Громадський контроль за охороною праці

Автор: Пользователь скрыл имя, 07 Марта 2013 в 20:53, лекция

Краткое описание

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників. У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.
Професійні спілки та уповноважені з питань охорони праці здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту.

Файлы: 1 файл

Шпори охорона праці.docx

— 53.53 Кб (Скачать)

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Запорукою попередження більшості  аварій і нещасних випадків на виробництві, а також збереження життя, здоров'я і працездатності працівників є чітке виконання ними своїх обов'язків щодо додержання вимог охорони праці.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" працівник зобов'язаний:

- дбати про особисту  безпеку і здоров'я, а також  про безпеку і здоров'я оточуючих  людей в процесі виконання  будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

- знати і дотримуватися  вимог нормативно-правових актів  з охорони праці, правил поводження  з машинами, механізмами, устаткуванням  та іншими засобами виробництва,  користуватися засобами колективного  та індивідуального захисту;

- проходити у встановленому  законодавством порядку попередні  та періодичні медичні огляди.

За порушення зазначених вимог працівник несе безпосередню відповідальність.

 

8. Закон України  «про загальнообов’язкове державне  соціальне страхування від нещасного  випадку на виробництві та  професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності»

Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ   законодавства  України  про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування  визначає  правову   основу,  
економічний      механізм      та      організаційну     структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування  громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або  загибелі  застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).  

     Страхування від   нещасного   випадку   є  самостійним  видом загальнообов'язкового  державного  соціального   страхування,   за допомогою  якого здійснюється соціальний захист,  охорона життя та  
здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Завданнями страхування  від нещасного випадку є:  

     проведення профілактичних  заходів,  спрямованих  на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів,  запобігання нещасним випадкам   на  виробництві,  професійним  захворюванням  та  іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;  

     відновлення здоров'я   та   працездатності   потерпілих    на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;  

     відшкодування шкоди,  пов'язаної  з  втратою  застрахованими особами заробітної  плати  або  відповідної її  частини під  час виконання  трудових  обов'язків,  надання  їм  соціальних послуг у зв'язку  з  ушкодженням  здоров'я,  а  також  у  разі  їх   смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей. Дія цього Закону поширюється на осіб,  які працюють на умовах трудового  договору  (контракту)  на  підприємствах,  в установах, організаціях,  незалежно від їх форм власності та  господарювання (далі - підприємства),  у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно,  та громадян - суб'єктів  підприємницької діяльності.

Стаття 3. Гарантії забезпечення прав застрахованим у  
               страхуванні від нещасного випадку  

     Держава гарантує  усім застрахованим  громадянам  забезпечення прав  у  страхуванні  від  нещасного  випадку на  виробництві та професійного захворювання.  

     Стаття 4. Законодавство про страхування від нещасного випадку  

     Законодавство про   страхування   від    нещасного    випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування,  цього Закону, Кодексу законів про  
працю України ,  Закону  України  "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів.

Суб'єктами страхування від нещасного випадку  є  застраховані громадяни,  а  в  окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Страхувальниками є   роботодавці,  а  в  окремих  випадках  - застраховані особи.

Об'єктом страхування   від   нещасного   випадку   є    життя застрахованого, його здоров'я та працездатність. Особи, які підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку  

     Обов'язковому страхуванню  від нещасного випадку підлягають:  

     1) особи,   які   працюють   на   умовах  трудового договору (контракту)  або на  інших підставах, передбачених законодавством про  працю; 

2) учні та студенти навчальних  закладів, клінічні ординатори, аспіранти,  докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять;  під час занять, коли вони набувають професійних навичок;  у  період  проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;  

     3) особи,  які утримуються  у виправних,  лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами. Для страхування  від  нещасного  випадку  на  виробництві  не  
потрібно згоди або заяви працівника.  Страхування здійснюється  в безособовій формі.

 

9. Державні нормативні  акти з охорони праці, їх характеристика.

Державні нормативно-правові  акти про охорону праці (ДНАОП) —  це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових  для виконання. Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії ДНАОП  можуть бути міжгалузевими або галузевими.

Державний міжгалузевий нормативний  акт про охорону праці —  це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі  підприємства, установи, організації господарської діяльності України незалежно від їх відомчої (галузевої) приналежності та форм власності.

Державний галузевий нормативний  акт про охорону праці —  це ДНАОП, дія якого поширюється  на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що належать до певної галузі.

