Формування та використання фінансових ресурсів території

Міністерство освіти і науки

Кафедра управління

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Державне та регіональне управління"

на тему: "Формування та використання фінансових ресурсів території"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми - 2014

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….....3

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА………………………………………………………….5 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСОВИ РЕСУРСІВ………………………………………….5

 

 

 

 

ВСТУП

В економіці країни нестримно зростає роль фінансів в забезпеченні соціально-економічного розвитку як країни в цілому  так і суб’єктів України. 

Становлення та розвиток ринкових відносин в Україні зумовлює необхідність всебічного дослідження проблем фінансування суб’єктів господарювання, і зокрема, процесів формування та використання фінансових ресурсів як основи фінансового забезпечення території. Недостатня ефективність організації управління є значною проблемою сучасного стану економіки.  Для вирішення цієї проблеми необхідно спершу систематизувати та доповнити уявлення про управління та використання фінансових ресурсів,   виявити  причини недоліків управління фінансовими ресурсами, а також розробити практичні  рекомендації  щодо усунення  недоліків функціонування системи.

Отже теоретичне та практичне обґрунтування сутності, джерел формування, ефективного управління державними фінансовими ресурсами України набуває дедалі більшого значення і залишається актуальним.

Актуальність теми:

Термін "фінанси" з'явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного латинського терміна "financia", що означає обов'язкову сплату грошей. Ця сплата пов'язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та на інші витрати державного змісту, так тривало майже до початку XVIII століття Економічна система кожної держави включає низку підсистем власності, управління, соціальних гарантій, цін, грошей, кредиту, фінансів та інших складових господарського механізму. Кожна із вказаних складових має свою сферу діяння і принципи функціонування, складні внутрішні та зовнішні зв'язки. Проте найважливішим є їхня взаємодія. Вона визначає ефективність господарювання, тому розмежування об'єктивних засад і суб'єктивних дій у їх використанні в процесі управління економікою є необхідною умовою ефективного розвитку.

Фінансам в економічній системі держави належить провідна роль. Це зумовлено тим, що при їх функціонуванні визначаються кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу, а також кінцеві результати дій. Обов'язковим атрибутом участі фінансів в економічному житті держави, підприємця чи громадянина є гроші. Без використання грошей у процесах виробництва, здійснення державою своїх функцій, задоволення населенням своїх життєвих потреб немає фінансів

Фінанси мають забезпечити ефективне формування та використання фондів фінансових ресурсів як на макро-, так і на мікрорівнях для успішного здійснення господарської діяльності, виконання державою своїх функцій і задоволення громадянами власних потреб.

Отже, актуальність даної теми полягає у необхідності вивчення проблеми формування та використання фінансових ресурсів.

Мета курсової роботи:

1. Проаналізувати ефективність формування і використання фінансових ресурсів;
2. Виявити основні проблеми в управлінні фінансами;
3. Дати рекомендації по удосконаленню напрямків формування та використання фінансових ресурсів.

Завдання:

1. Дослідити поняття, принципи та особливості формування і використання державних фінансових ресурсів;
2. Здійснити огляд складових ланок державних фінансових ресурсів України;
3. Виявити проблеми та шляхи покращення розвитку державних фінансових ресурсів України.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи виступає фінансова система України.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних та практичних аспектів щодо формування та використання державних фінансових ресурсів України.

 

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

1.1.  Економічна суть та призначення фінансових ресурсів держави

У сучасному діючому законодавстві та нормативних актах  України термін «фінансові ресурси» використовується досить часто, але у кожному випадку відсутнє його тлумачення. Щодо визначення сутності фінансових ресурсів серед вчених-економістів і практиків також немає єдиної точки зору, спостерігається досить різні її пояснення.

О.Д. Василик зазначив: «Фінансові ресурси є лише передумовою створення відповідного валового внутрішнього продукту і не гарантують ні його створення, ні позитивних фінансових результатів» [10,15].

