Планування оновлення продукції

При підготовці особливо складних виробів розробляється самостійна цільова програма, що включає роботи, які виконуються всіма організаціями  та підприємствами-виконавцями. Цінова програма розробляється на весь цикл виконання робіт і освоєння продукції  та передбачає ресурсне забезпечення всіх видів робіт. Як правило, вона має  вигляд матриці, в якій по вертикалі  перелічені завдання, що включені в  програму, а по горизонталі –  організації та форми їхньої участі.

На стадії розробки технічного завдання є дуже обмежене коло даних, тому розрахунки окремих показників носять орієнтований характер, широко використовуються методи екстраполяції, моделювання, аналогів і т. д. А при  оформленні результатів науково-дослідних  робіт (НДР), розрахунки, що обґрунтовують  доцільність проведення дослідно-конструкторських робіт та впровадження об’єкта у  виробництво, повинні бути виконані значно точніше, із використанням обсягу інформації, накопиченого в процесі  НДР. На цій стадії можуть широко використовуватися  методи математичного моделювання, з урахуванням ієрархічної схеми  об’єкта, його основних конструкторських характеристик, результатів дослідження  фізичних моделей і т. д Визначення витрат виробництва проводиться  на підставі кошторисів витрат на підготовку виробництва продукції.

Номенклатура статей кошторису  витрат на підготовку виробництва нової  продукції (за економічними елементами):

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні  заходи;

амортизація;

інші операційні витрати.

Номенклатура калькуляційних статей витрат на підготовку виробництва  включає:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

В окремих галузях економіки  номенклатура калькуляційних статей відхиляється від наведеної з урахуванням  специфіки підготовки виробництва  нової продукції. Тому склад статей калькулювання виробничої собівартості нової продукції встановлюється підприємством.

3.Економічна ефективність  освоєння нової продукції.

Важливу роль в прискоренні технічної  підготовки виробництва, скорочення затрат і циклу створення і освоєння нової продукції повинна зіграти  реалізація мір і економічних  програм по переходу підприємств  на роботу в умовах ринку.На всіх еиапах технічної підготовки виробництва  напрямками прискорення є:

1) стандартизація;

2) уніфікація;

3) нормалізація;

4) типізація технолгічних роцесів;

5) застосування автономіки і електроніки;

6) планування і управління.

Стандартизація – вимоги до виробів повинні бути такі, що при проектуванні нових виробів повинні в першу чергу використовуватися стандартні деталі і вузли, які виготовлені на спеціальних заводах.

Уніфікація – раціональне скорочення конструкцій виробів, розмірів і параметрів, різновидів технологічних операцій і процесів, номенклатури обладнання інструменту, матеріалів при зниженні трудомісткості її розробки, оформлення, обліку і зберігання.

Нормалізація  – це використання в конструкціях відомих і раніше розроблених деталей нормалій – болти, гайки, шайби, шпильки, винти – які в широкому асортименті виготовляються по інших заводах або в власних цехах підприємства.

Типізація технологічних процесів – це використання типових технологічних процесів, які освоєні раніше.

Застосування  автоматики і електроніки скорочує затрати на підготовку виробництва, знижує трудомісткість і дає змогу підприємству в найкоротші строки вийти на ринок з комерційною конкурентноспроможною продукцією.

Необхідний  етап підготовки виробництва являється освоєння нової продукції , яка являє собою сукупність різних процесів і робіт, в процесі яких здійснюється перевірка і відробка конструкцій і технлогій до встановлення типічних вимог, освоєння нових форм організації виробництва. Під час освоєння нової продукції досягаються планові об’єми виробництва, застосовуються намічені економічні показники і техніко – економічні параметри нової продукції.

Період  освоєння нової продукції починається  з виготовлення дослідного зразку і  завершується серійним виробництвом продукції.

Періоди освоєння нової продукції:

1) перевірка нової конструкції  – це сукупність робіт по  перевірці, наладці і доведення  конструкції виробу і технології  її виготовлення до вимог, зафіксованих  в технологічній документації  з внесенням необхідних змін  і уточнень;

2) наладка виробництва – це перехід  від дослідного зразка до серійного  виробництва. В цей період проводиться  робота по стабілізації виробництва  і праці;

3) в період досягнення проектних  економічних показників виконуються  роботи зв’язані з доведенням  норм розходу матеріальних ресурсів, трудомісткості, с/в до проектного  рівня за рахунок кваліфікації  працівників, зниження витрат  від браку.

В процесі освоєння випуску нових  видів продукції є три види освоєння:

Технічне  освоєння – початком являється отримання виробничими підрозділами технічної документації і дослідног зразка одночасно з завданням приступити до промислового виготовлення.

Закінчення - досягнення технічних параметрів конструкції, визначеної стандартами або технічними умовами.

Виробниче освоєння – здійснюється в процесі наладки виробництва і закінчується в умовах, коли всі виробничі ланки підприємства забезпечують виконання встановлених об’ємів випуску продукції при заданій якості і необхідній стійкості виробництва.

