Формування та використання фінансових ресурсів території

3.2 Проблеми розробки балансу фінансових ресурсів і витрат в державі

 

Проблема розробки балансу фінансових ресурсів і витрат держави має свою досить тривалу й складну історію. Ідея його розробки виникла ще в 30-ті роки. Була зроблена спроба охопити всі фінанси суспільного сектора зведеним фінансовим балансом. Українська РСР однією з перших серед республік колишнього СРСР почала розробляти методологію складання фінансового балансу. У 1928 році схема фінансового балансу республіки була розроблена й подана на розгляд до союзних органів.

Одночасно велись роботи з-розробки зведеного фінансового балансу країни. Такий баланс був розроблений і затверджений на 1931 рік постановою ЦВК і РНК СРСР "Про єдиний фінансовий план". Але вже починаючи з 1932 року робота зі складання єдиного фінансового плану була припинена, що було не випадковим. Практика виявила нереальність виконання його положень в умовах, коли механізм управління й планування народним господарством країни перебував на стадії свого становлення. Були відсутні й багато інших передумов для його реалізації. Нереальною була ідея його розробки в територіальному розрізі й на різних рівнях управління та планування (республіка, край, область, район тощо). Головними перешкодами, зокрема, були: слабкий розвиток балансових методів планування, незадовільний стан обліку й іншої економічної інформації, низька кваліфікація кадрів, відсутність випробуваних методик складання фінплану в територіальному розрізі, що зумовлювало складність і водночас низьку якість територіальних фінансових планів, які розроблялись на місцях.

Усе вищесказане було причиною того, що починаючи з 1932 року замість єдиного фінансового плану Держпланом СРСР централізовано розроблявся баланс державних фінансових ресурсів лише в масштабах країни, а роботи зі складання територіальних балансів були припинені.

У 1964 році Держпланом СРСР був запроваджений порядок розробки й подання союзними республіками балансу фінансових ресурсів, що охоплював господарство, підвідомче Радам Міністрів союзних республік. Однак із 1967 року його було скасовано, певно, у зв'язку з тим, що після господарської реформи 1965 року відпала необхідність у його розробці. Проте практика незабаром підтвердила, що, навпаки, набули великого значення синтетичні документи, які характеризували розвиток народного господарства республіки в територіальному розрізі. Це зумовлено тим, що в умовах галузевого принципу управління господарством можливості республік щодо визначення загальноекономічних критеріїв для оцінки розроблюваних проектів планів і пропозицій з розвитку республік виявились істотно обмеженими. Тому починаючи з 1981року роботи зі складання фінансових балансів у союзних республіках відновились, але тільки у тих господарствах, які були підвідомчі Раді Міністрів республіки [6, 97].

З набуттям Україною державної незалежності виникла необхідність докорінної перебудови роботи зі складання балансу фінансових ресурсів та витрат держави і передусім з розробки методичних положень, що було викликано:

· переходом у підпорядкування України великої кількості суб'єктів господарської діяльності та бюджетних установ із відання колишніх союзних міністерств і відомств;

· появою нових джерел доходів (відрахування до Фонду ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Фондів зайнятості, конверсії, доходи від приватизації, іноземні кредити, доходи від кредитної емісії НБУ тощо), а також потреб на фінансування заходів, яких раніше не було (витрати на оборону, зовнішньоекономічну діяльність, обслуговування державного боргу, створення страхових та резервних фондів тощо);

· введенням нової системи оподаткування та нових видів податків як для юридичних, так і фізичних осіб, які раніше не справлялись;

Метою розробки балансу фінансових ресурсів держави є визначення розмірів фінансових ресурсів, що створюються в державі й можуть бути використані для здійснення заходів з економічного й соціального розвитку на прогнозований період: становлення збалансованості доходів і витрат в державі, а також обґрунтованості використання фінансових ресурсів на соціальні гарантії населенню, утримання невиробничої сфери, розвиток економіки, оборону та управління, виходячи з програми економічного й соціального розвитку держави; перевірка економічного обґрунтування розрахунків державного бюджету, балансу грошових доходів та витрат населення, платіжного балансу та інших фінансових балансів.

