Фінансові санкції за порушення податкового законодавства

 

ВСТУП

Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві  з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням  податкової системи.

У сучасному цивілізованому суспільстві податки – основна  форма доходів держави. Крім цієї суто фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу.

Кожна людина повинна реально  уявляти, як складаються її відносини  з державою з приводу оподатковування. Знання податкових проблем є частиною загальноекономічної культури бізнесу.

Змінюються ставки податків, об'єкти оподатковування, скасовуються одні пільги і вводяться нові, уточнюються  джерела сплати податків. Численні зміни і доповнення вносяться  в інструктивний і методичний матеріал по податках. Усе це різко  збільшує потік інформації з оподатковування, за яким складно устежити, але необхідно  вчасно одержати. Незнання законів  не звільняє від відповідальності за їхнє невиконання.

Процес формування норм податкового  законодавства виявив особливу актуальність установлення відповідальності за податкові  порушення. Пряма залежність державного бюджету від податкових надходжень зробила такого роду відповідальність однією з головних складових системи  податкових правовідносин і зажадала її глибокої правової регламентації. В  умовах формування в Україні ринкових відносин, різноманіття форм власності, становлення захисту економічних  прав людини правова відповідальність ґрунтується на нових принципах. Подальший розвиток податкового  законодавства неможливо без  виділення такого важливого питання  як податкові порушення.

Податкове правопорушення –  противоправне, винне діяння, в вигляді навмисної або ненавмисної дії або бездіяльності суб'єкта податкових відносин, який порушує права і інтереси учасників даного виду суспільних відносин, за яке законодавством встановлена певна відповідальність  фінансового, адміністративного або кримінального характеру.

Для написання курсової роботи я обрала тему ”Фінансові санкції за порушення податкового законодавства”, яка в даний час є особливо актуальною.Адже податки сплачують всі, а от яка фінансова відповідальність наступає за їх несплату, про це мало хто знає.

Метою курсової роботи є  висвітлення питань, пов’язаних  із закріпленням в чинному податковому  законодавстві України норм, які  регулюють фінансові санкції  та поняття податкових правопорушень.

Об’єктом курсової роботи є законодавство України, що визначає та регулює фінансові санкції за податкові правопорушення.

Предметом курсової роботи є фінансові санкції за порушення  податкового законодавства.

При написанні курсової роботи я користувалися досить широкою  базою літературних джерел. Питаннями порушення податкового законодавства займаються багато вчених України та зарубіжних країн. Податкові злочини розглядають у своїх роботах Цимбал П., Мілевський О., Топчій В., Бузало П., Денисов С., Витрянський В.В., Герасименко С.А. та інші.

Окреслена мною мета курсової роботи обумовлена наступними завданнями:

1. Розкрити поняття відповідальності платників податків;
2. Дати характеристику фінансовим санкціям;
3. Описати особливості застосування фінансових санкцій за порушення  податкового законодавства.

Курсова робота складається  зі вступу, трьох розділів, висновків  та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає 36 сторінок.

 

 

Розділ 1

  Поняття відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства

Виконання платниками податків та іншими суб’єктами податкового  обов’язку об’єктивно не може спиратися  лише на високий рівень їх правової культури та усвідомлення суспільної значущості, передбаченої нормами податкового права. У сучасних умовах для забезпечення необхідного рівня податкових надходжень вирішального значення набуває застосування заходів державного примусу в податковій сфері¹.

Примус у сфері оподаткування  можна визначити як систему встановлених законодавством заходів запобіжного, припиняючого та відновлювального характеру, що застосовуються до платників податків – фізичних та юридичних осіб для здійснення контролю, забезпечення режиму законності у податковій сфері, додержання правил сплати податкових платежів та виявлення даних про виконання платниками податків зобов’язань зі сплати податків, а в разі вчинення податкового правопорушення – застосування до останніх заходів відповідальності (фінансової, адміністративної та кримінальної)².

Порушення приписів правових норм у суспільстві має не одиничний  характер і заподіює суспільству  досить істотної шкоди. Різні причини, умови, суб'єкти і характер вчинених протиправних діянь не виключають наявності  загальних ознак цього явища, що є правопорушенням. У цих умовах держава, видаючи норми права, визначає юридичну відповідальність суб'єктів, незалежно від їхньої волі і бажання, що має державно-примусовий характер. Особливістю подібних мір в області  оподатковування є захист власником  своїх коштів, захист державою своїх  основ існування — централізованих  грошових фондів.

Підставою відповідальності є винне, передбачене законом суспільно небезпечне діяння, що має визначені юридичні ознаки. Як сукупність цих ознак, що визначають конкретне діяння як правопорушення, і виступає склад правопорушення³.

Відповідно до Податкового  кодексу податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених податковим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи⁴.          

Це означає, що передбачені санкції можуть застосовуватися лише у випадках, коли дії чи бездіяльність осіб мають такі загальні ознаки:

• перша загальна ознака податкового правопорушення – діяння, тобто дія чи бездіяльність.

Під діями в праві розуміється  активна форма поведінки особи.

