Управління процесами диверсифікації малого підприємства

 Перш за все, слід звернути увагу на причини, що спонукають малі підприємства звертатися до інновацій та диверсифікації діяльності. Причини диверсифікації діяльності малих підприємств дуже різноманітні, але це різноманіття можна звести до двох основних. Диверсифікація діяльності викликана або прагненням нарощувати потенціал підприємства, або є наслідком негативних результатів діяльності внаслідок жорсткої конкуренції в регіоні, неправильних управлінських рішень або вибору невдалої стратегії розвитку, загрози банкрутства, що насувається. У першому випадку до диверсифікації діяльності малі підприємства вдаються тоді, коли вони зіткнулися з необхідністю шукати способи виживання, тоді як у другому випадку диверсифікація планується на перспективу для зміцнення становища підприємства й здійснюється в комплексі з заходами для аналізу ринку, просування продукції на ринок та іншими тактичними завданнями. Такий висновок можна застосувати й щодо діяльності українських малих підприємств.

3. Особливості проведення  диверсифікації на малому підприємстві

Для того, щоб малий бізнес повною мірою виконувало свої економічні та соціальні функції, необхідна свідома  стратегія, спрямована на всебічну підтримку  малого підприємництва. Основними формами такої підтримки є наступні: державна, яка включає регулятивно-правові, організаційні та фінансові заходи, та коопераційна, що здійснюється через самоорганізацію та кооперування малого підприємництва. Розвиток малого підприємництва супроводжується диверсифікацією сфер діяльності підприємств і відповідним збільшенням кількості можливих варіантів управлінських рішень, які приймаються конкретними спеціалістами. Водночас суттєво розширюється контингент працівників, причетних до процесу формування і прийняття рішень, що загострює невідповідність між складністю завдань підприємницької діяльності і кваліфікацією осіб, які їх вирішують. Зазначене ускладнює процедуру обґрунтування та вибору рішень в конкретних ситуаціях, збільшує імовірність помилок, що є одним з найвагоміших факторів низької ефективності сучасного підприємництва [11, c. 943].

Національний  інститут стратегічних досліджень в  Україні в своїй аналітичній  доповіді на тему «Інноваційні підходи до регіонального розвитку в Україні» за 2011 рік стверджує,  що «невід’ємною складовою конкурентоспроможності регіонів є зростання ділової активності та оптимізація структури підприємництва, що потребує від місцевої влади посиленої уваги до: …- надання консультаційної та інформаційної підтримки суб’єктам малого бізнесу щодо диверсифікації сфер підприємницької діяльності, у т.ч. на інноваційній основі …» [6, c. 7].

Доцільність використання диверсифікації як інструменту стійкого та динамічного розвитку малих підприємств  ґрунтується на одній з головних особливостей таких підприємств - високій адаптивності до змін кон'юнктури ринку внаслідок обмежених обсягів випуску продукції та незначної потреби в ресурсах, до різного роду нововведень унаслідок спрощеної структури внутрішньофірмового управління, мобільності через відносно легкий відхід з ринкових ніш, що стали невигідними, та можливості займати нові, перспективні. Тому сьогодні українські малі підприємства вдаються до диверсифікації діяльності.

Диверсифікація найчастіше здійснюється спонтанно, майже інтуїтивно, і її не можна вважати плановою. Диверсифікація діяльності є реактивною формою управління малими підприємствами. Найчастіше до диверсифікації зверталися ті малі підприємства, перед якими гостро поставала проблема виживання внаслідок або появи більш сильного конкурента, або зміни правил гри в тому секторі, де працювало підприємство, або незначних успіхів у вибраному виді діяльності. Промислові малі підприємства докорінно переорієнтовуються в напрямку торгівлі та послуг, намагаючись уникнути реального банкрутства, що підтверджує більш високу привабливість для бізнесу невиробничої сфери порівняно з виробничою. Для торговельних підприємств та підприємств побутових послуг диверсифікація діяльності не характерна, оскільки такі підприємства вважають, що "розмивати" капітал неефективно.

