Дитячий оздоровчий табір і виховання у ньому

          Вступ

         В умовах динаміки сучасних економічних і соціальних процесів постійно збільшується навантаження на школярів, яким необхідний повноцінний відпочинок. Проблему оздоровлення і повноцінного відпочинку дітей ефективно вирішують дитячі оздоровчі табори. Проте в літній період важливим є не лише вирішення завдань оздоровлення і відпочинку дітей, але і організація виховного процесу, оскільки безперервність виховання дозволяє підвищити ефективність виховних дій. Тому організація виховного процесу в умовах дитячого оздоровчого табору сьогодні стає усе більш актуальною. Дитячі оздоровчі табори сьогодні є установами позашкілної освіти. Основні завдання установи по забезпеченню необхідних умов для особового розвитку, зміцнення здоров'я і професійного самовизначення:

• адаптація їх до життя в суспільстві;

• формування загальної культури;

• організація змістовного дозвілля.

         Пристрій і організація життєдіяльності в дитячих оздоровчих таборах регламентуються положенням «Пристрій, вміст і організація режиму дитячих оздоровчих таборів». Для розкриття цієї теми необхідно використовувати потенціал таких наук як філософія, педагогіка, психологія.

          Філософія, як вищий рівень методології є базою для осмислення концепцій виховних систем, а також педагогічних проблем, що виникають в дитячих таборах. Філософські категорії необхідності і випадковості, загального, одиничного і особливого і ін. сприяють розвитку дослідницького мислення. Так само філософія допоможе визначити світоглядні підходи до досліджуваного питання. Загальна педагогіка розглядає основні закономірності виховання, принципи організації виховного процесу. Історія педагогіки, у свою чергу, дасть можливість прослідити розвиток виховної системи, і виділити основні підходи до розробки проблеми виховної системи.     Для розкриття цієї теми дані психології не менш важливі. Соціальна психологія вивчає закономірності соціальної взаємодії, допоможе проаналізувати факти і події. Вікова психологія вивчає особливості віку, що не менше важливий для розуміння даної проблеми. Кажучи про передісторію виховних систем дитячого оздоровчого табору, можна виділити декілька періодів в його розвитку. Спочатку це був скаутський рух і виховна система табору заснована на скаутизмі. Скаутський рух зародився в Російській Імперії на початку XX століття. Його родоначальником був А.С. Захарченко, викладач Александровського юнкерського училища в Москві і В.Г. Янчевський, викладач латинської мови 1-ої Петербурзької гімназії.     Наступним етапом був піонерський рух, який виник в 1922г. у Москві. Його першим теоретиком була Н.К. Крупська.

     Основою виховної системи дитячого оздоровчого табору в цей період була діяльність піонерської організації, а самі дитячі оздоровчі табори називалися піонерськими. На початку 90-х рр. починає створюватися нова гуманістична концепція виховання, де знаходять віддзеркалення ідеї єдності соціалізації і індивідуалізації особи. Саме ці ідеї лежать в основі діяльності сучасних дитячих оздоровчих таборів. Впродовж цих періодів в Україні розроблялися різні виховні системи. В.А. Сухомлинський розробив виховну систему на основі гуманістичної концепції, що включає особові цінності: етичний ідеал, щастя, свободу, честь, гідність, борг, справедливість, істинність, добро, красу, творчість. В.А. Караковський розробляв і реалізовував свою концепцію через творчість, взаємодію з наукою. Він також виділяв загальнолюдські цінності: праця, знання, культура, світ, земля. Сам термін «виховна система» був придуманий Л.І. Новікової. Вона представляла цю систему у вигляді цілісного соціального організму, що функціонує за умови взаємозв'язку основних компонентів виховання і що володіє такими інтеграційними характеристиками, як спосіб життя колективу, його психологічний клімат. У сучасній педагогічній науці, теорії і практиці «виховних систем» приділяється величезна увага. Виховна система табору заснована на такій взаємодії педагога і дитини, при якому за допомогою педагога діти здатні визначати напрям, засоби і темп власного розвитку. Педагог допомагає дитині придбати необхідні знання і навики, завдяки яким підліток може успішно досліджувати, спостерігати, описувати і організовувати досвіду, що набуває. Іншими словами, дана модель створює атмосферу, яка сприяє прояву індивідуальних здібностей і розвитку дитини. 

