Ринок праці та його роль в регулюванні ринкових відносин

Українська  Державна Академія Залізничного Транспорту

 

Кафедра «Економічна теорія та право»

 

 

 

Курсова робота

З дисципліни «Макроекономіка»

На  тему: «Ринок праці та його роль в  регулюванні ринкових відносин»

 

 

Студентки ____2___ курсу ____3___ групи

Напряму підготовки

____________________________________

____________________________________

(прізвище  та ініціали)

Керівник

____________________________________

____________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь,  прізвище та ініціали)

Національна шкала:_________________

Кількість балів:____ Оцінка ECTS:____

Члени комісії

____________________________________

(підпис)                                  (ініціали та прізвище)

____________________________________

(підпис)                               (ініціали та прізвище)

 

 

 

 

Харків  – 2012 рік

ЗМІСТ

 

1. ПОНЯТТЯ ТА  ТЕОРІЇ РИНКУ ПРАЦІ……………………………………...4

1.1. Сутність  ринку, підходи до його визначення…………………………...…4

1.2 Теорії ринку  праці…………………………………………………………...7

1.3. Залежність  між інфляцією та безробіттям……………………………….10

1.4 Економічна  нерівність і перерозподіл доходів…………………………...12

2. РОЛЬ РИНКУ  ПРАЦІ В РЕГУЛЮВАННЯ РИНКОВИХ  ВІДНОСИН…..18

2.1 Ринок праці  в системі соціально-економічних  відносин……………..…18

2.2 Регулююча  роль попиту та пропозиції на конкурентному ринку праці...22

2.3 Закони Хікса-Маршала.  Перехресна еластичність попиту  на працю…..23

2.4 Класичні  моделі ринку праці та особливості  їх саморегулювання……..25

3.Регулювання  ринкових відносин в Україні…………………………………

ВИСНОВОК…………………………………………………………………….30

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………..32

ВСТУП

 

Реформування  економіки України, перехід до ринкових відносин призводить до трансформації  всіх соціально-економічних відносин, які потребують як теоретичного дослідження, так і науково-прикладної розробки.

Особливої актуальності в сучасних умовах глобалізації економіки, входження України у Світову  організацію торгівлі набувають  проблеми ринку праці. Ринок праці, як елемент економічної системи, формується у специфічних умовах розвитку цієї системи, привносячи в неї свій вплив і проблеми, характерні для цього ринку, які суттєво відрізняються від інших умовами та особливостями формування, функціонування і розвитку.

Серед цих проблем  значне місце посідають проблеми безробіття, соціального захисту, зайнятості населення, трудові відносини, формування ринку праці та розробка адекватного сучасним умовам розвитку ринку економіки, механізму його регулювання.

Як свідчать проведені дослідження, в останні  роки в Україні було прийнято низку  законодавчих актів, направлених на регулювання відносин на ринку праці, створення його інфраструктури, опубліковано монографії, наукові статті, навчальні посібники, присвячені ринку праці та зайнятості. У сучасній економічній літературі різні аспекти ринку праці та регулювання соціально-економічних відносин знайшли відображення в роботах провідних українських вчених і дослідників з країн СНД, а саме: А. Г. Савченко, Г. О. Пухтаєвич, О. М. Тітьонко, Т. А. Заяць, В. Д. Базилевич, Л. О. Баластрик, О.В. Волкова, О. А. Грішнова, Е. Лібанова, Н. А. Малиш, Г. В. Осовсъка, О. В. Крушелънщъка, А. Д. Чикуркова, Ф. Хаффне та ін. Між тим такі процеси, як функціонування ринку праці, його місце в системі регулювання ринкових відносин, механізми регулювання ринку праці в Україні в умовах розвитку ринкових відносин у нашій країні, глобалізації економіки потребують подальшого дослідження.

 

1. ПОНЯТТЯ  ТА ТЕОРІЇ РИНКУ ПРАЦІ

 

1.1. Сутність  ринку праці, підходи до його  визначення

Визначення  соціально-економічної сутності ринку  праці потребує з'ясування загального поняття категорії "ринок". В класичні політичній економії існує чотири напрями щодо визначення сутності ринку. Так, представники першого напряму, О. Курно, Дж. М. Кейнс, А.Маршал, визначають ринок як "будь-який район, де економічні зв'язки покупців і продавців до такого рівня вільні, що ціни на однакові товари досить легко і швидко вирівнюються". Представники новоавстрійської школи, зокрема, Ф. Хайек, керуючись положенням А. Сміта, що ринок — це природний процес, породжений діями індивідуумів, які намагаються досягти своєї мети і із різноманітності їх дій економічний порядок, підкреслюють, що ринок ніким не регулюється, функціонує без певної мети, не узгоджено з організаційної точки зору, поєднуючи різні конкуруючі цілі.