Досягнення цієї мети водночас і є формою використання фінансів для регулювання показників економічного й соціального розвитку, забезпечення їх економічної обґрунтованості й ефективності.

Баланс фінансових ресурсів і витрат в державі розробляється Міністерством економіки України разом з Міністерством фінансів на основі показників валового внутрішнього продукту та національного доходу. На підставі цих показників розвитку держави здійснюється прогноз обсягу фінансових ресурсів за окремими джерелами та напрямками їх використання у майбутньому.

У подальшому показники балансу уточнюються з урахуванням змін обсягів валового внутрішнього продукту та національного доходу, а також залучається ширше коло загальних і аналітичних показників. Враховуються також фактори, що можуть вплинути на обсяг і використання фінансових ресурсів. Баланс фінансових ресурсів і витрат держави складається з двох розділів: перший – доходи, другий – витрати.

Розділ доходів балансу включає фінансові ресурси, створені в економіці й сконцентровані в державному бюджеті, в розпорядженні господарських структур, в централізованих і децентралізованих цільових фондах, страхових і кредитних установах, частку доходів фізичних і юридичних осіб, а також ресурси, що залучаються від міжнародних фінансових інститутів та зарубіжних інвесторів.

Наявність таких коротких динамічних рядів ускладнює оцінку параметрів економетричних моделей і внаслідок цього застосування багатовимірних економетричних методів прогнозування. З іншого боку, неможливо провести тести щодо специфікації моделей. Ці обставини роблять доцільним, по-перше, застосування досить простих моделей для прогнозування, а по-друге, використання методу комбінації прогнозів. Метод комбінації прогнозів має дві основні переваги:

а) не будучи оптимальним при прогнозуванні конкретного показника, цей метод досить надійний при прогнозуванні великої кількості показників;

б) з огляду на розбіжності між прогнозами, одержаними різними методами, можна виявити показники, які погано прогнозуються екстраполяційними методами і до яких доцільно застосувати експертні оцінки.

У другому розділі балансу відображаються витрати, які здійснюються державою, суб'єктами господарської діяльності всіх форм власності та рівнів підпорядкування за рахунок власних коштів і різних фінансових інститутів на розвиток економіки, задоволення соціально-економічних потреб, соціальний захист населення, оборону та управління, зовнішньоекономічну та зовнішньополітичну діяльність держави, обслуговування державного боргу тощо.

Прогнозування витрат балансу загалом здійснюється із застосуванням економіко-математичних методів, аналогічних прогнозуванню доходів балансу. При цьому враховуються їх економічний зміст, призначення та порядок формування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практична частина

Показник	2006	2007	2008	2009	2010
Валовий внутрішній продукт (у фактичних цінах) млн. грн.	____	1,3245	1,7422	1,6784	1,9894
Основні засоби (у фактичних цінах на кінець року) млрд. грн.	____	1,3046	2,0076	2,4882	4,2358
Доходи населення, млн. грн.	____	1,3203	1,7913	1,8944	2,3326
Індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року), відсотків	____	1,0448	1,0958	1,0062	0,9775
Індекс цін виробників промислової продукції (грудень до грудня попереднього року), відсотків	____	1,0806	1,0789	1,0017	1,0403
Доходи бюджету, млн. грн.	__	1,2799	1,7339	1,5890	1,8306
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування млрд. грн.	____	1,7811	0,1179	-0,5897	0,7640
Обсяг реалізованої промислової продукції, млн. грн.	____	1,2996	1,6621	1,4618	1,9341
Продукція сільського господарства (у порівнянних цінах 2010 року)млрд.грн.	____	0,9348	1,0950	1,0749	1,0586
Інвестиції в основний капітал (у фактичних цінах), млрд. грн.	____	1,5044	1,8603	1,2114	1,2027
Обсяг реалізованих послуг, млрд. грн.	____	1,2985	1,7849	1,8577	2,1207
Експорт товарів і послуг, млрд. дол. США	____	1,2701	1,7145	1,0740	1,3769
Імпорт товарів і послуг,       млрд. дол. США	____	1,3442	1,8852	1,0368	1,3565
Кількість постійного населення (на кінець року), млн.	____	0,9935	0,9892	0,9849	0,9806
Кількість економічно активного населення, тис.	____	1,0034	1,0068	0,9957	0,9912
Кількість безробітних (за методологією МОП), тис.	____	0,9357	0,9406	1,2929	1,1786
Рівень безробіття (за методологією МОП), відсотків	____	0,9411	0,9411	1,2941	1,1911
Середньомісячна номінальна заробітна плата, грн.	____	1,2977	1,7348	1,8309	2,1508
Рівень економічного розвитку України	____	27,1011	45,2349	−88,3824	800,1979

