Контрольная робота з "Менеджмент персоналу"

 Необхідне реформування системи  підготовки людських ресурсів  в Україні повинно спиратися  на нагромаджений вітчизняний  та зарубіжний досвід.

 У країнах з розвинутою  ринковою економікою держава,  беручи на себе основний фінансовий  тягар щодо підготовки та перепідготовки  кадрів, створює єдиний механізм  забезпечення зайнятості шляхом  взаємодії держави та підприємств,  кооперацію останніх з навчальними  закладами, а також акумулювання  та перерозподіл коштів підприємств  з метою підготовки та перепідготовки  робочої сили. Взаємодія держави  і підприємств передбачає використання  різного інструментарію: фінансування, податкової політики, регулювання соціального страхування та забезпечення створення інформаційної та правової інфраструктури.

 Що ж до первинної професійної  підготовки молоді, то державні  органи у першу чергу стимулюють  активність підприємств за допомогою  прямого фінансування внутріфірмових систем навчання. Так, наприклад, при 1 наймі та навчанні молоді 16-18 років, яка ще не має повної середньої освіти, державні органи Великобританії, Італії, Швеції покривають до 80 % витрат підприємств.

 Об'єктом прямого фінансування  державними органами Німеччини,  Франції, Італії, Швеції стала  так звана альтернативна форма  підготовки кадрів, що охоплює  молодь до 25 років. Йдеться про  чергування процесу теоретичної  підготовки в навчальному закладі  з трудовою діяльністю на умовах  часткової зайнятості. Таким чином,  забезпечується відповідність зайнятості  тієї чи іншої особи здобутій  наданий момент кваліфікації. Необхідною  умовою такої форми навчання  є наявність спільної програми, яка забезпечує координацію підготовки  удвох різних системах. Активний  контроль підприємств за навчальним  процесом обумовлює постійне  коригування програм теоретичного  навчання.

 Методи прямого фінансування  доповнюються непрямим стимулюванням  внутріфірмової підготовки з боку держави через диференціювання податкової політики. Цей інструмент особливо активно використовується у США, де кошти, що направляються на підготовку молодих працівників, повністю звільняються від податку (за умови акредитування місцевими органами влади, тобто відповідності підготовки встановленим стандартам).

 У західноєвропейських країнах  одним з джерел коштів державних  органів на професійну підготовку  є грошові відрахування самих  підприємств.

3. Технологія менеджменту персоналу.

 
  Технологією менеджменту персоналу називають безперервне виконання функцій менеджменту. Вона формує важливий етап процесу управління, при цьому кожна функція є складовим елементом цього процесу.

  Функції менеджменту – це види управлінської діяльності (трудові процеси у сфері управління), які забезпечують формування способів управлінського впливу.

  За змістом та ознакою місця у менеджменті функції менеджменту поділяють на:

- загальні або основні, які беруть участь у будь-яких управлінських процесах (планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання);

- конкретні (часткові), з допомогою яких здійснюються певні управлінські процеси (планування технічної підготовки виробництва, мотивування працівників, що займаються збутом продукції, контролювання результатів діяльності відділу маркетингу тощо);

- об’єднувальна (керівництво).

До загальних функцій менеджменту належать:

- планування – вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації;

- організування – вид управлінської діяльності, який відображає процес структури управління організацією;

- мотивування – вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на діяльність, що спрямована на досягнення особистих цілей організації;

- контролювання – вид управлінської діяльності щодо забезпечення процесу, з допомогою якого керівництво організації визначає, наскільки правильні його управлінські рішення, а також потреби у здійсненні певних коректив;

- регулювання – вид управлінської діяльності, спрямований на усунення відхилень, збоїв та недоліків в керованій системі через розробку і впровадження керуючою системою відповідних заходів.

  Загальні функції реалізуються через конкретні, які можна класифікувати за ознакою процесів управління на управління основним виробництвом, допоміжним виробництвом, технічною підготовкою, матеріально-технічним забезпеченням, патентно-ліцензійною діяльністю, капітальним будівництвом, зовнішньоекономічною діяльністю тощо.

  За ознакою об’єкта управління конкретні функції поділяють на пов’язані з управлінням організаціям, цехом, службою, відділом, дільницею, бригадою, проектною групою тощо.

  За ознакою елементів виробничо-господарської діяльності – управління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією.

Функції менеджмиенту трансформуються у відповідні методи впливу на персонал.