Операційний менеджмент

План:

Вступ

1.      Визначення та історія операційного менеджменту.

2.      Структура операційного менеджменту.

3.      Функції та цілі операційного менеджменту.

4.      Сутність та етапи розробки операційної стратегії організації.

5.      Методи і принципи операційного менеджменту.

Висновки

Література

Вступ.

За останні роки операційний менеджмент перетерпів значні зміни і
нині придбав величезне значення для бізнесу. Сучасні вимоги до оновлення бізнесу, підвищенню якості продукції, швидко змінюваних умов конкуренції та забезпечує процесам, а також загальний погляд на проблеми управління свідчать про те, що правильне управління операціями є необхідною умовою
для успішної роботи і виживання будь-якої фірми. Це означає, що вивчення стратегії і функцій операційного менеджменту являє собою невід'ємну частину якісного навчання у сфері бізнесу.

Ринкові перетворення, які відбуваються в Україні, вимагають від керівників підприємств різних галузей і форм власності глибокої теоретичної підготовки та вміння ефективного управління організаціями. Тому на сьогоднішній день актуальною стає проблема підготовки висококваліфікованих спеціалістів з управління виробництвом.

Развитие любой фирмы и уровень ее конкурентоспособности в огромной степени зависят от того, насколько удачно организовано ее управление производственными ресурсами. Именно в этом и заключается основная задача операционного менеджмента. Операционный менеджмент занимается разработкой организационных систем, обеспечивающих максимально эффективное использование материалов, человеческих ресурсов, оборудования и производственных помещений в процессе изготовления продукции или оказания услуг и управление ими.

1.      Визначення та історія операційного менеджменту.

Операційний менеджмент (ОМ) – це діяльність, пов’язана із перетворенням організацією різних видів ресурсів (входів) у товари та послуги (виходи). Діяльність із створення товарів і послуг існує в усіх організаціях і її називають операціями. Операції – це процес, вид діяльності чи ряд дій, як правило, практичного характеру. Виходячи з цього, операції є невід’ємним

атрибутом людської діяльності, якій властиві організованість та продуктивність. Тому всі організаційні функції є операціями і будь-яка управлінська діяльність включає в себе операційний менеджмент.

Операційний менеджмент - це діяльність, пов'язана з розробкою, використанням і удосконаленням виробничих систем, на основі яких виробляються основна продукція або послуги компанії. Подібно маркетингу і
фінансам, операційний менеджмент являє собою область бізнесу з явно вираженими управлінськими функціями.

Тому діяльність із створення продукту праці як промисловими, так і

сервісними організаціями можна назвати виробничою чи операційною. Ці терміни є взаємозамінними.

Управління виробництвом – це історично перша створена наукова дисципліна менеджменту. Традиційно її прийнято пов’язувати з виробничою діяльністю чи фізичними змінами стану продуктів. Тому часто операційний менеджмент визначають як діяльність із управління процесами закупівлі матеріалів, їх перетворенням на готовий продукт і поставкою цього продукту споживачеві. Інше визначення операційного менеджменту– це всі види діяльності, пов’язані з навмисним перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації чи покупців.

Управління існує з часів створення перших організацій. Управління виробництвом, безумовно, сягає тих часів, але як наука воно почало розвиватись на початку минулого століття з моменту опублікування праці Фредеріка Тейлора “Принципи наукового управління” (1911 р.). Відтоді управління виробництвом стає самостійною галуззю наукових досліджень.

Деякі науковці виникнення ОМ датують 1776 роком, коли були створені перші відділи праці на фабриках та заводах, які почали займатися визначенням затрат праці на окремих операціях виробничого процесу, що було зумовлено розподілом праці (Адам Сміт – 1776р.). Елі Уітні в 1800 році реалізував принцип взаємозамінності деталей при виробництві 10 тисяч мушкетів, які були замовлені урядом США (рис. 1.2). Хоча стандартизація вперше була

використана в середньовічній Венеції при будівництві кораблів. Індустріальна революція була третім вагомим етапом розвиткувиробництва і ОМ. Вона привела до заміни праці людини на працю машини. Великий імпульс індустріальній революції був даний у 1764 році створенням парового двигуна Джейнсом Воттсом. Подальшого розвитку промислова революція досягла із винаходом дизельного та електричного двигуна. Фредерік Тейлор, відомий як батько наукового менеджменту, пропонував проводити обґрунтований вибір персоналу, планувати складання розкладів, проводити нормування робіт та інше (1881р.). В майбутньому Генрі Гантт, Френк і Лілліан Гільберти та багато інших дослідників зробили вагомий внесок у розвиток наукових доктрин ОМ.