Економічне  освоєння нової продукції – це досягнення основних проектних економічних показників. Затрати на виробництво перших виробів в декілька раз перевищують затрати на серійну партію продукції. Дальше проходить різке зниження затрат. З часом темпи зниження уповільнюються і стають незначними.

Характер  наростання витрат ОА – розходи  на конструкторську підготовку до точки  Р_КПП на технологічну підготовку, яка додається до попередньої Р_КТ і організаційна підготовка сумується до двох попередніх Р_ТПП. В результаті повного і високоякісного проведення підготовки виробництва і відносно невисокої початкової собівартості починається освоєння. Зниження собівартості іде по пологій кривій К_ОС і планова собівартість точка Е досягається відносно швидко, період освоєння DE.

При неправельній організації і підготовці виробництва має місце передчасне освоєння нової продукції точка  С. Підготовка ще повністю не завершена, а вже має місце передчасне освоєння. На початку собівартість S’ вища від собівартості S крім того проходить різьке коливання собівартості. Крива освоєння К’_ОС. Планова собівартість досягається не в точці Е, а пізніше. Період освоєння розтягується і він рівний СР. При переході на випуск виробів існує дві основні форми:

В кожній з цих форм існує по три методи переходу на нову продукцію:

• послідовний;
• паралельний;
• паралельно – послідовний.

 

4.Вибір оптимального  варіанту технологічного процесу.

У різних варіантах технологічних  процесів виготовлення нових виробів  можуть застосовуватися різні заготовки, устаткування, технологічне оснащення  тощо, що призведе до різної Трудомісткості, продуктивності й використання робітників різної кваліфікації.

Основними критеріями для  вибору оптимального технологічного процесу  є собівартість і продуктивність. Для спрощення розрахунків використовують технологічну собівартість, що є частиною повної собівартості й ураховує витрати, що залежать від варіанта технологічного процесу.

Точка перетину цих Ліній  А визначає критичну кількість деталей, при якому обидва варіанти будуть рівноцінними

У нашому прикладі при обсязі випуску виробів менше критичного більше економічним буде варіант 1, а при кількості виробів більше критичного — варіант 2.

Вибір найбільш економічного варіанта реалізації технологічного процесу  з безлічі можливих способів виготовлення продукції треба в загальному випадку здійснювати за мінімумом  наведених витрат, які приймаються  як критерій оптимальності. Однак для  зіставлення варіантів технологічних  процесів у багатьох випадках досить обмежитися розрахунком технологічної  собівартості випуску. До останньої  входять, як було сказано раніше, лише витрати, що міняються тільки при  зміні варіантів.

Тому надалі як цінова функція  використовуються не повні наведені витрати, а мінімум суми.

Організаційна підготовка виробництва (0ПВ).

Функції організаційної підготовки виробництва:

1) планові (у тому числі  передвиробничі розрахунки ходу  виробництва, завантаження встаткування, руху матеріальних потоків, випуску  на стадії освоєння); 2) що забезпечують (кадрами, устаткуванням, матеріалами,  напівфабрикатами, фінансовими коштами); 3) проектні (проектування ділянок  і цехів, планування розташування  встаткування).

У процесі організаційної підготовки виробництва використовуються конструкторські, технологічна документації й дані для проведення технологічної  підготовки виробництва.

Характер зміни техніко-економічних  показників нових виробів на стадії освоєння.

Початковий етап освоєння випуску нових виробів характеризується підвищеними витратами. Причину  цього можна пояснити наступними факторами:

невеликим обсягом випуску  виробів, на який розподіляються умовно-постійні видатки, пов’язані з освоєнням  нових виробів;

—        підвищеною трудомісткістю и фондомісткістю виготовлення (через поступовість налагодження встаткування; неповну оснащеність техпроцесів спеціальним устаткуванням і оснащенням; недостатню досвідченість робітників і ІТП);

більшою кількістю переналагоджень (наприклад, пресового встаткування);

—  підвищеним браком;

—  витратами на навчання персоналу;

—  доплатами до середнього рівня зарплати в період освоєння та ін. У міру нарощування обсягу випуску нових виробів відбувається

й зниження витрат виробництва. Можливі шляхи підвищення ефективності виробництва на стадії освоєння наведені на рис.

Основні напрямки одержання  економічного ефекту в процесі освоєння нових виробів

Шляхи підвищення ефективності на стадії освоєння виробництва  нових ромбів=>

• Скорочення виробничих витрат => Уніфікація, типізація, стандартизація => Мінімізація витрат за рахунок високої спадкоємності (гнучкості)
• Оптимізація переходу на випуск нових виробів => Мінімізація витрат за рахунок високої спадкоємності (гнучкості)
• Скорочення питомих умовно-постійних витрат => Швидке нарощування випуску => Мінімізація витрат за рахунок високої спадкоємності (гнучкості)
• Скорочення умовно-змінних витрат => Якісна підготовка й низька початкова трудомісткість => Швидке нарощування випуску=> 
  Зниження податкової собівартості освоєння

Мінімізація втрат тісно  пов’язана з характеристикою  нарощування випуску, що у свою чергу  залежить від зниження трудомісткості виробу в процесі освоєння.