Прямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ

ІНСТИТУТ

 

Заочний факультет

Кафедра фінансів і банківської  справи

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Податкова система”

на тему:

Прямі податки  та їх роль у формуванні доходів  бюджету

 

 

Науковий керiвник:

 

Виконавець:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЧЕРНIВЦI

2006

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ

1.1. Пряме оподаткування  та його місце у податковій  системі України

1.2. Ухилення від сплати  прямих податків

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВА З БЮДЖЕТОМ ПО СПЛАТІ ПРЯМИХ ПОДАТКІВ

2.1. Стан оподаткування прибутку  Чортківського хлібокомбінату

2.2. Порядок розрахунку та сплати хлібокомбінатом інших прямих податків

РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ

3.1. Світовий досвід  у сфері прямого оподаткування

3.2. Необхідність вдосконалення  системи прямого оподаткування

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Однією з причин нестабільності економіки України є недосконалість податкового законодавства. Високі податки є гальмом ринкових перетворень в країні, оскільки значна частина доходів підприємств поглинається під тиском “податкового пресу”. Це в свою чергу призводить до появи фактів ухилення від сплати податків суб’єктами господарювання або значного заниження оподатковуваних доходів.

Однією з складових  податкової системи України є  прямі податки, які відіграють важливу  роль у формуванні дохідної частини  бюджету.

Прямі податки  встановлюються безпосередньо щодо платників і їх розмір залежить від масштабів оподаткування, такий принцип оподаткування більшістю економістів вважається найсправедливішим.

Але на жаль структура податкової системи України підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб прослідковується поступове зменшення долі прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність є падіння реальних доходів.

Застосування податків, а зокрема  прямих є одним з економічних методів керування і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів із комерційними інтересами підприємців і підприємств, незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємовідносини підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, із банками, а також із вищестоящими організаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи приплив іноземних інвестицій, формується госпрозрахунковий прибуток і прибуток підприємства. За допомогою податків держава одержує у своє розпорядження ресурси, необхідні для виконання своїх суспільних функцій. За рахунок податків фінансуються також витрати по соціальному забезпеченню, що змінюють розподіл доходів. Система оподаткування визначає кінцевий розподіл доходів в суспільстві.

Проблемам прямого оподаткування  присвячена велика кількість публікацій як в наукових виданнях так і у  періодичних, над ними працюють такі економісти як Василик О.Ю., Опарін В.М., Суторміна В.М., але нажаль при розгляді цієї проблеми не достатньо приділялося уваги визначенню оптимальності прямого оподаткування, що і послужило причиною вибору даної теми наукового дослідження.

Метою даної дипломної роботи є здійснення комплексного аналізу механізму прямого оподаткування суб’єктів господарювання.

Курсова робота складається з трьох  розділів. Перший розділ містить теоретичні засади прямого оподаткування, особливості  і специфіку його розвитку в Україні.

У другому розділі розглядаються  податкові відносини підприємства з бюджетом по сплаті прямих податків, а також показується вплив  прямих податків на фінансово-господарську діяльність підприємства.

В третьому розділі розглядаються  напрямки вдосконалення системи прямого оподаткування в контексті світового досвіду.

При написанні курсової роботи широко використовувалися законодавчі і нормативні акти, наукова і періодична література з питань розвитку податкової системи в нашій країні, а також практичні і статистичні матеріали в сфері оподаткування.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ

1.1. Пряме оподаткування та його  місце у податковій системі України

 

Податки існують у людському  суспільстві давно, але для народу немає більш важкої процедури, ніж сплата податків. Надмірно високі ставки податків – це завжди обов’язкова бідність, занепад господарства. Там, де великі податки, не може бути мови про волю і людську гідність, творчу працю, забезпечене майбутнє. Великі податки були причиною багатьох конфліктів, кровопролитних війн, занепаду цілих цивілізацій.

Класифікація податків проводиться  за кількома ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об’єкта  оподаткування, залежно від рівня  державних структур, які їх установлюють, за способом стягнення.

За формою оподаткування всі  податки поділяються на дві групи:

1. Прямі.
2. Непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і їх розмір залежить від масштабів об’єкта оподаткування.

До непрямих податків відносяться  податки на товари і послуги, що сплачуються в ціні товару, або включені в тариф. Власник товару чи послуг при їх реалізації отримує податкові суми, які перераховує державі. При непрямих податках об’єктом оподаткування являється не дохід, а розхід, тобто непрямий податок добавляється до ціни на товар, який купує людина. З економічної точки зору, це найбільш несправедливі податки, оскільки вони скорочують споживання, а це в свою чергу, веде до скорочення виробництва.

Непрямі податки більш-менш терпимі, коли спостерігається підйом рівня життя народу. Але вони представляють собою подвійний гніт, коли рівень життя падає. І якщо дати їм оцінку з врахуванням стану виробництва і рівня життя населення, то вони принесуть більше шкоди, чим спасіння для бюджету.

Прямі податки зручніші, їх простіше вирахувати, легше контролювати надходження, з їх допомогою можна регулювати підприємницьку активність. Багато хто вважає, що вони справедливіші, залежать від величини доходу платників податку, в той час, коли непрямі податки однакові для всіх і тому означають підвищену долю втрат доходу для тих, у кого він менший.

За економічним змістом об’єкта  оподаткування податки поділяються  на три групи: податки на доходи, споживання і майно. Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб.

Безпосередніми об’єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств. Податки на споживання стягуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. На відміну від податків на споживання, які сплачуються тільки один раз – при купівлі, податки на майно стягуються постійно, доки майно перебуває у власності.

