Аналіз ТНК Unilever

ЗМІСТ 
 

ВСТУП……………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1.  Історія  створення компанії Unilever………………...................4

РОЗДІЛ 2. Загальна характеристика  діяльності Unilever………………9

1.1 Наше  бачення…………………………………………………………..9

1.2 Чітка інформаційна політика………………………………………...10

1.3 Цілі  та принципи……………………………………………………...10

1.4 Структура  компанії…………………………………………………...12

1.5 Довкілля  та суспільство……………………………………………....16

РОЗДІЛ 3. Взаємозв’язки з вітчизняними контрагентами……………...17

РОЗДІЛ 4. Економічний аналіз діяльності компанії Unilever…………..18

ВИСНОВКИ………………………………………………………………...22

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….23

ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

              Транснаціональна компанія (корпорація) або ж скорочено ТНК — компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах.

              За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональні корпорації (ТНК) — це «підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів», при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу. За існуючою методологією ЮНКТАД, до ТНК належать ті міжнародні фірми, показники діяльності яких задовольняють наступним 2 критеріям: 1) наявність материнської компанії і підрозділів за кордоном не менше ніж у 2 країнах світу. Закордонні підрозділи можуть засновуватися компанією на основі прямих іноземних інвестицій через створення виробничих потужностей або через злиття та поглинання інших підприємств; 2) контроль активів закордонних підрозділів — передбачає, що частка акціонерного капіталу в дочірньому підприємстві, що належить материнській компанії в іншій країні, становить 10% або більше. У деяких країнах цей поріг може бути вищим, наприклад, у Великобританії частка іноземного капіталу має становити 20% і більше.

            В цілому ТНК забезпечують близько 50% світового промислового виробництва. На ТНК припадає більше 70% світової торгівлі, причому 40% цієї торгівлі відбувається усередині ТНК, тобто вони відбуваються не за ринковими цінами, а за так званими трансфертними цінами, які формуються не під тиском ринку, а під довгостроковою політикою материнської корпорації. Дуже великі ТНК мають бюджет, що перевищує бюджет деяких країн. З 100 найбільших економік в світі, 52 — транснаціональні корпорації, інші — держави. ТНК справляють великий вплив в регіонах, оскільки мають значні кошти, вплив на громадськість, політичне лобі.

         Транснаціональні корпорації відіграють важливу роль в глобалізації.

ТНК мають  дуже вагому роль в світових науково-дослідних  і дослідно-конструкторських розробках (НІОКР). На частку ТНК припадає більше 80% зареєстрованих патентів, при цьому на частку ТНК припадає і близько 80% фінансування НІОКР. ТНК — це не тільки виробничі компанії, такі, як, наприклад, Siemens, але і транснаціональні банки, телекомунікаційні компанії, компанії страховок, аудиторські компанії, інвестиційні і пенсійні фундації. 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1.  Історія створення компанії Unilever. 

     Історія транснаціональної англо-голландської компанії Unilever починається у 80-х роках ХІХ ст. в Англії та, відповідно, Голландії. Назва Unilever з'явилася тільки у 1930 році, коли Маргариновий Союз Голландії, Margarine Uni, та піонер миловарної промисловості, британська компанія Lever Brothers, об'єдналися, вирішивши, що у виробництві вони залежать від тієї самої сировини (масел і жирів) і, по суті, працюють на спільних ринках збуту.

     Зараз компанія виробляє не лише мило та маргарин, а й величезну кількість інших  товарів – від продуктів харчування, напоїв і морозива до пральних порошків і засобів особистої гігієни, що продаються у багатьох країнах  світу. Багато торгівельних марок компанії є лідерами продажів у світі, регіоні або в своїй категорії.

• 1895-1900

   На  початку 1870-х їх зацікавив новий  продукт, який вироблявся на основі ялового  жиру і молока, – маргарин. Він  демонструється як доступна заміна вершкового масла, і виникає ідея щодо організації  масового виробництва цього продукту.