Бездіяльність – це певна  форма поведінки особи, що пов’язана  з не вчиненням дій, які вона повинна була і могла здійснити в силу закону або взятого на себе зобов’язання.

За відсутністю діяння (дії чи бездіяльності) лише наміри особи, її плани діяти певним чином  і порушити законодавство (навіть якщо такі плани сформульовані письмово чи в інший об’єктивний спосіб) не можуть визнаватися податковим правопорушенням.

Так само не може накладатися  штраф за бездіяльність, якщо певна  норма містить пряму вказівку на те, що цей штраф накладається за певні дії. І навпаки.

• друга загальна ознака податкового правопорушення – протиправність дії чи бездіяльності.

Протиправність означає  невиконання або неналежне виконання  вимог, установлених Податковим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Під іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено  на контролюючі органи, слід розуміти, наприклад, закони з питань митної справи, закони щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом тощо. Так, згідно зі ст.17 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”⁵ за порушення вимог цього Закону до суб’єктів господарської діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у визначних розмірах.

Активні дії є протиправними у двох варіантах:

1. вчиняються дії, які прямо заборонені законом за правилом “дозволено все, що не заборонено законом”.

 Дії платників податків, які прямо не заборонені законом,  не можуть визнаватися податковим  правопорушенням.

2. вчиняються дії, стосовно яких закон не містить прямого дозволу на їх вчинення.

Це стосується переважно  посадових осіб, які мають діяти  в спосіб ― дозволено те, що дозволено законом.

Бездіяльність визнається протиправною лише у випадках, коли,:

• на особу (платника податків чи посадову особу) покладений законом чи іншими нормативними актами обов’язок діяти певними чином;
• вона мала можливість здійснити необхідні дії;
• особа не здійснила ці дії.

Наприклад, бездіяльністю  є ненарахування платником податку-фізичною особою сум єдиного податку.

• третя загальна ознака податкового правопорушення – суб’єкти правопорушення.

Суб’єктом податкового правопорушення, тобто особою, яка вчиняє це правопорушення може бути:

• платник податків;
• податковий агент;
• посадова особа платника податків;
• посадова особа податкового агенту;
• посадова особа контролюючих органів.

Платниками  податків визнаються фізичні особи (резиденти й нерезиденти України), юридичні особи (резиденти й нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування відповідно до умов податкового законодавства, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів.

Розмежування фізичних осіб на резидентів і нерезидентів здійснюється на основі трьох принципів:

1. постійного місцезнаходження на території держави (найчастіше закріплюється кількісний критерій – 183 календарних дні);
2. джерела отриманих доходів;
3. межі податкової відповідальності (обов’язку): повної або обмеженої.

У законодавстві України, як і в законодавствах багатьох держав, як кількісний критерій резидентства виділяється 183 календарних дні (цілісно  або сумарно) протягом року. Цей так  званий тест фізичної присутності встановлюється щорічно й діє у межах календарного року.

Платниками податків і  зборів з юридичних осіб є⁶:

• українські підприємства й організації, місцем діяльності яких є Україна або органи управління яких перебувають в Україні;
• іноземні підприємства й організації.

Платниками податку визнаються фізичні особи (резиденти й нерезиденти  України), юридичні особи (резиденти  й нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять  діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування, та на яких покладено  обов’язок із сплати податків і  зборів згідно з Податковим Кодексом.

Податковим агентом є особа, на яку покладено обов’язок щодо обчислення й утримання податку із платника податків і перерахування його у відповідний бюджет. Податкові агенти прирівнюються до платників податку й користуються правами, установленими податковим законодавством для платників податків.

Податкове законодавство  України передбачає сплату податку  не тільки самостійно платником податків, але й шляхом утримання податку  в джерела виплати, яким виступає особа, що нараховує (виплачує, надає) платникові податків дохід або кошти. Податкових агентів іноді плутають із платниками податків або їх представниками.

До обов’язків податкових агентів належать обов’язки:

1) правильного й своєчасного  обчислення й утримання сум  податків та зборів з коштів  платників податків;

2) своєчасного перерахування  цих коштів у відповідні бюджети. 

Ці обов’язки деталізуються  додатковими обов’язками податкових агентів щодо:

1) здійснення обліку доходів платників податків, утриманих і перерахованих у бюджети;

2) надання в податковий орган документів і інформації, необхідних для здійснення контролю за платником податків;

3) надання в податковий  орган інформації про неможливість  утримання податку в платника  податків і сумах заборгованості  останнього.

Під посадовими особами платників податків та податкових агентів слід розуміти осіб, які обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форми власності, службові посади, пов’язані з функціями нарахування та сплати податків, ведення бухгалтерського обліку, надання документів, звітності та іншої передбаченої законодавством інформації контролюючим органам. Такі функції за посадою виконують, зокрема, керівники підприємств, установ і організацій, їх заступники, головні бухгалтери. Зайняття певної службової посади або доручення тимчасово виконувати службові обов’язки повинно бути оформлене письмовим наказом.