 

 

 

Висновок: Виходячи з отриманих результатів,  робимо висновок, що рівень економічного розвитку у період 2007 року є стабільно зростаючим   , що спричинено майже однаковими числовими характеристиками показників, своїм значенням відрізняється лише показник продукції сільського господарства у порівнянні з іншими показниками.

Характерною ознакою економічного рівня розвитку   2008 року є його зростання, порівняно з 2007 роком . Зростання спричинено такими показниками як: основні засоби,  доходи населення, імпорт товарів і послуг , інвестиції  в основний капітал. Найнижчі показники: фінансовий результат від  звичайної діяльності до оподаткування, рівень безробіття, кількість постійного населення та кількість безробітних. 
 У 2009 році спостерігаємо занепад економічного розвитку, що показує від’ємне значення результату. Причиною цього є значне зменшення фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування , кількості економічно активного населення, кількості постійного населення. Найбільш високим у цей період є показник: основні засоби( у фактичних цінах на кінець року) млрд. грн.

2010 рік характеризується значним зростанням  рівня економічного розвитку порівняно з попередніми роками, це спричинено такими чинниками як зростання середньомісячної  номінальної  заробітної плати та обсягу реалізованих послуг,   збільшенням обсягу валового внутрішнього продукту, основних засобів( у фактичних цінах на кінець року) , доходів населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

         Державні фінанси – це цілісна система суспільних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання завдань і функцій держави, а також забезпечення умов розширеного відтворення. Тобто фінансова діяльність держави зумовлена об'єктивною необхідністю і є процесом збирання, розподілу, перерозподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують практичне виконання функцій державою.

       Враховуючи проаналізовані точки зору науковців, пропонуємо таке узагальнене визначення поняття «фінансові ресурси держави»:  це грошові кошти, що перебувають у розпорядженні держави та суб’єктів господарювання, трансформуються через відповідні фонди з метою виконання державою її основних функцій.

        Формування системи фінансових джерел передбачає:

— визначення критеріїв залучення того чи іншого джерела фінансування;

— аналіз можливих джерел фінансування на основі оцінки їх якісних та кількісних характеристик;

— вибір джерел фінансування, які відповідають обраним критеріям;

— визначення оптимальної структури фінансових джерел.

Основні джерела формування фінансових ресурсів держави такі:

1.Національний доход.

2.Амортизаційний фонд.

3.Відрахування підприємств  у централізовані фонди державного  соціального страхування, інші позабюджетні  фонди.

4.Національне багатство, залучене в господарський оборот (продаж золотого запасу країни, енергоносіїв тощо).

5.Надходження від зовнішньоекономічної  діяльності держави, а також від  продажу державних цінних паперів.

6.Надходження від населення  у вигляді сплати податків, проведення  лотерей, доходи від надання позик.

7.Кредитні ресурси національного  банку як державний грошовий  резерв, закріплений за національним  банком у вигляді статутного, резервного та інших фондів.

Напрями використання фінансових ресурсів держави:

1. Поповнення  основного і оборотного капіталу  державного сектору економіки:

• капітальний ремонт;
• дотації планово-збитковим державним підприємницьким структурам;
• поповнення нестачі оборотних коштів.