Прибічники  другого напряму ринкової теорії— неокласичного, визначають ринок як сукупність продавців і покупців, у результаті дії яких об'єкти обміну отримують ціну. Представники третього напряму - монетаризму (М. Фрідмен, Ф. Макхлуп, Л. Роббінс) визначають ринок як спосіб координації дій учасників, який забезпечує їм свободу вибору, наділяють ринок рисою цілеспрямованості з елементами ринкової і директивної економічної координації. Різновидом останнього напряму є марксистська теорія, згідно із якою ринок визначається у вузькому розумінні — як відносини між продавцями та покупцями у сфері обігу за властивими йому законами і формами організації, та в широкому — як форма зв'язку між виробниками та споживачами товарів.

В прийнятій  урядом концепції переходу України  до ринкової економіки ринок визначено як систему товарно-грошових відносин з механізмом вільного ціноутворення, з вільним підприємництвом на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб'єктів господарювання у боротьбі за споживача.

Підсумовуючи  вище наведені підходи до визначення ринку, можна зробити такі узагальнення: 1) ринок являє собою соціально-економічну систему взаємозв'язків між її суб'єктами: покупцями та продавцями; 2) дана система є просторово визначеною; 3) взаємозв'язки між суб'єктами системи мають конкуруючі або протилежні цілі (продавці— максимізації зиску, покупці— мінімізації прибутку); 4) для одночасного досягнення цілей суб'єктів даної території має бути запроваджено систему централізованого цілеспрямованого регулювання; 5) метою такого регулювання має бути максимізація сукупного зиску суб'єктами системи даної території на основі оптимізації використання її продуктивних сил.

Ринкові відносини  передбачають існування сукупності ринків, що охоплюють різні сфери  людської діяльності: ринок капіталу, ринок товарів та послуг, ринок праці та ринок ресурсів. Визначальними серед факторів соціальної організації економіки є людина і її праця. Саме від включення людини у продуктивну діяльність залежить Дія усіх інших факторів, бо саме праця як процес реалізації фізичних і творчих здібностей людини є фактором суспільного прогресу, соціально-економічного розвитку та умовою задоволення різноманітних всезростаючих потреб людини. І без формування і розвитку соціально-орієнтованого ринку праці неможлива побудова соціально-орієнтованої економіки.

В загальному розумінні  ринок праці— це система обміну індивідуальних здібностей до праці  на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили.

Виявлення сутнісних  характеристик ринку праці забезпечується дослідженням існуючих в сучасній світовій та вітчизняній літературі підходів до визначення ринку праці, структури та принципів його формування. В результаті проведеного дослідження було встановлено, що підхід до ринку праці як до економічної категорії є неоднозначним, в результаті чого виділені такі напрями його визначення: І) через систему обміну; 2) як сукупність суспільних відносин; 4) як сукупність диференційованих підсистем; 3) через систему економічних механізмів, норм та інститутів. Так, вітчизняними економістами ринок праці визначається як система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили, що базується на економічних законах попиту і пропозиції, конкуренції, грошового обігу. Іншими вітчизняними вченими ринок праці характеризується як система економічних механізмів, норм та інститутів, які забезпечують відтворення робочої сили та її використання.

Ф. Хаффнер, професор Людвіг-Максимиліанського університету (м. Мюнхен) визначає ринок праці як сукупність суспільних відносин, які регулюють рух робочої сили, використовуючи певні економічні, соціальні та організаційні засоби. При цьому вчений підкреслює, що: "...ринок праці як щось єдине — є абстракція. В дійсності існує значна кількість дуже диференційованих ринків праці... Окремі ринки праці диференційовані за фахом, за регіонами, рівнем кваліфікації, секторами та сферами економіки... Окремі сфери і сегменти ринку праці зв'язані один з одним — тісно або слабо — через перехресну цінову еластичність".

