Стратегічні альянси

Стратегічний альянс - це партнерство між підприємствами, в якому їх ресурси, можливості та ключові компетенції об'єднуються  для досягнення найкращого результату [1, с. 159].

   Основними причинами  формування стратегічних альянсів  є: отримання доступу до ринків  партнерів, використання нових  технологій, скорочення часу для  нововведень; економія на багатьох  видах виробничих витрат; оптимізація  НДДКР; доступ до матеріальних  і нематеріальних активів партнерів  по стратегічному альянсу [2, с. 21].

   Стратегічні альянси  можуть мати вертикальну та  горизонтальну структуру. Вертикальні  альянси створюються з метою  оптимізації взаємозв'язків між  виробниками товарів (послуг), постачальниками  матеріалів, дистриб'юторами. Горизонтальні  альянси створюються з метою  взаємного пристосування виробників  товарів, що взаємодоповнюють  один одного [3, с. 95].

   За тіснотою інтеграційних  зв'язків виділяють чотири види  стратегічних альянсів: альянси  з акціонерною участю в існуючих  підприємствах; стратегічні альянси  зі створенням нових компаній (спільних підприємств); консорціуми для реалізації інвестиційних проектів; альянси зі слабкою кооперацією [4].

   За сферою діяльності  стратегічні альянси умовно можна  поділити на три види:

1) з реалізації проектів  НДДКР; 

2) з організації спільного  виробництва; 

3) з сумісного освоєння  нових ринків. Найбільшого поширення  набули альянси, що створюються  з метою співпраці у сфері  НДДКР. На сьогодні до цієї  групи входить більше ніж половина  всіх стратегічних союзів [1, c. 160].

   Особливо велику  популярність стратегічні альянси  набули за кордоном. Так, в середньому  кожна швидкозростаюча фірма  в США залучена в п'ять типів  стратегічних альянсів. Вони дозволяють  бізнесу створювати конкурентну  перевагу за рахунок доступу  до ресурсів і можливостям  партнера, таким як ринки, технології, капітали та персонал. Створення  команди дозволяє обом сторонам  синергетично збільшувати свої ресурси та можливості і за рахунок цього зростати й розширювати обсяги своєї діяльності [4].

Приклади вдалих стратегічних альянсів зі світової практики: Nestle і Coca-Cola - у сфері просування холодного чаю Nestea, розробленого Nestle, але реалізується через роздрібну мережу Coca-Cola; корпорація Samsung і Intel - розробка пристроїв оперативної пам'яті; і Cisco System - кабельні модеми в кооперації; і Toshiba і Thomson - DVD-плеєри та відеомагнітофони; і з IDC - комунікаційні системи CDMA; і з Compaq і Siemens - в області мікропроцесорів; з Microsoft і Sun Microsystems - у розробці домашніх мереж [3, с. 96].

Також можна навести наступні приклади створення стратегічних альянсів: американська American Telephone and Telegraph (АТТ) і англійська корпорація British Telecom об'єдналися і створили підприємство телефонного зв'язку. Територія, де діє нове об'єднання, охоплює Північну і значну частину Південної Америки, Європи, Азії й Океанії (близько 200 країн і територій). За оцінками, річний оборот об'єднання складає 10 млрд. дол., а щорічний прибуток перевищує 1 млрд. дол. [4].

Останнім часом зросло число стратегічних альянсів, зв'язаних із придбанням частини акцій компаній. Прикладами таких угод можуть служити  угоди «Дженерал Моторз» з японськими фірмами. «Дженерал Моторз» придбала 20% капіталу «Фуджі Хеві Індастріз» за 1,4 млрд. дол., уклавши угоду про широкомасштабне співробітництво в області розробки і виробництва легкових і вантажних автомобілів, їх комплектуючих і відповідних технологій [3, с. 97].