Диверсифікація діяльності малих підприємств має свої особливості, які зумовлені специфікою їхньої діяльності. Її необхідно враховувати  при прийнятті рішення про  диверсифікацію діяльності. Малі підприємства мобільні, вони досить легко освоюють нові види діяльності. Але внаслідок витратного характеру диверсифікації діяльності та високої чутливості малих підприємств до втрати навіть незначних коштів невдача у виборі нового виду діяльності може мати серйозні наслідки – аж до ліквідації малого підприємства. Для малого підприємства вибір видів диверсифікації діяльності є достатньо обмеженим. Мале підприємство найменше схильне до використання спорадичної диверсифікації[8, c. 8].

Збільшення  рівня диверсифікованості діяльності малого підприємства дійсно відбувається в процесі його розвитку, що підтверджує значення диверсифікації як способу розвитку малого підприємства.

Для оцінки рівня диверсифікованості малого підприємства використовується коефіцієнт рівнозначності питомої  ваги. Цей показник ураховує розмаїтість усієї структури виробничої програми або видів діяльності, а не тільки значення її основного елемента, що дозволяє уникати однобічності оцінки. На основі перетворення формули розрахунку коефіцієнта рівнозначності питомої ваги отримуються формули для розрахунку показників рівня спеціалізації та рівня диверсифікованості малого підприємства.

 Диверсифікація діяльності, як спосіб розвитку малого  підприємства, має бути спланованою,  для чого потрібно використовувати  моделі її планування, у яких як керована змінна застосовується рівень диверсифікованості виробничої програми або видів діяльності малого підприємства.

 Формою планування  спорадичної диверсифікації діяльності  малого підприємства є спорадичний  портфель. Спорадичний портфель  діяльності малого підприємства, який спрямовано на забезпечення стійкості підприємства, являє собою оптимальне сполучення спеціалізації та диверсифікації цього підприємства. Розробивши модель оптимізації спорадичного портфеля малого підприємства можна періодично та послідовно корегувати структуру продуктів і робіт при змінах обмежень, але вона не дає можливості моделювати перехід в іншу сферу діяльності, що важливо й актуально для малих підприємств.

Перспективне планування розвитку малих підприємств необхідно  здійснювати на основі використання моделі формування латерального портфеля, який складають непов'язані види діяльності малого підприємства. Планування латерального портфеля передбачає використання показників економічної ефективності діяльності малого підприємства як критерію оптимальної структури портфеля, тому що основна роль у забезпеченні стійкості малого підприємства належить оптимізації спорадичних портфелів, сформованих за видами діяльності підприємства, що складають латеральний портфель. Модель планування латерального портфеля малого підприємства можна розробити на сукупності типових залежностей економічної ефективності виду діяльності від розміру його інвестування.

Висновки

Успіх будь-якого  підприємства залежить від здатності  передбачати та змінювати структуру виробництва, розробляти та впроваджувати у виробництво нові види продукції, правильно планувати обсяг виробництва різних товарів, а також від здатності до нововведень та вчасного адаптування до технологічних зрушень.

Враховуючи  викладене, можна сказати, що диверсифікація - це перехідний етап підприємства, коли воно починає працювати над багатопрофільністю власного виробництва, розширенням  асортименту продукції, наданням послуг, збільшуючи свою ефективність і знижуючи ймовірність ризикованості отримання збитку. При цьому важливими є екологічні й соціальні потреби населення.

Диверсифікація діяльності малих підприємств, як правило, не є способом їхнього розвитку, а скоріше відповіддю на обставини, що склалися в зовнішньому середовищі підприємства.

Розвиток малого підприємства розглядається як постійна, незворотна, цілеспрямована, поступова зміна  його станів, у якій кожний наступний  стан підприємства є більш якісним порівняно із попереднім, що зумовлено дією основних законів діалектики.

Спосіб розвитку малого підприємства розглядається як сукупність заходів, дій, процедур, прийомів і правил (як формальних, так і неформальних), які забезпечують перехід підприємства з одного стану в інший, більш якісний.

