Особливости функционування ривноваги в умовах конкуренции

На основі одержаних даних про потреби й доходи потенційних покупців визначають номенклатуру та встановлюють величини параметрів, якими виробник користується при оцінці конкурентоспроможності продукції на ринку. На наступній стадії визначають мету аналізу конкурентоспроможності, яка залежить від стадії життєвого циклу продукту, стратегії й планів розвитку фірми. Так, потрібно впевнитися, що товар, який виводиться на ринок, не поступається конкурентним аналогам за своїми показниками.

  Оцінка рівноваги конкурентоспроможності продукції грунтується на дослідженні потреб споживачів і вимог ринку та визначається порівнянням даної продукції з параметрами аналогічної продукції конкурентів (базового зразка), або з параметрами, якими цікавиться споживач. Для базового зразка обирається товар із найкращими показниками і перспективами.

Наступним етапом є сегментація ринку та визначення цільового сегмента, для якого здійснюють оцінку конкурентоспроможності продукції, тобто вибір передбачуваних ринків збуту. Сегментація ринку по виробниках (конкурентах) дає можливість підприємству чіткіше уявити свої порівняльні переваги, визначити сильні та слабкі сторони. Якщо товар підприємства має переваги над товаром конкурентів, то воно може встановити вищу ціну на свою продукцію, або за рахунок нижчої ціни охопити більшу частку ринку.

  Наступним кроком є аналіз нормативних параметрів, які характеризують відповідність продукції встановленим державою нормативам, стандартам і законам, та розрахунок групових показників. Дослідження конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції й ефективне управління нею повинне передбачати виявлення основних параметрів показника конкурентоспроможності, які покладені в основу розрахунків показників конкурентоспроможності продукції, з метою розробки відповідних дій. До цих параметрів належать економічні (ціна, собівартість, пальне і т. д.), нормативні (стандарти, закони, нормативи) та технічні (якість, корисність, безпека й ін.). За групами цих параметрів проводять порівняння і визначають, наскільки ці параметри відповідають встановленим. Так, нормативні параметри характеризують відповідність продукції встановленим державою нормативам, стандартам і законам. Показник нормативних параметрів може мати два значення: 1 або 0. Перевищення норм призводить до зниження конкурентоспроможності продукції, оскільки веде до росту цін на неї, не збільшуючи при цьому споживчої цінності. Тому якщо продукція не відповідає хоча б одному нормативному параметру, встановленому відповідними нормами та стандартами, то показник приймає значення 0 і подальша оцінка рівноваги конкурентоспроможності є недоцільною. 

МЕТОДИКА АНАЛІЗУ  КОНКУРЕНЦІЇ В ГАЛУЗІ ТА СТРУКТУРА  КОНКУРЕНТНИХ СИЛ В НІЙ 

Аналіз конкуренції  та його умовні компоненти

Аналіз галузі — це передусім аналіз пропозиції. Він ґрунтується на

аналізі кількісних, і якісних факторів виробництва. Варто акцентувати 

зі кількісних, і якісних факторів виробництва. Варто акцентувати

увагу на ролі конкуренції  та конкурентів у формуванні пропозиції : ці

явища найістотніше впливають на обсяги пропозиції, якість товарів, ціни

та витрати  на виробництво тощо.

Галузь - це сукупність підприємств, які випускають однорідну  продукцію,

використовують  однотипну сировину та матеріали, характеризуються

спільністю виробничо-господарської діяльності (технологічних процесів,

складу обладнання), близьким складом і кваліфікацією  кадрів [30, 75].

Конкурент –  особа, група осіб, підприємство, що змагаються за досягнення

ідентичної мети володіння тими самими ресурсами, благами  сектором ринку

тощо [12, 278].

Одним    з    найбільше    широко    використовуваних    визначень    є

наступне: "Конкурентоспроможність виробника (фірми) являє собою 

відносну   характеристику, що   відбиває   відмінності   процесу

розвитку  даного   виробника   від   виробника - конкурента   як   по

ступені  задоволення    своїми    товарами    чи    послугами  

конкретної суспільної   потреби,   так   і   по   ефективності 

виробничої діяльності.

Відповідно до іншого   підходу   конкурентоспроможність   підприємства

трактується   як   "рівень  його   компетентності   стосовно інших 

підприємств   -   конкурентів  по таких  параметрах,  як технологія,

практичні навички  й знання персоналу, рівень стратегічного  й поточного 

планування,   якість   (систем   керування,   виробництва, продукції),

комунікації".  Друге трактування носить трохи  більше конкретний

характер,  визначаючи  критерії оцінки,  однак  по суті своєї   вони 

досить   близькі   й   базуються   на   позиції   зіставлення

конкуруючих  підприємств або по відмінностях  процесу  розвитку, або за

рівнем компетенції.

Дія проведення аналізу загальної ситуації та конкуренції  в галузі

використовують  методику, яка дозволяє адекватно  оцінити ситуацію в

галузі, визна-чити характер та рівень конкурентної боротьби. Результати

аналізу дозволяють розро-бити стратегію, відповідну до загальної

ситуації в  галузі та прийняти рішення щодо доцільності  інвестиції на

розширення діяльності компанії в даній галузі [17, 42].

