здоров’ю молоді, врахування потреб індивідуальної корекційно-компенсуючої спрямованості навчання і виховання дітей з вадами психофізичного розвитку» [6, 113]. У зв’язку з цим у структуру системи освіти входить вдосконалення психолого-педагогічної допомоги сім’ям, в яких є діти-інваліди, і впровадження підпрограми «Реабілітація дітей з вадами розвитку», а також розробка однойменної концепції: Державною національною програмою «Освіта» («Україна ХХІ століття») передбачено створення дошкільних закладів спеціального призначення, важливе місце в яких повинно займати загартування дітей, як засіб зміцнення їх здоров’я лікування захворювань, зміцнення імунної системи» [5, 11].

Завдання  програми «Малятко», подані у розділі  «Виховуємо здорову дитину», спрямовані на поетапне фізичне вдосконалення  дітей, і містять різні види загартування, що є обов’язковим елементом режиму дня дітей у дошкільному закладі.

Отже, в  основних документах, якими повинен  керуватись кожен дошкільний навчальний заклад у вихованні дітей, обумовлено, що загартування є обов’язковим елементом  виховного процесу, тому у зв’язку  з високою захворюваністю дітей-дошкільників важливим є створення нових типів  дошкільних закладів і розширення мережі дошкільних закладів спеціального призначення.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗИЧНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ В ДНЗ

1.1. Необхідність використання фізично-оздоровчої роботи в ДНЗ

Завдання  та зміст фізичного виховання  в дошкільних навчальних закладах визначаються вимогами Базового компонента дошкільної освіти в Україні, чинними програмами розвитку, навчання та виховання дітей  дошкільного віку «Малятко», «Дитина», «Українське дошкілля» [6, 123].

Саме  в перші шість – сім років  життя у людини закладаються основи здоров’я, довголіття, формується багато рухових навичок, розвиваються фізичні  якості (спритність, швидкість, сила та ін.).

Фізичному вихованню сприяє створення відповідних  умов (раціонального режиму, харчування та ін.), урізноманітнення організаційних форм фізичного виховання (заняття, ранкова гімнастика, рухливі ігри тощо), підвищення рухової активності протягом дня та інше.

Завдяки високій пластичності нервової системи  у дошкільників дуже швидко встановлюються нервові зв’язки й формуються умовні рухові рефлекси. Однак, дитина повинна не тільки вміти користуватися  своїми рухами у звичній обстановці, а й у різних умовах, які змінюються (в іграх, під час прогулянок, коли треба перестрибнути через рівчак, підлізти під гілку тощо). Отже, сформована навичка з того або іншого руху повинна бути не тільки міцною, а  й достатньо гнучкою (пластичною).

Поряд із формуванням навичок з основних рухів розвиваються фізичні якості: сила, швидкість, спритність, витривалість та інше. Рух треба виконувати не тільки правильно, а й досить швидко або тривалий час (наприклад ходьбу, біг), а для цього потрібний  певний рівень розвитку тих або інших  фізичних якостей. Для їх відновлення  і вдосконалення використовуються загально розвиваючі вправи, основні  рухи, вправи спортивного характеру  й рухливі ігри [12, 56].

Під час  ігор, виконання різних вправ також  дитина виявляє ініціативу, вчиться  бути наполегливою в досягненні мети.

Заняття з фізичної культури, рухливі ігри, особливо сприяють вихованню в дітей  дисциплінованості, колективізму, рішучості, сміливості та інших якостей, необхідних людині. Наприклад, щоб стати сміливим, треба навчитися долати страх, стикаючись з небезпекою. На заняттях з фізичної культури деяким дітям буває страшно  пройти по гімнастичній лавці, перестрибнути  через перешкоду, стрибнути у  висоту з розбігу і т.д. Однак, вони (іноді з допомогою вихователя) переборюють свій страх і виконують  рух, що, безумовно, сприяє вихованню  сміливості. Навчання і виховання  на заняттях з фізичної культури взаємопов’язані.

Формування  правильної постави та профілактики плоскостопості – одне з основних завдань фізичного виховання  дошкільнят. Правильна постава важлива  не тільки з естетичного погляду, а ще й тому, що створює сприятливі умови для роботи серцево – судинної системи, дихальної й травної систем, благотворно впливає на самопочуття дитини.

