Громадський контроль за охороною праці

Стаття 11. Відшкодування  власником шкоди працівникам  у разі ушкодження їх здоров'я

 
Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом  або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.  
Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.  
У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.  
Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на п'ятдесят процентів. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією по розслідуванню нещасного випадку.  
Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування (в тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним та інші види медичної і соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, що видається у встановленому порядку; подає інвалідам праці, включаючи не працюючих на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості - за рахунок підприємства.  
За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалідами. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи власник зобов'язаний забезпечити відповідно до медичних рекомендацій його перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи.  
Якщо власник не має можливості працевлаштувати на своєму підприємстві осіб, які частково втратили працездатність, але не стали інвалідами, він зобов'язаний відрахувати цільовим призначенням до Державного фонду сприяння зайнятості населення кошти у розмірі середньорічної заробітної плати працівників за кожне нестворене робоче місце для таких осіб. Працевлаштування цих осіб здійснюється державною службою зайнятості населення.  
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.  
 

Стаття 12. Відшкодування  моральної шкоди

 
Відшкодування моральної шкоди провадиться  власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  
 
Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.  
Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності.  
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.  
 

Стаття 13. Перегляд розміру  відшкодування шкоди

 
У разі зміни вартості життя порядок  пов'язаного з цим перегляду  розміру відшкодування шкоди  і одноразової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.  
Розмір відшкодування шкоди і розмір одноразової допомоги, що сплачуються потерпілому (або членам сім'ї та утриманцям померлого), не підлягають оподаткуванню.  
 

Стаття 14. Охорона праці  жінок

 
Забороняється застосування праці  жінок на важких роботах і на роботах  із шкідливими або небезпечними умовами  праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робітx по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.  
Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.  
Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітніх дітей, регулюється чинним законодавством.  
 

Стаття 15. Охорона праці  неповнолітніх

 
Забороняється застосування праці  неповнолітніх, тобто осіб віком  до вісімнадцяти років, на важких роботах  і на роботах із шкідливими або  небезпечними умовами праці, а також  на підземних роботах. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з цими роботами, визначається положенням, яке затверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.  
Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.  
Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджуються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.  
Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.  
Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні.  
Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються чинним законодавством.  
 

Стаття 16. Охорона праці  інвалідів

 
У випадках, передбачених законодавством, власник зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інвалідів.  
Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час без їх згоди не допускається.  
Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Охорона праці  неповнолітніх

Не допускається залучення  неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення  речей, маса яких перевищує встановлені  для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт  із шкідливими і небезпечними умовами  праці, граничних норм підіймання і  переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.  
 
Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.  
 
Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.  
 
Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

6. Гарантії прав  громадян на охорону праці.  Охорона праці жінок.

Особлива увага в законодавстві  приділяється охороні праці жінок (рис . 3 . 10) .

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (не пов'язаних з фізичною працею або робіт з санітарного та побутового обслуговування)

Гранично допустиме  навантаження для жінок при переміщенні вантажів почергово з іншою роботою (до 2 разів на годину) складає 10 кг, а переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни - 7 кг .

Загальна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні - 350 кг, а з підлоги - 175 кг .

Не допускається залучати до робіт в нічний час (з 22 до 6 год . ранку), надурочних робіт, робіт у вихідні дні та направляти у відрядження вагітних жінок і матерів, що годують грудьми, а також жінок, які мають дітей віком до трьох років . Жінки, що мають дітей у віці від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди .

Вагітні жінки переводяться на іншу, легшу роботу зі збереженням  середнього заробітку на попередньому місці . Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи, переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за місцем попередньої роботи до досягнення дитиною віку трьох років . Перед відпусткою по вагітності і пологам або безпосередньо після неї, жінці, за її заявою, надається щорічна відпустка залежно від стажу роботи на даному підприємстві .

Крім відпустки по вагітності і пологам, жінці, за її заявою, надається частково оплачувана відпустка до досягнення дитиною віку трьох років . За час відпустки зберігається місце роботи (посада) і виплачується допомога з держстрахування . Жінкам, що мають дітей у віці до півтора років, надаються, крім загальної перерви для відпочинку, додаткові перерви для годування дитини не рідше ніж через три години тривалістю не менше від 30 хв . кожна . Ці перерви включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком

Не допускаються звільнення з ініціативи підприємства вагітних жінок, жінок що мають дітей у віці до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини до 14 років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням .

7. Кодекс законів  про працю України. Вимоги до  трудової діяльності громадян  в Україні. Обовязки роботодавця  щодо умов праці найманих працівників.

Кодекс законів  про працю України (КЗпП) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці.

Кодекс законів про  працю України регулює трудові  відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

- створює відповідні служби  і призначає посадових осіб, відповідальних за вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

- розробляє за участю  сторін колективного договору  і реалізує комплексні заходи  для досягнення встановлених  нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- забезпечує виконання  необхідних профілактичних заходів  відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджує прогресивні  технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

- забезпечує належне утримання  будівель і споруд, виробничого  обладнання та устаткування, моніторинг  за їх технічним станом;

- забезпечує усунення  причин, що призводять до нещасних  випадків, професійних захворювань,  та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організовує проведення  аудиту охорони праці, лабораторних  досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що передбачені законодавством, та за їх підсумками вживає заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

- розробляє і затверджує  положення, інструкції, інші акти  з охорони праці, що діють  у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, безоплатно забезпечує працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

- здійснює контроль за  додержанням працівником технологічних  процесів, правил поводження з  машинами, механізмами, устаткуванням  та іншими засобами виробництва,  використанням засобів колективного  та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

- організовує пропаганду  безпечних методів праці та  співробітництво з працівниками  у галузі охорони праці;

- вживає термінових заходів  для допомоги потерпілим, залучає  (за необхідності) професійні аварійно-рятувальні  формування у разі виникнення  на підприємстві аварій та нещасних випадків.