Результати дослідження  дозволяють констатувати відсутність  комплексного погляду на поняття  диверсифікації, неустояність класифікації видів диверсифікації.

Сьогодні українські малі підприємства вдаються до диверсифікації діяльності. Результати дослідження диверсифікації діяльності малих підприємств дозволяють стверджувати, що диверсифікація найчастіше здійснюється спонтанно, майже інтуїтивно, і її не можна вважати плановою. Диверсифікація діяльності є реактивною формою управління малими підприємствами. Вона, як правило, не є способом їхнього розвитку, а скоріше відповіддю на обставини, що склалися в зовнішньому середовищі підприємства.

Література

1. Бабіна Н. І. Розвиток малого підприємництва туристичної сфери в курортному місті // Держава та регіони, Серія: Економіка та підприємництво. -  2010 р. - № 4. - c. 4-6
2. Бокань О. Диверсифікація підприємства: передумови, види та форми// Вісник економічної науки України. – 2010. – №2. -- С.21-24.
3. Васьківська К. Теоретичні основи диверсифікації виробництва сільськогосподарських підприємств / К. Васьківська / Вісник Львівського НАУ: економіка АПК. – 2009. – №16 (2). – С. 8-10.
4. Горбась І.М. Підходи до трактування поняття “диверсифікація” // Вісник київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Серія економіка. – 2008.- №99.- с.22-25.
5. Економічна енциклопедія : у 3–х т. − Редкол. : С. В. Мочерний. – Т. 1.− К. : Академія, 2000. – 864 с.
6. Інноваційні підходи до регіонального розвитку в Україні – К.: НІСД, 2011. – 47 с.
7. Касянчук Т.В. Диверсифікація діяльності підприємств: уточнення понять / Т. В. Касянчук // Формування ринкової економіки [Текст]: наук. зб. Випуск 24. – К.: КНЕУ, 2010.

8. Коміссаренко Д.А. Розвиток малих підприємств на підставі диверсифікації діяльності. А в т о р е ф е р а т дисертації на здобуття наукового ступеня  кандидата економічних наук. - Луганськ – 2005. – 23 с.

9. Корінько М. Д. Диверсифікація : теоретичні та методологічні основи : монографія / М. Д. Корінько. − К. : ННЦ “Інститут аграрної економіки”, 2007. - 447 с.
10. Крамар І.Ю. Особливості застосування диверсифікації у діяльності малих підприємств Тернопільської області // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Економіка». – 2011. -Вип. 5(2), - 191-197 с.
11. Кривенко Л.В. Стратегічні пріоритети підвищення конкурентоспроможності малого бізнесу в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – Випуск 241: В 5 т. – Т IV. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. – 251 с. – С. 940 – 947.
12. Матусова О.М. Особливості становлення сільського малого підприємництва до вступу України до СОТ // http://ekonomistoff.ru/osoblivosti-stanovlennya-silskogo-malogo-pidpriyemnictva-do-vstupu-ukraїni-do-sot/
13. Попова С.М. Этапы диверсификации деятельности промышленных предприятий // Управління розвитком: Зб. наук. статтей. – Харків: ХДЕУ. – 2002. - №2. – С. 42-45.
14. Саєнко М. Г. Стратегія підприємства: Підручник. – Тернопіль: «Економічна думка». – 2006. – 390 с.
15. Скоробогатов, М. М. Диверсифікація як один із шляхів підвищення ефективності діяльності підприємств у сучасних умовах / М. М. Скоробогатов, О. І. Куцерубова // Економічний вісник Донбасу. – 2011. - № 3 (25)  -  С.18 - 21.
16. Томпсон А., Стрикленд Дж. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации для анализа / 12-е издание: Пер. с англ. – М.: Изд. дом «Вильямс», 2002. – 928с.
17. Шарко, О.О. Види та напрями диверсифікації діяльності підприємств [Електронний ресурс] / О.О. Шарко // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2008. – № 10. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/VSUNU/2008_10_2/sharko.pdf