На формування постави великий вплив має  статико – динамічна функція  стопи. Навіть незначна зміна її форми  може спричинити дальшу деформацію, порушення  правильного положення таза, хребта, що може призвести до виникнення патологічних дефектів постави. Отже, заходи запобігання  плоскостопості повинні посідати належне  місце в загальній системі  фізичного виховання [5, 111].

У дошкільному  віці важливе значення має формування навичок особистої та громадської  гігієни. Це завдання розв’язується  протягом усього періоду перебування  дітей у дошкільному закладі. Перед вступом до школи дитина повинна вміти вмиватися, чистити  зуби, самостійно вдягатися, охайно їсти, підтримувати чистоту в приміщенні тощо.

Здійсненню  фізичного виховання дітей дошкільного  віку сприяють різноманітні засоби: фізичні  вправи, оздоровчі сили природи (сонце, повітря, вода) та гігієнічні фактори.

Фізичні вправи – основний засіб фізичного  виховання. Вони всебічно впливають  на розвиток дітей. За допомогою і  фізичних вправ зміцнюється здоров’я дошкільника, формуються навички життєво  – важливих рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння та ін.), розвиваються фізичні якості (сила, спритність, швидкість, витривалість) [6, 24].

Виконання фізичних вправ пов’язане з активним сприйманням навколишнього середовища, з орієнтуванням у просторі, виявленням вольових якостей, різноманітних емоційних  переживань.

Правильно організована рухова діяльність справляє істотний вплив на формування психіки  дитини. Саме рухи здійснюють безпосередньо  практичний зв’язок людини з навколишнім  світом і цей зв’язок лежить в  основі розвитку її психічних процесів.

Фізичні вправи широко застосовуються в різноманітних  організаційних формах (ранкова гімнастика, заняття з фізичної культури, рухливі  ігри, тощо).

Дитині  властива біологічна потреба в рухах. Обмеженість їх (гіподинамія) негативно  позначається на фізичному розвитку дошкільника (затримується ріст, деякі  діти набирають зайвої ваги), знижується опірність проти інфекційних  захворювань. Таким чином, фізичні  вправи є профілактичним засобом  проти можливих порушень нормального  фізичного розвитку дитини.

Відповідно  до Законів України «Про дошкільну  освіту», «Про фізичну культуру»  одним із пріоритетних напрямків  освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах залишається фізичне  виховання дітей. Воно спрямовується  на охорону та зміцнення здоров’я, підвищення спритності й захисних сил  дитячого організму, поліпшення його працездатності, своєчасне формування у малюків  життєво – важливих рухових вмінь  та навичок, розвитку фізичних якостей  і забезпечення належного рівня  фізичної підготовленості й фізичної культури взагалі, на виховання стійкого інтересу до рухової активності, потреби в них вироблення звички до здорового способу життя [8, 203].

Однак організація  роботи з фізичного виховання  в дошкільних навчальних закладах потребує вдосконалення. Про це свідчить наявність  значної кількості дітей з  дисгармонійним фізичними розвитком, а також із недостатнім розвитком  основних рухів та фізичних якостей. Фіксується досить високий відсоток дітей, які часто хворіють на респіраторні інфекції та мають хронічні недуги.

Недостатній фізичний розвиток і низька фізична  підготовленість дошкільнят здебільшого  пояснюється зниженням їхньої рухової  активності.

Із інструктивно-методичних рекомендацій щодо організації фізкультуро-оздоровчої роботи в дошкільному навчальному  закладі Міністерства освіти та науки  України видно, що потреба дітей  в рухах задовольняється лише на 30–50%. Гіподинамію спричинюють  часті респіраторні захворювання, нераціональна  побудова рухового режиму й загального режиму дня, недостатнє перебування  дітей на свіжому повітрі тощо. Зокрема, на руховому режимі дошкільних дитячих закладів негативно позначаються неправомірне скорочення кількості  фізкультурних заходів, відсутність  системності у проведенні прогулянок – походів за межі дитячого садка, фізкультурних пауз і хвилинок у  процесі навчальної діяльності, розваг, свят тощо.