Залежно від рівня державних  структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади. Їх стягнення є  обов’язковим на всій території країни, незалежно від того, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховуються. Згідно з їх розподілом між ланками бюджетної системи загальнодержавні податки поділяють на три групи: доходи Державного (центрального) бюджету, доходи місцевих бюджетів і доходи, що розподіляються між Державним та місцевими бюджетами. Розподіл податків між ланками бюджетної системи може мати нормативний характер, наперед установлений законодавчими актами, а може відбуватись у формі бюджетного регулювання, коли відрахування до місцевих бюджетів проводяться за щорічними диференційованими нормативами залежно від потреб того чи іншого місцевого бюджету.

Місцеві податки встановлюються місцевими  органами влади та управління. Можливі  різні варіанти встановлення місцевих податків. По-перше, у вигляді надбавок до загальнодержавних податків. Рівень надбавок визначають місцеві органи відповідно до встановлених обмежень.

По-друге, введення місцевих податків за переліком встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами. По-третє, можливе  впровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких обмежень з боку центральної влади.

За способом стягнення розрізняють  два види податків – розкладні  й окладні. Розкладні податки  спочатку встановлюються в загальній  сумі відповідно до потреб держави  в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини по територіальних одиницях, а на низовому рівні – між платниками. Це історично перша форма стягнення податків. Окладні податки передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.

Фіскальна функція є основою  у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава  повинна отримувати не просто достатньо  податків, але головне – надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися в регіональному розрізі.

Податки, як уже зазначалося, характеризуються рухом вартості від юридичних  і фізичних осіб до держави. Їх сплата приводить до зменшення доходів платника. Причому об’єктивно кожний платник зацікавлений сплатити якомога меншу суму, що може досягтись як за рахунок зменшення обсягів об’єкта оподаткування, так і вибору пільгових, щодо оподаткування умов діяльності. Таким чином в сутності кожного податку закладена регулююча функція. Вона, як і фіскальна функція, характеризує їх суспільне призначення. Суть регулюючої функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників. Оскільки регулююча функція податків є об’єктивним явищем, то вплив податків відбувається незалежно від волі держави, яка їх установлює. Разом з тим держава може свідомо використовувати їх з метою регулювання нових пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Але така цілеспрямована політика можлива тільки завдяки об’єктивно властивій податкам регулюючій функції.

Використання податків як фінансових регуляторів – дуже складна й  тонка справа. Тут не може бути головного  і другорядного – все головне. Іноді незначні деталі в оподаткуванні  можуть докорінно змінити суть впливу податку: зробити його прямо протилежним щодо передбачуваного.

Принцип сплати податків в залежності від платника породив систему  прогресивного, пропорційного і  регресивного оподаткування. На практиці зустрічаються усі три види оподаткування, соціальні наслідки яких зовсім протилежні.

Саме більшість податків частіше  за все розраховуються по прогресивній шкалі, тобто на перший погляд відповідають принципу соціальної справедливості. Однак саме ці податки як правило  стають предметом політичної боротьби. По мірі вдосконалення і підвищення гнучкості податкової системи державні органи самі всі частіше надають окремим верствам населення податкові пільги в цілях поліпшення соціальної нерівності.

Часто податкові пільги надаються  малим і середнім підприємцям, особливо тим, які вперше починають самостійну справу, фермерам, але ці по даткові пільги носять вже не тільки соціальний, але й регулюючий характер.

Реалізація функцій, які виконують  податки, зокрема й прямі, безпосередньо  пов’язані з тими принципами, що закладені в них.

Світовий досвід підтверджує, що існують  різні фінансові способи мобілізації доходів держави. У найзагальнішому вигляді їх поділяють на податкові і неподаткові. Однак, на сучасному етапі найважливішу роль відіграє податкова діяльність.

Отже, в умовах перехідної економіки фіскальний і регулятивний потенціал податкової діяльності, на їхню думку, повною мірою можна використовувати у тому разі, коли вона здійснюватиметься на таких основних принципах як:

- наукова обґрунтованість політики доходів;

- пріоритетність прямого оподаткування;

- активне використання податкових методів регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки;

- інвестиційна і соціальна спрямованість;

- диференційоване застосування податкових ставок;

- надання податкових пільг тільки на визначені цілі.

1.2. Ухилення від сплати прямих  податків

 

Процес ринкових перетворень в  Україні та становлення власної  системи оподаткування супроводжується  таким негативним явищем, як ухилення від сплати податків.

В економічному плані це проблема державної ваги, оскільки саме податки забезпечують фінансову базу держави й виступають головним знаряддям реалізації її економічної політики. А несплата їх призводить до тяжких наслідків – бюджетного дефіциту та гальмування економічного розвитку держави.

У сучасній податковій теорії й практиці розмежовується власне ухилення від  сплати податків, тобто зменшення  платниками податків своїх фіскальних обов’язків перед державою забороненими законом способами, на “обхід” податків, коли фіскальному суб’єктові вдається повністю або частково уникнути оподаткування, не порушуючи при цьому діючих правових норм.

Отже, є два напрямки ухилення від  податків: легальний і нелегальний, хоч їх можна аналізувати й  сукупно, як інтегральне поняття. Для  цього використовуються коефіцієнт податкових розходжень та коефіцієнт оподаткування.

Перший коефіцієнт вираховується  виходячи з масштабів ухилення, а  також адміністративних затрат на утримання  податкової служби. Другий обчислюється як відношення реальної суми зібраних податків до потенційно можливої їх суми за умови відсутності ухилення. В цілому коефіцієнт оподаткування оцінюється величиною в 92 – 94%, хоч є помітні коливання його значення за різними групами платників: трудові доходи за наймом – найвищий коефіцієнт, доходи від бізнесу, від нерухомого майна, від сільського господарства – найнижчий коефіцієнт [18, 91].