Види державних нормативних  актів про охорону пращ (в уніфікованій формі для однакового застосування) мають таке цифрове позначення:

Правила — 1

Стандарти — 2

Норми — З

Положення, статути — 4

Інструкції керівництва, вказівки — 5

Рекомендації, вимоги — 6

Технічні умови безпеки — 7

Переліки та ін. — 8

Державні стандарти Системи  стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) колишнього СРСР застосовуються на території  України до їх заміни іншими нормативними документами, якщо вони не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до Угоди про співробітництво  в галузі охорони праці, укладеної  керівниками урядів держав СНД у  грудні 1994 р., стандарти ССБТ надалі визнаються Україною як міждержавні  стандарти за узгодженим переліком, що переглядається в міру необхідності з урахуванням національного  законодавства держав СНД та результатів  спільної роботи, спрямованої на вдосконалення  Системи стандартів безпеки праці.

 

10. Державне управління  охороною праці.

Державне управління охороною праці в Україні здійснюють: 
Кабінет Міністрів України;  
Державний департамент України з нагляду за охороною праці;  
Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;  
Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів. 
Кабінет Міністрів України є вищим державним органом, який здійснює державне управління охороною праці в країні. Кабінет Міністрів забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці, затверджує .

Державний нагляд і громадський  контроль за охороною праці є одним  із

способів забезпечення права людини на працю. Державний нагляд за

додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці

здійснюють:

 

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду

за охороною праці;

• спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

• спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

• спеціально уповноважений державний  орган з питань гігієни праці.

Громадський контроль за додержанням  законодавства про охорону праці

здійснюють професійні спілки, їхні об'єднання в особі своїх виборних

органів і представників.

Державний департамент  України з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) безпосередньо  реалізує державну політику щодо охорони  праці та здійснює комплексне управління охороною праці в країні;  
-Розробляє і контролює виконання національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;  
-Координує роботу міністерств та інших органів державної виконавчої влади, місцевої адміністрації та об'єднань підприємства в галузі охорони праці:  
-Обробляє і переглядає спільно з іншими органами систему показників обліку охорони праці;  
-Приймає участь у міжнародному співробітництві і поширює світовий досвід у галузі охорони праці, а також виконує ряд інших робіт.  
Рішення Держнаглядохоронпраці є обов'язковим для виконання всіма міністерствами, іншими органами державної влади та підприємствами.  
Міністерство праці та соціальної політики України здійснює державну експертизу умов праці, визначає порядок та здійснює контроль за якістю та своєчасністю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам з охорони праці, бере участь у розробці нормативних актів.  
Міністерство охорони здоров'я України розробляє гігієнічно обгрунтовані нормативи показників шкідливих факторів на робочих місцях і в межах робочої зони підприємств, розробляє санітарні норми відповідно до нормативів та методики визначення показників шкідливих факторів, проводить контроль виконання вимог гігієни праці та виробничого середовища, розробляє методику проведення атестації робочих місць , щодо їх відповідності нормативним актам з охорони праці та оцінки важкості роботи та ін  
Інші міністерства та центральні органи державної влади проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці, розробляють і реалізують комплексні заходи поліпшення умов і охорони праці, здійснюють методичне керівництво діяльності підприємств щодо охорони праці. Фінансують розробку і перегляд нормативних актів з охорони праці, організовують та контролюють навчання і перевірку знань з питань охорони праці, здійснюють внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах області та ін Для виконання цієї роботи в міністерствах та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються відповідні служби охорони праці.  
Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів проводять роботу з охорони праці в межах підпорядкованої території та забезпечують реалізацію державної політики щодо охорони праці, формують міжгалузеві регіональні програми заходів з питань охорони праці, здійснюють контроль за дотриманням нормативних актів з охорони праці, створюють фонди охорони праці та ін У цих органах створюються відповідні структурні підрозділи.

 

 

11.Органи державного  нагляду за додержанням законів  та інших нормативних актів  про охорону праці їх права  та обов’язки.

Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 44) державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

—  Комітет по нагляду за охороною праці України (Держнагляд- 
охоронпраці);

—  Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

—  органи державного пожежного нагляду управління пожежної 
охорони Міністерства внутрішніх справ України;

—  органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби 
Міністерства охорони здоров'я України.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону  праці здійснюється Генеральним  прокурором України і і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних  адміністрацій і Рад народних депутатів та діють1 відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України Л

Посадові особи органів державного нагляду за охороною npaujj (державні інспектори) мають право:

—  безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію .з даних питань;

— надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці; 

- зупиняти експлуатацію  підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

— притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

— надсилати власникам, керівникам підприємств подання проневідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок опрацювання  і затвердження власниками положень, інструкцій та інших актів про  охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань.

 

12. Громадський  контроль за охороною праці.

Информация о работе Громадський контроль за охороною праці