Дитячий оздоровчий табір і виховання у ньому

     Оздоровчий і виховний процес у таборі здійснюються у сприятливих умовах природного і соціального оточення. Все, що розкинулося навколо дитячого оздоровчого табору, може виявитися нейтральною зоною, а може стати важливим виховним фактором. Табір і його околиці – нове, незнайоме для дитини оточення. Воно, звісно, приваблює дитину і треба їй допомогти проникнути в нього.

     Виховним фактором, який впливає на роботу з дітьми, є соціальне оточення табору, але допомагає розширити дитячий світогляд, закінчити знання, отримані в школі. Розміщені поруч з табором підприємств, культурно-освітні установи дають можливість познайомити дітей з сучасними виробництвами, історичними пам’яткам, можуть стати “школою” під відкритим небом.

     Свої особливості має і тимчасовий дитячий колектив, який поряд із загальними ознаками має свою специфіку і короткочасність існування (від 10 днів до2-х місяців, в таборах санаторного типу); здібність (тимчасове об’єднання членів різних постійних колективів); цілодобовий контроль вихованці, різновіковий склад загонів.

     У новому товариському оточенні дитині хочеться показати всі свої здібності, сили і вміння, проявити кращі якості характеру. Під час тісного активного спілкування інтенсивніше і повніше розкривається особистість школяра. Інколи в таких умовах скоріше можна помітити те. Що в школі залишається прихованим.

      Діти приїжджають в табір з різним настроєм. Частина з них позитивно відноситься до нього, знає його традиції, має друзів. Вони, як правило прагнуть тримати участь у всіх справах, із задоволенням виконують доручення вихователів, проявляють ініціативу. Поряд з тим хочеться звернути увагу на групи дітей, які займають “очікувальну позицію”. Це ті що приїхали в табір вперше, з різних причин не мали колективі. Тому, тому ввійшовши в життя тимчасового колективу, вони готові до будь-якої діяльності що б проявити себе, заслужити схвалення ровесників, але першими активності не проявляють. Час школярів потрапивши в новий колектив, веде себе зухвало з викликом ухиляється від колективних справ, (не виконує розпоряджень, щоденно обурюється режимом дня і т.д.).

     Одна з характерних рис  тимчасового дитячого колективу полягає в тому, що кожний день вимагає від кожної дитини зокрема власної самовіддачі. В таборі є можливість знайти улюблену справу на заняттях гуртків, секцій, творчих клубів, майстерень. Важливим є те, щоб кожна дитина відчувала себе необхідною для колективу. В таборі велика кількість справ, які працюють не поряд один з одним і (як в класі), а спільно Такий підхід до роботи дозволяє всім без винятку знайти собі улюблену справу протягом дня. Якщо хтось залишається пасивним в одних справах, то може добитися в інших.

     У тісному активному спілкуванні повніше розкривається здібності дитини. Тут скоріше помітно, що в школі приховується від вчителів і однокласників. Протягом табірної зміни кожен учень приймає участь у 50-70 виховних заходах.

     Такий об’єм виховної роботи з колективом класу в умовах школи здійснюється потягом майже цілого навчального року. Проте все позитивне, що закладене в оздоровчих і виховних функціях табору не завжди реалізується. Масова практика дає багато прикладів низького рівня ефективності виховної роботи табору, відсутності необхідної роботи табору, відсутності необхідної координації різних видів діяльності табору механічно переносяться багато шкільних форм роботи, недостатньо враховується вікові особливості дітей. Тому невипадково останнім часом ми зустрічаємося з фактами формалізму, безтурботного проведення часу, відсутністю романтики, дитячим розрахуванням, низьким рівнем підготовки педагогічних кадрів. Головна небезпека криється в тому, що багато таборів все частіше перетворюється в “дитячі пансіонати”, “будинки відпочинку”.

     Мета виховання в літньому оздоровчому таборі (залежно від вікових особливостей зміни) полягає у проведені кожного дня змістовної, цікавої і активної роботи з організації самодіяльності вихованців. Слід працювати так, щоб у загоні не нудьгували. Протягом зміни (21-26 днів) загін має виконати не одну цікаву і важливу справу. Зокрема навчитися корисного ремесла, провести спартакіаду, організувати корисні справи і т. д.

