Корпоративна культура, як складова сучасної системи менеджменту

- рівень культури. Чим більше поширена культура в організації і вища згуртованість колективу, що розділяє загальні цінності, тим складніше змінити культуру. Слабка культура більш піддається змінам, ніж сильна.

У розпорядженні нових  членів організації є декілька джерел потенційної інформації про корпоративну культуру. Поширеними є сім способів отримання інформації, використовуючи які, нові співробітники отримують відомості про корпоративну культуру:

• відкриті методи прямого питання, коли легко безпосередньо запитати колегу про ту або іншу проблему;
• питання можна поставити третій особі, підміняючи, наприклад, первинне джерело інформації (начальника) вторинним (співробітником). Звернення до «третьої сторони здійснюється», коли основне джерело інформації недоступне або коли необхідно прояснити інформацію, отриману від основного джерела;
• як експеримент можна порушувати правила, спостерігаючи за реакцією колег, з тим щоб зрозуміти, наскільки і за яких умов це правило працює.

Допустимо використовувати  методи прицільного спостереження за деякими людьми в певних виробничих ситуаціях:

- можна використовувати  загальне спостереження, вивчаючи  те, що відбувається, відзначаючи,  про що розмовляють співробітники,  в якій манері спілкуються з представниками інших відділів, з громадянами, керівництвом і так далі. На

відміну від  методу прицільного спостереження  цей спосіб отримання інформації нецілеспрямований і нерегулярний [12].

Чим менше  схожості помічає новий співробітник в новому оточенні в порівнянні її своїм попереднім місцем роботи, чим більше для нього ступінь новизни і чим менше його досвід в зміні виробничих ролей, тим частіше він використовуватиме методи переження і рідше - прямі питання в процесі акультурації.

Нові співробітники  з вищою самооцінкою удаватимуться  до методу прямого питання частіше, ніж ті, у яких самооцінка низька. Чим більше новизна контексту, тим значніше стають завдання акультурації [4].

Крім очевидної орієнтації і програм навчання, культура може передаватися службовцям такими способами, як інформація, традиції, символи та мова.

Інформація містить  опис подій, пов'язаних із утворенням підприємства, ключових рішень, що визначають стратегію підприємства в майбутньому, вищої ланки керування. Вона дозволяє порівняти минуле з сьогоденням, забезпечує пояснення поточної практичної діяльності організації.

Традиції - їх дотримання є засобом передачі культури, тому що з ними пов'язані головні цінності організації.

Символи. Дизайн і планування території і будинків, меблів, стиль  керівництва, одяг - є матеріальними символами, що передаються службовцям. Важливий ступінь рівноправності в організації, що забезпечується вищим керівництвом, види та типи поведінки (ризикованість, консерватизм, авторитарність, участь, індивідуалізм, соціальність), що вважаються прийнятними.

Мова. Мова держслужбовців - це одна із найважливіших ознак, за якими відбувається ідентифікація, ототожнення і сомоототожнення людей, які належать до державної служби [9].

Отже, організація функціонує й розвивається як складний організм, її життєвий потенціал, ефективність функціонування й виживання в конкурентній боротьбі залежать тільки від стратегій, чіткої організаційної побудови, відповідних систем управлінської культури й висококваліфікованих співробітників. Успіх організації визначається ще й сильною культурою, особливим стилем, які сприяють досягненню й збереженню провідних позицій на ринку.

Розвиток організаційної культури передбачає її формування і  підтримку. Формування культури відбувається в умовах рішення організацією двох важливих проблем: зовнішній адаптації і внутрішній інтеграції. На формування культури в організації впливає культура суспільства народу, всередині якого організація функціонує

Національний  характер є важливою складовою будь-якої національної культури, утому числі й корпоративної. Національний характер являє собою не стільки сукупність психологічних явищ, скільки буття, форми самоусвідомлення народу. З одного боку, розвиток національного характеру залежить від стану розвитку суспільства, держави, права, економічної культури, від можливості людини реалізувати свої права і свободи. З іншого боку, національний характер здійснює суттєвий вплив на соціально-економічний розвиток суспільства, у тому числі корпоративності, корпоративної культури, корпоративної свідомості.

На всіх етапах історичного розвитку України суттєвий вплив на її економічне середовище та економічну культуру мали ті чи інші особливості національного буття, національного характеру суспільної свідомості та психології українства. Особливо важливе значення в зазначеному контексті має національний характер. Досліджуючи «плив національного характеру українців на формування корпоративної культури, слід: обгрунтувативувати ту обставину, що для української культури є характерним надання епітету не формальному розуму, а нормам морального життя суспільства, творчості.

Ці норми базуються  на принципах індивідуальності та людяності, гармонії з природності [11]. 

Високоякісний та конкурентоспроможний персонал є гарантом успішної ефективної діяльності організації, тому, в інтересах високоякісного розвитку трудового потенціалу вітчизняних підприємств украй необхідним є формування позитивної корпоративної культури. Це, в свою чергу, потребує перегляду діючих на підприємстві систем управління працею, організації оплати праці, трудового виховання молоді та професійного навчання, вдосконалення колективно-договірного регулювання праці. Необхідно приділяти достатньо уваги формуванню іміджу підприємства в уявлення персоналу і споживачів, розроблення власної системи цінностей, привабливих для колективу.

