Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Февраля 2013 в 18:29, контрольная работа
Самостійною областю досліджень методології науки стає в середині XIX ст.. Розширення кола методологічних проблем пов'язано з дослідженнями Больцано, Маха, Пуанкаре, Дюем. З кінця 20-х років XX ст. найбільший вплив в М.Н. набула концепція логічного позитивізму (Шлік, Карнап, Фейгль та ін), яка виходила в розумінні природи наукового знання з суб'єктивно-ідеалістичних поглядів Маха і логічного атомізму Рассела і Вітгенштейна.
1. Розділ. Історія розвитку методології науки………………………………….3
2. Розділ. Методологія науки……………………………………………………6
3. Розділ. Наукознавство………………………………………………………...9
4. Методи економічного дослідження………………………………………...14
5. Висновки……………………………………………………………………..18
6. Список літератури…………………………………………………………...19
Основною функцією
наукової методології є внутрішня
організація і регулювання
Отже, про методологію необхідно говорити в широкому значенні, яка об’єднує сукупність конкретних цілісних її різновидів, котрі взаємодіють між собою. Види методології поширюються на наукове дослідження як таке, а не на окремі його складові діяльності, коли виділяються, наприклад методологія експерименту, методологія інтерпретації
Наукознавство — це наука, яка вивчає закономірності розвитку науки, структуру і динаміку наукового знання та наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами та сферами матеріального та духовного життя суспільства.
Наукознавство є цілісною методолого - соціальною системою знань про науку. Комплексність наукознавства виражається у використанні різних методів і досягнень всього різноманіття наук для розробки специфічних проблем, які не вирішуються жодною із окремих наук.
Наукознавство узагальнює світовий досвід розвитку науки, активно впливає на інтеграцію вітчизняної науки з науковими системами інших країн, оскільки сучасна наука характеризується цілісним і різностороннім підходом вивчення об'єктів.
Список літератури.
1. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень: Підручник.– К.: АБУ, 2002.– 480 с.
2. Борисов В.Н. Уровни логического процесса и основные направления их исследованиря.; Новосибирск: Наука, 1967. 212 с.
3. Ільин В.В. Теория познания. Эпистемология. - М во МГУ, 1980.; 82 с.
4. Келле В.Ж. Наука как компонент социальной системы.– М.: Наука, 1988.– 200с.
5. Кохановский В.П. Философия и методология науки: Учебник для высших учебных заведений.– Ростов н/Д: Феникс, 1999.– 576 с.
6. Кохановский В.П. Философия и методология науки: Учебник для высших учебных заведений; Ростов н/Д: Феникс, 1999; 576 с.
7. Кун Т. Структура научных революций: Пер. с англ. Т. Кун/ Сост. В. Ю. Кузнецов; М.: АСТ, 2003; 605 с.
8. Новиков А.М., Новиков Д.А. Методология научного исследования - К.: Либроком, 2008. – 256с.
9. Рузавин В.И. Научная теория. Логико методологический аспект; М.: Мысль, 1978. 244 с.
10. Сурмин Ю.П., Туленков Н.В. Методология и методы социологических исследований; К.: МАУП, 2000. 304 с.
11. Юдин Э.Г. Системный подход и принцип деятельности. Методологичексие проблемы современной науки.– М.: Наука, 1978.– 392 с.
12. Юдин Э.Г. Системный подход и принцип деятельности. Методологичексие проблемы современной науки. - М.: Наука, 1978. 392 с.