Проблема  дослідження: які особливості вмісту виховання, спілкування, управлінні і  організації виховання як компонентів  виховної системи дитячого оздоровчого  табору.

Об'єкт  дослідження: дитячий оздоровчий комплекс і особливості його діяльності.

Предмет дослідження: організація виховного процесу в дитячому оздоровчому таборі.

Мета  дослідження: проаналізувати і узагальнити  теоретичний і практичний досвід з проблеми розвитку виховних систем і показати значення цього досвіду  для сучасних дитячих оздоровчих таборів. 
 
 
 
 
 
 
 

1. Дитячий оздоровчий табір  і його функції

     Літні канікули для школярів - це відновлення здоров'я, і ​​розвиток творчого потенціалу, та вдосконалення особистісних можливостей, і залучення до культурних та освітніх цінностей, і входження в систему нових соціальних зв'язків, і втілення власних планів, і задоволення індивідуальних інтересів в особистісно значимих сферах діяльності.

     Одна з найбільш поширених форм літнього відпочинку дітей, підлітків і юнацтва є дитячі оздоровчі табори. Літній табір є, з одного боку, формою організації вільного часу дітей різного віку, статі та рівня розвитку, з іншого - простором для оздоровлення, розвитку художнього, технічного, соціального творчості дитини.

     Дитячий оздоровчий табір є позашкільним закладом школярів віком від 6 до 14 років, який створюється на час літніх і зимових канікул профспілковим спільно з підприємствами, закладами і організаціями. Розміщуються табори, як правило, за змістом маючи у своєму розпорядженні стаціонарну базу або ж приміщення пансіонатів, санаторіїв, туристичних закладів, а також в наметових містечках.Термін перебування дітей в таборах визначаються профспілковими комітетами із врахуванням рекомендацій органів охорони здоров’я, природньо-кліматичних умов і складають в період літніх канікул 21-26 днів, в період осінніх 7-8 днів, зимових 8-10днів, весняних 10-12 днів. В таборі з урахуванням вікових особливостей та інтересів дітей і учнівської молоді, створюють я загони, групи та інші об’єднання, чисельність яких, не повинна перевищувати 25 чоловік для дітей віком 6-9 років і 30 чоловік в кожній. Вони об’єднуються в групи чисельність до 35 чоловік в кожній.

     В Україні різноманітними формами оздоровлення і відпочинку охоплено понад 7 млн. вихованців дитячих дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл та професійно-технічних училищ.

     В роботі дитячих оздоровчих таборів розумно пропонується відпочинок, праця і спорт, з пізнавальною, систематичною, технічною творчістю школяра, спорт, з пізнавальною естетичною технічною творчістю школяра, педагогічною, продумана організація тимчасового дитячого колективу з індивідуальним охопленням кожної дитини різними видами діяльності.

     Дитячі оздоровчі заклади здійснюють принцип наступності і безперервності виховання, виконують по відношенню до школи компенсуючу функцію, дають можливість дітям не лише відпочити, зняти фізичне і психічне навантаження навчального року, але й створюють нові умови для збагачення їх соціального досвіду отримання перевірки і застосування нових знань і вмінь в різноманітній практичній діяльності, яка наповнена грою, романтикою і базується на розвитку дитячої ініціативи самодіяльності.

     Простий підрахунок свідчить про те, що під час літніх канікул діти можуть використовувати для улюбленої справи, ігор, спорту, відпочинку 975 годин. і, як вказують дослідження по інтенсивності спілкування вихователя з дітьми одна табірна зміна (21-26 днів) дорівнює року.

    До особливостей дитячого оздоровчого закладу дослідники відносять також широкий вибір різних видів діяльності, багатство колективних творчих справ, до яких залучаються школяр, їх змінність та яскраву емоційну забарвленість, романтику, гру, інтерес.