Кучерук Г.Г., Гордон М.В. дотримуються наступного визначення фінансових ресурсів: «Це сукупність коштів, що перебувають у розпорядженні держави та суб’єктів господарювання» [20,139].

В.І. Кравченков вів нове поняття, зазначивши, що в розпорядженні держави перебувають «централізовані фінансові ресурси»:

– бюджетної системи;

– державних фінансових інститутів (Центрального банку, державних фінансових органів, державних кредитних установ);

– централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення [17, 16].

І.І. Дьяконова під фінансовими ресурсами держави розуміє «податки і збори, одержані державою в процесі розподілу і перерозподілу валової доданої вартості, податки на споживання, неподаткові надходження та надходження від реалізації права власності держави, акумульовані в бюджет та цільових грошових фондах» [14,126].

Враховуючи викладене, пропонуємо таке узагальнене визначення поняття «фінансові ресурси держави»: це грошові кошти, що перебувають у розпорядженні держави та суб’єктів господарювання, трансформуються через відповідні фонди з метою виконання державою її основних функцій.

З визначення фінансових ресурсів слідує, що за походженням вони розділяються на внутрішні (власні) і зовнішні (залучені). У свою чергу внутрішні в реальній формі представлені в стандартній звітності у вигляді чистого прибутку й амортизації, а в перетвореній формі - у вигляді зобов'язань перед службовцями підприємства, чистий прибуток являє собою частину прибутків підприємства, яка утвориться після вирахування із загальних сум прибутків обов'язкових платежів - податків, зборів, штрафів, пені, частини процентів і інших обов'язкових виплат. Чистий прибуток знаходиться в розпорядженні підприємства і розподіляється за рішеннями її керівних органів.

Зовнішні або залучені фінансові ресурси діляться також на дві групи: власні й позикові. Такий розподіл, зумовлений формою капіталу, в якій він вкладається зовнішніми учасниками в розвиток даного підприємства: як підприємницький або як позиковий капітал. Відповідно результатом вкладень підприємницького капіталу є утворення залучених власних фінансових ресурсів, результатом вкладень позикового капіталу - позикових коштів.

За характером використання розрізняють цільові та універсальні фінансові ресурси. Цільові фінансові ресурси – це ресурси, що мають цільове призначення і використовуються на вказані цілі: це кошти амортизаційного, резервного фонду, бюджетних асигнувань тощо. Універсальні фінансові ресурси використовуються на різні цілі: фінансові вкладення, благодійні внески тощо.

Фінансові ресурси також класифікують за кругообігом на початкові – ті, з якими розпочинає підприємство свою діяльність, і прирощені – ті, що створюються в процесі діяльності [23,25].

Отже, фінансовими ресурсами доцільно вважати грошові накопичення і доходи, що створюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб.

У економічній науці виділяють кілька типів фінансових ресурсів: фінансові ресурси держави, фінансові ресурси місцевих органів влади, фінансові ресурси підприємства, фінансові ресурси населення.

Основні джерела формування фінансових ресурсів держави такі:

1.Національний доход.

2.Амортизаційний фонд.

3.Відрахування підприємств  у централізовані фонди державного  соціального страхування, інші позабюджетні  фонди.

4.Національне багатство, залучене в господарський оборот (продаж золотого запасу країни, енергоносіїв тощо).

5.Надходження від зовнішньоекономічної  діяльності держави, а також від  продажу державних цінних паперів.

6.Надходження від населення  у вигляді сплати податків, проведення  лотерей, доходи від надання позик.

7.Кредитні ресурси національного  банку як державний грошовий  резерв, закріплений за національним  банком у вигляді статутного, резервного та інших фондів.

Створення й використання фінансових ресурсів одночасно передбачає їхній рух. При переміщенні фінансових ресурсів їх відокремлюють від матеріальних цінностей. Проте рухові матеріальних цінностей завжди передує рух фінансових ресурсів.

