Управління процесами диверсифікації малого підприємства

 

 

ПЛАН

 

 

 

Вступ

 

Адаптація господарюючих  суб’єктів до нового етапу економічного розвитку —  багатофакторний процес, що вимагає використання складних методів організації виробництва і виважених управлінських рішень.

Якщо на першому  етапі ринкових реформ основним напрямом була зміна середовища функціонування підприємств, що переважно залежало від рішень, які приймалися державною  адміністрацією, то зараз в центрі уваги знаходяться питання реформування самих підприємств та дослідження шляхів їх розвитку, тобто в умовах відносно сформованого ринкового середовища актуалізуються потреби підвищення якості стратегічного планування на підприємстві. У господарській практиці діяльності підприємства може бути запропонована велика кількість стратегічних альтернатив розвитку і зростання фірм в умовах ринку. Однією з таких альтернатив є диверсифікація.

Доцільність використання диверсифікації як інструмента стійкого і динамічного розвитку малих підприємств ґрунтується на одній з основних особливостей таких підприємств - їхній високій адаптивності до змін кон'юнктури ринку внаслідок обмежених обсягів випуску продукції та невеликої потреби в ресурсах, до різних нововведень унаслідок спрощеної структури внутрішньофірмового управління, їхньої мобільності внаслідок відносно легкого відходу з ринкових ніш, що стали невигідними, та можливості займати нові, перспективні ніші. Саме зміни кон'юнктури ринку зумовлюють появу нових, вигідніших об'єктів вкладення капіталу, саме вони найчастіше спонукають малі підприємства або залишати ніші ринку, що стали невигідними, або диверсифікувати діяльність.

Поняття диверсифікації можна розглядати по-різному. Традиційно диверсифікація асоціюється зі змінами видів діяльності підприємства. Тому основну увагу в роботі зосередимо на диверсифікації діяльності малого підприємства як найхарактернішу для таких підприємств. Диверсифікацію діяльності розглядають як розширення активності підприємства за рамки основного бізнесу [3, с. 13]. При цьому основним вважають той бізнес, який має найбільшу питому вагу в загальному обсязі продажів. Тому під диверсифікацією діяльності малого підприємства будемо розуміти збільшення кількості видів діяльності, що трактуються достатньо широко.

Дослідженням  застосування диверсифікації у діяльності малих підприємств займалися такі зарубіжні вчені, як Ансофф И.Ф., Карлофф Б., Коласс Б., Котлер Ф. та вітчизняні - Александров Д., Горшков В., Дудінов Г.В., Моісєєв В.Г., Наливайко А.П., Пестрякова Т.В., Чудаков А.Б. та ін.

Таким чином, викладене  вище зумовлює актуальність дослідження  даної роботи.

Об'єктом дослідження  роботи є процес диверсифікації.

Метою роботи є дослідження  управління процесами диверсифікації малого підприємства.

 Мета роботи передбачає  виконання таких завдань:

• розглянути поняття та види диверсифікації підприємства;
• вивчити причини проведення диверсифікації малого підприємства;
• дослідити особливості проведення диверсифікації на малому підприємстві.

 

 

1. Поняття та види диверсифікації підприємства

 

У господарській  практиці може бути запропонована велика кількість стратегічних альтернатив  розвитку і зростання підприємств  в умовах ринку. Однією з таких  альтернатив і є диверсифікація.

Диверсифікація є такою  концепцією, якій не можна дати однозначного визначення [15, c. 18].

Аналіз проведених досліджень вказує на те, що різні автори трактують поняття диверсифікації по-різному. Стандартним визначенням  диверсифікації (лат. diversus – різний, віддалений і facere – робити) є розширення номенклатури продукції, яку виробляють окремі фірми та об’єднання [5, с. 344-345]. Конкретніше розглядає у своїй праці М.

Корінько поняття  диверсифікації, зазначаючи, що диверсифікація – це безперервний економічний процес розробки нових видів товарів, робіт, послуг, який здійснюється суб’єктом господарювання для реалізації визначених ним економічних інтересів у конкретних ринкових умовах під впливом економічного регулювання органів управління держави [9, с. 52]. Згідно з цим визначенням автор наголошує на тому, що диверсифікацію не можна розглядати як діяльність, а лише як процес.