     Дитячий оздоровчий табір має свою специфіку, що дає йому певні переваги перед іншими формами і засобами праці. Перш за все вони в тому, що обстановка сильно відрізняється від звичної домашньої обстановки. Це виражається, по-перше, у спільному проживанні дітей. «Пізнання способу спільного проживання в групі однолітків має властивість навчання дітей у колективі, яке рідко де можна знайти» (А. Б. Болл). По-друге, саме тут хлопці більш тісно взаємодіють зі своїми дорослими наставниками, між ними швидше виникає «зона довіри». По-третє, діти долучаються до здорового і безпечного способу життя - в природних умовах соціального і природного середовища. По-четверте, хлопці активно спілкуються з природою, що сприяє зміцненню їх здоров'я та підвищення рівня екологічної культури. По-п'яте, відпочинок, розваги та всілякі хобі дітей дають їм можливість відновити свої фізичні й душевні сили, зайнятися цікавою справою. Все це допомагає розвинути нові навички, розкрити потенціал своєї особистості.

     На сьогоднішній день існує велика різноманітність таборів як по майнової приналежності, юридичного статусу, організаційній структурі, так і за змістом діяльності, що забезпечують кожному право вибору власної стратегії додаткової освіти. Наявність досить великого числа видів діяльності, можливість їх вільного вибору та складання індивідуальної програми в поєднанні з чітким визначенням кількості обов'язкових занять та розпорядку їх відвідування створюють вдалу комбінацію індивідуального та колективного підходу в організації освітньо-виховного процесу.

      Орієнтація на інтереси дитини, сьогодні одна з важливих рис дитячого оздоровчого табору. Дитячий табір створює сприятливі умови для самовдосконалення та самореалізації особистості. Дедалі більшої ваги і вплив на діяльність дитячих заміських таборів, як установ додаткової освіти країни, набуває гуманістична психологія. Повага до особистості дитини, до її внутрішнього світу, визнання його права бути самим собою, створення умов для розвитку її здібностей, задоволення індивідуальних потреб і потреб, самореалізації - все це характеризує дитячий оздоровчий табір гуманістичної орієнтації. Такий табір надає вибір напрямку і темпу розвитку кожному підліткові і шляхів задоволення його нових актуалізуються потреб.

Для організації  діяльності дитячих оздоровчих таборів  пріоритетні такі положення:

• дитячі оздоровчі табори є частиною соціального середовища, в якій діти реалізують свої можливості, потреби в індивідуальній, фізичної та соціальної компенсації;

• в  основі діяльності дитячого оздоровчого  табору лежать принципи масовості та загальнодоступності заходів за інтересами; розвитку творчості та самодіяльності, соціально значимої спрямованості діяльності; єдності оздоровчої та виховної роботи з дітьми; взаємозв'язку з родиною і соціальним середовищем;

• дитячі оздоровчі табори характеризують предметно-практичну  діяльність, конкретні життєві ситуації, які допомагають пізнати дитину, вибудувати стосунки між дітьми, дітьми та дорослими.

     При правильно організованій діяльності дитячий оздоровчий табір має в своєму розпорядженні сприятливу атмосферу для самопізнання і самовиховання, що зумовлено низкою особливостей. В умовах табору можуть бути організовані всі провідні види діяльності (комунікативна, спортивна, трудова, пізнавальна, естетична, художньо-творча, освітня тощо). Взаємодія дітей у таборі носить нетрадиційний характер за змістом і формою включення їх у ті чи інші сфери діяльності, що сприяє прояву ініціативи і суб'єктної активності. Відбувається постійний самоаналіз відбувається в таборі, в тому числі і участі кожної дитини в його житті.

     Повинна бути створена обстановка, при якій кожна дитина відчуває причетність до вирішення завдань, що стоять перед колективом. Розвиток самоврядування допомагає відчути всю складність соціальних відносин, сприяє формуванню соціальної активності, розвитку лідерства.

     Створення умов для розвитку самоврядування передбачає включення дітей у складні взаємини, що складаються в колективі. Через свою участь у вирішенні проблем загону, табору діти виробляють у себе якості, необхідні для подолання труднощів соціального життя. Від відношення дітей до цілей спільної діяльності залежить їх позиція у вирішенні управлінських проблем.

     Характер розвитку і ступінь оздоровлення дітей в значній мірі залежать від рівня професіоналізму та спеціальної компетентності дорослих, які організовують життєдіяльність дитини в таборі протягом всієї зміни і кожного дня.

     В процесі різноманітної виховної діяльності табору проходить розвиток особистості дитини в колективі органічних дітей, дітей і оточуючого середовища.