Існує також велика кількість  недоліків стратегічних альянсів: 1) багато альянсів розпадаються або ліквідуються, якщо один із партнерів приймає рішення  про придбання іншого; 2) часто  учасники альянсу навмисно ставлять партнера в безвихідне становище, коли він не здатний протистояти поглинанню своєї компанії партнером по альянсу; 3) у багатьох альянсах найбільша  небезпека полягає в тому, що компанії, які беруть участь у них, можуть досить добре вивчити операції інших  партнерів, скопіювати порядок їх дій  і стати успішними конкурентами та інші [2, с. 22].

Кооперація в одних  сферах не виключає конкуренції між  тими ж фірмами в інших галузях. Так, «Sony» і «Microsoft» намагаються завоювати позиції на ринку побутової електроніки, керованої комп'ютерами, і змушені спиратися при цьому на нововведення, розроблені конкурентом. «Microsoft» очолює групу фірм, що конкурують з «Sony» і з її партнерами при встановленні стандартів програмного забезпечення для побутової техніки. У той же час обидві компанії об'єднують зусилля в створенні нового варіанта телефону, що може передавати інформацію з Інтернету.

Міжфірмове співробітництво відоме здавна. Широку популярність одержали партнерства «General Motors» і «Toyota» в автомобілебудуванні, «Canon» і «Kodak» у створенні копіювальної техніки, «Tompson» і «JVC» в освоєнні ринку відеозаписуючої апаратури, «Delta» і «Air France» в авіаперевезеннях. У чому ж новизна сучасних підходів до альянсів? Які з довгострокових угод по спільному маркетингу чи виробництву продукції, співробітництву в сфері НДДКР, створенню спільних підприємств, обміні акціями чи участі в акціонерному капіталі варто відносити до стратегічних альянсів?

По-перше, у рамках стратегічного  альянсу компанії поєднують зусилля, зберігаючи при цьому свою господарську і юридичну самостійність. Це – співробітництво  між фірмами, що дозволяє спертися на сильні сторони учасників, причому ні в кого немає бажання чи можливості захопити унікальні переваги партнера. По-друге, на відміну від тактичних угод альянси дозволяють учасникам вирішувати стратегічні задачі, зміцнюючи їх конкурентні переваги. По-третє, стратегічні альянси припускають розвинену систему управління спільними ресурсами і міжфірмовими зв'язками. Учасники одержують більш повну інформацію один про одного і про виконання контрактів, міжфірмові комунікації досить прозорі. У підсумку значно зростає роль неформальних факторів, насамперед взаємної довіри.

Прикладом галузі, де специфічні особливості стимулюють створення  міжнародних стратегічних альянсів, є авіаперевезення. Висока капіталомісткість, залежність від сезонних коливань, високі витрати на персонал внаслідок  сильного впливу профспілок, низька рентабельність, гостра цінова конкуренція по тарифах  – ось неповний перелік проблем  авіакомпаній. Варто додати, що злиття всередині галузі в багатьох країнах  або заборонені законом, або підпадають під жорстке державне регулювання.

Міжнародні альянси дають  можливість авіакомпаніям відкривати для авіаперевезень значно більшу територію, координувати графіки польотів, домагаючись  оптимізації маршрутів для пасажирів  при скороченні транзитного часу і ціни квитків; пропонувати нові види послуг; підвищувати якість обслуговування при польотах літаками компаній, включаючи ...

Все більшого поширення серед  компаній різних країн здобувають стратегічні  альянси – довірчі довгострокові  взаємовигідні відносини між  фірмами, що дозволяють кожній з них  ефективно досягати довгострокових цілей, координувати та оптимізувати використання спільних ресурсів і мінімізувати трансакційні витрати. Цілі у стратегічних альянсів різні, але частіше всього – це об’єднання наукового потенціалу корпорацій, виробниче кооперування і розподіл ризиків. Поширені в таких галузях: автомобільне виробництво, ЕОМ, авіакосмічна, фармакологічна, оборонна промисловість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Практика формування стратегічних альянсів підприємств в Україні

 

 

Дослідження української  бізнесової практики показують, що в  останні роки  все частіше вітчизняні компанії стають учасниками стратегічних альянсів. Підприємства деяких галузей  вже мають значний досвід укладання  альянсів, в інших секторах економіки  альянси тільки-но з’являються і  компанії лише починають освоювати  можливості спільної діяльності.