Подамо ще декілька трактувань:

1. Диверсифікація  – це форма організації виробництва,  яка характеризує одночасний  розвиток різних видів підприємницької  діяльності. Диверсифікація - процес розширення товарної гами фірми з метою забезпечення більшої стабільності результатів та уникнення коливань в одержанні прибутку;

2. Розширення  асортименту, зміна виду продукції,  яка виробляється підприємством,  фірмою, засвоєння нових видів виробництв з метою підвищення ефективності виробництва, одержання економічної користі, запобігання банкрутству. Таку диверсифікацію називають також диверсифікацією виробництва;

3. Зменшення  ступеня підприємницького ризику  через ліквідацію залежності від єдиного виду продукції або єдиного ринку. Декотрі автори розглядають диверсифікацію здебільшого в маркетинговому спрямуванні, вважаючи, що це одна з головних стратегій маркетингу, спрямована на нові види діяльності фірми поза межами основного бізнесу [3, c. 9].

Саєнко М. Г.  Важає, що процес диверсифікації діяльності підприємства – означає обновлення (диференціацію) і товару, і ринку підприємства одночасно, вихід за межі основного бізнесу, яким підприємство займалось досі, проникнення в нові галузі та сфери економіки [14, c. 214].

Диверсифікація  існує у двох формах:

- розширення  асортименту товарів, організація  випуску нових видів продукції  в межах “власної” галузі, тобто  збільшує частку новітнього товару, збільшивши відтак кількість  споживачів та їхній попит на товар. Існує й удавана диверсифікація, суть якої полягає в тому, що підприємство оновлює свій товар (дизайн), але якість залишається тією самою, причому ціна зростає.

- вихід за  межі основного бізнесу, проникнення  в нові галузі та сфери господарства [5, с.344-345]. Може відбуватися як через створення нових підприємств, так і завдяки скуповуванню фірм або об’єднанню з ними. Тобто підприємства спеціалізуються на багатогалузевій і багатофункціональній виробничій системі. Поняття „диверсифікація” - безперервний економічний процес розвитку декількох непов’язаних або обслуговуваючних виробництв, розробки нових видів товарів, робіт, послуг, які здійснюються суб’єктом господарювання для реалізації визначених ним економічних інтересів у конкретних ринкових умовах під впливом економічного регулювання органів управління держави.

 

Аналіз численних  публікацій показав, що погляди науковців  на поняття диверсифікації діяльності поступово змінювалися разом  зі зміною економічних відносин в  суспільстві. На сучасному етапі під диверсифікацією діяльності розуміють у найширшому значенні несхожість, відмінність, урізноманітнення, розширення, множинність [7].

Традиційно  в роботах  виділяють три різновиди  диверсифікації:

1. Концентрична  диверсифікація – припускає виробництво нових видів товарів, що для підприємства є зовсім новими і не мають технічного і комерційного відношення до продукції, яку фірма виробляє у даний час.

2. Горизонтальна  диверсифікація – припускає виробництво  нової продукції, призначеної  для клієнтів компанії, навіть якщо вона технологічно не зв'язана з існуючими виробничими лініями.

3. Конгломератна  диверсифікація – припускає поповнення  асортименту виробами, що не мають  ніякого відношення ні до застосовуваної  підприємством технології, ні до  його нинішніх товарів і ринків [17].

І. Ансофф пропонує класифікувати види диверсифікації в залежності від їхнього розташування в координатах "технологія – потреба". Відповідно до цієї класифікації виділяються:

1. Диверсифікація, зв'язана з потребами – представляє собою освоєння нової для фірми технології з метою продовження обслуговування традиційного ринку.

2. Диверсифікація, зв'язана з технологією, – виражається  в застосуванні традиційної технології  фірми для задоволення нових  потреб.

3. Конгломератна  диверсифікація – виражається в переході фірми в галузь, не зв'язану з поточним бізнесом фірми, до нових технологій і потреб ринку.

Декілька дослідників [16, 306] пропонують розглядати також такі варіанти диверсифікації, як змушена диверсифікація і ланцюгова диверсифікація. Перший має місце на підприємствах, де виробництво одного виду продукції зв'язане з іншим. Ланцюгова диверсифікація відрізняється тим, що кожний вид діяльності зв'язаний, щонайменше, ще з одним, але не обов'язково з усіма областями діяльності підприємства. Однак така класифікація неправомірна, тому що, виходячи з визначень, змушена диверсифікація є окремим випадком ланцюгової диверсифікації.