   Згодом, у середині 80-х років того ж  століття, успішний оптовий бакалійний бізнес, очолюваний Вільямом Левером, розпочинає виробництво нового виду домашнього мила. Воно містить олії копри або сосни (pine kernel), які дозволяють пінитися більше, ніж традиційне мило, виготовлене з тваринних жирів. Левер робить незвичний для того часу крок: дає своєму милу назву Sunlight, створюючи тим самим бренд, та починає продавати мило в особливій упаковці.

• 1900-ті

   Конкуренція та несподіваний ріст цін на сировину призводять до того, що виробники починають  об’єднуватися в асоціації для  підтримки своїх інтересів та захисту від монополії постачальників.

     Швидкий ріст виробництва мила й маргарину  ведуть до збільшення попиту на постачання олій та жирів. Знаходячись у залежності від виробників, компанії, які колись стануть Unilever, зосереджують свою увагу на стабільних джерелах сировини. 

     Продаж мила у  Великобританії перестає зростати внаслідок  перенасичення ринку, тому увага  компанії Lever Brothers переключається на нові придбання.

• 1910-ті

     У той час продовжується збільшуватися  попит на маргарин, тому Lever Brothers, Jurgensі Van den Bergh зосереджують свої інтереси на виробництві сировини.

     Жорсткі умови ринку також ведуть до подальшого розвитку торгівельних асоціацій. Після  винаходу нової технології затвердіння  китового жиру різні підприємства об’єднуються у Whale Oil Pool для регуляції розподілу нової важливої сировини.

     Наближається  Перша Світова війна. Вона мала великий  вплив на бізнес: по-перше, виріс  попит на мило і маргарин – найважливіші продукти у воєнний час, а, по-друге, виробництво олій і жирів було поставлене Великобританією й Німеччиною під державний контроль. 

• 1920-ті

   На  кінець двадцятих років минулого століття компанія Jurgens стає власником маргаринових фабрик у Шотландії, Ірландії й Англії.

     У той час Лорд Леверюлм контролює 60% усього промислового виробництва  мила у Великобританії. Незадовго  до своєї смерті в 1925 році Лорд Леверюлм створює приватне коло компаній, багато з яких, включно з Mac Fisheries Ltd, були в кінцевому результаті куплені Lever Brothers.

     До  кінця десятиліття альянси приходять  до остаточного рішення, й розпочинається офіційна історія Unilever.

     Спочатку  об’єднуються Jurgensі Van den Bergh для створення Маргаринового Союзу – Margarine Unie. Згодом, два роки по тому, відбувається одне з найбільших злиттів того часу – Margarine Unie об’єднується з Lever Brothers, щоб створити Unilever.

• 1930-ті

   30-ті  роки – складне десятиліття.  Воно розпочинається з Великої  Депресії і закінчується новою  Світовою війною.

     Ці  умови змушують недавно об’єднаний бізнес змінюватися й раціоналізуватися  з підвищеною швидкістю. В результаті Unilever закриває 50 миловиробничих підприємств, щоб зосередитися на кількох брендах, в той час як на континенті уряди захищають місцеве виробництво масла шляхом податкування, акцизних зобов’язань і обмежень на виробництво. Як наслідок, заводи Unilever з виробництва маргарину та харчових жирів скорочуються з десяти до п’яти.

   Та  не дивлячись на спад, бізнес продовжує  розширюватися: частково через запуск нових продуктів на тих же ринках, частково за рахунок придбання компаній для виробництва нових видів  товарів, таких як заморожені продукти чи продукти швидкого приготування. 

• 1940-ті

Протягом  воєнних років Unilever був роздроблений. Бізнес у Німеччині та Японії опинився на окупованій території, повністю відрізаний від Лондона й Роттердама.

     Це  призвело до розвитку особливої корпоративної  структури: локально розміщені компанії Unilever починають працювати з високим рівнем незалежності й фокусуються на особливостях місцевого ринку.