     Звичайно, що реалізація завдань і змісту роботи таборів. Їх оздоровчої і виховної функції залежить від педагогічного колективу табору, його виховного потенціалу, методично-обгрунтованої логіки табірної зміни та педагогічної майстерності вихователів. Дитячі оздоровчі заклади будуть мати досить високий виховний ефект в тому випадку, коли педагог володіє високим моральними якостями, достатнім рівнем знань. Користується авторитет. Діти люблять насамперед педагогів, в яких вони бачать людей справи, високо-кваліфікованих спеціалістів. А серед них в більшості випадків, діти віддають перевагу найбільш чуйним і добрим.

     Головною фігурою в дитячих оздоровчих таборах є вихователі. Їх число встановлюється таким чином: дві посади вихователя на кожну групу дітей. Крім того на два-три загони є посада підмінного вихователя. Керівником великого колективу дітей і дорослих є начальник табору. В його функціональні обов’язки входить не лише загальне керівництво життєдіяльністю табору, а й створення необхідних умов для проведення педагогічним колективом оздоровчої та виховної роботи, а також діяльності дитячих організацій.

     В документах, які регламентують штатний розклад табору визначено і посаду вожатих та вихователів. Вожатий організовує діяльність загону чи іншого дитячого об’єднання. Педагог — вихователь домагається виконання дітьми розпорядку дня, організовує їх побут спільно з вожатими, при допомозі застосування різних форм колективної і індивідуальної роботи забезпечує умови для розвитку інтересів дітей, проводить оздоровчі заходи.

В організації  життя дитячого колективу і вожатому і вихователю необхідно спиратись  на ініціативу , самодіяльність дітей, розвивати у них прагнення  до самостійних дій, спрямованих  на громадсько-корисні справи. Для цього необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і планувати роботу свого колективу, здійснювати її, вміти аналізувати і оцінювати участь в них кожної дитини. В таборі дорослий виступає не лише в ролі вожатого чи вихователя, але й товариша, порадника, батька. Дитячий колектив повинен стати сім'єю, в якій кожна дитина почувала б себе захищеною.

Від вожатого і вихователя вимагають, в першу  чергу любові до дітей - дітей вередливих і спокійних, добрих і сердитих, до хлопчиків і дівчаток. Саме любов допомагає знайти підхід до дитини, зрозуміти її почуття, думки, прагнення, що в свою чергу породжує дитячу симпатію.

В колективі  педагогів повинні бути строгі і  вимогливі вихователі, м'якого і  ліричного складу люди. Справа в  тому, що ідентичності виховання досягти не можливо, бо вони люди, а кожна людина унікальна. Важливо підкреслити, що такої ідентичності добиватися і не слід. Єдиний підхід до дітей не включає різноманітності способів взаємодії на них із сторони педагогів.

Вихована діяльність педагогічного колективу складна і ,багатогранна, охоплює великий спектр різноманітних напрямів, форм і методів, і вимагає координації всіх його зусиль.

     Як правило, табірна зміна триває 21 - 26 табірних днів. В організації чітко визначаються три періоди: організаційний, основний, підсумковий.

Організаційним  періодом називається час від  приїзду дитини в табір свята  відкриття табірної зміни. В цей  термін проходить адаптація дітей  до життя в таборі, закладаються основи створення тимчасового дитячого колективу, формуються органи самоврядування. Даний період надзвичайно насичений різноманітними конкретними справами, які потрібно вирішити на протязі дня педагогічному колективу.

1. Познайомити дітей з вимогами, що стосуються відносин з дорослими в таборі і середині загону, організації їх побуту і режиму дня.

2. Розповісти дітям про табір і його історію, традиції, про людей, що працюють у ньому

3. Дати дітям можливість познайомитися один з одним. Найбільш вдалим варіантом є “Вогник знайомств”. Він може проводитися у формі знайомитись “Розкажи мені про себе”

     Основний період починається з ранку після відкриття табірної зміни. За роки своєї роботи табори визначили найбільш педагогічно виправдану логіку табірного дня, яка співпадає з режимними моментами кожний ранок починається з ранкової гімнастики, потім по самообслуговуванню, ранкова лінійка, сніданок, загонові справи на свіжому повітрі, обід, відпочинок, підвечірок, робота гуртків. Загальнотабірні справи, вечеря, перегляд кінофільмів, загонові вогники, аналіз проведеного дня, сон.

Підсумковий період закінчує діяльність табірної зміни. Діти працюють з табором, збираються додому.

     Життя табору відзначається своїм темпом і різноманітністю. Тут немає часу на тривалу підготовку. Справи повинні бути організовані так, кожен мав можливість попробувати свої сили і в художній самодіяльності, і в спорті, і в творчій праці, і т.д. Така різностороння діяльність забезпечується різними формами роботи (збори, лінійки, концерти, свята, ігри, змагання, вишивка). Активний відпочинок дітей передбачає тісний зв'язок роботи табору з оточуючим життям, навколишньою природою.

Таким чином, дитячий оздоровчий табір  на сьогоднішній день є установою, що не тільки здійснює оздоровлення і  відпочинок дітей, а й виконує  освітню і виховну функцію.

2. Виховна система:  характеристика основних  компонентів і  етапів розвитку

     Поява в педагогіці поняття «виховна система» обумовлено впливом на теорію і практику виховання ідей системного підходу, що набули широкого поширення в сучасній науці.

Це поняття  в даний час стає все більш  поширеним, і є всі підстави вважати, що в найближчі роки він стане  ключовим у нашій педагогіці.

А.С. Макаренка  на зорі нової школи критикував логіку відокремленого кошти в організації  навчально-виховного процесу. Не прийом, не метод, не спосіб, якими б привабливими вони не здавалися, а система є  ключовим поняттям у педагогіці майбутнього.

Серед понять «педагогічна система», «дидактична система», «система виховної роботи», «виховна система» останнім займає особливе місце. Це найбільш широке поняття, яке включає три попередніх в якості своїх компонентів.

     З огляду на це, розглянемо саме поняття «виховна система» як особливу педагогічну категорію, пов'язану з іншими, а також визначимо функції виховної системи, виявимо закономірності її становлення і розвитку, шляхи та умови вдосконалення.

     Перш за все, дамо визначення такої категорії, як виховання. У педагогіці є кілька визначень. В основу концепції виховання Міністерства освіти і науки України, концепції В.А. Караковський, Л.І. Новікової, Н.Л. Селіванової прийнято визначення, дане Х.Й. Лійметс, який розглядав виховання як цілеспрямоване управління процесом розвитку особистості. Це визначення суттєво відрізняється від поширеного до цього дня в педагогіці визначення виховання як цілеспрямованої передачі соціального досвіду підростаючому поколінню, з якого випливає, що стрижнем проектованого і реалізованого педагогами виховного процесу є навчання - озброєння підростаючого покоління певними знаннями, вміннями та навичками.

     Якщо виховання розглядати як управління процесом розвитку особистості через створення умов, сприятливих для цього, то виховна система виглядає інакше і не зводиться лише до системи педагогічної. З одного боку, ця система психолого-педагогічна, з іншого - соціально-педагогічна, і впливає вона не тільки як педагогічний фактор, але і як фактор соціальний (через включеність у навколишнє середовище, через ті відносини, які складаються між дітьми, педагогами, батьками , керівниками; через психологічний клімат, що дозволяє об'єднувати дітей і дорослих). Педагогічна система, таким чином, - більш вузьке поняття, ніж виховна система, але вона є її основою.

Під системою виховної роботи, як правило, розуміють  систему взаємопов'язаних виховних заходів (справ, акцій), що призводять до поставленої мети.

     У педагогіці давно отримало визнання поняття «дидактична система». Дидактична система включає в себе цілі у сфері освіти, зміст освіти, процес, методи і форми його організації. Будь-яке навчальний заклад виконує як навчальну, так і виховує функції. Воно покликане озброювати підростаюче покоління певною системою знань, умінь, навичок, залучати його до культури, готувати її до самостійного суспільно значущої діяльності, до продовження освіти. Але не менш важливою є функція, пов'язана з формуванням ціннісного ставлення до світу, культурі, навколишньому середовищі, з усвідомленням себе в цьому світі, з розвитком свого «Я», з перебуванням свого місця серед інших людей. Ця функція не може бути реалізована тільки в процесі навчання. Розвивається, людині потрібна гра, потрібна праця, творча діяльність у сфері дозвілля, пов'язана із задоволенням і розвитком індивідуальних інтересів.