С. Попова [13, c. 42-45] підрозділяє диверсифікацію на концентричну і чисту. При концентричній диверсифікації фірма виходить за рамки промислового ланцюга, усередині якого вона діяла і шукає нові види діяльності, що доповнюють існуючі в технологічному чи комерційному плані, з метою домогтися ефекту синергізму. Чиста диверсифікація передбачає освоєння фірмою видів діяльності, не пов'язаних з її традиційним портфелем, з метою відновлення свого портфеля.

А. Томпсон і  А. Дж. Стрикленд [16, с. 310] виділяють два види диверсифікації, критерієм віднесення до яких служить приналежність нового напряму до галузі, в якій діє фірма, і на основі цього виділяють диверсифікацію у зв'язані галузі і диверсифікацію у непов'язані галузі.

Цікавим видається  і доповнення класифікації ще одним  видом диверсифікації – вертикальною диверсифікацією, під якою розуміється  збільшення глибини товарної програми як у напряму збуту товарів існуючого виробництва, так і в напряму збуту сировини і засобів виробництва, що є складовою частиною товарів, які фірма виготовляє на даний момент. Таке розуміння вертикальної диверсифікації тотожне розумінню вертикальної інтеграції. Однак дане визначення цілком відповідає визначенню стратегії диверсифікації, тому що при вертикальній інтеграції фірма збільшує число вироблених продуктів чи видів діяльності. При цьому факт, що одна з її стратегічних бізнес-одиниць є споживачем продукції іншої стратегічної бізнес-одиниці, не скасовує належності цієї стратегії до стратегії диверсифікації, тим більше, що створення стратегічних бізнес-одиниць, інтегрованих вгору чи вниз стосовно базової стратегічної бізнес-одиниці, не припускає, що вони будуть обслуговувати тільки базову стратегічну бізнес-одиницю і не виступати на ринку.

Аналогічного  підходу дотримується Б. Карлофф [5, с. 175], виділяючи в стратегії розвитку бізнесу дивергентні придбання (стратегія  диверсифікації в нові види діяльності), конвергентні придбання (стратегія диверсифікації в схожі види діяльності в межах основної сфери компетентності компанії), горизонтальну інтеграцію (придбання компаній у тому ж виді діяльності з метою підвищення якості управління і розширення ресурсної бази) і вертикальну інтеграцію (придбання компанією нових потужностей на попередніх чи наступних ступенях технологічного ланцюжка).

Крім того, в  літературі [1, с. 43] зустрічаються і  такі види диверсифікації: товарна, галузева, багатогалузева, географічна, глобальна тощо.

Зупинимося  докладніше на видах диверсифікації.

Диверсифікація  частіше за все поділяється вченими  — економістами на два типи —  зв’язана і незв’язана. Зв’язана диверсифікація є новою областю діяльності компанії, пов’язаною з вже існуючими областями бізнесу (наприклад, у виробництві, маркетингу, матеріальному постачанні або технології) — цей тип диверсифікації відбувається частіше всього на ринках, де існує сильна конкуренція.

Незв’язана (латеральна) диверсифікація — нова область діяльності, що не має очевидних зв’язків з існуючими сферами бізнесу. Незв’язана диверсифікація може здійснюватися як через створення нових підприємств, так і через придбання фірм, або злиття з ними [2, c. 21].

У свою чергу  зв'язана диверсифікація може бути вертикальною або горизонтальною.

Зв'язана диверсифікація означає розвиток продуктів чи ринків, пов'язаних з основним профілем діяльності компанії. Розрізняють такі дві форми  зв'язаної диверсифікації: вертикальну  і горизонтальну (рис. 1).

Рис. 1. Види диверсифікації

 

1. Вертикальна:

– диверсифікація у постачання – означає розвиток діяльності, що забезпечує вхідні потоки у підприємство (наприклад, виробництво  заготівель, устаткування та ін.);

– диверсифікація у просування – належить до розвитку діяльності, зв'язаної з вихідними потоками (наприклад, транспорт, доставка, ремонт, обслуговування).

2. Горизонтальна:

– розширення спектра  продуктів-замінників або продуктів, що доповнюють виготовлений ряд продуктів;

– географічне  розширення, вихід на нові географічно вилучені ринки з існуючою продукцією чи послугами.

Незв'язана диверсифікація означає розвиток продуктів чи ринків, не пов'язаних з основною діяльністю підприємства. Можливі переваги: