Міжнпродні організації

Зазначимо, що положення  Конвенції є нормами права; вони застосовуються тільки в угодах міжнародного характеру і не обов'язкові для  внутрішніх національних торгівельних систем. Але ЮНСІТРАЛ здійснює постійну роботу щодо уніфікації національних законодавств, що регулюють купівлю-продаж товарів.

Міжнародні організації  з регулювання світових товарних ринків мають за мету нормалізацію ситуації на ринках товарів, в головному  ринків сировини й сільськогосподарської  продукції. Вони займаються регулюванням цін на товари з тим, щоб уникнути їх різких коливань; запобігають затоварюванню  на ринках відповідних товарів; встановлюють справедливе співвідношення між  цінами на сировинні та промислові товари; усувають надмірну конкуренцію  між товаровиробниками за рахунок  розподілу ринків учасниками організації; забезпечують стабільні поставки товару на світові ринки.

Форми міжнародного регулювання  товарних ринків досить різноманітні. Це - міжурядові угоди, що діють під  егідою ЮНКТАД; міжурядові угоди, що об'єднують  країни-експортери та країни-імпортери  товару; організації країн-експортерів. Міжурядові угоди, розроблені в системі  ЮНКТАД, реалізуються на підставі Міжнародних  товарних угод (МТУ) і діяльності Міжнародних  дослідних груп (МДГ).

Міжнародні товарні угоди  спрямовані на стабілізацію цін на світових товарних ринках шляхом встановлення раціонального співвідношення між  попитом і пропозицією. Для цього  ЮНКТАД прийняла Інтеграційну програму для сировинних товарів (1976 р.) і заснувала  Спільний фонд для сировинних товарів  МТУ - це угоди в системі ЮНКТАД, і вони, по суті, не є організаціями. Щодо міжнародних організацій, то вони поділяються на такі групи:

•багатосторонні товарні  організації;

•міждержавні організації  виробників та експортерів сировини.

Багатосторонні організації  складаються як з експортерів  сировинних і сільськогосподарських  товарів, так і з їхніх найважливіших  імпортерів. Вони також поділяються  на окремі групи: міжнародні організації; міжнародні ради; міжнародні консультативні комітети; міжнародні дослідні групи. Багатосторонні організації діють  у системі ООН.

Міжнародні організації  головною метою вважають запобігання  різких коливань цін на товар - як у  бік підвищення, так і в бік  падіння. Вони регулюють такі ринки: какао; кава; натуральний каучук; цукор; зерно; тропічна деревина; джут.

Міжнародні ради складаються  в рамках міжнародних товарних угод, їх метою є врегулювання відносин між учасниками угод шляхом надання  інформації про стан і розвиток певних товарних ринків і узгодження світових цін. Міжнародні ради контролюють ринки  оливкової олії, олова й зерна.

Міжнародні консультативні комітети також надають учасникам  угод інформацію про кон'юнктуру  ринку, обговорюють проблеми співвідношення виробництва й експорту товарів, сприяють врегулюванню цін. Відомі два  комітети: Міжнародний комітет з  бавовни й Комітет ЮНКТАД з  вольфраму.

Міжнародні дослідні групи  з сировинних товарів працюють під  егідою ЮНКТАД. Вони аналізують тенденції  на;сировинних ринках і надають відповідні рекомендації країнам-учасникам. Комітети аналізують ринки: натурального каучуку, свинцю й цинку, нікелю, міді.

 

 

                                                         Висновок

Міжнародні організації  з урегулювання світових товарних ринків мають за мету нормалізацію ситуації на ринках товарів, в основному ринків сировини й сільськогосподарської  про-дукції. Основні цілі таких організацій:

♦ регулювання цін на товари з тим, щоб уникнути їх різких коливань;

♦ запобігання затворюванню на ринках відповідних то-варів;

♦ встановлення справедливого  співвідношення між ціна-ми на сировинні  та промислові товари;

♦ усунення надмірної конкуренції  між товаровиробника-ми за рахунок  розподілу ринків учасниками організації;

♦ забезпечення стабільних поставок товару на світові ринки.

Форми міжнародного регулювання  товарних ринків доешь різноманітні. Це - міжурядові угоди, що діють під  егідою ЮНКТАД; міжурядові угоди, що об’єднують країни-експорте-ри та країни-імпортери  товару; організації країн-експортерів. Міжурядові угоди, розроблені в системі  ЮНКТАД, реалізуРозділ 7

ються на основі Міжнародних  товарних угод (МТУ) і діяль-ності  Міжнародних дослідних груп (МДГ).

Міжнародні товарні угоди  спрямовані на стабілізацію цін на світових товарних ринках шляхом встановлення раціонального співвідношення між  попитом і пропозицією. Для цього  ЮНКТАД прийняла Інтеграційну програму для сировинних товарів (1976) і заснувала  Спільний фонд для сировиних то-варів. МТУ - це угоди в системі ЮНКТАД, і вони, по суті, не є організаціями. Щодо міжнародних організацій, то вони поділяються на такі групи:

♦ багатосторонні товарні  організації;

♦ міждержавні організації  виробників та експортерів си-ровини.

Багатосторонні організації  складаються з експортерів сировиних  і сільськогосподарських товарів  та їх найважливіших імпортерів. Вони також поділяються на окремі групи: міжна-родні організації; міжнародні ради; міжнародні консульта-тивні комітети; міжнародні дослідні групи. Багатосторонні ор-ганізації діють в системі  ООН.

Міжнародні організації  головною метою вважають за-побігання  різних коливань цін на товар - як у  бік підвищення, так і в бік  падіння.

Міжнародні ради складаються  в рамках міжнародних товарних угод. Їх метою є урегулювання відносин між учасника-ми угод шляхом надання  інформації про стан і розвиток пев-них  товарних ринків і узгодження світових цін. Міжнародні ради контролюють ринки  маслинової олії, олова й зерна.

Міжнародні консультативні комітети також надають учас-никам  угод інформацію про кон’юнктуру  ринку, обговорюють

МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

проблеми співвідношення виробництва й експорту товарів, сприяють врегулюванню цін. Відомі два  комітети: Міжнарод-ний комітет з  бавовни й Комітет ЮНКТАД з  вольфраму.

Міжнародні дослідні групи  з сировинних товарів працю-ють  під егідою ЮНКТАД. Вони здійснюють аналіз тенденцій на сировинних ринках і надають відповідні рекомендації країнам-учасникам. Комітети аналізують ринки: натурального каучуку, свинцю й  цинку, нікелю, міді.

Міждержавні організації  країн – виробників і експортерів  сировини складаються тільки з виробників та експортерів і не включають  нетто-споживачів сировини. Вони представлені об’єднаннями країн, що розвиваються (за незначними винят-ками). Утворення  організацій цього типу стало  спробою про-тистояти диктату споживачів, якими є переважно високороз-винуті країни. Значною мірою цієї мети вдалося досягти. Ча-стка товарних асоціацій  у поставках на світовий ринок  сиро-вини й продовольства сягає 55%, а по деяких товарах – навіть 80–90%1 Так, організація ОПЕК постачає 80% нафти, Асоціація країн-виробників олова – 90% цього металу, Асоціація  країн-виробників натурального каучуку  – 95% каучуку від всього обсягу відповідного ринку.

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. «Транснаціональні  корпорації»

Вступ

Останні десятиліття характеризуються значним зростанням процесу транснаціоналізації  світової економіки. ТНК ста¬ли головним суб'єктом економічної діяльності у світовому економічному просторі. Відзначаючи цю тенденцію, багато дос¬лідників пишуть про "настання ери транснаціональної економіки", чи нової "цивілізації транснаціонального бізнесу".

ТНК є, з одного боку, наслідком, а з іншого - причиною зростання  міжнародної концентрації виробництва, а отже, і роз¬гортання процесу  інтернаціоналізації. Виступаючи однією з ефек¬тивних організаційних форм інтернаціоналізації господарського життя, вони перебувають у центрі історичного процесу інтегрування глобальної економіки.

Транснаціоналізація являє  собою процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій ТНК. Це об'єктивний процес, що зумовлений міжнародним одиничним  поділом праці і породжує транснаціональні форми кооперації. Деякі вчені  вважа¬ють, що транснаціоналізація - якісно новий етап інтер¬націоналізації господарського життя, який характеризується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх держав і створенням транснаціонального капіталу. Інші трактують транснаціоналізацію  вужче - як лише одну, хоча й найважливішу, форму загального процесу інтернаціоналізації  господарського життя.

Транснаціоналізація веде до небувало високого рівня взаємо-залежності між країнами. Виступаючи центрами координації і двигунами світового  виробництва та обміну, ТНК формують усе¬редині своїх комплексів і між  собою мережу відносин, які вихо¬дять  за межі національних держав. Розвиваючись з одногалузевих елементів національних господарських систем, сучасні ТНК  перетворились на міжгалузеві внутрішньо диверсифіковані комп¬лекси з інтернаціональним  масштабом операцій, діалектично  за¬перечуючи, таким чином, свою первинну основу.

 Більшість транснаціональних  корпорацій (ТНК) з'явилися в Україні  на початку 90-х. Відбувалося  це так: відкривалося представництво  з двома-трьома працівниками, які  супроводжували пробні поставки  товару. Маленькі офіси перетворилися  на повноцінні представництва  наприкінці минулого десятиріччя,  коли внаслідок зростання внутрішнього  споживання збільшився й імпорт  продукції ТНК.

Найбільш сміливі й  розважливі транснаціонали взялися  купувати і навіть будувати фабрики  із заводами. Сьогодні в Україні  діють кілька десятків великих за світовими масштабами ТНК.

Україна як промислова держава  транснаціональним корпораціям  нецікава. Такий висновок можна зробити, лише побіжно поглянувши на список глобальних брендів, представлених  на вітчизняному ринку. Coca-Cola і Samsung, Toyota і Nestle, Nokia і Metro, Hewlett-Packard, British American Tobacco та інші ТНК орієнтуються на споживчий  попит. Великих промислових концернів, таких як, приміром, Westinghouse, ExxonMobil або General Electric, на українському ринку немає.

Транснаціональна компанія «Toyota»як суб’єкт міжнародного бізнесу, розкриває їх сутність та роль у  міжнародній економіці.