Подвійне оподаткування

Фізичні особи, що є резидентами іноземних держав, також мають право на одержання звільнення від податку на дохід в Україні відповідно до міжнародних угод. При цьому варто мати на увазі, що при наявності міжнародної угоди про запобігання подвійного оподатковування податковий статус фізичної особи визначається відповідно до положень такої угоди. Як правило, зазначені угоди визначають резидентство фізичної особи на основі таких ознак як:

· тривалість проживання на території держави, що обкладає,

· місце розташування звичного (постійного) житла,

· центр життєвих інтересів (особисті й економічні зв'язки),

· місце звичайного проживання,

· громадянство.

При визначенні податкового статусу пріоритетними є економічні аспекти взаємин платника й держави, а рішення на основі громадянства приймається тільки в тому випадку, якщо неможливо визначити податковий статус виходячи з інших критеріїв. Коли визначення податкового статусу на основі громадянства неможливо, рішення про порядок оподатковування доходів іноземної фізичної особи приймається за домовленістю між компетентними органами держав, що уклали угоду.

Для підтвердження права на звільнення відповідно до міжнародної угоди платник податків повинен представити в Міністерство України по податках і зборам документальні докази того, що:

- він є резидентом держави, з яким укладене угода про запобігання подвійного оподатковування;

- протягом періоду, у якому був отриманий дохід, що відповідає угода було діючої.

Платник податків-нерезидент може не перераховувати податок на дохід в український бюджет за умови, що відповідні підтверджувальні документи будуть представлені до моменту сплати податку або авансових платежів по ньому. Якщо на дату сплати податку такі документи не були представлені, податок повинен бути перерахований у бюджет, а потім, при поданні відповідних документів, повернутий платникові податків. Повернення з бюджету виробляється за умови подачі документів на звільнення не пізніше одного року з моменту закінчення податкового періоду, у якому платник податків претендує на пільгу.

Під резиденством може розумітися й місце здійснення підприємницької діяльності, тобто де зобов'язаний платник податків одержує свій основний дохід, і місце знаходження головного офісу, і місце знаходження адміністративної ради, тобто де здійснюється безпосереднє керування діяльністю підприємства й ін. критерії.

Тому доцільним є встановлення в даних договорах трактування цих понять.

Однак, може виникнути така ситуація, при якій одне й теж особа є резидентом відразу двох держав. Тому також для запобігання протиріч сторони угод установлюють правила, по яких така особа можна буде віднести до одному із цих держав, тобто як видно подвійного "громадянства" у правовому змісті в області оподатковування бути не може[49].

Іншим способом для усунення подвійного оподатковування є з розподілу юрисдикції між договірними державами. Воно може виражатися шляхом відмови одного з договірних держав від установлення відповідного оподатковування, або за допомогою розподілу між державами оподатковування.

Таким чином, на підставі цих способів усунення подвійного оподатковування при аналізі міжнародних конвенцій у цій сфері можна виділити два основних таких принципи:

1. Принцип звільнення.

Відповідно до якого одне з договірних держав не обкладає податком об'єкт оподатковування, що вже обкладався в іншій державі.

2. Принцип заліку (кредиту)

При якому держава при оподатковуванні не звільнює платника податків, як у першому випадку, а спочатку розраховує всі податки, які повинні бути сплачені відповідно до національного законодавства цієї держави, після чого вираховує із цієї суми суму податку, що вже була сплачена в іншій державі, з яким була укладена угода.

У ряді випадків податкові відносини регулюються не тільки актами національного податкового законодавства, але й нормами міжнародного права. Міжнародні договори (угоди) про запобігання подвійного оподатковування є одним із джерел міжнародного права. У той же час міжнародні договори є також складовою частиною її національної правової системи.

Міжнародні договори (угоди) про запобігання подвійного оподатковування спрямовані як на запобігання подвійного оподатковування, так і на відхилення від податків. Міжнародне подвійне оподатковування виникає, коли той самий платник податків обкладається у відношенні того самого об'єкта обкладання або тим самим (або схожим) податком у двох і більше країнах (в основному це стосується доходу й майна платника податків) . Зворотна ситуація - відхилення від податків - виникає, коли жодне з держав не визнає "своїм" або об'єкт обкладання, або платника податків. Міжнародні договори (угоди) повинні бути ратифіковані у встановленому порядку. У відповідності з Законом про порядок опублікування й набрання чинності офіційними актами міжнародні акти набувають чинності після обміну ратифікаційними грамотами або після передачі затверджених актів на зберігання депозитарію відповідно до норм міжнародного права або в будь-якому іншому порядку й інші строки, установлені договірними сторонами[50].

Передумови виникнення та розвитку податків

              Податки – дуже складна і надзвичайно впливова на всі економічні явища

та процеси фінансова категорія. Можна без перебільшення сказати, що, з

одного боку, податки – це фінансове підгрунтя існування держави, мірило

її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки,

освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання

суспільного добробуту народу.

              Із другого боку, податки – це знаряддя перерозподілу доходів юридичних

і фізичних осіб у державі. Їх мобілізація й використання зачіпає

інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств

населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за

форми й методи розподілу та перерозподілу, які в історії цивілізації

спричиняли соціальні потрясіння та війни. На сьогодні податки – це

найефективніший інструмент впливу на суспільне виробництво, його

динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних

гарантій населенню.

              Податки – це обов’язковий елемент економічної системи держави незалежно

від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні

сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову

систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку

– позбавленою будь-якого сенсу.