Як показує світовий досвід, підприємства деяких галузей більш  схильні до формування стратегічних альянсів. Це може бути обумовлено специфікою їх функціонування, етапом життєвого  циклу галузі, умовами діяльності на місцевих та світових ринках. Найбільша  кількість альянсів зарубіжними  компаніями формується у автомобілебудівній, авіаційній, фармацевтичній галузях, галузі телекомунікацій та інформаційних технологій.

В рамках даного дослідження  визначимо особливості формування альянсів українськими підприємствам  в певних галузях, порівняємо світові  та українські тенденції міжфірмового співробітництва. Оскільки сфери економічної діяльності, в яких формують альянси вітчизняні підприємства достатньо різноманітні, розглянемо альянси, що утворені в машинобудівній, металургійній, автомобілебудівній, фармацевтичній та фінансовій галузях економіки України.

Машинобудівельні підприємства одними з перших в Україні почали формувати альянси. Їх стратегічними  партнерами виступали західні компанії. Формування таких альянсів було обумовлено необхідністю пошуку іноземних замовлень. Оскільки конкурувати з великими західними компаніями українським  підприємствам достатньо складно, почали з’являтись альянси, в яких вітчизняні виробники виступають як  постачальники обладнання для міжнародних  компаній. Так, протягом тривалого часу ЗАТ «Новокраматорській машинобудівельний завод» виробляє металургійне обладнання для Siemens та Voest Alpine. У 2006 році було оголошено про початок поставок обладнання для цеху покриття металів одного з російських металургійних комбінатів – ВАТ «Северсталь» (м.Череповець) [4].

Певну зацікавленість на Заході викликає інтеграція серед українських  металургійних фінансово–промислових груп. Формуючи стратегічні альянси, іноземні компанії розміщують замовлення на виробництво обладнання на українських підприємствах і, крім того, що забезпечують продукції ринки збуту, розраховують на те, що вона буде придбана афілірованими з машинобудівельними металургійними компаніями. Зокрема, ринки збуту Росії та інших країн українським підприємствам гарантують такі компанії як Siemens, Voest Alpine, SMS Demag та Danieli.

В 2003 році перший альянс в  сфері виробництва металургійної  продукції був укладений корпорацією  «Індустріальний союз Донбасу» та швейцарською компанією Duferco. В межах даного альянсу Duferco взяла на себе зобов’язання по реалізації металопродукції з підконтрольних ІСД металургійних комбінатів. Умовами угоди передбачена спільна участь у модернізації Алчевського металургійного комбінату, створення спільної системи логістики та збуту продукції, а також технічної підтримки та фінансування. Така широкомасштабна програма співпраці була розроблена на основі попереднього досвіду спільної діяльності, що тривала протягом семі років до формування стратегічного альянсу[2].

Отже, на теперішній час у  металургійній галузі сформовані альянси  міжнародного характеру, метою українських  підприємств в яких є вихід  на нові ринки та ефективна конкуренція  на них.

У вітчизняній автомобілебудівній промисловості певним чином відображаються світові тенденції щодо формування стратегічних альянсів.  Лідером  української автомобільної промисловості  по кількості спільних проектів є  Запорозький автомобілебудівний завод. Завод є партнером по альянсам DaimlerChrysler (Німеччина, США), Волзького автомобільного заводу (Росія), GM «Opel» (Німеччина) [2]. З 2003 року на виробничих потужностях Запорозького автомобілебудівного заводу зборка автомобілів марки ВАЗ 21099 та ВАЗ 21093 здійснювалась спільно з корпорацією «Богдан», до якої входять Луцький автомобільний завод та Черкаський завод по виробництву автобусів, та корпорацією АІС. Через ряд причин з 2008 року ексклюзивним виробником автомобілів марки ВАЗ в Україні став альянс корпорацій «Богдан» та «УкрАвто»[3].