Щоб усунути  ці недоліки, слід приділити основну  увагу організації фізичного  виховання в дошкільних навчальних закладах, де було б передбачено  правильну побудову та активізацію  рухового режиму, надання йому оздоровчого  спрямування, дієвий медико-педагогічний контроль і своєчасну лікувально-профілактичну роботу [11, 76].

Основою системи фізичного виховання  в дошкільних навчальних закладах залишається  руховий режим як сукупність поєднуваних  і послідовно використовуваних залежно  від віку дітей, місця в режимі дня, сезону тощо.

В межах  активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності рекомендований для дітей молодшого дошкільного  віку, становить 3–4 години, для старших  дошкільників – 4–5 год [6, 65].

Ефективність  фізичного виховання забезпечується комплексним застосуванням традиційних  засобів фізичного виховання. Це, зокрема: фізичні вправи (гімнастика, ігри, елементи спорту й туризму); оздоровчі  сили природи (повітря, сонце, вода); гігієнічні чинники (режим харчування, занять і  відпочинку, гігієна одягу, взуття, обладнання та ін.)

Сукупність  організаційних форм роботи, обов’язкових для впровадження в освітній процес, становлять: заняття з фізичної культури, фізкультурно-оздоровчі заходи (ранкова  гімнастика, гімнастика після денного сну, фізкульт-хвилинки, фізкультпаузи, загартовуючи процедури); різні форми організації рухової активності у повсякденні (заняття фізичними вправами на прогулянках, фізкультурні свята і розваги, дитячий туризм, рухливі ігри, самостійна рухова діяльність, дні та тижні здоров’я, індивідуальна робота з фізичного виховання) [9, 105].

Фізкультурні  заняття є пріоритетними у  процесі систематичного, послідовного формування, закріплення і вдосконалення  основних рухових умінь і навичок  у дітей розвитку їхніх фізичних якостей. Проводяться вони в усіх вікових групах, переважно в першій половині дня – з усіє групою або підгрупами дітей. Встановлена  тривалість фізичних занять в межах: для дітей 3 – го року життя – 15 – 20 хв., для дітей 4-го року життя – 20 – 25 хв., для дітей 5 – го року життя – 25 –30 хв., для дітей 6-го року життя – 30 – 35 хв.

Такі  заняття проводяться двічі на тиждень за загальним розкладом  занять у приміщенні або на майданчику (в період з квітня по жовтень  за належних погодних умов, систематично, починаючи з середньої групи) і тричі на тиждень під час  прогулянок у першій половині дня  протягом усього року. Тривалість фізкультурних  занять на прогулянках така сама, як і занять у залі, але за холодної днини може подовжуватися на 5 хвилин. Варіативність проведення визначається різними чинниками, як – от: пора року і погода (відповідно – одяг та взуття дітей), наявність обладнання та інвентарю, ступінь володіння дітьми рухами. Якщо у дошкільному закладі проводяться заняття з плавання (1–2 рази на тиждень залежно від віку дітей) то у день їх проведення не плануються фізкультурні заняття за розкладом на прогулянці [8, 72].

З метою  активізації рухового режиму в повсякденні  як варіант фізкультурних занять на прогулянках 1 раз на тиждень організовується  дитячий туризм у формі прогулянок – походів за межі дошкільного  закладу (пішки, на велосипедах, лижах  або санчатах), але лише за наявності  відповідних природно – ландшафтних  умов: лісу, лугу, поля, водойми, лісосмуги, парку та ін. Не можна підміняти  зазначену форму роботи цільовими  прогулянками та екскурсіями за межі дитячого садка, що посідають самостійне місце в освітньому процесі як форми ознайомлення вихованців із довкіллям, природою. Основна мета прогулянок – походів – оздоровлення дітей, запобігання гіподинамії, вдосконалення  рухових навичок у природних  умовах та розвиток фізичної витривалості. Вони проводяться, починаючи з другої молодшої групи. Їхня тривалість становить: у другій молодшій групі – 15–20 хв., у середній – 20 – 25 хв., у старшій  – 25 – 30 хв. (в один бік).