              Об’єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов

підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх

доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати

від держави безплатні блага та послуги.

              Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень

розвитку держави, її економічних і правових інститутів. Створення

податкової системи – це не тільки практична, а й велика наукова

проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в

державі, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім’ї.

Лише за такими матеріалами можна дійти висновку щодо доцільності

введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні

та соціальні процеси.

              Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства

вводились різноманітні податки – на землю, майно, прибуток, цінні

папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи,

збори й відрахування, на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та

птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених чоловіків,

податки на бороду, вікна, двері тощо.

              Найбільшого розквіту податки сягають за умов розвинутої ринкової

економіки. Вони стають об’єктивним елементом фінансових відносин між

державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель

податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об’єкти

оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за

витрачанням.

              Змінюються не тільки види і форми стягнення до бюджету певних сум

коштів, а й саме ставлення до податків. Вони стають ефективним знаряддям

втілення державної політики з питань економіки та соціального розвитку.

За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього

огою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього

продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними

соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового

саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної

активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.

              Проте не слід забувати, що податки є ще й дуже небезпечним інструментом

у розпорядженні держави. Адже без наукової концепції податкової політики

вони можуть гальмувати економічний розвиток держави. Концепція

податкової політики держави повинна містити обгрунтовані висновки щодо

впливу оподаткування на результати господарської діяльності підприємств

та організацій, обсяг, напрямки й характер інвестицій, розмір і

структуру фонду споживання, галузеву й територіальну структуру

економіки.

              Податкові системи економічно розвинутих країн спираються на детально

розроблену теорію податків. Її творцями є видатні представники

економічної науки: Адам Сміт, Давид Рікардо, Джон Кейнс, Поль

Самуельсон, Кнут Віксель, Йозеф Шумпетер, Джеймс Бюкенен та багато

інших. Пошук шляхів удосконалення податкових систем триває.

              На перший погляд, питання можна вирішити дуже просто. Треба лише

постійно стежити за тим, аби дотримувалася рівновага між величиною

сплаченого податку та величиною отриманих від уряду благ і послуг, а

також створювалися відповідні правові відносини між державою і платником

податків. Проте історія свідчить, що держава ніколи не погоджується на

такі відносини не тільки в кожному конкретному випадку, а й загалом,

незалежно від того, які політичні сили перебувають при владі.

Усвідомлення ознаки справедливості щодо податків змінюється залежно від

зміни поняття про сутність завдання держави, а також про системи

формування й розподілу доходів. Більшість демократичних сил, яка

приходить нині до влади в цивілізованих державах світу, стає на реальне

підгрунтя і спрямовує політику податкових систем на благо свого народу.

Практика підтверджує, що в більшості європейських країн податки успішно

виконують роль економічного знаряддя соціальної справедливості та

активізації господарського життя.

              Якщо проаналізувати практику побудови податкових систем у багатьох

країнах Західної Європи й ознайомитися з науковими розробками

вчених-економістів від Петті та Сміта до сьогодення, то головні принципи

податкової системи можна сформулювати так:

сума сплаченого податку завжди має дорівнювати вартості отримуваних від

держави благ і послуг; усі податки повинні бути точно визначені щодо

ставки податку, строку сплати; платники податків мають бути

поінформовані урядом, куди використано кожну копійку сплачених ними

податків; нові податки повинні вводитися лише для покриття відповідних

витрат, а не для ліквідації дефіциту;

об’єктом оподаткування може бути лише дохід, а не його джерело й розмір

витрат; податок має бути пропорційним доходові; прогресія оподаткування,

залежно від зростання доходу, не повинна перевищувати розумного

оптимуму, що дорівнює третині доходу;

тині доходу;

умови оподаткування мають бути простими й зрозумілими платникові;

податок слід стягувати в зручний для платника час і прийнятним для нього

методом; при цьому слід ураховувати дешевизну стягування податків.

За додержання цих принципів між урядами країн і платниками податків

ведеться жорстока боротьба. Проте в західних демократичних системах

присутні сильні групи представників соціального спрямування, які завжди

впроваджують розумні основи оподаткування і домагаються удосконалення

системи в цілому. Ось чому дуже важливого значення набуває прийняття

податкових кодексів, в яких законодавчо закріплюється рівномірність

оподаткування, захист платника від свавілля податкових служб, дотримання

податкової таємниці. Усе більшого визнання і підтвердження набуває думка

про те, що висока частка податків у валовому внутрішньому продукті – це

небезпека для економічного зростання.

Історія формування податкової системи України

Виникнення податків сягає сивої давнини. В Київській Русі податки з'являються вже в перші роки виникнення цієї древньої держави. І що важливо, давньоруські податки не запозичуються з інших країн, а мають своє власне, національне походження. Одним з найдавніших прямих податків Київської Русі, що проіснував на українських землях, було подимне. Назва походить від одиниці оподаткування - "диму". Тобто, "дому", селянського двору. Платили подимне натурою та часткового грішми. Інший древній податок - полюддя. Він збирався під час щорічних об'їздів Київської Русі князем та його дружиною. І ще одним джерелом наповнення казни було поплужне. Це земельний податок, одиницею оподаткування якого був плуг. Поплужне йшло на військові витрати, утримання велико - князівського двору та на дипломатичні місії. Цікаво, що ці три види податків так узвичаїлись, що й продовжили існувати тоді, коли Київської Русі не стало. Спочатку в землях Галицько-Волинського князівства, а потім за часів литовсько-української та литовсько-польської держави.