Крім того, що українські компанії виступають в ролі виробників автомобілів іноземних марок, здійснюючи складальне виробництво, вони також  відкривають підприємства за межами України. Так, корпорація «Богдан» планує відкрити вже друге підприємство з виробництва вантажних автомобілів  та автобусів в Росії. Перше (підприємство зі зборки автобусів) було відкрите у 2005 році у м. Гомелі. Відкриття другого  підприємства у Нижньогородській області  є спільним проектом корпорації «Богдан» та Запорозького автомобільного заводу. Російським партнером у альянсі  має виступити ЗАТ «Об’єднанні  транспортні системи». Сторони на паритетних основах планують вкласти  у проект 300 млн. дол. З боку ЗАЗ  це будуть автомобілі марки Chevrolet та Daewoo, з боку корпорації «Богдан» – автомобілі та автобуси марки «Богдан», які на зовнішніх ринках продаються під назвою Isuzu [5].

Складальне виробництво  активно розвиває  компанія «Єврокар» та концерн «Укрпромінвест». Компанією «Єврокар» був укладений альянс із Skoda Auto (Чехія) та Volkswagen Group (Німеччина) щодо будівництва підприємства та запуску дрібновузлової зборки автомобілів Skoda та Volkswagen, а також будівництва заводу, орієнтованого на повний цикл виробництва [2].

Серед особливостей альянсів в автомобільній галузі слід відмітити  те, що вітчизняні підприємства одночасно  випускають продукцію світових марок  та організовують власне складальне виробництво, виступають у ролі материнських компаній.

Значна кількість стратегічних альянсів характерна для фармацевтичної індустрії. Загальносвітовими тенденціями є, по – перше, об’єднання підприємств – гігантів, що контролюють світовий фармацевтичний ринок (таких як «Glaxo Wellcome» та «SmithKline Beecham»), по – друге, формування стратегічних альянсів крупними фармацевтичними компаніями та науково – дослідницькими фірмами (наприклад, «GlaxoSmithKline» та біотехнологічна компанія «ChemoCentryx»). Об’єднання наукових та виробничих ресурсів дає можливість партнерам, зберігаючи самостійність, розробляти нові ідеї, економити час та витрати на дослідження та розробки, знижувати ризики. Крім того, партнери виграють від підвищення капіталізації, доступу до додаткових кредитних ліній, зменшення дублюючих один одного підрозділу.

Щодо фармацевтичної галузі України, у 2006 році в ній діяли 184 вітчизняних та 483 зарубіжних компаній, з яких  двадцятка лідируючих займала приблизно 40 % обсягів продажу  ринку. Серед лідерів такі вітчизняні компанії як Дарниця, Артеріум, Фармак, Борщагівський ХФЗ та інші. Гравці українського фармацевтичного ринку створюють стратегічні альянси як національного, так і міжнародного характеру. В розвитку вітчизняної фармацевтики нова фаза, пов’язана із співробітництвом компаній, почалась з об’єднання ВАТ «Галичфарм» – лідера з виробництва препаратів на рослинній основі, та ВАТ «Київмедпрепарат» – найбільшим українським виробником антибіотиків. Ними у 2005 році була створена корпорація «Артеріум», яка на даний час є одним з провідних виробників лікарських засобів в Україні. Метою об’єднання підприємств була координація виробництва, маркетингу, дистрибуції лікарських засобів, що виробляються компаніями, в Україні та на зарубіжних ринках, а також – освоєння новітніх технологій виробництва фармацевтичної продукції, розробка нових сучасних препаратів, впровадження міжнародних стандартів якості.