Найзначніша частка фінансових ресурсів створюється за рахунок прибутку, відрахувань на соціальне страхування та інші соціальні потреби. Велику частку становлять непрямі податки. Крім цього, частина фінансових ресурсів виражає перенесену вартість основних фондів (амортизаційні відрахування). Отже, основна частина фінансових ресурсів становить грошове надходження новоствореної вартості.

          1.2. Склад і структура фінансових ресурсів в економіці держави

Економічна система кожної держави включає низку підсистем: власності, управління, соціальних гарантій, цін, грошей, кредиту, фінансів та інших складових господарського механізму.

Кожна із вказаних складових має свою сферу діяння і принципи функціонування, складні внутрішні та зовнішні зв’язки. Проте найважливішим є їхня взаємодія. Вона визначає ефективність господарювання. Тому розмежування об’єктивних засад і суб’єктивних дій у їх використанні в процесі управління економікою є необхідною умовою ефективного розвитку.

Фінансам в економічній системі держави належить провідна роль. Це зумовлено тим, що при їх функціонуванні визначаються кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу, а також кінцеві результати дій. Обов’язковим атрибутом участі фінансів в економічному житті держави, підприємця чи громадянина є гроші. Без використання грошей у процесах виробництва, здійснення державою своїх функцій, задоволення населенням своїх життєвих потреб немає фінансів.

Фінанси мають забезпечити ефективне формування та використання фондів фінансових ресурсів як на макро-, так і на мікрорівнях для успішного здійснення господарської діяльності, виконання державою своїх функцій і задоволення громадянами власних потреб.

Громадянин, який одержує доходи в формі оплати праці чи з інших джерел, має в своєму розпорядженні певну суму грошей, але це ще не фінанси. Тут відбувся обмін праці на специфічний товар – гроші. Фінансами ці гроші стануть тоді, коли їхній власник створить відповідний фонд і вкладе їх у цінні папери, тобто в акції та сертифікати або у певні внески до статутного фонду підприємства, чи в формі кредиту фізичній особі, завдяки чому одержуватиме певний дохід.

Призначення фінансів – забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу й використання валового внутрішнього продукту в державі. Це досягається шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина.

Найважливіша роль належить фінансам на рівні господарських структур. Тут створення й використання фондів фінансових ресурсів спрямовані на підвищення ефективності господарської діяльності, тобто одержання високої норми прибутку на вкладений капітал. Досягнення визначеної мети ймовірне при залученні фондів фінансових ресурсів на впровадження нових технологій, кращому використанні основних фондів через застосування методів прискореної амортизації, забезпечення великих резервів для підтримки зростання ефективності виробництва, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності. Звісно, підвищення якості продукції потребує додаткових затрат фінансових ресурсів, але вони дають значний виробничий ефект і швидко окуповуються.

Резервом щодо підвищення ефективності господарювання є використання обігових коштів за рахунок залучення в обіг наднормативних запасів матеріальних ресурсів, прискорення обігу коштів, раціоналізації господарських зв’язків, кращої організації виробництва. Вплив фінансів на ефективність виробництва на рівні господарської структури має свої обмеження, зумовлені обмеженістю ресурсів у кожній одиниці господарювання. Звісно, кожна певна виробнича структура повинна мати можливість створювати за результатами своєї діяльності фонди фінансових ресурсів, достатні за своїм обсягом для стимулювання соціального розвитку, високих результатів виробництва, його розширення та удосконалення. Проте тут фінанси виконують дещо локальну роль у господарських процесах.

Активне й дієве використання фінансів для підвищення ефективності економіки можливе лише тоді, коли фонди фінансових ресурсів на рівні підприємницьких структур доповнюються відповідними фондами на рівні держави. Йдеться про створення фондів фінансових ресурсів у складі державного бюджету або поза бюджетом. У складі державного чи місцевих бюджетів – це витрати на розвиток економіки в формі капітальних вкладень, дотацій, витрат на виконання окремих загальнодержавних комплексних програм. За умов перехідної економіки – це насамперед фонди, призначені для структурної перебудови економіки, проведення прикладних науково-дослідних робіт, створення нових видів машин і механізмів, розробки нових технологій.