Диференційованого підходу до визначення ринку праці  притримуються і вчені-економісти А. Г. Савченко, Г. О. Пухтаєвич, О. М. Тітьонко, які виділяють три сфери його вираження: 1) потенційну, тобто ту сферу, де формується сама праця; 2) циркулюючу, тобто сферу купівлі-продажу робочої сили; 3) внутріфірмову, де боротьба за робочі місця ведеться на підприємствах між зайнятими працівниками. На неоднорідності ринку праці, ускладненні його внутрішньої структури наголошує і Т. А. Заяць. Так, провідним сучасним спеціалістом в галузі зайнятості та ринку праці визначено такі основні критерії сегментації ринку праці: форма власності, соціально-демографічні ознаки, мотиваційна основа трудової поведінки населення. При цьому підкреслюється важливість регіонального розрізу дослідження ринку праці: "істотні відмінності в темпах реформування економіки регіонів, в їх демографічному, соціальному, природно-географічному потенціалах визначають специфіку основних структурних компонентів територіальних ринків праці...". Як сукупність диференційованих підсистем регіонального характеру визначають ринок праці чернівецькі вчені, обґрунтовуючи, що "процеси, що відбуваються на цьому ринку, проявляють себе у рамках конкретно визначених регіонів ієрархічного рангу: загальнонаціонального, регіонального і локального".

Одні вчені  вважають, що ринок праці — це механізм (інститут), що поєднує, зводить  разом продавців товару робоча сила (працівників) і покупців цього товару (роботодавців). Iнші — що він являє  собою механізм узгодження інтересів роботодавців і найманої робочої сили, треті — що не специфічний вид товарного ринку, змістом якого є купівля-продаж товару особливого роду — робочої сили або спроможності людини до праці. Однак всі ці тлумачення не суперечать, а доповнюють одне одного, підкреслюють різні сторони змісту цієї категорії.

 

1.2 Теорії  ринку праці

На ринку  праці, як і на інших ринках, мають  місце попит, пропозиція та ціна у  вигляді заробітної плати. Попит  на робочу силу визначається потребою підприємців у кількості та якості робочої сили. Пропозиція визначається рівнями освіти, податкової системи, заробітної плати. Ринкова ціна на ринку праці визначається співвідношенням між попитом та пропозицією робочої сили. Відміна ринку праці від інших ринків полягає у тому, що роботодавець і найманий працівник виступають як юридичне рівноправні особи.

Обсяг ринку  праці визначається попитом на робочу силу, який прямо залежить від фази економічного циклу в країні. Якщо економіка перебуває у стані  пожвавлення, попит на робочу силу зростає і ринок праці розширюється. Якщо економіка у фазі спаду, то попит на робочу силу зменшується, а ринок праці звужується.

За класичною  теорією ринку праці точка  перетину попиту та пропозиції показує  рівновагу на ринку праці, за якої встановлюється рівноважна заробітна плата We при рівноважній кількості робочої сили LЈ (рис. 1.1). Зростання пропозиції робочої сили при незмінному попиті викличе зниження заробітної плати. Збільшення попиту на робочу силу при незмінній пропозиції зумовить зростання заробітної плати.

 

Рис 1.1 Класична теорія ринку праці

 

 За класичною  теорією проблеми безробіття  та встановлення рівноваги досягаються  через механізми ринкового саморегулювання.  Держава у цей процес не  втручається.

За кейнсіанською  теорією ринку праці зростання  зайнятості здійснюється зменшенням заробітної плати (рис. 1.2). За Кейнсом у ринковій економіці відсутні механізми, які гарантують повну зайнятість населення.

Рис 1.2 Кейнсіанська теорія ринку праці

 

Для досягнення рівноваги на ринку праці потрібно, щоб держава систематично втручалась в економіку. Держава повинна підвищувати сукупний попит, збільшуючи державні витрати або зменшуючи податки. Кейнсіанське трактування рівноваги на ринку праці характеризує тільки короткостроковий період. Дослідження та економічна практика свідчать, що втручання держави у ринок праці призводить до інфляції.

За сучасної економіки заробітна плата більшості  працівників набагато перевищує  встановлений законом мінімум. Отже, не мінімальна заробітна плата є  основною причиною, яка викликає безробіття. Прийняття законів про мінімальний рівень оплати праці захищає передусім інтереси недосвідчених, малокваліфікованих працівників, підлітків.

Причиною існування  безробіття є здійснення теорії ефективної (стимулюючої) заробітної плати.

Ефективна заробітна плата — це заробітна плата, яка перевищує рівноважний рівень і стимулює працівників до більш продуктивної праці. Фірмам вигідно підтримувати завищену заробітну плату навіть за наявності надлишку пропозиції робочої сили.

Встановлення  мінімальної заробітної плати і діяльність профспілок не дозволяють фірмам знижувати доходи працівників навіть за наявності надлишку робочої сили. За теорією ефективної заробітної плати немає потреби впливати на фірму подібним чином, оскільки для неї може бути вигідним встановлення заробітної плати, яка перевищує рівноважний рівень.