В 1913 році Генрі Форд і Чарльз Соренсон створили на базі поєднання стандартизації, поділу та нормування праці з конвеєрними лініями потокове виробництво, тобто до нашого часу найефективніший спосіб виробництва товарів.

Інші важливі наукові дослідження в розвитку ОМ пов’язані з розробкою та вдосконаленням систем і методів управління якістю продукції, управління матеріально-технічним постачанням, автоматизацією та комп’ютеризацією процесів виробництва товарів і наданням послуг та інше.

В таблиці 1.1.представлені головні етапи розвитку операційного розвитку в світі.

Табл. 1.1.Головні етапи розвитку операційного менеджменту

2.      Структура операційного менеджменту.

Операційна система складається із трьох підсистем:

• переробної — виконує продуктивну роботу, безпосередньо пов'язану з перетворенням вхідних ресурсів у вихідні результати;

• забезпечення — не пов'язана безпосередньо з виробництвом виходу, але виконує необхідні функції забезпечення переробної системи;

• планування та контролю — отримує інформацію із зовнішнього і внутрішнього середовищ про стан переробної підсистеми та підсистеми забезпечення, опрацьовує цю інформацію й видає рішення про те, як має працювати переробна підсистема.

Структура управління операційною системою охоплює всі можливі дії, процеси, прийоми, пов'язані з безпосереднім випуском продукції (наданням послуг).

Рис.2.1.Структура управління операційною системою (підсистеми операційного менеджменту)

Усі ці підсистеми управління рівноправні й мають свою відповідну політику, методологію та інструментарій здійснення.

3. Функції та цілі операційного менеджменту

        На будь-якому підприємстві існують спеціальні та управлінські проблеми.
        Спеціальні проблеми безпосередньо пов'язані з технологічною стороною діяльності і не мають прямого відношення до управлінських функцій (виробничі проблеми). Наприклад, товарознавець може приймати рішення про послідовність кільцевого завезення товарів у магазини, економіст - про збір відповідної статистичної інформації, бухгалтер - про складання бухгалтерського звіту та ін.

До управлінських належать проблеми використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів підприємства, організації праці людей, розпорядження, рішення, постановки цілей перед окремими працівниками та групами працівників.

Природно, менеджер не повинен займатися тільки управлінськими питаннями та відповідними процедурами (вказівки, бесіди з людьми та ін.) На відміну від працівника, який не має відношення до управління і зайнятий рішенням тільки виробничо-технологічних проблем, менеджер повинен займатися також виробничими справами. Тому у функції менеджера входить вирішення проблем як суто управлінських, так і виробничих.
          Сукупність проблем, дозволом яких займаються менеджери в загальному організмі операційної системи, можна графічно представити у вигляді "кола менеджменту" . Виходячи з структури і завдань операційної системи розглянемо концептуально кожну з функцій операційного менеджменту.

Планування - функція менеджменту номер один. Її реалізація визначає перспективу розвитку системи та її майбутній стан, обумовлює темпи, джерела, методи і форми розвитку операційної системи для досягнення поставленої мети у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків), завдань та показників з встановленням термінів виконання. Складовою цієї функції є прогнозування - ймовірна оцінка характеру змін цілей або шляхів розвитку об'єкта управління, а також ресурсів і організаційних заходів, необхідних для досягнення очікуваних результатів.
           Організація - реалізація розроблених планів і програм шляхом кооперації людей і знарядь праці (машин, устаткування і т. п.). При цьому спільна трудова діяльність людей повинна здійснюватися якісно з найвищим результатом за мінімальних витрат ресурсів. Особливість даної функції менеджменту полягає в тому, що тільки вона забезпечує взаємозв'язок людей і підвищення ефективності їхньої праці.
          Мотивація. У сучасній філософії менеджменту в основі впливу на людей лежить не примус, а мотиваційні регулятори, що враховують психологічні особливості людини. У центрі уваги функції мотивації знаходяться три поняття: цінність, інструментарій і очікування. Такий підхід базується на тому, що ніколи не можна замінити власну мотивацію працівника іншою. Іншими словами, внутрішню мотивацію не можна викликати зовнішньої. Тому менеджер може досить мотивувати своїх працівників, створивши ситуаційне поле, що спонукає їх зробити те, що від них очікують. Дане поле формується з таких складових: стиль управління; поведінка менеджера в комунікаціях; оплата праці та ін .