Висновки. Поняття корпоративної культури на сьогоднішній день залишаеться одним з найбільш спірних. Труднощі визначення обумовлені багатоаспектністю поняття, наявністю великої кількості близьких по суті дефініцій, знаходженням на перетині галузей вивчення декількох дисциплін: психології, менеджменту, філософії і т.д. Незважаючи на те, що кожен автор по-своєму трактує поняття «корпоративна культура», видно, що часто в її основі лежить ціннісно-поведінковий аспект діяльності людей.

Можна погодитися з думкою В. А. Співака, що для того щоб корпоративна культура була ефективною, необхідно розробка системи управління, здатної реалізувати на практиці основні функції ефективної культури: оціночно-нормативні, пізнавальні, комунікаційні [12]

 Список використаної літератури

            1.Бабич О.С. Основні засади створення корпоративної культури як інструменту управлінні / О. Бабіч // Вісник Української академії державного управління. - 2003. - №2. - С.449-456. 2. Баюра Д. О. Методологічні підходи до формування корпоративної культури у системі корпоративного управління [Електронний ресурс]: Науковий вісник ЧДЕУ.-2011.-№4(12).-Режим доступу: http://www.nvisnik.geci.сn.ua/pdf/201 l/nv_4(12V024-028.pdf 3. Бутинець Ф. Ф. Світовий бізнес: [навч. посібник] / Ф. Ф. Бутинець - Житомир: ПП «Рута», 2004. - 498 с. 4. Воронкова В. Г. Управління людськими ресурсами: філософські засади [Електронний ресурс]: [навч. посібник] / В. Г. Воронкова. - Режим доступу: http: // pidrachniki.ws / 12210605/ menedzhment / rol korporativnoyi kulturi_upravlinni_lyudskimi resursami

5. Гелегер P. Душа организации. Как создать успешную корпоративную культуру / Р. Гзлзгзр. - М. : Добрая книга, 2006. - С. 18. 6. Дмитренко М. Й. Методологічні засади дослідження корпоративної культури у соціально-філософському знанні / М. И. Дмитренко. // Гуманітарний часопис. — 2011. — № 1. – С.. 37-44. 7. Колєсніков Г. А. Концепція сучасної організаційної культури управління виробничих підприємств: [навч. посібник] / Г. А. Колєсніков - Луцьк: ВІЕМ, 1997. - 350с.

8. Пітере Т. А. В поисках еффективного управлення / Т. Пітере, Р. Уотермен. - М.: Прогрес. 1986. - 418 с. 9. Приходько О. Л. Мовна культура державних службовців як науково-теоретична проблема : [Електронний ресурс] / О. Л. Приходько. - Електронне наукове фахове видання «Державне управління: теорія та практика». - 2005. - № 2. - Режим доступу: ttp://www.academy.gov.ua/ej/ej2/txts/ds/ 05polsnp.pdf 10. Савчук Л. Н. Развитие корпоративної культури в Україні/ Л. Савчук, А. Бурлакова. /.' Персонал. - 2005. - № 5. - С. 86-89. 11. Скуратівський А.Р.Правова культура у контексті особливостей розвитку соціального буття українського суспільства та національного характеру українців : [Електронний ресурс] / А. Скуратівськнй. - Режим доступу: http://lib.academy.gov.ua/cgi-in/irbis64roр  12. Спивак В. А. Корпоративная культура [ / В. А. Спивак. - С-Пб. : Битер, 2001. - 277 с. 13. Хаєт Г.Л. Корпоративна культура: навч. посібник] / Під заг. ред. Г. Л. Хаєта. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. -116c. 14. Черних Е. А. Корпоративна і організаційна культура - синоніми чи різні поняття? (Електронний ресурс]: /Е.А.Черних.-Режим доступу:hltp://coфculture.ru/content/koфorativnaya-i-organizatsionnaya-kultura-sinonimyili-raznye-ponyatiya. 15. Шейн Е. Г. Организационная культура и лидерство / Е. Г. Шейн. - 3-еизд. - СПб : Шггер, 2011.-336 с.

Рассмотрены понятия «корпоративная культура», «организационная культура», которые приводятся отечественными u зарубежньши ученими. Согласно зтим понятиям выделены основные направления и критерии изучения корпоративной и организационной культуры, необходимость внедрения корпоративной культури как одной из зффективных современных форм управлення.

Ключевьіе слова: организационная культура, корпоративная  культура.

In this article examined the concept of corporate culture, organizational culture, which offered Ukrainian and foreign scientists. According to these concepts allocated basic directions and criteria for research of corporate and organizational culture, necessity introduction of corporate culture as one of the mat effective forms of modern management.

Key words: organizational culture, corporate culture.

...Розглянуто поняття «корпоративна культура», «організаційна культура» які наводяться вітчизняними та зарубіжними науковцями. Згідно з цими поняттями виділено основні напрямки і критерії вивчення корпоративної (організаційної) культури, необхідність впровадження корпоративної культури як однієї з ефективних сучасних форм управління.

Ключові слова: організаційна культура, корпоративна культура.