Стратегія конкуренції  передбачає позиціонування на ринку для

максимального використання ознак, що відрізняють  фірму від її

конкурентів. Звідси випливає, що центральним аспектом у формулюванні

стратегії є  ретельний аналіз конкуренції. Мета цього аналізу — зрозуміти

природу ймовірних  змін у стратегії кожного конкурента та успіх цих змін,

ймовірну реакцію  кожного конкурента на комплекс здійснених стратегічних

ходів інших  фірм, на сукупність змін у галузі та ширші зміни в

зовнішньому середовищі. Глибокий аналіз конкуренції є необхідним для

відповіді на такі питання: "З ким ми змагатимемося в цій галузі і якою

буде послідовність  ходів?", "Що криється за стратегічним ходом

конкурента і  наскільки серйозно слід нам поставитися  до нього?" та "Яких

сфер нам слід уникати через бурхливу чи відчайдушну  реакцію конкурента?"

Незважаючи на чітку потребу в глибокому  аналізі конкуренції при 

глибокому аналізі  конкуренції при

формулюванні  стратега, подібний аналіз на практиці іноді проводиться

нечітко або  незрозуміло. У голові менеджера  можуть виникати такі

небезпечні думки щодо конкурентів: "Діяльність конкурентів не піддається

систематичному  аналізові", "Ми знаємо все про  наших конкурентів,

оскільки змагаємося з ними щодня". Жодна з цих  думок загалом не

відповідає дійсності. Ще одна складність: поглиблений аналіз конкуренції

вимагає значного обсягу інформації, яку неможливо  отримати без важкої

праці. Більшість  компаній не займається систематичним  збором інформації

про конкурентів, а діє на основі неофіційних вражень, припущень та

інтуїції керуючись  випадковими даними, які кожен менеджер отримує про

своїх конкурентів. Однак нестача ґрунтовної інформації не дає змоги

провести глибокий аналіз конкуренції. 

Є чотири діагностичні компоненти аналізу конкуренції:

майбутні цілі, поточна стратегія, припущення та можливості. Розуміння

цих чотирьох компонентів  дозволить передбачити характер реакції

конкурента, що виділено як ключовий пункт схемі 1. Більшість компаній

розробляють принаймні  інтуїтивне відчуття поточних стратегій  та сильних

і слабких місць  своїх конкурентів (як показано в правій частині схеми

1). Значно менше  уваги приділяється лівій частині,  тобто розумінню

фактичного стимулятора  поведінки конкурента — його майбутніх  цілей та

його припущень  стосовно свого власного становища  і характеру галузі. Ці

рушійні фактори  набагато важче простежити, ніж фактичну поведінку

конкурента, хоча вони часто визначають його поведінку  в майбутньому.

Хоча загальна схема та питання, подані тут, стосуються конкурентів, вони

можуть служити  основою і для самоаналізу. Ці ж концепції забезпечують

компанію базою  для перевірки власного становища  в зовнішньому оточенні.

Більше того, таке тестування допоможе компанії зрозуміти, які висновки

можуть зробити  з Цього її конкуренти. Це є частиною глибинного аналізу

конкуренції, оскільки такі висновки формують припущення, а звідси й

поведінку конкурента, і є вирішальними при здійсненні конкурентних

ходів.

Перед обговоренням кожного компонента аналізу конкуренції  важливо

визначити, яких саме конкурентів ми маємо на увазі. Мабуть, треба

аналізувати всіх значних існуючих конкурентів. Однак деколи важливо

загадати й  потенційних конкурентів, які можуть вийти на сцену.

Компоненти аналізу  конкуренції

Структурний аналіз галузі

Проміжне середовище — це сукупність факторів, які формують довгострокову

прибутковість організації і на які вона може впливати через встановлення

ефективних комунікацій (галузь, конкурентне середовище ("п'ять" сил

конкуренції), контактні  аудиторії (банки, інвестиційні компанії,

юридичні, аудиторські  фірми тощо)).

Метою галузевого аналізу (аналізу проміжного середовища) є визначення

привабливості галузі та її окремих товарних ринків. Такий аналіз

дозволяє зрозуміти  структуру та динаміку галузі, характерні для неї

можливості й  існуючі загрози, визначити ключові  фактори успіху і на цій

основі розробити стратегію поводження підприємства на ринку.

При проведенні галузевого аналізу основним об'єктом  дослідження є

господарська  галузь.

Господарська  галузь —це сукупність підприємств, що конкурують на одному

споживчому ринку  з аналогічними товарами чи послугами. Господарська

галузь охоплює  сфери виробництва, розподілу та споживання певних товарів них товарів

і послуг.

Виділяють наступні стадії аналізу галузі: 

визначення економічних  характеристик галузевого середовища (розмірів

ринку; масштабів  конкуренції; темпів росту ринку (%); стадії життєвого

циклу Галузі; структури  конкуренції числа споживачі  і їх фінансових

можливостей; ступеня  вертикальної інтеграції; темпів технологічних  змін

і продуктових  інновацій; ступеня продуктової  диференціації; величини

економії на масштабі виробництва, транспортування; наявності та величини

ефекту кривої досвіду; галузевої капіталоємності; середньогалузевих

прибутків);

оцінка ступеня  конкуренції (суперництво серед  конкуруючих підприємств;