В умовах соціально орієнтованої економіки різко розширилась сфера фінансових відносин, у яких бере участь держава, поле фінансової діяльності держави в цілому. Значного розвитку набули регіональні і місцеві фінанси, позабюджетні спеціальні урядові фонди, фінанси державних підприємств. Проте, не дивлячись на це, фінансових ресурсів, що акумулюються з їх допомогою, не вистачає на покриття все зростаючих видатків держави. Бюджети капіталістичних країн характеризуються крупними хронічними дефіцитами, зростанням державних позик, збільшенням державного боргу. Державні фінанси – це система грошових відносин, яка виникає разом з державою і нерозривно пов'язана з її існуванням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Урядовий кур’єр, 1996. – 16 с.
2. Бюджетний Кодекс. – К.: Артек, 2001. – 75 с.
3. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» // Фінанси України. – 2010. – №3. – С. 14–61.
4. Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» // Урядовий кур’єр. – 2011. – №243. – С. 5–9.
5. Закон України «Про державний бюджет України на 2011 рік» // [електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.kiev.ua.
6. Бугайчук М. Соціальні аспекти держбюджету–2012 // Праця і зарплата. – 2012. – №2. – С. 4.
7. Бурджалов Ф.Э., Гришин И.В., Сванидзе З.Я. Типы социальной политики // Общество и экономика. – 2011. – №1–2. – С. 26–34.
8. Бюджет України за 2010 рік: статистичний збірник. – К.: Держкомстат, 2011. – 278 с.
9. Бюджет України за 2011 рік: статистичний збірник. – К.: Держкомстат, 2012. – 288 с.
10. Василик О.Д. Державні фінанси України: навч. посібник.–К.: Вища школа, 2006. – 383 с.
11. Васина Л.В. Социальное рыночное хозяйство: словар терминов. – М.: ИНФРА–М, 2011. – 312 с.
12. Державні фінанси: теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з англ. – К.: Основи, 2012. – 542 с.
13. Дерлиця А.Ю. Інституційне регулювання бюджетного процесу // Фінанси України. – 2011. – №10. – С. 29–33.
14. Дьяконова І.І. Удосконалення методів регулювання доходів і видатків державного й місцевого бюджетів // Фінанси України. – 2009. – №3. – С. 125–131
15. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки // Урядовий кур’єр. – №100. – С. 5–12.
16. Зайдель Х., Теммен Р. Основы учения об экономике. – М.: Дело ЛТД, 2012. – 402 с.
17. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: навч. посібник. – К.: Знання, 2004. – 487 с.
18. Криниця С.О. Формування бюджетів розвитку в регіонах України // Фінанси України. – 2008. – №11. – С. 8–15.
19. Кузнєцова Р.П., Шитік Н.В. Законодавчо–нормативна база як основа розрахунків у моделі соціального бюджету // Соціальний захист. – 2011. – №6 – С. 57–62.
20. Кучерук Г.Г., Гордон М.В. Шляхи стабілізації фінансування соціально – культурної сфери // Соціальний захист. – 2012. – №4. – С. 139–143.
21. Луніна І.О. Державні видатки: тенденції і фактори зростання // Фінанси України. – 2011. – №4. – С. 104–110.
22. Юрій С. І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: навч. посібник. – К.: НІОС, 2010. – 400 с.
23.    Наливайченко С. Механізм планомірної трансформації економіки України в соціально орієнтовану. – Сімферополь: Таврія, 2011. – 356 с.
24. Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічного розвитку України до 2015 року // Матеріали наукової конференції. –К.: Укрінтел. – 2011. – 61с.
25. Формування бюджету України та бюджетно–податкова політика України у 2009–2010 рр. / Вахненко Т.П., Кваснюк Б.С., Луніна І.О. –К.: 2011. – 102 с.
26. Статистичний щорічник за 2012 рік [За редакцією О.Г.Осауленка] –К.: Консультант.-  552 с.