     Після війни інтерес Unilever до Східної Європи втрачається, що було пов’язано з націоналізацією та контролем, що походив з Радянського Союзу. Китайський ринок був у схожій ситуації.

   Не  дивлячись на це, протягом 40-х років Unilever продовжує свій розвиток у галузі продуктів харчування. Захоплюються нові ринки з різноманітним списком продукції, а ресурси направляються в область дослідження й розвитку нових матеріалів і технологій виробництва.

• 1950-ті

     З кінця 40-х і протягом усіх 50-х розвиток нових масових  ринків товарів народного споживання, включно з Африкою й Азією, надає можливість для подальшого розвитку.

     Швидко  росте Об’єднана Африканська  Компанія Unilever, яка виробляє товари на продаж у нещодавно створені незалежні африканські країни, що, у свою чергу, допомагає створювати нові місцеві виробництва. Тим часом післявоєнне збільшення добробуту в Європі, що спонукалось початком розвитку Європейського Союзу, веде до буму купівельного попиту та підвищених стандартів життя.

     З ростом наукового прогресу Unilever починає приділяти підвищену увагу технології виробництва і створює в Port Sunlight дослідний підрозділ, відповідальний за лабораторії у Великобританії та Нідерландах. У Нідерландах також створюється спеціальна група з вивчення харчування, яка через 50 років перетвориться у Unilever Health Institute – Інститут Здоров’я Unilever.

     У якості безпосереднього відгуку на потребу в корисних і поживних продуктах, у яких могли б використовуватися складники, доступні в період післявоєнних обмежень, протягом 50-х років починають розробляти нові види їжі, найбільш відомими з яких стають рибні палички (fish finger). Деякі з них згодом почнуть продаватися новим перспективним способом – через комерційне телебачення.

• 1960-ті

     Розвиток світової економіки й підвищення рівня  життя у 60-ті роки сприяли оптимістичним поглядам на розвиток бізнесу та появі нових ідей. У результаті Unilever розширюється. Його продукція стає різноманітнішою, впроваджуються інновації та здійснюються нові купівлі. Також розвиваються рекламні агентства, компанії з проведення маркетингових досліджень та пакувальний бізнес.

     У 1968 р. здійснюється спроба об’єднання з компанією Allied Breweries. Водночас назріває проблема у підтриманні постійного рівня прибутковості компанії, пов’язана з великою різницею між кращими та слабшими підрозділами. У результаті приймається рішення про направлення коштів на підтримку низькоприбуткових підрозділів.

   Реструктуризація, що відбулася в середині 60-х років, призвела до збільшення можливостей  у міжнародному розвитку брендів. Відповідальність за успішність найбільших брендів поступово  зміщується від окремих локальних  компаній до команд сфокусованих на категоріях – так звані Co-ordinations. 

• 1970-ті

   Висока  інфляція, що розпочалася 1972 р. у результаті нафтової кризи та інші складні економічні умови призвели до падіння продажів.

   Зростання великих роздрібних мереж, включно  із супермаркетами, призводить до підвищення важливості вміння вести переговори і домовлятися про ціну. Значення ж організації виробництва порівняно  з цим падає.

     Unilever продовжує строго слідкувати за провадженням бізнесу з виробництва товарів народного споживання у галузі транспортування й пакування, а також робить значні інвестиції в Північну Америку, купуючи National Starch. На щастя, дочірня Об’єднана Африканська Компанія (United Africa Company) одержує великий прибуток у багатій олією Нігерії, і це врівноважує витрати у Європі та Сполучених Штатах.

   Продовжуючи вкладати капітал у різні підприємства в 70-х роках, Unilever припиняє своє розширення у галузі постачання, оскільки постачальники, які належали третім особам, укрупнюються та купують усе більш і більш сучасне обладнання для вирішення допоміжних завдань.